Рішення

від 28.08.2017 по справі 905/1331/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м.Харків, пр.Науки, 5

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

28.08.2017 Справа № 905/1331/17

Господарський суд Донецької області у складі судді Мельниченко Ю.С., при секретарі судового засідання (помічнику судді) Фроловій Т.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом : Державного підприємства «Інфоресурс» , м. Київ

до відповідача : Державного вищого навчального закладу «Донецький інститут залізничного транспорту Української державної академії залізничного транспорту» Міністерства інфраструктури України, м. Донецьк

про стягнення заборгованості за договором про закупівлю документів про освіту, що виготовляються на основі фотокомп'ютерних технологій № 109-1 від 03.06.2014р. в сумі 290958 грн. 72 коп., з яких: 79939 грн. 80 коп. - основний борг, 71172 грн. 01 коп. - інфляційні втрати, 7063 грн. 18 коп. - 3% річних, 88522 грн. 49 коп. - проценти за користування чужими грошовими коштами, 44261 грн. 24 коп. - пеня, -

За участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1 за довіреністю № 15 від 23.08.2017р.

від відповідача: представник не з'явився.

Розгляд справи здійснювався без застосування засобів технічної фіксації судового процесу відповідно до ст. 81 1 Господарського-процесуального кодексу України.

У судовому засіданні 28.08.2017р. суд виходив до нарадчої кімнати (каб. 324 ) для прийняття рішення.

СУТЬ СПОРУ:

Державне підприємство «Інфоресурс» , м. Київ звернулось до господарського суду Донецької області з позовом до Державного вищого навчального закладу «Донецький інститут залізничного транспорту Української державної академії залізничного транспорту» Міністерства інфраструктури України, м. Донецьк про стягнення заборгованості за договором про закупівлю документів про освіту, що виготовляються на основі фотокомп'ютерних технологій № 109-1 від 03.06.2014р. в сумі 290958 грн. 72 коп., з яких: 79939 грн. 80 коп. - основний борг, 71172 грн. 01 коп. - інфляційні втрати, 7063 грн. 18 коп. - 3% річних, 88522 грн. 49 коп. - проценти за користування чужими грошовими коштами, 44261 грн. 24 коп. - пеня.

Ухвалою суду від 19.06.2017р. господарським судом Донецької області було порушено провадження по справі, розгляд справи призначений на 04.07.2017р.

Ухвалою суду від 04.07.2017р. господарським судом Донецької області було продовжено строк розгляду спору на 15 днів до 30.08.2017р. та відкладено розгляд справи на 17.08.2017р.

Ухвалою суду від 17.08.2017р. розгляд справи було відкладено на 28.08.2017р.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем зобов'язань за договором про закупівлю документів про освіту, що виготовляються на основі фотокомп'ютерних технологій № 109-1 від 03.06.2014р.

Нормативно позовні вимоги обґрунтовані ст.ст. 526, 536, 530, 611, 625, 629, 692 Цивільного кодексу України, ст.ст. 231, 193 Господарського кодексу України.

Представник позивача в судове засідання з'явився, позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити у повному обсязі. Також через канцелярію суду 28.08.2017р. надав додаткові пояснення по справі, в яких зазначив, що оскільки згідно з розділом 11 юридичні адреси та банківські реквізити сторін договору у банківських реквізитах відповідача зазначено розрахунковий рахунок в Управлінні Державної казначейської служби України в Донецькій області, відповідач належить до замовників, що здійснюють оплату відповідно до підпункту 3.3.1. пункту 3.3. договору - через територіальні органи Державної казначейської служби України, згідно накладних на відпуск товарно-матеріальних цінностей, протягом 7 (семи) календарних днів з дати отримання товарів. Таким чином, відповідач не повинен був здійснювати передплату, так як не відноситься до замовників, передбачених підпунктом 3.3.2. пункту 3.3. договору. Також до вказаних пояснень додано відомості з бухгалтерської звітності державного підприємства Інфоресурс щодо видаткових накладних від 13.06.2014р. № ІР-0005155, від 13.06.2014р. № ІР-0005156 та від 13.06.2014р. № ІР-0005158.

Відповідач про судові засідання 04.07.2017р. та 28.08.2017р. був повідомлений належним чином, про що свідчить розміщені 03.07.2017р. та 22.08.2017р. на сторінці господарського суду Донецької області (у розділі «Повідомлення для учасників судового процесу, які знаходяться в зоні проведення антитерористичної операції» ) офіційного веб-порталу «Судова влада в Україні» в мережі Інтернет (www.court.gov.ua/sudy/) повідомлення про розгляд справи, однак у засідання суду представника не направив, відзив на позов не надав, вимоги суду не виконав, про причини неявки суд не повідомив.

За змістом правової позиції Вищого господарського суду України, викладеної в п.3.9.2 постанови №18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору. При цьому неявка у судове засідання однієї з сторін, належним чином повідомленої про час і місце цього засідання, не перешкоджає такому переходові до розгляду позовних вимог, якщо у господарського суду відсутні підстави для відкладення розгляду справи, передбачені частиною першою статті 77 ГПК України (п.3.12 постанови).

Суд вважає за можливе розглянути спір в порядку ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в справі матеріалами, оскільки їх цілком достатньо для правильної юридичної кваліфікації спірних правовідносин, а відсутність належним чином повідомлених представників сторін у світлі приписів ст. ст. 4-3, 22, 33 та 77 цього Кодексу істотним чином не впливає на таку кваліфікацію і не перешкоджає розгляду справи.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши надані суду докази в порядку ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВСТАНОВИВ:

03.06.2014р. між Державним підприємством «Інфоресурс» (далі - виконавець) та Державним вищим навчальним закладом «Донецький інститут залізничного транспорту Української державної академії залізничного транспорту» Міністерства інфраструктури України (далі - замовник) був укладений договір про закупівлю документів про освіту, що виготовляються на основі фотокомп'ютерних технологій № 109-1 (далі - договір), відповідно до п. 1.1. якого виконавець зобов'язується у 2014 році передати у власність замовникові документи про освіту (далі - товари), зазначені в кошторисі (додаток № 1 до договору), в межах ліцензованих обсягів та у відповідності до діючих сертифікатів про акредитацію (свідоцтв про атестацію) замовника, як загальноосвітнього, професійно-технічного або вищого навчального закладу І-ІІ, ІІІ-ІV рівнів акредитації, а замовник зобов'язується прийняти і оплатити такі товари на умовах цього договору.

Згідно п. 1.2. договору перелік (найменування) і кількість товарів та ціна за одну штуку вказані в кошторисі (додаток № 1 до договору).

Відповідно до п. 3.1. договору ціна договору, згідно з кошторису (додаток № 1 до договору), становить 79939,8 грн. (сімдесят дев'ять тисяч дев'ятсот тридцять дев'ять гривень вісімдесят копійок), в т.ч. ПДВ становить 13323,3 грн. (тринадцять тисяч двадцять три гривні тридцять копійок).

Згідно п. 3.3. договору оплата за товари здійснюється в повному обсязі:

3.3.1. замовником, що здійснює оплату через територіальні органи Державної казначейської служби України, згідно накладних на відпуск товарно-матеріальних цінностей, протягом 7 (семи) календарних днів з дати отримання товарів;

3.3.2. замовником, що здійснює оплату через установи банків, шляхом передплати на підставі виставленого виконавцем рахунку.

Згідно з пунктом 5.2 договору за порушення строків виконання зобов'язань за договором з боку однієї із сторін, з винної сторони, відповідно до частини 2 статті 231 Господарського кодексу України, стягується пеня у розмірі 0,1 % вартості товарів, відносно яких допущено прострочення виконання, за кожен день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі 7 % вказаної ціни. За несвоєчасне виконання грошових зобов'язань, без поважних причин, винна сторона, понад штрафні санкції, сплачує відсотки за користування чужими коштами в розмірі подвійної облікової ставки НБУ з простроченої суми.

Відповідно до п. 5.4. договору сторонами погоджено, що пеня нараховується та сплачується за весь період прострочення виконання зобов'язання.

Цей договір набирає чинності з моменту підписання сторонами та скріплення печатками сторін, і діє по 31 грудня 2014р. включно, а в частині оплати за отримані товари - до повного розрахунку між сторонами у порядку та на умовах визначених договором (п. 8.1. договору).

Зазначений договір підписаний представниками сторін без зауважень, підписи скріплені печатками підприємств.

Як встановлено судом, згідно видаткових накладних № ІР-0005155 від 13.06.2014р., № ІР-0005156 від 13.06.2014р., № ІР-0005158 від 13.06.2014р. позивачем було передано, а відповідачем прийнято товар: диплом спеціаліста у кількості 450 штук, диплом бакалавра з відзнакою у кількості 15 штук, диплом спеціаліста з відзнакою у кількості 15 штук, диплом бакалавра у кількості 409 штук та диплом спеціаліста (дублікат) у кількості 1 штук, на загальну суму 79939 грн. 80 коп.

Факт постачання позивачем товару на вказану суму підтверджується підписом уповноваженої особи відповідача на накладній, та печаткою підприємства.

Таким чином, за висновками суду, з урахуванням вимог ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України, ст.174 Господарського кодексу України внаслідок передачі позивачем товару та прийняття останнього відповідачем, між сторонами виникли відповідні зобов'язання.

Разом із тим, станом на 09.06.2017р. замовник вказану оплату не здійснив, що стало підставою для звернення позивача із розглядуваним позовом до господарського суду Донецької області.

Оцінюючи позовні вимоги суд виходить з наступного.

Враховуючи статус предмету договору, сторін та характер правовідносин між ними, останні (правовідносини) регулюються насамперед відповідними положеннями Господарського і Цивільного кодексів України та умовами укладеного між ними договору.

За своєю правовою природою укладений між сторонами договір про закупівлю документів про освіту, що виготовляються на основі фотокомп'ютерних технологій № 109-1 від 03.06.2014р. є договором купівлі-продажу.

Частиною 1 статті 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно вимог ст.ст.525, 615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов договору не допускаються.

За приписом ст.526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно ст.655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

У відповідності до ст. 691 ЦК України, яка регулює ціну товару за договором купівлі-продажу, покупець зобовязаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до ст. 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Відповідно до частини першої статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Підписання покупцем видаткової накладної, яка є первинним обліковим документом у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" і яка відповідає вимогам, зокрема, статті 9 названого Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар. Строк виконання відповідного грошового зобов'язання визначається за правилами, встановленими частиною першою статті 692 Цивільного кодексу України. Отже, якщо інше не встановлено укладеним сторонами договором або актом цивільного законодавства, перебіг строку виконання грошового зобов'язання, яке виникло на підставі договору купівлі-продажу, починається з моменту прийняття товару або прийняття товаророзпорядчих документів на нього.

Викладене відображає правову позицію Вищого господарського суду України, яка доведена у оглядовому листі від 29.04.2013р. N01-06/767/2013 Про деякі питання практики застосування господарськими судами законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань , інформаційному листі від 17.07.2012р. N01-06/928/2012 Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права .

Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України встановлено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ч.1 ст.612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

З урахуванням викладеного та приймаючи до уваги п. 3.3. договору, за висновками суду, відповідач мав сплатити вартість отриманого від позивача товару в строк до 20.06.2014р. включно.

За висновками суду, свої зобов`язання щодо своєчасної та повної сплати позивачу грошових коштів в сумі 79939 грн. 80 коп. за отриманий товар за видатковими накладними всупереч ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України відповідач не виконав.

Відтак, господарський суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог в частині стягнення основного боргу в сумі 79939 грн. 80 коп.

Відповідно до ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Крім суми основного боргу, позивачем на підставі ст.625 Цивільного кодексу України нараховано проценти річних в сумі 7063 грн. 18 коп. за період з 21.06.2014р. по 31.05.2017р. та інфляцію в сумі 71 172 грн. 01 коп. за період з липня 2014р. по травень 2017р.

За висновками суду, розрахунок суми трьох процентів річних є арифметично вірним, таким, що відповідає законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи. Відтак, позовні вимоги в частині стягнення 3% річних в сумі 7063 грн. 18 коп. підлягають задоволенню.

Перевіривши розрахунок інфляційних втрат, суд дійшов висновку, що вказаний розрахунок є арифметично невірним, на підставі чого суд зробив власний розрахунок, згідно якого інфляційні втрати за період з липня 2014р. по травень 2017р. складають 73 136 грн. 46 коп. З урахуванням того, що відповідно до ст.83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд не може виходити за межі позовних вимог, позовні вимоги в частині стягнення інфляційних втрат підлягають задоволенню у сумі 71 172 грн. 01 коп.

Щодо вимог про стягнення пені в сумі 44 261 грн. 24 коп. за період з 21.06.2014р. по 31.05.2017р. суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін .

За приписами ст.253 Цивільного кодексу України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Статтею 254 Цивільного кодексу України визначено, що якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.

Відповідно до п.2.5 Постанови №14 від 17.12.2013р. Пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань пеня нараховується починаючи з наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін.

Згідно ч.6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Суд зазначає, що ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України обмежує можливість нарахування пені після 6 місяців з моменту прострочення.

За приписом статті 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" та частини другої статті 343 ГК України розмір пені за прострочку платежу не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Якщо в укладеному сторонами договорі зазначено вищий розмір пені, ніж передбачений у цій нормі, застосуванню підлягає пеня в розмірі згаданої подвійної облікової ставки.

Як встановлено судом, при нарахуванні суми пені, позивачем помилково не враховано вимог п.6 ст.232 Господарського кодексу України, згідно якого нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до п. 2.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду Україн, від 17.12.2013р. № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" господарським судам необхідно мати на увазі, що штрафні санкції, передбачені абзацом третім частини другої статті 231 ГК України, застосовується за допущене прострочення виконання лише негрошового зобов'язання, пов'язаного з обігом (поставкою) товару, виконанням робіт, наданням послуг, з вартості яких й вираховується у відсотковому відношенні розмір штрафних санкцій.

Крім того, згідно п. 2.5. вищезазначеної постанови щодо пені за порушення грошових зобов'язань застосовується припис частини шостої статті 232 ГК України. Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. Необхідно також мати на увазі, що умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов'язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 ГК України, строку, за який нараховуються штрафні санкції.

Враховуючи, що за умовами підписаного між сторонами договору про закупівлю документів про освіту, що виготовляються на основі фотокомп'ютерних технологій № 109-1 від 03.06.2014 р. кінцевим строком оплати відповідачем наданих товарів є 7 (сім) календарних днів з дати отримання товарів , виходячи з того, що видаткові накладні № ІР-0005155, № ІР-0005156 та № ІР-0005158 від 13.06.2014р. були отримані відповідачем 13.06.2014р. р., суд дійшов висновку, що пеню нараховано позивачем неправомірно поза межами встановленого законом шестимісячного строку.

Проаналізувавши надані розрахунки штрафних санкцій, судом встановлено, що позивачем заявляється до стягнення пеня, нарахована поза межами шестимісячного строку, встановленого ч.6 ст.232 ГК України, а також з огляду на те, що в укладеному сторонами договорі зазначено вищий розмір пені, ніж передбачений ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" та ч. 2 ст. 343 ГК України, суд зробив власний розрахунок пені відповідно до вимог чинного законодавства із застосуванням подвійної облікової ставки НБУ. Згідно здійсненого судом перерахунку розмір пені, що підлягає стягненню з відповідача, становить 9989 грн. 19 коп.

Щодо позовних вимог в частині стягнення процентів за користування чужими грошовими коштами в сумі 88 522 грн. 49 коп., нарахованих за період з 21.06.2014р. по 31.05.2017р. суд зазначає наступне.

Частиною третьою статті 692 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

Отже, зазначена норма встановлює право продавця (постачальника) у разі несвоєчасної оплати товару покупцем вимагати від останнього оплати товару та процентів за користування чужими грошовими коштами.

Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства (частина друга статті 536 ЦК України).

Разом з тим, суд зазначає, що передбачені пунктом 5.2. договору відсотки за користування чужими коштами в розмірі подвійної облікової ставки НБУ з простроченої суми за своєю правовою природою підпадають під визначення неустойки, а саме пені, згідно статті 549 Цивільного кодексу України, частина третя якої встановлює, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Так, зазначеним пунктом договору сторони вже передбачили нарахування пені у розмірі 0,1 % вартості товарів, відносно яких допущено прострочення виконання, за кожен день прострочення.

На підставі вищевикладеного, суд дійшов висновку, що умовами договору передбачене подвійне стягнення пені за несвоєчасне виконання зобов'язання покупцем, що не узгоджується з приписами статті 61 Конституції України відповідно до якої, ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Аналогійна правова позиція викладена у постановах ВГСУ по справам №25/075-12 від 30.01.2013 р., № 07/238-10 від 14.02.2012 р., а також постанові Верховного суду України від 24.12.2013р. по справі № 3-37гс13.

Приймаючи до уваги вищевикладене господарський суд дійшов висновку про наявність підстав для відмови у задоволенні позовних вимог в частині стягнення процентів за користування чужими грошовими коштами в сумі 88 522 грн. 49 коп., нарахованих за період з 21.06.2014р. по 31.05.2017р.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ч.1 ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Судовий збір відповідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України стягується пропорційно заявлених до стягнення вимог.

Зважаючи на викладені обставини, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись ст. ст. 11, 253, 254, 256, ч. 1 ст. 509, ст.ст. 525, 526, 530, 536, 549, ч. 1 ст. 612, ст. ст. 615, 625, 632, 655, 691, 692 Цивільного кодексу України; ст.ст. 174, 193, ч. 6 ст. 232, ст. 343 Господарського кодексу України, ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , ст.ст. 1,3 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань , ст. 61 Конституції України, ст.ст. 1, 4, 4 2 -4 7 , 22, 28, 33, 34, 43, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Державного підприємства «Інфоресурс» , м. Київ до Державного вищого навчального закладу «Донецький інститут залізничного транспорту Української державної академії залізничного транспорту» Міністерства інфраструктури України, м. Донецьк про стягнення заборгованості за договором про закупівлю документів про освіту, що виготовляються на основі фотокомп'ютерних технологій № 109-1 від 03.06.2014р. в сумі 290958 грн. 72 коп., з яких: 79939 грн. 80 коп. - основний борг, 71172 грн. 01 коп. - інфляційні втрати, 7063 грн. 18 коп. - 3% річних, 88522 грн. 49 коп. - проценти за користування чужими грошовими коштами, 44261 грн. 24 коп. - пеня - задовольнити частково.

Стягнути з Державного вищого навчального закладу «Донецький інститут залізничного транспорту Української державної академії залізничного транспорту» Міністерства інфраструктури України (83122, м. Донецьк, вул. Артема, буд. 184, код ЄДРПОУ 01116176) на користь Державного підприємства «Інфоресурс» (03057, м. Київ, вул. О. Довженка, буд. 3, код ЄДРПОУ 37533381) основний борг в сумі 79939 грн. 80 коп., 3% річних в сумі 7063 грн. 18 коп., інфляційні втрати в сумі 71172 грн. 01 коп., пеню в сумі 9989 грн. 19 коп., судовий збір в сумі 2522 грн. 46 коп.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним господарським судом, якщо рішення не буде скасовано.

Апеляційна скарга на рішення місцевого господарського суду подається через місцевий господарський суд, який розглянув справу, протягом десяти днів. У разі, якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання повного тексту рішення.

У судовому засіданні 28.08.2017р. проголошено та підписано вступну та резолютивну частину рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 29.08.2017р.

Суддя Ю.С. Мельниченко