Рішення

від 30.08.2017 по справі 314/1316/17

ВІЛЬНЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 314/1316/17 Провадження № 2/314/766/2017

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.08.2017 року м.Вільнянськ

Вільнянський районний суд Запорізької області у складі:

головуючого судді Капітонова Є.М.,

за участю представника відповідача ОСОБА_1,

секретаря судового засідання Якубовської Т.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Вільнянськ цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства Дружба про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 звернувся із позовом до ПАТ Дружба про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки та повернення земельної ділянки власнику.

В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що 01 березня 2013 року між сторонами було укладено договір оренди землі № 12, яка розташована за адресою: Запорізька обл., Вільнянський р-н, с/рада Люцернянська, кадастровий номер 2321582700:01:003:0018 за цільовим призначенням: для ведення товарного сільськогосподарського виробництва та загальною площею 2,4567 га. Земельна ділянка належить позивачу на праві приватної власності на підставі державного акту про право власності на земельну ділянку, ЗП №026821, вид. Вільнянською районною державною адміністрацією 16.01.2007. У договорі відсутні істотні умови договору, що визначає недійсність даного договору, а саме відсутній кадастровий номер земельної ділянки, відсутні способи та умови розрахунків, відсутній порядок внесення орендної плати та відповідальність за її несплату. Позивач вважає, що порушення ст. 15 Закону України Про оренду землі та відсутність прописаних в договорі істотних умов є підставою визнання договору недійсним.

Одночасно позивач посилається на невиконання відповідачем п. 9, 43 Договору.

В судове засідання позивач, представник позивача не з'явилися, про час та місце розгляду цивільної справи повідомлялися належним чином.

Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення позову заперечував, просив в позові відмовити, надав пояснення аналогічні викладеним в запереченнях наданих до суду.

Суд заслухавши учасників процесу, дослідивши письмові докази встанови наступні обставини:

01 березня 2013 року між сторонами було укладено договір оренди землі № 12, яка розташована за адресою: Запорізька обл., Вільнянський р-н, с/рада Люцернянська, кадастровий номер 2321582700:01:003:0018 за цільовим призначенням: для ведення товарного сільськогосподарського виробництва та загальною площею 2,4567 га.

Відповідно до ст. 15 Закону України Про оренду землі (в редакції станом на момент укладання договору) істотними умовами договору оренди землі є: об'єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату; умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду; умови збереження стану об'єкта оренди; умови і строки передачі земельної ділянки орендарю; умови повернення земельної ділянки орендодавцеві; існуючі обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки; визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об'єкта оренди чи його частини; відповідальність сторін; умови передачі у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки. Відсутність у договорі оренди землі однієї з істотних умов, передбачених цією статтею, а також порушення вимог статей 4-6, 11, 17, 19 цього Закону є підставою для відмови в державній реєстрації договору оренди, а також для визнання договору недійсним відповідно до закону.

За вимогами ч.3 ст. 10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч.1 ст.11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

В силу ч.2 ст. 27 ЦПК України особи, які беруть участь у справі позовного провадження, для підтвердження своїх вимог або заперечень зобов'язані подати усі наявні у них докази до або під час попереднього судового засідання, а якщо попереднє судове засідання у справі не проводиться - до початку розгляду справи по суті.

Відповідно до ст. 57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів.

За визначенням ст.58 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Відповідно до частини першої статті 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів .

Частиною першою статті 15 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. В порядку цивільного судочинства підлягає захисту саме порушене право.

Верховний Суд України 25 грудня 2013 року розглянув справу № 6-94 цс 13 , предметом якої був спір про визнання договорів оренди земельних ділянок недійсними та зробив правовий висновок, відповідно до якого однією з обов'язкових умов визнання договору недійсним є порушення у зв'язку з його укладенням прав та охоронюваних законом інтересів позивача . Якщо за результатами розгляду справи факту такого порушення не встановлено, а позивач посилається на формальне порушення закону у суду немає правових підстав для задоволення позову.

Обставини, на які посилається позивач не містять визначення в чому полягає порушення його права за правовідносинами оренди земельної ділянки. Також відсутні посилання на обставини, які б свідчили про неможливість реалізовувати свої права та вимагати виконання обов'язків від іншої сторони за Договором.

Отже, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні позову, оскільки факту порушення прав при укладенні Договору позивачем не доведено.

Одночасно суд залишає поза увагою посилання сторін відносно обставин виконання умов Договору, оскільки невиконання умов Договору може бути підставою для розірвання Договору (ст.32-1 Закону України Про оренду землі ), і не входить до обсягу обставин, які суд має встановити за цивільною справою, предметом якої є - визнання правочину недійсним.

На підставі викладеного, суд приходить до висновку про відмову з задоволенні позову.

Керуючись ст.ст. 3, 10, 60, 208, 209, 212-215, 218, 294 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства Дружба про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки - відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Запорізької області через Вільнянський районний суд Запорізької області протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.

Суддя: Євген Миколайович Капітонов

30.08.2017