Рішення

від 23.08.2017 по справі 914/1297/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.08.2017р. Справа № 914/1297/17

Господарський суд Львівської області у складі судді Гоменюк З.П. розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом Миколаївського районного центру зайнятості, м.Миколаїв Львівської області

до відповідача ОСОБА_1 управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області, м.Львів

про стягнення 6169,15 грн.

За участю представників сторін:

від позивача ОСОБА_2 - представник (довіреність № 3/09 від 24.07.2017р.);

від відповідача не з'явився.

Права та обов'язки сторін передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України роз'яснено, заяви про відвід судді не поступали, клопотання про технічну фіксацію судового процесу не надходили. В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суть спору: Миколаївський районний центр зайнятості звернувся з позовом до ОСОБА_1 управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області про стягнення 6169,15 грн.

Ухвалою суду від 29.06.2017р. порушено провадження у справі, призначено її до розгляду на 31.07.2017р. Ухвалою суду від 31.07.2017р. розгляд справи відкладено на 23.08.2017р.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав повністю, просив позов задоволити, з підстав, що викладені у позовній заяві.

Відповідач явку повноважного представника в судове засідання не забезпечив, вимог ухвал суду не виконав, причин неявки представника та невиконання вимог ухвал суду не повідомив, хоча належним чином був повідомлений про дату, час та місце розгляду справи.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані докази, суд вважає за можливе розглянути справу відповідно до ст. 75 ГПК України при відсутності представника відповідача за наявними у ній матеріалами, яких достатньо для вирішення спору по суті.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши зібрані докази, заслухавши представника позивача, суд,-

встановив:

ОСОБА_3 перебував на обліку у Миколаївському районному центрі зайнятості як безробітний у період з 23.01.2012р. до 26.04.2012р. та з 01.06.2012р. до 08.04.2013р. та отримав допомогу по безробіттю у сумі 6169,15 грн. (розрахунок №867/06 від 22.06.2017р.).

Так, відповідно до наказу Миколаївського районного центру зайнятості ОСОБА_3 надано статус безробітного 23.01.2012р. (наказ від 23.01.2012р. №НТ120123), призначено допомогу по безробіттю, та розпочато виплату допомоги по безробіттю відповідно до п.п. 2,4 ст.22 та п.2 ст.23 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» .

Відповідно до наказу Миколаївського районного центру зайнятості від 28.04.2012р. №НТ120428 припинено виплату з 26.04.2012р.

Згідно із наказом Миколаївського районного центру зайнятості ОСОБА_3 надано статус безробітного 01.06.2012р. (наказ від 01.06.2012р. №НТ120601), призначено допомогу по безробіттю, та розпочато виплату допомоги по безробіттю відповідно до п.п. 2,4 ст.22 та п.2 ст.23 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» .

Відповідно до наказу Миколаївського районного центру зайнятості від 09.04.2013р. №НТ130409 припинено виплату з 08.04.2013р.

Наказом ОСОБА_1 Управління МВС України у Львівській області від 06.11.2015р. №878 о/с ОСОБА_3 поновлено на роботі з 06.04.2011р.

В порядку досудового врегулювання спору, Миколаївським районним центром зайнятості скеровано ОСОБА_1 Управлінню МВС України у Львівській претензії (вих.№2485/09 від 04.12.2015р. та вих.№134/09 від 18.01.2016р.) з вимогою в п'ятнадцятиденний термін перерахувати кошти в сумі 6169,15 грн. витрачених, як допомогу по безробіттю. Проте, відповідач залишив дані претензії без відповіді та задоволення.

Спір виник внаслідок того, що відповідач добровільно не повернув кошти, які були виплачені ОСОБА_3, як допомога з безробіття. Відтак, Миколаївський районний центр зайнятості звернувся до Господарського суду Львівської області з позовною заявою про стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 6169,15 грн.

Відповідач проти позову не заперечив, відзив на позовну заяву не подав.

При прийнятті рішення суд виходить із наступного:

Правові, фінансові та організаційні засади загальнообов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття визначаються Законом України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» .

Згідно ч.1 ст.3 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» , законодавство про страхування на випадок безробіття складається з Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, цього Закону. Закону України "Про зайнятість населення" та інших нормативно- правових актів, що регулюють відносини у сфері страхування на випадок безробіття, а також міжнародних договорів України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Відповідно до п.1 ст. 1 Закону України «Загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» , система прав, обов'язків і гарантій, яка передбачає матеріальне забезпечення на випадок безробіття з незалежних від застрахованих осіб обставин та надання соціальних послуг за рахунок коштів Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття.

Згідно із п.8 ст. 1 Закону України «Загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» , страховим випадком є подія, через яку застраховані особи втратили заробітну плату (грошове забезпечення) або інші передбачені законодавством України доходи внаслідок втрати роботи з незалежних від них обставин та зареєстровані в установленому порядку як безробітні, готові та здатні приступити до підходящої роботи і дійсно шукають роботу.

Статтями 34, 35 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» , передбачено право Фонду стягувати з роботодавця суму страхових коштів та вартість соціальних послуг, наданих безробітному в разі поновлення його на роботі за рішенням суду та обов'язок роботодавця відшкодувати суму виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг безробітному у разі поновлення його на роботі за рішенням суду.

Обов'язок роботодавця відшкодувати Фонду вартість послуг, наданих безробітному в разі поновлення його на роботі за рішенням суду виникає тільки у випадку, коли працівника звільнено незаконно і саме через цю подію застрахована особа втратила заробітну плату і була вимушена стати на облік як безробітна та отримувати страхові виплати.

Відповідно до п.10, п.11 ст.1 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» , роботодавцем є власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання та фізичні особи, які використовують найману працю, найманий працівник - це фізична особа, яка працює за трудовим договором (контрактом) на підприємстві, в установі та організації або у фізичної особи.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_3 працював в органах внутрішніх справ на посаді старшого дільничного інспектора міліції сектору дільничних інспекторів міліції Миколаївського районного відділу ГУМВС України у Львівській області та отримував заробітну плату саме в цьому органі.

Судом встановлено, що позивачем було виплачено ОСОБА_3 допомогу з безробіття у сумі 6169,15 грн., що підтверджується матеріалами справи.

Незаконність звільнення з посади вищевказаної особи відповідачем встановлена судовим рішенням, яким і було поновлено на посаді.

Згідно п.2 ч.1 ст.45 Закону України «Про зайнятість населення» реєстрація безробітного в територіальному органі центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, припиняється з дня поновлення на роботі за рішенням суду, що набрало законної сили.

Згідно п.2 ч.1 ст.31 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» , виплата допомоги по безробіттю припиняється з дня поновлення безробітного на роботі за рішенням суду.

Відповідно до норм п.4 ст.35 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» із роботодавця утримуються: сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг безробітному у разі поновлення його на роботі за рішенням суду.

Оскільки постановою Вищого адміністративного суду України скасовано наказ про звільнення ОСОБА_3, при цьому цей наказ став підставою для втрати заробітної плати, а в подальшому ця подія стала підставою для призначення та виплати їй допомоги по безробіттю, тому позивач має право на відшкодування відповідачем суми виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг безробітному у відповідності до ст.ст.34, 35 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» ОСОБА_3

У п.34 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.1992 року №9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» зазначено, що рішення про поновлення на роботі вважається виконаним з дня видання власником або уповноваженим ним органом про це наказу.

Таким чином, у зв'язку із поновленням ОСОБА_1 управлінням Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області безробітного ОСОБА_3 на роботі, відповідно до норм п.4 ст.35 Закону України Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття сума виплаченої допомоги по безробіттю ОСОБА_3 в сумі 6169,15 грн. підлягає стягненню з роботодавця - ОСОБА_1 управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку наявності підстав для задоволення позовних вимог. З відповідача підлягає до стягнення 6169,15 грн. виплаченої допомоги з безробіття.

В порядку ст. 4 3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

В порядку ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до абзацу 2 ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

З огляду на вищенаведені норми процесуального закону та як вбачається з матеріалів справи, відповідачем не спростовано доводів позовної заяви, не надано суду належних та допустимих доказів про наявність інших обставин ніж ті, що досліджені в ході судових засідань.

Беручи до уваги викладене, суд дійшов висновку, що позов слід задоволити повністю.

Відповідно до ч.1 ст.49 ГПК України, судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Як передбачено частиною 6 статті 84 ГПК України, в резолютивній частині рішення вказується про розподіл судових витрат між сторонами, про повернення судового збору з бюджету.

Суд вважає, що відповідно до вимог ст.49 ГПК України, витрати по сплаті судового збору слід покласти на відповідача, оскільки позов слід задоволити повністю.

Керуючись ст.ст. 4 3 , 33, 34, 43, 49, 75, 82-85, 115, 116 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити повністю.

2. Стягнути з ОСОБА_1 управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області (79007, м.Львів, площа ОСОБА_4, 3, ідентифікаційний код 08592247) на користь Миколаївського районного центру зайнятості (81600, Львівська область м.Миколаїв, вул.І.Мазепи, 37, ідентифікаційний код 20812817) 6169,15 грн. виплаченої допомоги по безробіттю.

3. Стягнути з ОСОБА_1 управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області (79007, м.Львів, площа ОСОБА_4, 3, ідентифікаційний код 08592247) в дохід державного бюджету України 1600,00 грн. судового збору.

4. Накази видати після набрання судовим рішенням законної сили, в порядку ст.116 ГПК України.

Рішення набирає законної сили відповідно до ст.85 ГПК України, може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені ст.ст.91-93 ГПК України.

В судовому засіданні 23.08.2017 р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення. Повне рішення складено 28.08.2017 р.

Суддя Гоменюк З.П.