Рішення

від 21.08.2017 по справі 911/1778/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" серпня 2017 р. Справа № 911/1778/17

Господарський суд Київської області у складі судді Бабкіної В.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Белмікс»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «ОСОБА_1 Технології ім. Шевченка»

про стягнення 309746,61 грн.

секретар судового засідання (ст. секретар): Діхтярук Є.А.

за участю представників:

від позивача: ОСОБА_2А (довіреність № 55 від 20.07.2017 р.);

від відповідача: не з'явився.

Обставини справи:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Белмікс» (далі - ТОВ «Белмікс» , позивач) звернулось до господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ОСОБА_1 Технології ім. Шевченка» (далі - ТОВ «ОСОБА_1 Технології ім. Шевченка» , відповідач) про стягнення 309746,61 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем договірних зобов'язань щодо здійснення розрахунку з позивачем за поставлений товар відповідно до договору поставки № Б05-04/01/2016 від 04.01.2016 р., у зв'язку з чим позивач просив суд стягнути з відповідача 272648,00 грн. основної заборгованості, 22395,51 грн. пені, 2470,91 грн. відсотків річних, 12232,19 грн. інфляційних втрат, а також покласти на відповідача витрати зі сплати судового збору.

09.08.2017 р. до господарського суду Київської області від позивача надійшла виписка по рахунку позивача б/н, б/д (вх. № 15848/17 від 09.08.2017 р.).

Розгляд справи відкладався.

У судовому засіданні 21.08.2017 р. представник позивача позовні вимоги підтримував та зазначив про здійснення відповідачем сплати заборгованості по рахунку на оплату № 34 від 23.01.2017 р. та рахунку на оплату № 79 від 03.02.2017 р.

Відповідач у судові засідання 20.07.2017 р., 07.08.2017 р. та 21.08.2017 р. представника не направив, хоча про дату і час розгляду справи був повідомлений належно. Відзиву на позов до суду не подав.

Згідно із абз. 3 пп. 3.9.1 п. 3.9 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Згідно з пп. 3.9.2 п. 3.9 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» , у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України в разі, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

У судовому засіданні 21.08.2017 р. було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд

встановив:

04.01.2016 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Белмікс» (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ОСОБА_1 Технології ім. Шевченка» (покупець) було укладено договір № Б05-04/01/2016, відповідно до п. 1.1 якого постачальник зобов'язався передати у власність покупцю премікси, комбікорми повнораціонні для свиней, білково-вітамінні добавки плюс замінники незбираного молока, інший товар, в обумовлені сторонами строки, а покупець зобов'язався прийняти товар та оплатити його на умовах, передбачених договором.

Згідно з п. 2.3 договору поставка товару здійснюється автомобільним транспортом організації перевізника, з яким у постачальника підписаний відповідний договір. Доставка кожної партії товару здійснюється за рахунок постачальника, до місця поставки. Місцем поставки за договором є склад покупця, розташований за адресою: Київська область, Бородянський район, с. Нова Гребля.

Відповідно до п. 2.4 договору прийняття товару по кількості здійснюється на підставі товарно-транспортної накладної, по якості згідно сертифіката якості виробника.

Пунктом 2.9 договору встановлено, що перехід права власності відбувається в момент поставки відповідної партії товару, що оформляється видатковою накладною.

У відповідності до п. 4.1 договору, ціна товару, за одиницю і по позиціях, вказується у видатковій накладній та рахунку-фактурі постачальника на кожну окрему партію товару.

У пункті 5.1 договору сторони встановили, що розрахунки за кожну поставлену партію товару здійснюються у національній валюті України, в безготівковій формі, шляхом перерахування грошових коштів на поточний банківський рахунок постачальника протягом 30 календарних днів з дати поставки.

Згідно із п. 10.2 договору, даний договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами і діє до 31.12.2016 р., але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов'язань в повному обсязі. У випадку, якщо за 30 (тридцять) календарних днів до спливу строку дії цього договору жодна зі сторін не направить на адресу іншої сторони письмове повідомлення про припинення дії цього договору, договір вважається автоматично пролонгованим на наступний календарний рік.

В матеріалах справи відсутні докази припинення дії цього договору, відтак договір поставки № Б05-04/01/2016 є автоматично пролонгованим на наступний календарний рік.

ТОВ «Белмікс» за період з 24.01.2017 р. по 27.03.2017 р. було виставлено ТОВ «ОСОБА_1 Технології ім. Шевченка» рахунки на оплату товару на загальну суму 343991,50 грн., а саме - № 34 від 23.01.2017 р. на суму 86343,50 грн., № 79 від 03.02.2017 р. на суму 85843,50 грн., № 131 від 01.03.2017 р. на суму 85961,00 грн., № 182 від 23.03.2017 р. на суму 85843,50 грн.

Як слідує з матеріалів справи, на виконання умов договору ТОВ «Белмікс» поставило ТОВ «ОСОБА_1 Технології ім. Шевченка» визначений у рахунках товар , що підтверджується видатковими накладними № 34 від 24.01.2017 р. на суму 86343,50 грн., № 78 від 06.02.2016 р. на суму 85843,50 грн., № 130 від 02.03.2017 р. на суму 85961,00 грн., № 182 від 27.03.2017 р. на суму 85843,50 грн., які підписані в двосторонньому порядку уповноваженими представниками позивача та відповідача та скріплені печатками юридичних осіб (копії долучено до матеріалів справи, оригінали оглянуто судом).

Поставка товару підтверджується також товарно-транспортними накладними № Р34 від 24.01.2017 р., № Р78 від 06.02.2017 р., № Р130 від 02.03.2017 р., № Р182 від 27.03.2017 р., які підписані в двосторонньому порядку уповноваженими представниками позивача та відповідача та скріплені печатками юридичних осіб (копії долучено до матеріалів справи, оригінали оглянуто судом).

Проте, як зазначалося у позові, відповідач, в порушення умов договору № Б05-04/01/2016 від 04.01.2016 р., за поставлений товар розрахувався лише частково за видатковою накладною № 34 від 24.01.2017 р., сплативши позивачу 28.04.2017 р. кошти в сумі 71343,50 грн.

Таким чином, сума заборгованості ТОВ ОСОБА_1 Технології ім. Шевченка перед позивачем за поставлений товар становила 272648,00 грн.

Оскільки ТОВ ОСОБА_1 Технології ім. Шевченка несвоєчасно та не в повному обсязі розрахувалось з позивачем за отриманий товар відповідно до договору № Б05-04/01/2016 від 04.01.2016 р., останній і звернувся з даним позовом до суду з вимогою про стягнення з відповідача 272648,00 грн. заборгованості, 22395,51 грн. пені, 2470,91 грн. відсотків річних та 12232,19 грн. інфляційних втрат.

Згідно приписів статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є таке правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Зазначена норма кореспондується з приписами статті 193 Господарського кодексу України.

Так, у відповідності до ч. 1 статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно з ч. 2 статті 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язань, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Згідно з ч. 7 статті 193 Господарського кодексу України не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язання, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Приписами статті 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як зазначено у ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

У відповідності з ч. 1 статті 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник) зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України передбачає, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

За змістом ст.ст. 691, 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

Поряд з цим, приписами статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Як встановлено судом за наявними у матеріалах справи доказами, після подання даного позову до суду відповідачем було здійснено оплату поставленого позивачем товару на загальну суму 100843,50 грн., на підтвердження чого позивачем було подано виписки по рахунку позивача від 23.06.2017 р. та від 08.08.2017 р., з яких вбачається, що відповідачем була здійснена часткова оплата згідно рахунку № 79 від 03.02.2017 р. у сумі 85843,50 грн. та згідно рахунку № 34 від 23.01.2017 р. у сумі 15000,00 грн.

Відповідно до наданих у судовому засіданні представником позивача пояснень, відповідачем таким чином було здійснено повне погашення заборгованості за рахунками № 34 від 23.01.2017 р. та № 79 від 03.02.2017 р.

Згідно з приписами п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

З урахуванням викладеного, провадження у справі щодо стягнення з відповідача суми основного боргу в розмірі 100843,50 грн. підлягає припиненню на підставі п. 1-1 ч.1 ст. 80 ГПК України за відсутністю предмету спору.

Поряд з цим, відповідач у судові засідання представника не направив, відзиву на позов, контррозрахунку суми заборгованості або доказів оплати решти отриманого за договором поставки № Б05-04/01/2016 від 04.01.2016 р. товару суду не надав.

Отже, факт порушення відповідачем зобов'язань судом встановлений та по суті відповідачем не спростований.

З огляду на викладене, вимога позивача про стягнення з відповідача заборгованості за договором поставки № Б05-04/01/2016 від 04.01.2016 р., з урахуванням встановлення судом факту наявності заборгованості відповідача перед позивачем у загальній сумі 171804,50 грн., є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Також, у зв'язку із неналежним виконанням відповідачем зобов'язань щодо своєчасної оплати отриманого товару, позивач на підставі п. 6.2 договору просить суд стягнути з відповідача 22395,51 грн. пені.

Статтею 216 Господарського кодексу України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно з приписами ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно з п. 6.2 договору сторони встановили, що у разі прострочення оплати за поставлений товар, покупець сплачує постачальнику пеню, у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, від вартості несвоєчасно оплаченого товару, за кожен день прострочення оплати.

Як зазначалося вище, у пункті 5.1 договору сторони встановили, що розрахунки за кожну поставлену партію товару, здійснюються у національній валюті України, в безготівковій формі, шляхом перерахування грошових коштів на поточний банківський рахунок постачальника, протягом 30 календарних днів з дати поставки.

З долученого до матеріалів справи розрахунку пені вбачається, що позивачем було визначено початок періоду прострочення заборгованості без врахування п. 5.1 договору.

Відповідно до пункту 1.12 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 р. № 14 Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань з огляду на вимоги частини першої статті 47 і статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.

Таким чином, згідно з арифметичним розрахунком, який зроблений судом відповідно до встановленого судом початку прострочення виконання відповідачем грошового зобов'язання щодо здійснення розрахунку за поставлений товар, суд дійшов висновку, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню пеня в сумі 14276,25 грн.:

Сума боргу (грн)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір облікової ставки НБУРозмір подвійної облікової ставки НБУ в деньСума пені за період прострочення 86343.50 24.02.2017 - 01.03.2017 6 14.0000 % 0.077 %* 397.42 86343.50 02.03.2017 - 13.04.2017 43 14.0000 % 0.077 %* 2848.15 86343.50 14.04.2017 - 27.04.2017 14 13.0000 % 0.071 %* 861.07 15000.00 29.04.2017 - 24.05.2017 26 13.0000 % 0.071 %* 277.81 85843.50 09.03.2017 - 13.04.2017 36 14.0000 % 0.077 %* 2370.69 85843.50 14.04.2017 - 24.05.2017 41 13.0000 % 0.071 %* 2507.10 85961.00 02.04.2017 - 13.04.2017 12 14.0000 % 0.077 %* 791.31 85961.00 14.04.2017 - 24.05.2017 41 13.0000 % 0.071 %* 2510.53 85843.50 27.04.2017 - 24.05.2017 28 13.0000 % 0.071 %* 1712.17 У зв'язку з викладеним вимога позивача про стягнення пені підлягає частковому задоволенню.

Окрім того, позовна заява містить вимоги щодо стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних втрат.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З долученого до матеріалів справи розрахунку 3% річних вбачається, що розмір 3% річних було визначено позивачем у сумі 2470,91 грн.

Проте, згідно з виконаним судом арифметичним розрахунком, відповідно до встановленого судом початку прострочення виконання відповідачем грошового зобов'язання з урахуванням п. 5.1 договору, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню 3% річних в розмірі 1615,60 грн.:

Сума боргу (грн)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір процентів річнихЗагальна сума процентів 86343.50 24.02.2017 - 27.04.2017 63 3 % 447.09 15000.00 29.04.2017 - 24.05.2017 26 3 % 32.05 85843.50 09.03.2017 - 24.05.2017 77 3 % 543.28 85961.00 02.04.2017 - 24.05.2017 53 3 % 374.46 85843.50 24.04.2017 - 24.05.2017 31 3 % 218.72 Таким чином вимога позивача про стягнення з відповідача 3% річних підлягає частковому задоволенню.

Розмір інфляційних втрат, визначений позивачем, становить 12232,19 грн.

Згідно з виконаним судом арифметичним розрахунком, відповідно до встановленого судом початку прострочення виконання відповідачем грошового зобов'язання з урахуванням п. 5.1 договору, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню інфляційні втрати в розмірі 9035,39 грн.:

Період заборгованостіСума боргу (грн.)Сукупний індекс інфляції за періодІнфляційне збільшення суми боргуСума боргу з врахуванням індексу інфляціїі 24.02.2017 - 27.04.2017 86343.50 1.027 2345.26 88688.76 29.04.2017 - 24.05.2017 15000.00 1.013 195.00 15195.00 09.03.2017 - 24.05.2017 85843.50 1.041 3477.96 89321.46 02.04.2017 - 24.05.2017 85961.00 1.022 1901.20 87862.20 27.04.2017 - 24.05.2017 85843.50 1.013 1115.97 86959.47 Таким чином, вимога позивача про стягнення з відповідача інфляційних втрат підлягає частковому задоволенню.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку щодо часткового задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Белмікс» .

Приписами ч. 2 ст. 44 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Частиною 1 ст. 49 ГПК України передбачено, що судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно з п. 4.7 постанови Пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України від 21.02.2013 р. № 7, частиною другою статті 49 ГПК передбачено, що в разі коли спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору. У застосуванні даної норми суду слід мати на увазі, що передбачені нею наслідки можуть наставати і в разі неправомірної бездіяльності винної особи, яка не вжила заходів до поновлення порушених нею прав і законних інтересів іншої особи (зокрема, ухилялася від задоволення її заснованих на законі вимог), що змусило останню звернутися за судовим захистом.

Враховуючи викладене, відповідно до вимог ч. 2 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору у даній справі в частині вимог, провадження за якими припинено, покладаються судом на відповідача, з урахуванням здійснення відповідачем сплати частини суми основного боргу в процесі розгляду даної справи, а в іншій частині судові витрати у даній справі покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 32-34, 44, 49, 75, 80, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив:

1. Припинити провадження у справі в частині стягнення основного боргу в сумі 100843,50 грн.

2. Решту позовних вимог задовольнити частково.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ОСОБА_1 Технології ім. Шевченка» (07842, Київська обл., Бородянський р-н, с. Нова Гребля, вул. Центральна, буд. 63, код 03756276) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Белмікс» (09100, Київська обл., м. Біла Церква, вул. Клінічна, буд. 6, прим. 209, код 39574241) 171804 (сто сімдесят одну тисячу вісімсот чотири) грн. 50 коп. основного боргу, 14276 (чотирнадцять тисяч двісті сімдесят шість) грн. 25 коп. пені, 9035 (дев'ять тисяч тридцять п'ять) грн. 39 коп. інфляційних втрат, 1615 (одну тисячу шістсот п'ятнадцять) грн. 60 коп. 3% річних, 4463 (чотири тисячі чотириста шістдесят три) грн. 61 коп. судового збору.

4. У решті позову відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення підписане 29.08.2017 р.

Суддя В.М. Бабкіна