Рішення

від 28.08.2017 по справі 905/1373/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м.Харків, пр.Науки, 5

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

28.08.2017р. Справа № 905/1373/17

Господарський суд Донецької області у складі судді Мельниченко Ю.С., при секретарі судового засідання (помічнику судді) Паюновій Н.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Бахмут-Енергія» , м. Бахмут, Донецька область

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Локат» , м. Бахмут, Донецька область

про стягнення 43 696 грн. 99 коп.

За участю представників сторін:

від позивача : ОСОБА_1 - представник за довіреністю № юр/3 від 29.12.2016р.

від відповідача : представник не з'явився.

Розгляд справи здійснювався без застосування засобів технічної фіксації судового процесу відповідно до ст. 81-1 Господарського-процесуального кодексу України.

У судовому засіданні 22.08.2017р. суд виходив до нарадчої кімнати (каб. 324 ) для прийняття рішення.

СУТЬ СПОРУ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Бахмут-Енергія» , м. Бахмут, Донецька область, звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Локат» , м. Бахмут, Донецька область, про стягнення 43 696 грн. 99 коп.

Ухвалою суду від 23.06.2017р. господарським судом Донецької області було порушено провадження у справі №905/1373/17 та призначено справу до розгляду на 18.07.2017р.

18.07.2017р. від позивача на виконання вимог ухвали суду від 23.06.2017р. через канцелярію господарського суду Донецької області надійшли клопотання за вих.№ юр/739 від 17.07.2017р. та за вих.№ юр/735 від 17.07.2017р. про долучення документів до матеріалів справи.

Ухвалою суду від 18.07.2017р. господарським судом Донецької області було продовжено строк розгляду спору на 15 днів до 04.09.2017р. та відкладено розгляд справи на 15.08.2017р.

10.08.2017р. від позивача на виконання вимог ухвали суду від 23.06.2017р. через канцелярію господарського суду Донецької області надійшло клопотання за вих.№ юр/803 від 07.08.2017р. про долучення документів до матеріалів справи.

Ухвалою суду від 15.08.2017р. господарським судом Донецької області було відкладено розгляд справи на 28.08.2017р.

Як вбачається з матеріалів справи, в обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору на постачання теплової енергії №176 від 15.10.2007, у зв'язку з чим у відповідача утворилась заборгованість у розмірі 39 126 грн. 53 коп. за період з жовтня 2016 року по квітень 2017 року, на яку, також, нараховані три відсотки річних, інфляційні втрати та пеня. Нормативно позовні вимоги обґрунтовані ст.ст.67,68 Житлового кодексу України, ст.ст.525, 526, 530, 599, 610, 612, 625, 629 Цивільного кодексу України, ст.ст. 193, 231, 232, 275 Господарського кодексу України.

Представник позивача у судових засіданнях 18.07.2017р. та 28.08.2017р. позовні вимоги підтримав у повному обсязі, в обґрунтування своїх вимог посилався на неналежне виконання відповідачем умов договору на постачання теплової енергії №176 від 15.10.2007р., у зв'язку з чим у відповідача утворилась заборгованість у розмірі 39 126 грн. 53 коп. за період з жовтня 2016 року по квітень 2017 року.

28.08.2017р. від позивача на виконання вимог ухвали суду від 15.08.2017р. до суду надійшли письмові пояснення за вих.№юр/850 від 23.08.2017р. стосовно дати направлення/отримання відповідачем актів приймання-передачі теплової енергії та рахунків на сплату.

Крім того, 28.08.2017р. від позивача через канцелярію господарського суду Донецької області надійшли письмові пояснення стосовно періодів нарахування штрафних санкцій (пені, інфляційних нарахувань, 3% річних), а саме: останній пояснює, що вважає період прострочення наступним: по рахунку №1761016 від 31.10.2016р. період прострочення з 25.11.2016р. по 15.06.2017р.; по рахунку №1761116 від 30.11.2016р. період прострочення з 23.12.2016р. по 15.06.2017р.; по рахунку №1761216 від 31.12.2016р. період прострочення з 30.01.2017р. по 15.06.2017р.; по рахунку №1760117 від 31.01.2017р. період прострочення з 02.03.2017р. по 15.06.2017р.; по рахунку №1760217 від 28.02.2017р. період прострочення з 27.03.2017р. по 15.06.2017р.; по рахунку №1760317 від 31.03.2017р. період прострочення з 26.04.2017р. по 15.06.2017р.; по рахунку №1760417 від 30.04.2017р. період прострочення з 23.05.2017р. по 15.06.2017р.

Відповідач, у свою чергу, про судові засідання 18.07.2017р., 15.08.2017р. та 28.08.2017р. був повідомлений належним чином, про що свідчать штампи поштових відправлень на зворотному боці відповідних ухвал, однак у засідання суду представника не направив, відзив на позов не надав, вимоги суду не виконав, про причини неявки суд не повідомив.

Місцезнаходженням відповідача є: 84500, Донецька обл., м. Артемівськ, вулиця Леваневського, будинок 16, що підтверджується наявними в матеріалах справи документами, в тому числі витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Ухвали суду, в тому числі ухвала про порушення провадження у справі, направлялись відповідачу за вказаною адресою, що підтверджується матеріалами справи.

Згідно із абз. 3 п. 3.9.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Конверт з ухвалою суду про порушення провадження у справі повернувся на адресу суду із відміткою за закінчення терміну зберігання .

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідач повідомлений про час та місце судового розгляду належним чином.

З огляду на достатність наявних в матеріалах справи документів для правильного вирішення спору, враховуючи, що неявка в судове засідання належним чином повідомленого відповідача та ненадання ним відзиву на позовну заяву не впливає на правову оцінку спірних правовідносин та не перешкоджає вирішенню справи, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши надані суду докази в порядку ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВСТАНОВИВ:

15.10.2007 між Товариством з обмеженою відповідальністю Артемівськ-Енергія , (енергопостачальна організація, постачальник, виконавець, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю Локат (споживач, відповідач) підписано договір на постачання теплової енергії №176 (далі - Договір), відповідно якого, Виконавець приймає на себе зобов'язання щодо постачання теплової енергії у вигляді гарячої води в необхідних Споживачеві обсягах для об'єктів, перерахованих в Додатку №1 до договору загальною площею 223,80 кв.м. (п.1 в редакції Додаткової угоди від 30.11.2009р.).

Як вбачається з наявних в матеріалах справи Протоколу №1 від 18.02.2016 зборів учасників товариства, Наказу ТОВ Бахмут-Енергія №63-ос від 14.03.2016р. Про зміну найменування юридичної особи та Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Товариство з обмеженою відповідальністю Артемівськ-енергія перейменоване на Товариство з обмеженою відповідальністю Бахмут-Енергія про що реєстраційним органом внесений відповідний запис.

З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку, що належним позивачем у справі є Товариство з обмеженою відповідальністю Бахмут-Енергія .

Отже, судом встановлено, що сторонами неодноразово підписувались додаткові угоди до Договору, якими вносились зміни до Договору.

Відповідно до п.3.2.3. Договору, споживач теплової енергії зобов'язаний виконувати умови та порядок оплати спожитої теплової енергії в обсягах і в терміни, які передбачені договором.

Згідно до умов п.6.1. Договору (в редакції Додаткової угоди від 22.02.2011р.), оплата за спожиту теплову енергію проводиться в грошовій формі відповідно до встановлених тарифів (цінами), згідно з чинним законодавством України. У разі зміни тарифів (цін) на теплову енергію Сторони здійснюють розрахунки за новими тарифами (цінами) з дати їх вступу в законну силу.

Відповідно до п.6.3. Договору (в редакції Додаткової угоди від 05.01.2009р.), оплату за послуги, що надаються енергопостачальною організацією, Споживач проводить щомісяця згідно платіжних документів, що пред'явлені енергопостачальною організацією в порядку, встановленому законодавством України протягом 3-х банківських днів після їх пред'явлення. Оплата здійснюється в порядку передоплати за кожен місяць опалювального періоду на підставі рахунку Енергопостачальної організації. Споживач гарантує 100% відшкодування витрат за надані послуги.

Відповідно до п. 5.1, п.5.5. Договору, облік теплової енергії здійснюється за допомогою приладу обліку. За відсутності приладу обліку або його несправності, кількість теплової енергії, що постачається споживачу, визначається виконавцем розрахунковим способом (згідно Порядку, визначеного «Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення» п.21 затверджених постановою КМУ від 21.07.2005 № 630). При цьому розрахункова кількість тепла не заперечується .

Відповідно до п. 11.1 Договору (в редакції Додаткової угоди від 05.01.2009р.), даний Договір вступає в силу з дня його підписання та діє до 30.04.2010р.

Згідно з п. 11.4 Договору (в редакції Додаткової угоди від 05.01.2009), договір вважається продовженим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку його дії жодна зі сторін письмово не заявить про його припинення.

Як вбачається з матеріалів справи, ані позивачем, ані відповідачем доказів припинення дії Договору не надано.

Оскільки в матеріалах справи відсутні відповідні заяви сторін про припинення дії Договору, суд приходить до висновку, що строк дії Договору неодноразово було продовжено на наступний термін та у заявлений до стягнення період Договір був чинним.

Статтею 25 Закону України «Про теплопостачання» на теплопостачальні, теплотранспортні і теплогенеруючі організації покладено обов'язок забезпечувати надійне постачання обсягів теплової енергії відповідно до умов договору та стандартів.

На виконання умов договору, позивачем у період з жовтня 2016р. по квітень 2017р. подано теплову енергію до об'єктів відповідача, що підтверджується актом підключення опалення від 13.10.2016р. та актом відключення опалення від 07.04.2017р., копії яких містяться в матеріалах справи.

В матеріалах справи відсутні докази незгоди відповідача щодо виконання позивачем прийнятих на себе зобов'язань за договором.

З урахуванням викладеного, господарський суд приходить до висновку, що свої зобов'язання з подачі об'єкту споживача теплової енергії позивач виконав належним чином.

Статтею 24 Закону України «Про теплопостачання» визначено, що основними обов'язками споживача є, у тому числі, додержання вимог договору та нормативно-правових актів.

Як вже зазначалось вище, згідно з п. 3.2.3 Договору, споживач зобов'язаний виконувати умови і порядок оплати спожитої теплової енергії в обсягах та в строки, що передбачені даним Договором.

Відповідно до п. 6.1 Договору (в редакції Додаткової угоди від 22.02.2011) оплата за спожиту теплову енергію здійснюється в грошовій формі у відповідності з встановленими тарифами (цінами), згідно діючого законодавства України. У випадку зміни тарифів (цін) на теплову енергію сторони здійснюють розрахунки за новими тарифами (цінами) з дати їх вступу в законну силу.

Відповідно до п.6.3. Договору (в редакції Додаткової угоди від 05.01.2009р.), оплату за послуги, що надаються енергопостачальною організацією, Споживач проводить щомісяця згідно платіжних документів, що пред'явлені енергопостачальною організацією в порядку, встановленому законодавством України протягом 3-х банківських днів після їх пред'явлення.

На підтвердження факту надання відповідачу теплової енергії, позивачем надано до матеріалів справи належним чином засвідчені копії актів приймання-передачі теплової енергії від 31.10.2016р. на суму 2793 грн. 66 коп., від 30.11.2016р. на суму 5286 грн. 78 коп., від 31.12.2016р. на суму 6559 грн. 90 коп., від 31.01.2017р. на суму 9406 грн. 98 коп., від 28.02.2017р. на суму 8904 грн. 19 коп., від 31.03.2017р. на суму 5079 грн. 66 коп., від 30.04.2017р. на суму 1095 грн. 36 коп., а всього на 39 126 грн. 53 коп.

Для оплати наданих послуг з постачання теплової енергії позивачем направлені відповідачу наступні рахунки: №1761016 від 31.10.2016р. на суму 2793 грн. 66 коп., №1761116 від 30.11.2016р. на суму 5286 грн. 78 коп., №1761216 від 31.12.2016р. на суму 6559 грн. 90 коп., №1760117 від 31.01.2017р. на суму 9406 грн. 98 коп., №1760217 від 28.02.2017р. на суму 8904 грн. 19 коп., №1760317 від 31.03.2017р. на суму 5079 грн. 66 коп., №1760417 від 30.04.2017р. на суму 1095 грн. 36 коп. за надані послуги з теплопостачання за період з жовтня 2016 року по квітень 2017 року, а всього на загальну суму 39 126 грн. 53 коп.

Вказані акти приймання-передачі теплової енергії та рахунки були надіслані 15.11.2016р., 13.12.2016р., 18.01.2017р., 20.02.2017р., 15.03.2017р., 14.04.2017р., та 11.05.2017р. позивачем на адресу відповідача поштою, що підтверджується наявними в матеріалах справи належним чином засвідченими копіями фіскальних чеків поштової установи та описів вкладення до цінних листів.

Такими чином, за період з жовтня 2016 року по квітень 2017 року позивачем поставлено теплову енергію відповідачу на загальну суму 39 126 грн. 53 коп.

Правовідносини у сфері теплопостачання регулюються Цивільним та Господарським кодексами України, Законом України "Про теплопостачання", Законом України "Про житлово-комунальні послуги", Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених Постановою КМУ від 21.07.05 №630.

Згідно із статтею 3 Закону України «Про теплопостачання » , відносини між суб'єктами діяльності у сфері теплопостачання регулюються цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Стаття 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачає, що відношення між учасниками договірних відношень у сфері житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на договірних началах.

В свою чергу, ч. 2 ст. 275 Господарського кодексу України закріплює, що відпуск теплової енергії без оформлення договору енергопостачання не допускається.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про теплопостачання" постачання теплової енергії, теплопостачання, - господарська діяльність, пов'язана з наданням теплової енергії, теплоносія, споживачам за допомогою технічних засобів транспортування та розподілом теплової енергії на підставі договору; споживачем теплової енергії є фізична або юридична особа, яка використовує теплову енергію на підставі договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 714 Цивільного кодексу України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

Нормами ч. 2 ст. 714 Цивільного кодексу України встановлено, що до договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.

Згідно з ч. 1 ст. 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

У відповідності до норм ч. 6 та ч. 7 ст. 276 Господарського кодексу України розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється, як правило, у формі попередньої оплати. За погодженням сторін можуть застосовуватися планові платежі з наступним перерахунком або оплата, що провадиться за фактично відпущену енергію.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Зазначене також кореспондується зі статтями 525, 526 Цивільного кодексу України відповідно до яких зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Однак, як свідчать матеріали справи, відповідач своїх зобов'язань за Договором не виконав, за поставлену теплову енергію за період з жовтня 2016 року по квітень 2017 року не розрахувався, у зв'язку з чим у відповідача виникла заборгованість в розмірі 39126 грн. 53 коп.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідач обставин, викладених позивачем, належними засобами доказування не спростував, доказів на спростування факту порушення ним договірних зобов'язань щодо повної і своєчасної оплати теплової енергії, отриманої за Договором на постачання теплової енергії №176 від 15.10.2007р., суду не надав.

Враховуючи викладене, позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості за поставлену за Договором на постачання теплової енергії №176 від 15.10.2007р. теплову енергію за період з жовтня 2016 року по квітень 2017 року у розмірі 39 126 грн. 53 коп. визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки, відшкодування збитків та моральної шкоди.

Аналогічні положення закріплені і в ст.ст. 216, 217 Господарського кодексу України. При цьому, несвоєчасне виконання грошових зобов'язань є належною підставою у розумінні ст.218 Господарського кодексу України для застосування заходів господарсько-правової відповідальності.

Як встановлено ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Пенею є вид неустойки, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 1 статті 230 Господарського кодексу України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

У відповідності до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до п.6.10 договору (в редакції Протоколу розбіжностей від 15.10.2007р.) споживач за несвоєчасне виконання розрахунків за теплову енергію сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожен день прострочення.

Як вбачається з письмових пояснень позивача стосовно періоду нарахування пені, останній просить стягнути з відповідача суму пені:

- по рахунку №1761016 від 31.10.2016р. за період з 25.11.2016р. по 15.06.2017р.;

- по рахунку №1761116 від 30.11.2016р. за період з 23.12.2016р. по 15.06.2017р.;

- по рахунку №1761216 від 31.12.2016р. за період з 30.01.2017р. по 15.06.2017р.;

- по рахунку №1760117 від 31.01.2017р. за період з 02.03.2017р. по 15.06.2017р.;

- по рахунку №1760217 від 28.02.2017р. за період з 27.03.2017р. по 15.06.2017р.;

- по рахунку №1760317 від 31.03.2017р. за період з 26.04.2017р. по 15.06.2017р.;

- по рахунку №1760417 від 30.04.2017р. за період з 23.05.2017р. по 15.06.2017р., на загальну суму 3 219 грн. 42 коп.

Перевіривши розрахунок пені позивача суд визначає його методологічно та арифметично невірним відносно нарахованої суми пені. Крім того, суд зазначає, що, враховуючи положення ч.6 ст. 232 Господарського кодексу України, позивачем невірно визначено період нарахування заявленої до стягнення пені за рахунком №1761016 від 31.10.2016р.

На підставі викладеного суд зробив власний розрахунок пені. Фактично розмір пені дорівнює 3174 грн. 85 коп., на підставі чого позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню, а в частині стягнення 44 грн. 57 коп. є необґрунтованими та не доведеними матеріалами справи.

Крім того, згідно зі ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивачем на підставі вказаної норми закону нараховані та заявлені до стягнення 3% річних за наступні періоди:

- по рахунку №1761016 від 31.10.2016р. за період з 25.11.2016р. по 15.06.2017р.;

- по рахунку №1761116 від 30.11.2016р. за період з 23.12.2016р. по 15.06.2017р.;

- по рахунку №1761216 від 31.12.2016р. за період з 30.01.2017р. по 15.06.2017р.;

- по рахунку №1760117 від 31.01.2017р. за період з 02.03.2017р. по 15.06.2017р.;

- по рахунку №1760217 від 28.02.2017р. за період з 27.03.2017р. по 15.06.2017р.;

- по рахунку №1760317 від 31.03.2017р. за період з 26.04.2017р. по 15.06.2017р.;

- по рахунку №1760417 від 30.04.2017р. за період з 23.05.2017р. по 15.06.2017р.,

на загальну суму 361 грн. 21 коп.

Перевіривши розрахунок 3% річних, суд дійшов висновку, що вказаний розрахунок є арифметично невірним, на підставі чого суд зробив власний розрахунок. Фактично розмір 3% річних складає 360 грн. 77 коп., на підставі чого позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню, а в частині стягнення 00 грн. 44 коп. є необґрунтованими та не доведеними матеріалами справи.

Позивачем також відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України нараховані інфляційні втрати за прострочення оплати вартості робіт за період:

- по рахунку №1761016 від 31.10.2016р. за період з 25.11.2016р. по 15.06.2017р.;

- по рахунку №1761116 від 30.11.2016р. за період з 23.12.2016р. по 15.06.2017р.;

- по рахунку №1761216 від 31.12.2016р. за період з 30.01.2017р. по 15.06.2017р.;

- по рахунку №1760117 від 31.01.2017р. за період з 02.03.2017р. по 15.06.2017р.;

- по рахунку №1760217 від 28.02.2017р. за період з 27.03.2017р. по 15.06.2017р.;

- по рахунку №1760317 від 31.03.2017р. за період з 26.04.2017р. по 15.06.2017р.;

- по рахунку №1760417 від 30.04.2017р. за період з 23.05.2017р. по 15.06.2017р.,

на загальну суму 989 грн. 83 коп.

Перевіривши розрахунок інфляційних втрат, суд дійшов висновку, що він є методологічно та арифметично невірним, оскільки в розрахунках позивача період нарахування не відповідає вимогам п.3.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» , відповідно до якого розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Крім того, індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

На підставі вищевикладеного суд зробив власний розрахунок інфляційних втрат. Фактично розмір інфляційних втрат дорівнює 1336 грн. 63 коп. Враховуючи те, що відповідно до ст.83 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд не може виходити за межі позовних вимог, позовні вимоги щодо стягнення інфляційних втрат підлягають задоволенню у сумі 989 грн. 83 коп.

Розрахунок пені, 3% річних та інфляційних втрат було здійснено за допомогою програмного забезпечення «Ліга Закон» .

Вирішуючи питання про розподіл господарських витрат зі сплати судового збору, суд зазначає, що витрати зі сплати судового збору за вимогами ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених вимог.

Зважаючи на викладені обставини, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись ст.ст. 1, 3, 24, 25 Закону України Про теплопостачання ; ст.19 Закону України Про житлово-комунальні послуги ; ст.ст. 11, 509, 525, 526, 530, 549, 611, 625, 629, 714 Цивільного кодексу України; 193, 216-218, 230, 232, 275-276 Господарського кодексу України; ст.ст. 1, 4, 4 2 -4 7 , 33, 34, 43, 49, 75, ст.ст.82-85, Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Локат (код ЄДРПОУ 20382185, місцезнаходження 84500, Донецька область, місто Артемівськ, вулиця Леваневського, будинок 16) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Бахмут-Енергія (код ЄДРПОУ 34776960, місцезнаходження 84500, Донецька область, місто Бахмут, вулиця Зелена, будинок 41) заборгованість за договором постачання теплової енергії №176 від 15.10.2007р. у розмірі 39 126 грн. 53 коп., пеню у сумі 3 174 грн. 85 коп., інфляційні втрати у сумі 989 грн. 83 коп., 3% річних 360 грн. 77 коп. та витрати зі сплати судового збору у сумі 1 598грн. 35 коп.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним господарським судом, якщо рішення не буде скасовано.

Апеляційна скарга на рішення місцевого господарського суду подається через місцевий господарський суд, який розглянув справу, протягом десяти днів. У разі, якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання повного тексту рішення.

У судовому засіданні 28.08.2017р. проголошено та підписано вступну та резолютивну частину рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 29.08.2017р.

Суддя Ю.С. Мельниченко