Рішення

від 23.08.2017 по справі 510/775/17

РЕНІЙСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 510/775/17

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23.08.2017 р. Ренійський районний суд Одеської області

у складі: - головуючого судді Дудник В.І.;

-за участю секретаря Фурсовой А.А.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні в м. Рені справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на спадкове майно, -

В С Т А Н О В И В:

Відповідач ОСОБА_2 позовні вимоги визнав, щодо їх задоволення не заперечував, просив розглянути справу у його відсутності, про що надав письмову заяву.

Позивач, його представник на задоволенні позову наполягали, просили про розгляд справи без їх участі.

Виходячи з наведеного, суд вважає, що рішення у справі можливо постановити при проведенні попереднього судового засідання.

Відповідно до ч. 4 ст. 130 ЦПК України при визнанні позову ухвалюється судове рішення в порядку, встановленому ст. 174 цього ж Кодексу. Згідно з ч. 4 ст. 174 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Судом в ході судового розгляду справи встановлено, що позивач ОСОБА_1 звернулася із відповідними вимогами та просить визнати за нею в порядку спадкування право власності на спадкове майно, зазначивши, що за життя її матері - ОСОБА_3 належало:

-земельна ділянка загальною площею 2,5205 га. (із кадастровим номером: 5124181200:02:001:0017), розташована на території Котловинської сільської ради Ренійського району Одеської області, виділена для ведення фермерського господарства на підставі державного акта на право власності на земельну ділянку серії ЯИ № 126284 від 28.12.2009 р.

-земельна ділянка загальною площею 0,80 га. (із кадастровим номером: 5124181200:01:004:0129), розташована на території Котловинської сільської ради Ренійського району Одеської області (землі запасу ділянка №129), виділена для ведення особистого селянського господарства на підставі державного акта на право власності на земельну ділянку серії ЯГ № 949941 від 20.04.2007 р.

На випадок смерті ОСОБА_3 не розпорядилася належним їй майном, заповіту не залишила, 14.02.2009р. - померла. Спадкоємцями першої черги за законом після смерті ОСОБА_3 є її донька ОСОБА_1, яка на момент смерті спадкодавця, проживала разом із нею, не відмовилась від спадщини протягом встановленого законом строку для прийняття спадщини, таким чином, позивачка фактично вступила в управління та володіння спадковим майном, та в порядку ч. 3 ст. 1268 ЦК України прийняла спадщину, що залишилася після померлої ОСОБА_3 Інший спадкоємець ОСОБА_2, чоловік спадкодавця, відмовився від прийняття спадщини на користь позивачки, не заперечував проти визнання за нею права власності на спадкове майно після смерті спадкодавця.

Враховуючи вищенаведене пізніше, позивачка звернулася до Ренійської районної державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини, однак їй було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину, у зв'язку з відсутністю оригіналів правовстановлюючих документів ( державних актів на право власності на земельні ділянки), на вказані земельні ділянки, про що нотаріусом винесено вмотивовану постанову від 23.03.2017р. Після смерті ОСОБА_3, це питання вже неможливо вирішити, за визнанням права власності на земельні ділянки як на об'єкти спадщини, може звернутися тільки спадкоємець.

Таким чином, позивач фактично прийняв спадщину, що залишилася після померлої ОСОБА_3 і вважає, що має всі законні підстави для визнання за ним права власності на неї, оскільки до держави вона не перейшла, відумерлою не визнана, інший спадкоємець за законом ОСОБА_2, відповідач у справі, не заперечувала проти оформлення права власності на спадкове майно після смерті спадкодавця за позивачем.

Вивчивши матеріали справи та надані документи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача обґрунтовані і підлягають задоволенню, оскільки його доводи знайшли своє належне підтвердження в судовому засіданні.

Оскільки щодо позовних вимог, обставин справи сторони не заперечують, визнають їх, суд вважає, що факти, які обґрунтовують заявлені вимоги і мають значення для справи встановлені, у зв'язку із чим немає необхідності у підтвердженні їх доказами засобом дослідження показань свідків.

Відповідно до ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом (ст. 1217 ЦК України). Право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини, право на спадкування за законом одержують особи, визначені у ст.ст. 1261-1265 ЦК України (ст. 1223 ЦК України).

Згідно із ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до вимог ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини. Відповідно до ч. 1 ст. 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини. Згідно ч. 1 ст. 1270 ЦК України, для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Як було встановлено судом, позивач у справі є спадкоємцем за законом (ст. 1235 ЦК України). Прийняття спадщини є фактом, який відображає волю спадкоємця придбати майно після смерті спадкодавця. В даному випадку позивач прийняв спадщину в порядку ч. 3 ст. 1268 ЦК України, фактично вступив в управління та володіння спадковим майном, пізніше подав заяву до нотаріуса про прийняття спадщини, отже вважається таким, що її прийняв.

Таким чином, позивач прийняв спадщину в порядку ч. 3 ст. 1268 ЦК України, оскільки на час відкриття спадщини позивач проживала разом із спадкодавцем, тому вважається таким, що прийняв спадщину та не заявив про відмову від неї, пізніше звернувся з заявою про прийняття спадщини до нотаріуса, однак, він не може оформити прийняття спадщини та отримати відповідне свідоцтво, у зв'язку з відсутністю оригіналів правовстановлюючих документів (державних актів на право власності на земельну ділянку), на вказані земельні ділянки, про що нотаріусом винесено вмотивовану постанову від 23.03.2017р., у зв'язку із чим в даний час позивач вимушений звернутися до суду із позовом.

Згідно ст. 126 ЗК України право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно .

Відповідно до ч. 3 ст. 152 ЗК України, одним із шляхів захисту прав громадян на землю є визнання прав.

Згідно ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Суд вважає, що позивач є суб'єктом набуття права власності на земельні ділянки, з підстав прийняття спадщини за законом, однак, з незалежних від нього причин він не може оформити прийняття спадщини та отримати відповідне свідоцтво про право власності на вищевказані об'єкти спадкового майна, у зв'язку із чим був вимушений звернутися за захистом прав та інтересів до суду.

З урахуванням викладених позивачем та досліджених у судовому засіданні обставин, суд вважає можливим задовольнити вимоги позивача щодо визнання за ним права власності на спадкове майно.

Керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 130, 174, 212, 213 ЦПК України, ст. ст. 15, 328, 1217, 1223, 1261, 1268, 1269, 1270 ЦК України, -

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги ОСОБА_1 - задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 в порядку спадкування за законом право власності на:

-земельну ділянку загальною площею 2,5205 га. (із кадастровим номером: 5124181200:02:001:0017), розташовану на території Котловинської сільської ради Ренійського району Одеської області, виділену для ведення фермерського господарства на підставі державного акта на право власності на земельну ділянку серії ЯИ № 126284 від 28.12.2009 р.

-земельну ділянку загальною площею 0,80 га. (із кадастровим номером: 5124181200:01:004:0129), розташовану на території Котловинської сільської ради Ренійського району Одеської області (землі запасу ділянка №129), виділену для ведення особистого селянського господарства на підставі державного акта на право власності на земельну ділянку серії ЯГ № 949941 від 20.04.2007 р.,

після смерті ОСОБА_3, померлої 14.02.2009 року.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя: В.І. Дудник