Ухвала

від 23.08.2017 по справі 804/1599/16

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Суддя-доповідач - ОСОБА_1

Головуючий у 1 інстанції - Гончарова І.А.

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

23 серпня 2017 рокусправа № 804/1599/16 Приміщення суду за адресою: 49083, м. Дніпро, пр.Слобожанський, 29

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Білак С.В., суддів: Олефіренко Н.А. Шальєвої В.А. , секретар судового засідання - Лащенко Р.В., з участю представника відповідача - ОСОБА_2, розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Новомосковської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06 грудня 2016 року у справі №804/1599/16 за позовом Приватного підприємства «Дніпро-Карбон» до Новомосковської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство «Дніпро-Карбон» (далі - позивач, ПП «Дніпро-Карбон» ) звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Новомосковської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області, в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення №0001952202 та №0001962202, прийняті Новомосковською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління ДФС у Дніпропетровській області 29 вересня 2015 року.

В обґрунтування позову ПП «Дніпро-Карбон» зазначило, що відсутність актів приймання-передачі товару на переробку, подорожніх листів та неточне заповнення товарно-транспортних накладних не може бути підставою для висновку про нереальність господарських операцій укладених з ТОВ «Амарант Груп» та ТОВ «Сігма Плюс» , оскільки визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричинити реальні зміни майнового стану платника податків. Викладені в акті перевірки висновки про відсутність реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних (ЄРПН) не ґрунтуються на нормах чинного законодавства, оскільки ані у позивача, ані у його контрагентів, які здійснювали господарські операції у 2014 році на суму ПДВ, що не перевищує 10 тис. грн., не виникало обов'язку з такої реєстрації податкових накладних у ЄРПН. Посилання контролюючого органу на постанову слідчого, яка містить інформацію щодо кримінального провадження, а також допит ОСОБА_3 не може бути підставою для висновку про нереальність господарських операцій, адже особа вважається невинуватою поки її вину не буде встановлено обвинувальним вироком суду. Висновок податкового органу про нереальність господарських операцій, укладених з ТОВ «Амарант Груп» та ТОВ «Сігма Плюс» , по придбанню вуглевмісткого матеріалу А та контейнера типу МКР є необґрунтованим та протиправним.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06 грудня 2016 року адміністративний позов задоволено.

Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення №0001952202 та №0001962202 прийняті Новомосковської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області 29 вересня 2015 року.

Присуджено на користь Приватного підприємства «Дніпро-Карбон» документально підтверджені судові витрати у розмірі 1378 грн. 00 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Новомосковської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області.

Не погодившись з постановою суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процессуального права, просить постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначив, що податковим органом під час перевірки встановлено нереальність здійснення ПП «Дніпро-Карбон» господарських операцій з ТОВ «Амарант Груп» та ТОВ «Сігма Плюс» , оскільки відсутнє їх документальне підтвердження. Зокрема, до перевірки не було надано актів прийому-передачі товару, відсутні подорожні листи, податкові накладні не зареєстровані в ЄРПН.

Крім того, згідно з постановою старшого слідчого з ОВС ВКР ФР ГУ ДФС у Дніпропетровській області та матеріалами кримінального провадження №3201504000000021 від 23.02.2015 року встановлено, що реквізити ТОВ «Амарант Груп» та ТОВ «Сігма Плюс» незаконно використовувалися невстановленими особами, складалися податкові накладні по неіснуючих взаємовідносинах, що також підтверджується протоколом допиту ОСОБА_4 (директор та головний бухгалтер ТОВ «Амарант Груп» ).

У зв'язку з відсутністю документального підтвердження стосовно походження товару у ПП Дніпро-Карбон» відсутні підстави для віднесення до складу витрат по операціях з придбання товару, які використані у власній господарській діяльності від ТОВ «Амарант Груп» та ТОВ «Сігма Плюс» , а тому позивачем було неправомірно віднесено витрати у сумі 51413 грн. по отриманим послугам переробки від зазначених контрагентів до ряд.05.1 Декларації з податку на прибуток підприємства за 2014 рік.

Представник відповідача в судовому засіданні доводи апеляційної скарги підтримав.

Позивач в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце судового засідання повідомлений належним чином.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника відповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції необхідно залишити без змін з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та судом апеляційної інстанції підтверджено, що Новомосковською ОДПІ Головного управління ДФС у Дніпропетровській області у період з 31.08.2015 року по 04.09.2015 року було проведено документальну позапланову виїзну перевірку ПП «Дніпро-Карбон» (код ЄДРПОУ 24427967) з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість та податку на прибуток за період з 01.04.2013 року по 31.07.2015 року по взаємовідносинам з ТОВ «Амарант Груп» (код ЄДРПОУ 39163342) та ТОВ «Сігма Плюс» (код ЄДРПОУ 38906657), за результатами якої складено акт № 264/225/24427967 від 11.09.2015 року.

На підставі акту перевірки № 264/225/24427967 від 11.09.2015 року відповідачем 29 вересня 2015 року прийняті податкові повідомлення-рішення:

- №0001952202, яким ПП «Дніпро-Карбон» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем у розмірі 10283,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 2570,75 грн.;

- № НОМЕР_1, яким ПП «Дніпро-Карбон» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток за основним платежем у розмірі 9255,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 2313,75 грн.

Підставою для прийняття спірних податкових повідомлень-рішень стали висновки, викладені в акті перевірки, згідно з якими угоди, укладені ПП «Дніпро-Карбон» з ТОВ «Амарант Груп» та ТОВ «Сігма Плюс» , не були спрямовані на реальне настання правових наслідків, в результаті чого підприємством занижено податок на прибуток у сумі 9255,00 грн. за 2014 рік та занижено податок на додану вартість у сумі 10283,00 грн. в тому числі за березень 2014 року - 3480,00 грн.; за квітень 2014 року - 3400,00 грн.; за травень 2014 року - 3403,00 грн.

Відповідно до пп. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 ПК України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Положеннями пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України передбачено, що витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6-138.9, підпунктами 138.10.2-138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті та інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу, крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Витрати операційної діяльності, зокрема, включають собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2-140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Згідно з п. 138.2 ст. 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку (пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України).

Відповідно до підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з пунктом 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів (послуг) або дата отримання платником податку товарів (послуг), що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Положеннями пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів (послуг), на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту (п. 201.6, 201.10 ст. 201 ПК України).

Як вбачається з матеріалів справи, ПП «Дніпро Карбон» з ТОВ «Запорізький титано-магнієвий комбінат» було укладено договір поставки товару, а саме «Залишки бруса графітованого» № 14-10/77 від 25.02.2014 року .

Також, ПП «Дніпро Карбон» з ТОВ «Амарант Груп» було укладено договір на переробку давальницької сировини № 1 від 05.05.2014 року, за умовами якого виконавцю передано на переробку давальницьку сировину «Залишки бруса графітованого» у продукцію вуглевмісний матеріал (А), а замовником зобов'язується прийняти готову продукцію та оплатити проведену роботу. Було передано на переробку 9,72 т сировини, вартість послуг - 20415,40 грн., у тому числі ПДВ - 3402,57 грн.

Окрім того, ПП «Дніпро Карбон» з ТОВ «Сігма Плюс» було укладено договір на переробку давальницької сировини № 1 від 03.03.2014 року, за умовами якого виконавцю передано на переробку давальницьку сировину «Залишки бруса графітованого» у продукцію вуглевмісний матеріал (А), а замовник зобов'язується прийняти готову продукцію та оплатити проведену роботу. На переробку до ТОВ «Сігма Плюс» було надано 19,83 т сировини, вартістю 41280,00 грн., у тому числі ПДВ - 6880,00 грн.

На виконання вказаних договорів були виписані податкові накладні та акти здавання-приймання виконаної роботи.

Також, ПП «Дніпро Карбон» з ТОВ «Амарант Груп» 05.05.2014 року було укладено договір поставки № 050514-1, за умовами якого постачальник зобов'язується поставити, а покупець прийняти та оплатити вуглецьвмістний матеріал (А) та контейнер типа МКР.

З ТОВ «Сігма Плюс» позивачем також було укладено договір поставки № 030314/1 від 03.03.2014 року , за умовами якого постачальник зобов'язується поставити, а покупець прийняти та оплатити вуглецьвмістний матеріал (А) та контейнер типа МКР

На виконання вказаних договорів були виписані податкові та видаткові накладні, рахунки-фактури, а також здійснено оплату товару, що підтверджується виписками за особовим рахунком та меморіальними ордерами, копії яких містяться в матеріалах справи.

Транспортування товару підтверджується товарно-транспортними накладними.

Вищезазначені договори не було визнано недійсними в судовому порядку.

В обґрунтування правомірності прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень відповідач зазначив, що позивачем до перевірки не було надано акти приймання-передачі товару на переробку, відсутні подорожні листи, а також з наданих до перевірки ТТН щодо транспортування товару від ТОВ «Амарант Груп» , який знаходиться у м.Києві, здійснювалося з м.Дніпропетровськ до м.Новомосковськ, що унеможливлює дослідження фактичного місця навантаження та розвантаження товару.

Проте, наведені висновки контролюючого органу є необґрунтованими з огляду на наступне.

Підпунктом 11.1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України № 363 від 14.10.1997 року, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 20 лютого 1998 року за №128/2568, визначено, що основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля.

Згідно з пунктом 1 вказаних Правил товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженим наказом Міністерства фінансів України №88 від 24.05.1995 року, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 року за № 168/704, визначено, що господарські операції відображаються у бухгалтерському обліку методом їх суцільного і безперервного документування. Записи в облікових регістрах провадяться на підставі первинних документів, створених відповідно до вимог цього Положення.

Пунктами 2.1 та 2.2 вказаного Положення встановлено, що первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, тобто факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Відповідальність за несвоєчасне складання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку та недостовірність відображених у них даних несуть особи, які склали та підписали ці документи.

Згідно з правовим висновком Верховного Суду України, викладеним, зокрема, в постановах від 01 грудня 2015 року (№ 826/15034/14) та від 12.01.2016 року (№826/20548/13-а) первинний документ містить дві обов'язкові ознаки: він має містити відомості про господарську операцію і підтверджувати її реальне (фактичне) здійснення. Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку. При цьому для бухгалтерського обліку мають значення лише ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій.

Аналіз наведених норм свідчить, що господарські операції для визначення податкового кредиту та сум витрат для визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Судами встановлено та відповідачем не спростовано, що в наданих до перевірки товарно-транспортних накладних містяться всі обов'язкові реквізити, зокрема, адресу навантаження та розвантаження, марку, модель, тип та реєстраційний номер автомобіля, ПІБ водія, зазначено осіб, що отримали вантаж та здійснили його відпуск, містяться відомості про вантаж, тощо.

Крім того, спростовуючи доводи податкового органу, що з наданих до перевірки товарно-транспортних накладних щодо транспортування товару від ТОВ «Амарант Груп» , який знаходиться у м.Києві, здійснювалося з м.Дніпропетровськ до м.Новомосковськ, слід зазначити, що згідно з реквізитами договору №050514-1 від 05.05.2014 року місцезнаходження постачальника зазначено: м.Дніпропетровськ. При цьому податковим органом жодними належними та достатніми доказами не спростовано відсутність чи наявність у постачальника складських чи виробничих приміщень та території м.Дніпропетровськ.

Необхідно зазначити, що неподання певних первинних документів в сукупності з іншими доказами може стати підставою для висновків про недоведеність здійснення господарської операції, в той час як відсутність таких документів як подорожні листи та акти здачі-приймання товару не може слугувати єдиною підставою для визнання безтоварності господарських операцій за наявності всіх інших обов'язкових та належно оформлених первинних документів.

Також, як вбачається з матеріалів справи, перевіркою встановлено, що в Єдиному реєстрі податкових накладних за період з 01.04.2013 року по 31.07.2015 року не відображено податкові накладні, виписані ТОВ «Сігма Груп» з номенклатурою «вуглецьвмістний матеріал (А) та контейнер типа МКР» , так само як і ТОВ «Амарант Груп» .

Проте, неналежне виконання податкових зобов'язань контрагентами позивача тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цих осіб. Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у випадку, коли останній виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Відповідно до пункту 11 підрозділу 2 розділу XX Перехідних положень Податкового кодексу України реєстрація податкових накладних платниками податку на додану вартість - продавцями в Єдиному реєстрі податкових накладних запроваджується для платників цього податку, у яких сума податку на додану вартість в одній податковій накладній становить: понад 1 мільйон гривень - з 1 січня 2011 року; понад 500 тисяч гривень - з 1 квітня 2011 року; понад 100 тисяч гривень - з 1 липня 2011 року; понад 10 тисяч гривень - з 1 січня 2012 року.

До платників податку, для яких на дату виписки накладної цим підрозділом не запроваджено обов'язковість реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних, не застосовуються норми абзаців восьмого і дев'ятого пункту 201.10 статті 201 цього Кодексу.

З 1 лютого 2015 року реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних підлягають всі податкові накладні та розрахунки коригування до податкових накладних (у тому числі які не надаються покупцю, виписані за операціями з постачання товарів/послуг, які звільнені від оподаткування) незалежно від розміру податку на додану вартість в одній податковій накладній/розрахунку коригування.

З огляду на викладене, суд погоджується з доводами позивача щодо відсутності обов'язку реєстрації податкових накладних в ЄРПН по господарським операціям у 2014 році, адже суми ПДВ у податкових накладних не перевищувала 10 тис. грн.

Щодо доводів апелянта про наявність кримінального провадження №3201504000000021 від 23.02.2015 року, відкритого за ознаками кримінальних правопорушень, в якому встановлено, що незаконно використовуючи реквізити ТОВ «Амарант Груп» та ТОВ «Сігма Плюс» а інших підприємств складались податкові накладні по неіснуючим взаємовідносинам та наданого протоколу допиту свідка ОСОБА_4 від 02.04.2015 року, згідно якого останній вказав, що ніякого відношення до ведення фінансово-господарської діяльності і реєстрації підприємства ТОВ «Амарант Груп» не мав, ніколи не укладала та не підписувала будь-яких договорів, угод та інших правоустановчих документів, суд зазначає, що останні не можуть бути покладені в основу судового рішення та спростовувати факт реальності господарських взаємовідносин позивача з контрагентами-постачальниками, адже податковим органом не доведено, що досудове розслідування в кримінальній справі проводиться відносно посадових осіб чи юридичних осіб, які пов'язані з діяльністю позивача, до того ж представником відповідача не надано вирок по цій справі, що набув законної сили, та встановлював би певні обставини щодо відносин позивача з його контрагентами.

З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що факт здійснення ПП «Дніпро-Карбон» господарських операцій з ТОВ «Амарант Груп» та ТОВ «Сігма Плюс» підтверджується належними та достатніми первинними документами бухгалтерського обліку, що є підставою для віднесення сум витрат по угодам, укладеним з вищевказаними контрагентами, до витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також сум ПДВ, сплачених в ціні товару до податкового кредиту та отримання бюджетного відшкодування.

Сукупність встановлених судом обставини свідчить про протиправність податкових повідомлень-рішень №0001952202 та №0001962202 прийнятих Новомосковською ОДПІ Головного управління ДФС у Дніпропетровській області 29 вересня 2015 року, у зв'язку з чим колегія суддів позовджується з висновками суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог Приватного підприємства «Дніпро-Карбон» .

Відповідно до вимог Кодексу адміністративного судочинства України підставами для скасування рішення є порушення судом норм матеріального чи процесуального права.

Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про те, що при розгляді справи судом першої інстанції було допущено неправильне застосування норм матеріального чи процесуального прав.

Судова колегія дійшла висновку про те, що підстави для скасування рішення суду першої інстанції з огляду на доводи апеляційної скарги відсутні, а тому відхиляє апеляційну скаргу і залишає судове рішення без змін.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 167, 184, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Новомосковської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області - залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06 грудня 2016 року у справі №804/1599/16 за позовом Приватного підприємства «Дніпро-Карбон» до Новомосковської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - залишити без змін.

Вступна та резолютивна частини ухвали складені в нарадчій кімнаті та проголошені в судовому засіданні 23 серпня 2017 року, в повному обсязі ухвала складена 28 серпня 2017 року.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, а в разі складання рішення відповідно до ст.160 КАС України - з дня складання рішення в повному обсязі.

Головуючий суддя С.В. Білак

Судді Н.А.Олефіренко

ОСОБА_5