Рішення

від 21.08.2017 по справі 905/1273/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м.Харків, пр.Науки, 5

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

21.08.2017 Справа №905/1273/17

Господарський суд Донецької області у складі судді Кротінової О.В.,

при секретарі судового засідання Хадієвій М.Ф.,

розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» , м.Київ, ЄДРПОУ 20077720,

до відповідача, Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Донецькміськгаз» , м.Донецьк, ЄДРПОУ 03361081,

про стягнення 272160,74 грн., -

за участю уповноважених представників:

від позивача: ОСОБА_1 - за довіреністю;

від відповідача: не з'явився, -

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» , м.Київ, звернулось до господарського суду Донецької області з позовною заявою №14/4-182 від 05.04.2017р. до Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Донецькміськгаз» , м.Донецьк, про стягнення боргу у загальній сумі 272160,74грн., у тому числі: пені у сумі 58802,50грн., трьох відсотків річних у сумі 24993,93грн., інфляційних втрат у сумі 188364,31 грн.

З дотриманням приписів ст.2-1 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до Положення про автоматизовану систему документообігу суду, для розгляду справи №905/1273/17 визначено суддю Кротінову О.В.

Ухвалою суду від 07.06.2017р. даний позов прийнято до розгляду та порушено провадження у справі №905/1273/17.

В подальшому розгляд справи відкладався відповідно до приписів ст.77 Господарського процесуального кодексу України.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на укладання договору на купівлю-продаж природного газу №13-127-РО від 04.01.2013р. із відповідачем, несвоєчасне виконання останнім за ним своїх зобов'язань з оплати вартості поставленого природного газу, внаслідок чого виникли підстави для донарахування за зобов'язаннями червня 2014р.-січня 2015р. 3% річних за період з 06.05.2015р. по 23.02.2017р. та інфляційних витрат з квітня 2015р. по січень 2017р., пені за період з 06.05.2015р. по 19.06.2015р. (зобов'язання листопада 2014р.), по 19.07.2015р. (зобов'язання грудня 2014р.), по 19.08.2015р. (зобов'язання січня 2015р.) з урахуванням рішення господарського суду Донецької області від 15.10.2015р. у справі №905/1485/15.

На підтвердження викладених обставин позивачем надано розрахунок позовних вимог, витяги сальдо та операцій по підприємству відповідача з 01.12.2013р. по 31.01.2017р., у копіях: договір на купівлю-продаж природного газу №13-127-РО від 04.01.2013р. з додатковими угодами №1 від 10.07.2013р., №2 від 31.12.2013р., №3 від 28.04.2014р., №4 від 15.05.2014р., №5 від 07.07.2014р., №6 від 05.09.2014р., №7 від 10.11.2014р., №8 від 08.12.2014р., №9 від 22.12.2014р., №10 від 05.02.2015р. до нього; акти приймання-передачі природного газу за січень 2013р.-січень 2015р., правоустановчі документи підприємства позивача, довіреність на представника позивача.

Нормативно свої вимоги позивач обґрунтовує посиланням на ст.ст.11-16, 258, 509, 525, 526, 530, 549, 610, 611, 612, 625, 655, 692, 712 Цивільного кодексу України, ст.ст.173, 174, 175, 193, 216-217, 230, 231, 232, 264-265 Господарського кодексу України, ст.ст.1, 2, 12, 15, 54-57, 61, 64, 66, 67 Господарського процесуального кодексу України, а також на приписи листа ВСУ від 03.04.1997р. №62-97-р.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 13.07.2017р. продовжено строк розгляду спору по справі №905/1273/17 на 15 днів по 22.08.2017р. в порядку ст.69 Господарського процесуального кодексу України, за наявності відповідного клопотання позивача.

21.08.2017р. позивачем через канцелярію господарського суду Донецької області подано клопотання б/н від 21.08.2017р., до якого додано документи, наведені у переліку, а також копію довіреності на представника позивача ОСОБА_2

Представник позивача у судовому засіданні 21.08.2017р. підтримав позовні вимоги у повному обсязі; зазначив, що договір №13 - 127 - РО від 04.01.2013р. на купівлю - продаж природного газу ні на 2016р., ні на 2017р. не продовжено та є таким, що закінчив свою дію в частині реалізації газу 31.03.2015р.

Представник відповідача у судове засідання 21.08.2017р. не з'явився, витребувані судом документи не надав.

Як зазначено в п.3.12 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» неявка у судове засідання однієї із сторін, належним чином повідомленої про час та місце цього засідання, не перешкоджає такому переходові до розгляду позовних вимог, якщо у господарського суду відсутні підстави для відкладення розгляду справи, передбачені ч.1 ст.77 ГПК України. При цьому, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Так враховуючи, суть спору, загальну тривалість розгляду справи, а також належне забезпечення з боку суду можливості відповідача для реалізації своїх процесуальних прав, в тому числі шляхом направлення поштою (іншим належним засобом зв'язку) відповідних доказів до суду, з огляду на таке суд дійшов висновку про відсутність підстав для відкладення розгляду справи та існуючою можливість розглянути спір за наявними в справі матеріалами, у цьому судовому засіданні, відповідно до ст.75 Господарського процесуального кодексу України.

Дослідив матеріали справи та оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, суд дійшов висновку, щодо такого.

За приписами статей 4-2, 4-3 Господарського процесуального кодексу України, правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом та на засадах змагальності.

Відповідно до вимог статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Згідно приписів ст.35 Господарського процесуального кодексу України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Публічне акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» , м.Київ, зверталось до господарського суду Донецької області з позовом до Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Донецькміськгаз» , м.Донецьк, про стягнення:

- 461 445,92 грн. основного боргу за період січень-лютий, травень-грудень 2013 року, січень-грудень 2014 року та січень 2015 року;

- 79 729,70 грн. пені за період з 20.02.2013р. по 05.05.2015р.;

- 7 319,60 грн. 3% річних за період з 20.02.2013р. по 05.05.2015р.;

- 71 582,34 грн. інфляційних нарахувань за період жовтень 2013 року - березень 2015 року включно.

За результатами розгляду означеного позову, рішенням господарського суду Донецької області від 15.10.2015р. по справі №905/1485/15 позов Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» задоволено частково, а саме стягнуто з відповідача на користь позивача 461445,92 грн. основного боргу, 79443,64грн. пені, 7265,82 грн. 3% річних, 71555,02 грн. інфляційних втрат, 12394,11 грн. судового збору. В решті позовних вимог відмолено.

Даним судовим актом встановлено факт неналежного виконання обов'язку відповідачем щодо оплати отриманого газу у період січень-лютий, травень-грудень 2013р., січень-грудень 2014р. та січень 2015р. та наявність боргу останнього перед позивачем у сумі 461445,92 грн. До того ж, досліджені та задоволені вимоги, зокрема, щодо стягнення з відповідача нарахованих 3% річних за період згідно розрахунку по по 05.05.2015р., інфляційні втрати за період по березень 2015р. та пені за період по 05.05.2015р., з огляду на порушення строків оплати вказаного основного грошового зобов'язання та приписи ст.625 Цивільного кодексу України.

За приписом ст.526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст.599 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

За відомостями позивача, що не спростовані у встановленому порядку, за означеними спірними зобов'язаннями 2014р.2015р. за договором на купівлю-продаж природного газу №13-127-РО від 04.01.2013р. борг в сумі 461445,92 грн. на теперішній час рахується у повному обсязі, так як відсутні оплати.

Відтак, з огляду на таке неналежне виконання відповідачем своїх грошових зобов'язань, позивачем на підставі ст.625 Цивільного кодексу України, донараховано та пред'явлено до стягнення, у межах провадження по даній справі, за зобов'язаннями червня 2014р.-січня 2015р. 3% річних у сумі 24993,93грн. за період з 06.05.2015р. по 23.02.2017р., інфляційних витрат у сумі 188364,31 грн. з квітня 2015р. по січень 2017р. та пені у сумі 58802,50грн. за період з 06.05.2015р. по 19.06.2015р. (зобов'язання листопада 2014р.), по 19.07.2015р. (зобов'язання грудня 2014р.), по 19.08.2015р. (зобов'язання січня 2015р.).

Прострочення відповідачем грошового зобов'язання на підставі статті 625 Цивільного кодексу України тягне за собою обов'язок сплати суми боргу з урахуванням індексу інфляції та 3% річних з простроченої суми за весь час несвоєчасного виконання обов'язку щодо сплати відповідних сум, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За приписами п.7 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» №14 від 17.12.2013р. саме лише прийняття господарським судом рішення про задоволення вимог кредитора, якщо таке рішення не виконано в установленому законом порядку, не припиняє зобов'язальних відносин сторін і не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених частиною другою статті 625 ЦК України сум.

Отже, якщо судове рішення про стягнення з боржника коштів фактично не виконано, кредитор вправі вимагати стягнення з нього в судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних аж до повного виконання грошового зобов'язання.

Таким чином, чинне законодавство не пов'язує припинення зобов'язання з прийняттям судового рішення, наявність судових актів про стягнення заборгованості не припиняє грошових зобов'язань боржника та не виключає його відповідальності за порушення строків розрахунків.

У п.5.3 наведеної постанови зазначено, що кредитор вправі вимагати, в тому числі в судовому порядку, сплати боржником сум інфляційних нарахувань та процентів річних як разом зі сплатою суми основного боргу, так і окремо від неї.

Фактичні обставини справи свідчать про те, що станом на 27.02.2017р. є наявною сума боргу 461445,92 грн. в повному обсязі.

За розрахунком позивача загальна сума інфляційних витрат за прострочення основного зобов'язання червня 2014р.-січня 2015р. становить 188364,31 грн. (донарахування здійснено за зобов'язанням червня 2014р. з 04.2015р. по 01.2017р. на суму 4450,01 грн., за зобов'язанням липня 2014р. з 04.2015р. по 01.2017р. на суму 1782,84 грн., за зобов'язанням серпня 2014р. з 04.2015р. по 01.2017р. на суму 830,48 грн., за зобов'язанням вересня 2014р. з 04.2015р. по 01.2017р. на суму 932,88 грн., за зобов'язанням жовтня 2014р. з 04.2015р. по 01.2017р. на суму 18724,93 грн., за зобов'язанням листопад 2014р. з 04.2015р. по 01.2017р. на суму 96484,86 грн., за зобов'язанням грудня 2014р. з 04.2015р. по 01.2017р. на суму 142700,94 грн., за зобов'язанням січня 2015р. з 04.2015р. по 01.2017р. на суму 195538,98грн.).

Одночасно позивачем заявлено до стягнення 3% річних у сумі 24993,93 грн. (донараховано за зобов'язанням червня 2014р. з 06.05.2015р. по 23.02.2017р. на суму 4450,01грн., за зобов'язанням липня 2014р. з 06.05.2015р. по 23.02.2017р. на суму 1782,84грн., за зобов'язанням серпня 2014р. з 06.05.2015р. по 23.02.2017р. на суму 830,48грн., за зобов'язанням вересня 2014р. з 06.05.2015р. по 23.02.2017р. на суму 932,88грн., за зобов'язанням жовтня 2014р. з 06.05.2015р. по 23.02.2017р. на суму 18724,93грн., за зобов'язанням листопад 2014р. з 06.05.2015р. по 23.02.2017р. на суму 96484,86 грн., за зобов'язанням грудня 2014р. з 06.05.2015р. по 23.02.2017р. на суму 142700,94 грн., за зобов'язанням січня 2015р. з 06.05.2015р. по 23.02.2017р. на суму 195538,98грн.).

Перевірив застосований позивачем розрахунок інфляційних витрат та 3% річних, здійснив їх перерахунок, за допомогою програми «Калькулятор підрахунку заборгованості та штрафних санкцій ЛІГА:ЗАКОН» , за визначений період, суд дійшов висновку про дійсний розмір 3% річних у загальній сумі 24993,93 грн. та інфляційних витрат у сумі 163076,52 грн.

З огляду на таке, вимоги позивача про стягнення з відповідача нарахованих 3% річних підлягають задоволенню у повному обсязі у сумі визначеній позивачем та інфляційних витрат - частково, у розмірі встановленому судом.

За розрахунком позивача пеню донараховано у сумі 58802,50 грн. за прострочення виконання зобов'язань: листопада 2014р. з 06.05.2015р. по 19.06.2015р. на суму 96484,86грн., за зобов'язанням грудня 2014р. з 06.05.2015р. по 19.07.2015р. на суму 142700,94 грн., за зобов'язанням січня 2015р. з 06.05.2015р. по 19.08.2015р. на суму 195538,98грн.).

Відповідно до ч.1 ст. 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За невиконання або неналежне виконання умов Договору сторони несуть відповідальність згідно з чинним законодавством України та Договором (п.7.1 договору).

Відповідно до п.7.2. договору (в редакції додаткової угоди № 2 від 31.12.2013р.) у разі, якщо до 20 числа місяця, наступного за місяцем закінчення строку дії договору в частині поставки газу (розділ ХІ Договору), покупець не здійснить повну оплату фактично отриманого за Договором природного газу, покупець зобов'язується (крім суми заборгованості) сплатити продавцеві пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу (п.6.1 договору).

Згідно з п.11 договору в редакції додаткової угоди №9 від 22.12.2014р. договір діє в частині реалізації газу до 31.03.2015р.

Згідно Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» , розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до п.6 ст.232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

За змістом п.1 ст.230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Беручи до уваги сплив строку договору 31.03.2015р. в частині постачання газу та факт не повної оплати отриманого газу, разом із поясненнями позивача стосовно цього, що не спростовано у встановленому порядку, на дату початку означеного вище періоду нарахування пені, є існуючим право застосування штрафних санкцій у розумінні п.7.2 договору.

Перевіривши розрахунок позовних вимог в частині нарахування пені, за допомогою програми «Калькулятор підрахунку заборгованості та штрафних санкцій ЛІГА:ЗАКОН» , за зобов'язаннями листопада 2014р.-січня 2015р., суд дійшов висновку про дійсний їх розмір у сумі 58802,51 грн.

Стосовно застосування Закону України «Про встановлення додаткових гарантій щодо захисту прав громадян, які проживають на територіях проведення антитерористичної операції, та обмеження відповідальності підприємств-виконавців/виробників житлово-комунальних послуг у разі несвоєчасного здійснення платежів за спожиті енергетичні ресурси» №85-VІІІ від 13.01.2015р. до спірних правовідносин, суд дійшов висновку про таке.

Законом України «Про встановлення додаткових гарантій щодо захисту прав громадян, які проживають на територіях проведення антитерористичної операції, та обмеження відповідальності підприємств-виконавців/виробників житлово-комунальних послуг у разі несвоєчасного здійснення платежів за спожиті енергетичні ресурси» №85-VІІІ від 13.01.2015р. встановлено мораторій на час, визначений у статті 1 цього Закону, на нарахування та стягнення пені та інших штрафних санкцій енергопостачальними компаніями у разі несвоєчасного здійснення платежів за спожиті енергетичні ресурси підприємствами - виконавцями/виробниками житлово-комунальних послуг, що надають такі послуги у районі проведення антитерористичної операції (ст.2 Закону).

Метою цього Закону є встановлення додаткових гарантій щодо захисту житлових та майнових прав громадян , які проживають на територіях, де проводиться антитерористична операція, та громадян, які тимчасово переселені в інші населені пункти України з територій, на яких проводиться антитерористична операція (ст.1 Закону).

Сферою застосування даного нормативного акту є суб'єктний та об'єктний склад, географічне (територіальне) його розповсюдження.

За визначеннями Закону України «Про житлово-комунальні послуги» , житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил; виконавець - суб'єкт господарювання, предметом діяльності якого є надання житлово-комунальної послуги споживачу відповідно до умов договору; виробник - суб'єкт господарювання, який виробляє або створює житлово-комунальні послуги.

Здійснивши аналіз Закону України «Про встановлення додаткових гарантій щодо захисту прав громадян, які проживають на територіях проведення антитерористичної операції, та обмеження відповідальності підприємств-виконавців/виробників житлово-комунальних послуг у разі несвоєчасного здійснення платежів за спожиті енергетичні ресурси» та мету його запровадження, суд дійшов висновку про поширення його дії на відносини із врегулювання наслідків несвоєчасного здійснення платежів за спожиті енергетичні ресурси підприємствами-виконавцями/виробниками житлово-комунальних послуг, що надають такі послуги у районі проведення антитерористичної операції та кінцевим споживачем яких є населення.

Як слідує з фактичних обставин справи, місцем проведення господарської діяльності відповідача є м.Донецьк, що відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України №1275-р від 02.12.2015р. «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, та визнання такими, що втратили чинність, деяких розпоряджень Кабінету Міністрів України» віднесено до району проведення антитерористичної операції.

Виходячи з інформації про юридичну особу відповідача, яку містить витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань №1002670072 від 07.06.2017р., діяльністю останнього є торгівля газом через місцеві (локальні) трубопроводи.

Разом з цим, відповідно до п.1.2 договору (у редакції додаткової угоди №3 від 28.04.2014р. до нього газ, що продається за договором, використовується Покупцем виключно для подальшої реалізації релігійним організаціям, які є кінцевими споживачами газу.

Відповідно до п.1.2 договору (у редакції додаткової угоди №6 від 05.09.2014р. до нього газ, що продається за договором, використовується Покупцем виключно для подальшої реалізації релігійним організаціям (крім обсягів, що використовуються для виробничо-комерційної діяльності), які є кінцевими споживачами газу.

З даного слідує, що спірним договором не забезпечено постачання Покупцем (відповідачем) природного газу населенню.

Беручи до уваги викладене, цілі укладеного договору №13-127-РО від 04.01.2013р., не реалізується мета означеного Закону у даному спірному випадку.

При цьому, основним видом діяльності відповідача, згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань №1002670072 від 07.06.2017р., є, зокрема, розподілення газоподібного палива через місцеві (локальні) трубопроводи, торгівля газом через місцеві (локальні) трубопроводи, що відноситься за видом до господарської діяльності енергопостачальної компанії.

З даного слідує висновок, що Публічне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації «Донецькміськгаз» є енергопостачальною компанією у тому числі, та одночасно із іншими видами діяльності, виступає як учасник ринку природного газу України.

В свою чергу, за видом господарської діяльності, Публічне акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» також є енергопостачальною компанією, враховуючи те, що природний газ є енергетичним ресурсом, гарантованим постачальником якого є підприємство позивача, згідно з п.1 постанови Кабінету Міністрів України «Про визначення гарантованих постачальників природного газу» №705 від 25.07.2012р.

Таким чином, договір №13-127-РО від 04.01.2013р. укладено, правовідносини за ним виникли між двома підприємствами - енергопостачальниками.

Виходячи з приведеного, у межах розглядуваних правовідносин, Закон №85-VІІІ від 13.01.2015р. не може бути застосовано та, в силу останнього, не виникає підстав для обмеження у спірних господарських правовідносин між позивачем та відповідачем нарахування та стягнення пені, інших штрафних санкцій.

З огляду на таке, є наявними підстави для застосування відповідальності, передбаченої п.7.2 договору, а тому позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» про стягнення з Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Донецькміськгаз» нарахованої суми пені підлягають задоволенню у розмірі визначеному позивачем, адже за розрахунком суду їх розмір становить суму більшу, ніж заявлено до стягнення.

Судові витрати, відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати покладаються судом на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи зазначене та керуючись ст.ст.1, 4-2, 4-3, 22, 32-38, 43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» , м.Київ, до Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Донецькміськгаз» , м.Донецьк, про стягнення боргу у загальній сумі 272160,74грн., у тому числі: пені у сумі 58802,50грн., трьох відсотків річних у сумі 24993,93грн., інфляційних втрат у сумі 188364,31 грн., задовольнити частково.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Донецькміськгаз» (83001, Донецька область, м.Донецьк, Ворошиловський район, проспект Театральний, буд.1, ЄДРПОУ 03361081, банківські реквізити не вказано) на користь Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (01001, м.Київ, Шевченківський район, вул.Богдана Хмельницького, буд.6, код ЄДРПОУ 20077720, п/р26002301921 АТ «Ощадбанк» , МФО 300465) 246872,95 грн., у тому числі 163076,52 грн. інфляційних витрат, 58802,50 грн. пені, 3% річних у сумі 24993,93грн., а також відшкодування сплаченого судового збору у розмірі 3703,09 грн.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

5. В судовому засіданні 21.08.2017р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

6. Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня його оголошення. Зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до ст.ст.84, 85 Господарського процесуального кодексу України.

7. Повний текст рішення складено та підписано 28.08.2017р.

Суддя О.В. Кротінова