Постанова

від 30.08.2017 по справі 805/2536/17-а

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 серпня 2017 р.                                                   Справа № 805/2536/17-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Арестової Л.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження в приміщенні Донецького окружного адміністративного суду адміністративну справу

за позовом Управління Пенсійного фонду України у Волноваському районі Донецької області до Комунальної лікувально-профілактичної установи “Районний протитуберкульозний диспансер Волноваського району” про стягнення заборгованості з відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, -

В С Т А Н О В И В:

Управління Пенсійного фонду України у Волноваському районі Донецької області звернулося до Донецького окружного адміністративного суду із позовом до Комунальної лікувально-профілактичної установи “Районний протитуберкульозний диспансер Волноваського району” про стягнення заборгованості з відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за період з січня по червень 2017 року в сумі 87431,33 грн, з яких: за Списком № 1 у сумі 16762,89 грн., за Списком № 2 у сумі 70668,44 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані наступним.

Громадянам, які працювали на відокремленому підрозділі підприємства відповідача та були зайняті на роботах, що дають право на призначення пенсії на пільгових умовах, відповідно до п. п. “а”-“з”ст. 13 Закону України “Про пенсійне забезпечення” № 1788-ХІІ від 5 листопада 1991 року, призначено пенсію відповідно до вказаногоЗакону.

За відповідачем рахується заборгованість до бюджету позивача в сумі 87431,33 грн по відшкодуванню сум пенсій, призначених відповідно до пунктів “а”-“з”ст. 13 Закону України “Про пенсійне забезпечення”, яка виникла за грудень 2016 року, у тому числі з відшкодування витрат на виплату та доставку пенсій, призначених відповідно до пункту “а”ст. 13 Закону України “Про пенсійне забезпечення”, понесених у розмірі – 16762,89 грн, та 70668,44 грн - витрати позивача на виплату та доставку пенсій, призначених відповідно до пунктів “б”-“з” ст. 13 Закону України “Про пенсійне забезпечення”, понесених за вказаний період.

Позивачем направлялись відокремленому підрозділу відповідача розрахунки фактичних витрат на виплату та доставку пенсій; в установлений законом строк сума фактичних витрат на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до п. п. “а”-“з”ст. 13 Закону України “Про пенсійне забезпечення”, відповідачем не відшкодована. Враховуючи, що станом на момент звернення до суду вказана сума боргу товариством не сплачена, позивач звернувся до суду із даним позовом.

Від представника позивача судом отримано клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Представник відповідача до суду не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи сторони повідомлявся судом належним чином.

Враховуючи, що перешкод для розгляду справи, передбачених ст. 128 КАС України не має, суд вважає за можливе розглянути справу у порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

Комунальна лікувально-профілактичної установи “Районний протитуберкульозний диспансер Волноваського району” зареєстровано в якості юридичної особи за кодом ЄДРПОУ 01989734, місцезнаходження: 85710, Донецька обл., Волноваський район, селище міського типу Оленівка, вул. Крупська, будинок 21, що вбачається з відомостей у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (https://usr.minjust.gov.ua/ua/freesearch).

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем призначені та виплачені пенсії на пільгових умовах особам, які працювали у підприємстві відповідача та які були зайняті на роботах з шкідливими і важкими умовами праці за списком № 1 та списком № 2.

Позивачем направлялись підприємству розрахунки фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених працівникам відповідача відповідно до п.п. “а”-“з”ст. 13 Закону України “Про пенсійне забезпечення”за спірний період на загальну суму 87431,33 грн.

У встановлений законом строк відповідачем суми, визначені у відповідних розрахунках, не сплачені.

Наявність заборгованості по відшкодуванню витрат управління на виплату і доставку працівникам відповідача пенсій, призначених на пільгових умовах на підставі пунктів “а”-“з”ст. 13 Закону України “Про пенсійне забезпечення”, за січень-червень 2017 року на загальну суму 87431,33 грн підтверджується також карткою особового рахунку відповідача.

При прийняті рішення по справі суд виходить з наступного.

Статтею 19 Конституції Українивстановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбаченіКонституцієюта законами України.

Відповідно дост. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України)завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних та юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку у тому числі органів державної влади. У справах щодо оскарження рішень суди перевіряють чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбаченіКонституцієюта законами України.

Статтею 58 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” на Пенсійний фонд покладене керівництво та управління солідарною системою, збір, акумуляція та облік страхових внесків, призначення пенсії та підготовка документів для її виплати, забезпечення своєчасного і в повному обсязі фінансування та виплати пенсій, допомоги на поховання, здійснення контролю за цільовим використанням коштів Пенсійного фонду, вирішення питань, пов'язаних з веденням обліку пенсійних активів застрахованих осіб на накопичувальних пенсійних рахунках, здійснення адміністративного управління Накопичувальним фондом та інші функції, передбачені Законом і статутом ПФУ.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначаєЗакон України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування” від 8 липня 2010 року № 2464-VI, п. 7 ч. 1 ст. 1 якого визначено, що Пенсійний фонд України - орган, уповноважений відповідно до цьогоЗаконувести облік платників єдиного внеску, забезпечувати збір та ведення обліку страхових коштів, контролювати повноту та своєчасність їх сплати, вести Державний реєстр загальнообов'язкового державного соціального страхування та виконувати інші функції, передбачені законом.

Таким чином, позивач у справі – орган владних повноважень, який виконує владні управлінські функції, надані йому чинним законодавством, відносно платників страхових внесків.

Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, працівникам відповідача призначені та виплачені пенсії відповідно до п. “а” та п. “б – з”ст. 13 Закону України “Про пенсійне забезпечення”.

За змістом п. 2 розділу XV Прикінцевих положень Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” № 1058-IVпенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, роботах з особливо шкідливими й важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди. До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди, особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цьогоЗаконув разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбаченогоЗаконом України “Про пенсійне забезпечення”. У цьому випадку розміри пенсій визначаються відповідно до ст. 27 та з урахуванням нормст. 28 цього Закону. При цьому зберігається порядок покриття витрат на виплату і доставку цих пенсій, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Підприємства та організації з коштів, призначених на оплату праці, вносять до Пенсійного фонду плату, що покриває фактичні витрати на виплату і доставку пенсій особам, які були зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, крім тих, що були безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт та рудників за списком робіт і професій, затвердженим Кабінетом Міністрів України, починаючи з дня набрання чинності цим Законом, у розмірі 20 відсотків з наступним збільшенням її щороку на 10 відсотків до 100-відсоткового розміру відшкодування фактичних витрат на виплату і доставку цих пенсій до набуття права на пенсію за віком відповідно до цьогоЗакону.

Виплата пенсій особам, які були безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт та рудників, за списком робіт і професій, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та особам, пенсії яким призначені відповідно до пунктів “в”-“е” та “ж”ст. 13 Закону України “Про пенсійне забезпечення”, здійснюється до 1 січня 2005 року за рахунок коштів Пенсійного фонду, а з 1 січня 2005 року - за рахунок коштів Державного бюджету України до досягнення пенсійного віку, передбаченогост. 26 цього Закону.

З аналізу зазначених норм чинного законодавства вбачається, що витрати на виплату та доставку пенсій особам, які були зайняті на роботах за списком № 1 покриваються підприємствами та організаціями.

На момент набрання чинності Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, питання щодо відшкодування витрат на виплату та доставку пенсій, призначених відповідно до пункту “б” ст. 13 Закону України “Про пенсійне забезпечення”було врегульовано Законом України від 26 червня 1997 року “Про збір на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, відповідно п.п. 1 та 2.

Згідно з абз. 4 п. 1 ст. 2 Закону України “Про збір на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” для платників збору, визначених п.п. 1 та 2 ст. 1 цього Закону, крім тих, які є платниками фіксованого сільськогосподарського податку, об'єктом оподаткування є також фактичні витрати на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до пунктів “б”-“з”ст. 13 Закону України “Про пенсійне забезпечення”до досягнення працівниками пенсійного віку, передбаченогост. 12 Закону України “Про пенсійне забезпечення”.

Відповідно до абз. 3 п. 1 ст. 4 Закону України “Про збір на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” встановлена ставка збору у розмірі 100 відсотків від об'єкта оподаткування, визначеного абз. 4 п. 1 ст. 2 цього Закону. Оскільки судом встановлено, що спір стосується, зокрема, і стягнення заборгованості з відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених відповідно до пункту “б”-“з” ч. 1ст. 13 Закону України “Про пенсійне забезпечення”, суд вважає, що на відповідача у справі покладений обов'язок щодо покриття витрат на виплату та доставку пенсій призначеним і за списком № 2.

Аналіз наведених положень дає підстави для висновку про те, що витрати на виплату та доставку пенсій, призначених особам, відповідно до п.п. "а", "б-з" ч. 1ст. 13 Закону України “Про пенсійне забезпечення”, покриваються підприємствами та організаціями.

Винятком із цього правила є лише порядок покриття витрат на виплату та доставку пенсій особам, що були безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт та рудників за списком робіт і професій, затвердженим Кабінетом Міністрів України, оскільки за змістом абз. 5 п. 1 п. 2 Прикінцевих положень Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” виплата пенсій таким особам здійснюється до 1 січня 2005 року за рахунок коштів Пенсійного фонду, а з 1 січня 2005 року - за рахунок коштів Державного бюджету України до досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, то і витрати на виплату та доставку пільгових пенсій покриваються за рахунок Пенсійного фонду та Державного бюджету України відповідно.

Однак, специфіка такого порядку полягає в особливостях пенсійного забезпечення зазначених осіб. Так, зі змістуст. 14 Закону України “Про пенсійне забезпечення” вбачається, що працівники, безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних і відкритих гірничих роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) по видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт і рудників та в металургії мають право на пенсію незалежно від віку, якщо вони були зайняті на цих роботах не менше 25 років. Таким чином, аналіз положень п. 2 Прикінцевих положень Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” у контексті положеньст. 14 Закону України “Про пенсійне забезпечення”дає підстави для висновку про те, що порядок за якого витрати на доставку пільгових пенсій покриваються до 1 січня 2005 року за рахунок коштів Пенсійного фонду, а з 1 січня 2005 року - за рахунок коштів Державного бюджету України, стосується лише витрат на виплату та доставку пенсій, призначених особам за умов, передбачених ст. 14 Закону України “Про пенсійне забезпечення”.

Оскільки судом встановлено, що спір стосується стягнення заборгованості з відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених за списком № 1 та списком № 2, суд вважає, що на відповідача у справі покладений обов'язок щодо покриття витрат на виплату та доставку пенсій таким особам.

Відповідно доЗакону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” та Закону України “Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування”розроблена Інструкція про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затверджена Постановою правління Пенсійного фонду України від 19 грудня 2003 року № 21-1.

Згідно із п. 6.1Інструкції № 21-1відшкодуванню підлягають витрати Пенсійного фонду на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах відповідно до ч. 2Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

Згідно п. 6.4 вказаної Інструкції розмір сум до відшкодування на поточний рік визначається відділами доходів органів Пенсійного фонду України щорічно у повідомленнях про розрахунок сум фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених відповідно до ч. 2 Прикінцевих положень Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, які надсилаються підприємствами до 20-го січня поточного року протягом десяти днів з новопризначених пенсій.

За приписами п. 6.7Інструкції № 21-1 підприємства щомісяця до 25-го числа вносять до Пенсійного фонду зазначену в повідомленні місячну суму фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах.

Відповідачем не надано суду доказів оскарження таких розрахунків.

Як встановлено судом, підтверджено матеріалами справи, відповідні розрахунки у встановлений Законом термін у добровільному порядку відповідачем не оплачені.

Враховуючи наведене, суд вважає позовну заяву такою, що підлягає задоволенню в повному обсязі.

Керуючись ст. 2, ст. 69-71, ст. 86, ст. 158-163, ст. 167, ст. 185, ст. 186, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

П О С Т А Н О В И В:

Позовну заяву Управління Пенсійного фонду України у Волноваському районі Донецької області до Комунальної лікувально-профілактичної установи “Районний протитуберкульозний диспансер Волноваського району” про стягнення заборгованості з відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій – задовольнити.

Стягнути з Комунальної лікувально-профілактичної установи “Районний протитуберкульозний диспансер Волноваського району” на користь Управління Пенсійного фонду України у Волноваському районі Донецької області заборгованість з відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за списками № 1, № 2 за січень-червень 2017 року в загальній сумі 87431 (вісімдесят сім тисяч чотириста тридцять одна) гривня 33 копійки, з яких: за Списком № 1 у сумі 16762 (шістнадцять тисяч сімсот шістдесят дві) гривні 89 копійок, за Списком № 2 у сумі 70668 (сімдесят тисяч шістсот шістдесят вісім) гривень 44 копійки.

Постанова може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд в порядку, визначеному ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом ч. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови, складеної в повному обсязі.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо воно не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя                                                             Арестова Л.В.