Постанова

від 04.09.2017 по справі 815/3243/17

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 815/3243/17

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 серпня 2017 року м.Одеса

Одеський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді: Самойлюк Г.П.,

при секретарі: Казарян С.Б.

сторін:

позивач: Клименко С.А. (представник за довіреністю)

відповідач: Матвієнко О.В. (представник за довіреністю)

Алєксєєва К.О (представник за довіреністю)

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі справу за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "ПАРТНЕР-ІМПОРТ" до Головного управління Держпраці в Одеській області про скасування постанови № 329 від 31.05.2017р., -

На підставі ч. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 28 серпня 2017 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До суду надійшов адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю "ПАРТНЕР-ІМПОРТ" до Головного управління Держпраці в Одеській області про скасування постанови № 329 від 31.05.2017р.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що у травні 2017р. Головним управлінням Держпраці в Одеській області проведено позапланову перевірку додержання вимог законодавства про працю товариством з обмеженою відповідальністю "ПАРТНЕР-ІМПОРТ" на підставі звернення виконавчого комітету Одеської міської ради, тобто на підставі звернення юридичної особи. Позивач вважає, що відповідачем порушено вимоги ч. 1 ст. 6 Закону України Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності , оскільки така підстава для проведення перевірки як звернення юридичної особи вказаною нормою Закону не передбачена. Крім того, на думку позивача, ТОВ "ПАРТНЕР-ІМПОРТ" не допускалось порушення вимог ч.2 ст. 30 Закону України Про оплату праці щодо забезпечення бухгалтерського обліку витрат на оплату праці, ч. 1 ст. 116 КЗпП України щодо виплати всіх належних працівникові товариства ОСОБА_4 сум при звільненні у день звільнення. Також позивач вважає, що відповідачем в порушення вимог п. 6 Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 509 від 17.07.2013 р., не надіслано у встановлений строк на адресу позивача повідомлення про розгляд справи про накладення штрафу.

Від відповідача надійшли письмові заперечення (а.с. 60-64), в яких в обґрунтування правової позиції відповідач зазначив, зокрема, що Головним управлінням Держпраці в Одеській області отримано згоду Департаменту з питань праці Державної служби України з питань праці № 4982/4/4.2-ДП-17 від 27.04.2017р. на проведення позапланової перевірки ТОВ "ПАРТНЕР-ІМПОРТ" та проведено перевірку з дотриманням вимог чинного законодавства. Відповідач зазначив, що вимоги п.п. 6, 7 Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 509 від 17.07.2013 р., ним дотримано, факт порушення ТОВ "ПАРТНЕР-ІМПОРТ" вимог ч.2 ст. 30 Закону України Про оплату праці , ч.1 ст. 116 КЗпП України вважає доведеним.

Представник позивача у судовому засіданні підтримав позовні вимоги у повному обсязі та просив їх задовольнити.

Представники відповідача проти позову заперечували, просили відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності, проаналізувавши положення чинного законодавства, суд,-

ВСТАНОВИВ:

Головним управлінням Держпраці в Одеській області згідно наказу Головного управління Держпраці в Одеській області № 638 від 03.05.2017 р., направлення на перевірку № 15/01-29-1036 від 03.05.2017 р., на підставі листа виконавчого комітету Одеської міської ради (вх. № 3864/01-32 від 06.04.2017р.), за згодою Департаменту з питань праці Державної служби України з питань праці № 4982/4/4.2-ДП-17 від 27.04.2017р. у період з 15.05.2017 р. по 19.05.2017 р. проведено позапланову перевірку товариства з обмеженою відповідальністю "ПАРТНЕР-ІМПОРТ" (65005, Одеська обл., місто Одеса, вулиця Бугаївська, будинок 35, офіс 409; код ЄДРПОУ 26456200) щодо додержання законодавства про працю та оплату праці.

За наслідками проведеної позапланової перевірки складено акт перевірки додержання суб'єктами господарювання законодавства про працю та загальнообов'язкове державне соціальне страхування № 15-01-005/0485 від 19.05.2017 р., в якому зафіксовано, що в порушення вимог ч.2 ст. 30 Закону України Про оплату праці на товаристві не забезпечувався бухгалтерський облік витрат на оплату праці, що призвело одночасно до порушення вимог ч.1 ст. 116 КЗпП України щодо виплати всіх належних працівникові сум при звільненні у день звільнення (а.с. 7-14).

24.05.2017 р. директором ТОВ Партнер-Імпорт надано до Головного управління Держпраці в Одеській області заперечення до акту перевірки № 15-01-005/0485 від 19.05.2017 р., в яких зазначено, що ОСОБА_4 фактично відпрацював на підприємстві у березні 2017 року 10 робочих днів, а не 11 (як зазначено у акті перевірки), тому підприємством не було порушено вимоги законодавства при нарахуванні і виплаті заробітної плати (а.с. 24-25).

26.05.2017р. (вих. № 15/01-33-8796) за наслідками розгляду вищевказаних заперечень Головним управлінням Держпраці в Одеській області надано відповідь ТОВ Партнер-Імпорт та повідомлено про безпідставність заперечень позивача та обґрунтованість висновків акта перевірки № 15-01-005/0485 від 19.05.2017 р. (а.с. 26-28).

31.05.2017р. Головним управлінням Держпраці в Одеській області на підставі акту перевірки № 15-01-005/0485 від 19.05.2017 р. прийняло постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами № 329, відповідно до якої на підставі абз. 3 ч. 2 ст. 265 Кодексу законів про працю України на ТОВ Партнер-Імпорт накладено штраф у розмірі 9600,00 грн. (а.с. 14-16).

Позивач, не погоджуючись із вищезазначеним рішенням відповідача - суб'єкта владних повноважень звернувся до суду з цим позовом, в якому просить його скасувати.

Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку, що даний позов підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 ст. 9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 3 ст. 2 КАС України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

При цьому в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування свого рішення, чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову (ч. 2 ст. 71 КАС України).

Згідно Положення про Державну службу України з питань праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 96 від 11.02.2015 р., Державна служба України з питань праці (Держпраці) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, і який реалізує державну політику у сферах промислової безпеки, охорони праці, гігієни праці, здійснення державного гірничого нагляду, а також з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, на випадок безробіття (далі - загальнообов'язкове державне соціальне страхування) в частині призначення, нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб.

Відповідно до пп.6 п.4 вказаного Положення Держпраці відповідно до покладених на неї завдань здійснює державний контроль за дотриманням законодавства про працю юридичними особами, у тому числі їх структурними та відокремленими підрозділами, які не є юридичними особами, та фізичними особами, які використовують найману працю.

Головне управління Держпраці в Одеській області є територіальним органом Державної служби України з питань праці, що їй підпорядковується згідно Положення про Головне управління (Управління) Державної служби України з питань праці в області, затверджене наказом Міністерства соціальної політики України №340 від 27.03.2015р.

Відповідно до ч.1 ст.1 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" державний нагляд (контроль) - діяльність уповноважених законом центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, державних колегіальних органів, органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування (далі - органи державного нагляду (контролю)) в межах повноважень, передбачених законом, щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства суб'єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема належної якості продукції, робіт та послуг, допустимого рівня небезпеки для населення, навколишнього природного середовища.

За змістом ст. 39 Закону України Про охорону праці від 14 жовтня 1992 року № 2694-ХІІ посадові особи спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з нагляду за охороною праці мають право безперешкодно відвідувати підконтрольні підприємства (об'єкти), виробництва фізичних осіб, які відповідно до законодавства використовують найману працю, та здійснювати в присутності роботодавця або його представника перевірку додержання законодавства з питань, віднесених до їх компетенції.

За правилами ст. 259 Кодексу законів про працю України державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Центральні органи виконавчої влади здійснюють контроль за додержанням законодавства про працю на підприємствах, в установах і організаціях, що перебувають у їх функціональному підпорядкуванні, крім органів доходів і зборів, які мають право з метою перевірки дотримання податкового законодавства здійснювати такий контроль на всіх підприємствах, в установах і організаціях незалежно від форм власності та підпорядкування.

Процедура проведення управліннями Держпраці перевірки стану додержання законодавства про працю визначена Законом України від 5 квітня 2007 року № 877-V Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності та Порядком проведення перевірок посадовими особами Державної інспекції України з питань праці та її територіальних органів, затвердженим наказом Міністерства соціальної політики України від 02.07.2012р. №390 (далі - Порядок № 390).

Так, Закон України Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності визначає правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов'язки та відповідальність суб'єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю).

Дія цього Закону поширюється на відносини, пов'язані зі здійсненням державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, як зазначено в ч. 1 ст. 2 вказаного закону.

Відповідно до абзацу 3 п. 3 Порядку № 390 позапланова перевірка проводиться незалежно від кількості раніше проведених перевірок за наявності підстав, визначених Законом України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності".

Перелік підстав для здійснення позапланового заходу (позапланової перевірки) визначено в ч. 1 ст. 6 Закону України Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності .

Відповідно до цієї норми права, підставами для здійснення позапланових заходів є:

подання суб'єктом господарювання письмової заяви до відповідного органу державного нагляду (контролю) про здійснення заходу державного нагляду (контролю) за його бажанням;

виявлення та підтвердження недостовірності даних, заявлених суб'єктом господарювання у документі обов'язкової звітності, крім випадків, коли суб'єкт господарювання протягом місяця з дня первинного подання повторно подав такий документ з уточненими достовірними даними або якщо недостовірність даних є результатом очевидної описки чи арифметичної помилки, яка не впливає на зміст поданої звітності. У разі виявлення органом державного нагляду (контролю) помилки у документі обов'язкової звітності він упродовж десяти робочих днів зобов'язаний повідомити суб'єкта господарювання про необхідність її виправлення у строк до п'яти робочих днів з дня отримання повідомлення. Невиправлення помилки у встановлений строк є підставою для проведення позапланового заходу;

перевірка виконання суб'єктом господарювання приписів, розпоряджень або інших розпорядчих документів щодо усунення порушень вимог законодавства, виданих за результатами проведення попереднього заходу органом державного нагляду (контролю);

звернення фізичної особи (фізичних осіб) про порушення, що спричинило шкоду її (їхнім) правам, законним інтересам, життю чи здоров'ю, навколишньому природному середовищу чи безпеці держави, з додаванням документів чи їх копій, що підтверджують такі порушення (за наявності). Позаплановий захід у такому разі здійснюється виключно за погодженням центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у відповідній сфері державного нагляду (контролю), або відповідного державного колегіального органу.

У такому разі перед початком здійснення позапланового заходу державного нагляду (контролю) посадові особи органів державного нагляду (контролю) зобов'язані пред'явити керівнику чи уповноваженій особі суб'єкта господарювання - юридичної особи, її відокремленого підрозділу, фізичній особі - підприємцю або уповноваженій ним особі, крім документів, передбачених цим Законом, додатково копію погодження центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у відповідній сфері державного нагляду (контролю), або відповідного державного колегіального органу на проведення такої перевірки. Суб'єкти господарювання мають право не допускати посадових осіб органу державного нагляду (контролю) до здійснення заходів державного нагляду (контролю), якщо вони не пред'явили документи, передбачені цим абзацом;

неподання суб'єктом господарювання документів обов'язкової звітності за два звітні періоди підряд без поважних причин або без надання письмових пояснень про причини, що перешкоджали поданню таких документів;

доручення Прем'єр-міністра України про перевірку суб'єктів господарювання у відповідній сфері у зв'язку з виявленими системними порушеннями та/або настанням події, що має значний негативний вплив на права, законні інтереси, життя та здоров'я людини, захист навколишнього природного середовища та забезпечення безпеки держави;

настання аварії, смерті потерпілого внаслідок нещасного випадку або професійного захворювання, що було пов'язано з діяльністю суб'єкта господарювання.

З аналізу матеріалів справи вбачається, що у даному випадку позапланову перевірку було проведено на підставі листа виконавчого комітету Одеської міської ради (вх. № 3864/01-32 від 06.04.2017р.), яким повідомлено Головне управління Держпраці в Одеській області про наявність порушень законодавства про працю товариством з обмеженою відповідальністю "ПАРТНЕР-ІМПОРТ".

Отже, перевірку було проведено на підставі інформації про порушення вимог законодавства про працю, наданої органом місцевого самоврядування - виконавчим комітетом Одеської міської ради, при цьому з приводу недотримання вимог законодавства, які безпосередньо прав вказаного органу не порушують і шкоди йому не спричинили.

Водночас суд вважає, що наведений у ч. 1 ст. 6 Закону України Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності перелік є вичерпним і не містить в собі такої підстави для проведення перевірки, як звернення органів місцевого самоврядування (або інших органів державної влади чи юридичних осіб), тим більше з приводу недотримання суб'єктом господарювання вимог законодавства, що не мають безпосереднім наслідком порушення прав саме суб'єкта звернення. Це сприяло б поширенню явища недобросовісної конкуренції між суб'єктами господарювання.

На переконання суду, порядок проведення заходів зі здійснення державного нагляду (контролю), в тому числі щодо підстав його проведення, повинен відбуватись з дотриманням Закону України Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності , про що зазначено також у абз. 3 п. 3 Порядку № 390.

На користь такого висновку свідчить також системний аналіз положень ч. 2 ст. 6, ч. 4 ст. 2 Закону України Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності .

Так, згідно з ч. 2 ст. 6 Закону України Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності проведення позапланових заходів з інших підстав, крім передбачених цією статтею, забороняється, крім позапланових заходів, передбачених частиною четвертою статті 2 цього Закону.

Згідно з ч. 4 ст. 2 Закону України Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності заходи контролю здійснюються, зокрема органами державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю та зайнятість населення у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами.

З огляду на положення абз. 4 п. 3 Порядку № 390 позапланові перевірки за зверненнями фізичних та юридичних осіб про порушення суб'єктами господарювання вимог законодавства про працю та загальнообов'язкове державне соціальне страхування здійснюються за наявності згоди Держпраці України на їх проведення. Інспекторам забороняється виступати посередниками, арбітрами чи експертами під час розгляду трудових спорів.

Поряд із цим, у Законі України Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності або у іншому Законі, як акті аналогічної юридичної сили, такої підстави для проведення позапланової перевірки, як за зверненням юридичної особи не передбачено.

Відтак, Порядок № 390 у цій частині суперечить положенням Закону України Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності , встановлюючи додаткову підставу для проведення перевірки, що заборонено безпосередньо положеннями ч. 2 ст. 6 цього Закону.

Відповідно до ч. 4 ст. 9 КАС України у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

Отже, не зважаючи на чинність Порядку № 390, він не підлягає застосуванню судом у тій частині, яка не відповідає вимогам Закону України Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності як акту вищої юридичної сили.

З урахуванням зазначеного, суд дійшов висновку, що у Головного управління Держпраці в Одеській області були відсутні визначені ч. 1 ст. 6 Закону України Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності підстави для проведення позапланової перевірки товариства з обмеженою відповідальністю "ПАРТНЕР-ІМПОРТ".

Суд не бере до уваги тверджень позивача про порушення відповідачем вимог п. 6 Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 509 від 17.07.2013р., щодо не надіслання на адресу позивача повідомлення про розгляд справи про накладення штрафу, з огляду на наступне.

Згідно п. 6 Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 509 від 17.07.2013 р., про розгляд справи уповноважені посадові особи письмово повідомляють суб'єктів господарювання та роботодавців не пізніше ніж за п'ять днів до дати розгляду рекомендованим листом чи телеграмою, телефаксом, телефонограмою або шляхом вручення повідомлення їх представникам, про що на копії повідомлення, яка залишається в уповноваженої посадової особи, що надіслала таке повідомлення, робиться відповідна позначка, засвідчена підписом такого представника.

В матеріалах справи міститься копія письмового повідомлення № 277 від 22.05.2017р., з позначкою про повідомлення (25.07.2017р. о 9:15 хв. за номером телефону НОМЕР_1) керівника ТОВ "ПАРТНЕР-ІМПОРТ" про розгляд справи щодо вирішення питання про накладення штрафу на ТОВ "ПАРТНЕР-ІМПОРТ", засвідченою підписом державного інспектора відділу з питань додержання законодавства про працю, зайнятість та інших нормативно-правових актів Управління з питань праці О.В. Матвієнко (а.с. 70). Зазначених обставин позивач належними та допустимими доказами під час судового розгляду не спростовував, протилежного не довів.

Разом з тим, надаючи оцінку правомірності оскаржуваної постанови відповідача № 329 від 31.05.2017р. про накладення штрафу на позивача, суд виходить з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що на підставі акта перевірки № 15-01-005/0485 від 19.05.2017 р. прийнято постанову про накладення штрафу № 329, відповідно до якої на підставі абз.3 ч.2 ст.265 Кодексу законів про працю України на товариство з обмеженою відповідальністю "ПАРТНЕР-ІМПОРТ" накладено штраф у розмірі 9600,00 грн.

Відповідно до абз. 3 ч. 2 ст. 265 КЗпП України юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі порушення встановлених строків виплати заробітної плати працівникам, інших виплат, передбачених законодавством про працю, більш як за один місяць, виплата їх не в повному обсязі - у трикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення.

За змістом акта перевірки № 15-01-005/0485 від 19.05.2017 р. (а.с. 12), за наслідками перевірки встановлено, що в порушення вимог ч. 2 ст. 30 Закону України Про оплату праці на товаристві не забезпечувався бухгалтерський облік витрат на оплату праці, що призвело одночасно до порушення вимог ч. 1 ст. 116 КЗпП України щодо виплати всіх належних працівникові сум при звільненні у день звільнення. При цьому зазначено, що відповідно до штатного розпису товариства, введеного в дію з 01.01.2017р., посадовий оклад торгівельного представника ОСОБА_4 складає 3200 грн., працював на 0,125 посадового окладу 1 годину на день, місячний фонд заробітної плати - 400 грн. Наказом товариства № 4-к від 16.03.2017р. ОСОБА_4 звільнений із займаної посади за згодою сторін (п. 1 ст. 36 КЗпП України) 16.03.2017р. Відповідно до табеля обліку використання робочого часу у березні 2017 року ОСОБА_4 відпрацював 11 годин (з 22 годин за нормою тривалості робочого часу, оскільки у березні поточного року 22 робочих дні), проте йому нарахована заробітна плата за фактично відпрацьований час у сумі 190,48 грн. замість 200 грн. Вищезазначений факт, на думку відповідача, також суперечить вимогам ч.1 ст. 116 КЗпП України щодо виплати всіх належних сум при звільненні ОСОБА_4 (а.с. 12).

Згідно з ч. 2 ст. 30 Закону України Про оплату праці роботодавець зобов'язаний забезпечити достовірний облік виконуваної працівником роботи і бухгалтерський облік витрат на оплату праці у встановленому порядку.

За змістом ч.1 ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Представником ТОВ Партнер-Імпорт до суду надано копію табеля обліку робочого часу за березень 2017 року, завіреного директором ТОВ ОСОБА_5, в якому зазначено, що ОСОБА_4 працював 10 робочих днів (з 1 по 15 березня, 16 березня - відмітка про відпустку без збереження заробітної плати) (а.с. 20).

Представником відповідача надано до суду копію табеля обліку робочого часу за березень 2017 року, завіреного посадовими особами ТОВ Партнер-Імпорт , в якому зазначено, що ОСОБА_4 працював 11 робочих днів (з 1 по 16 березня) (а.с. 94).

Таким чином, до суду на підтвердження своєї правової позиції сторонами надано як докази 2 копії одного документа - табелю обліку робочого часу за березень 2017 року, завірені різними сторонами провадження (директором ТОВ Партнер-Імпорт та інспектором Головного управління Держпраці в Одеській області), які містять суперечливі дані.

При цьому суд враховує, що висновки відповідача про порушення ТОВ Партнер-Імпорт вимог ч.1 ст.116 КЗпП України послугували саме відомості, які містяться у вказаному документі.

За змістом ч.1 ст. 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Згідно ст. 86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Судом встановлено, що наказом ТОВ Партнер-Імпорт № 4-к від 16.03.2017р. ОСОБА_4 звільнено 16.03.2017р. з посади торговельного представника відділу продажу у м. Одесі за згодою сторін (п.1 ст. 36 КЗпП України) (а.с. 23).

Суд враховує, що в матеріалах справи міститься копія заяви ОСОБА_4, датованої 07.08.2017р., про надання відпустки без збереження заробітної плати 16.03.2017р. та копія наказу ТОВ Партнер-Імпорт від 07.03.2017 р. про надання ОСОБА_4 такої відпустки (з вказаним наказом ОСОБА_4 ознайомлений 07.03.2017р., про що свідчить особистий підпис останнього) (а.с. 21-22).

Також позивачем на підтвердження факту відсутності заборгованості зі сплати заробітної плати з боку ТОВ Партнер-Імпорт щодо працівника ОСОБА_4 до суду надано засвідчені копії: розрахункового листка за березень 2017р., який містить інформацію про нарахування вказаному працівнику заробітної плати за 10 днів у розмірі 309,25 грн. (належної до виплати); відомості на виплату грошей № 15 за березень 2017р., в якій міститься особистий підпис ОСОБА_4 про отримання виплати у розмірі 309,25 грн. (а.с. 18-19).

Крім того, представником позивача надано до суду постанову Малиновського районного суду м. Одеси від 28 липня 2017 року у справі № 521/8445/17 (провадження по справі 3/521/3851/17), якою закрито справу про адміністративне правопорушення, передбачене ст. 41 ч. 1 КУпАП щодо ОСОБА_5 (директор ТОВ Партнер-Імпорт ) за відсутністю в його діяннях складу адміністративного правопорушення (а.с. 85-88).

Проаналізувавши норми чинного законодавства, оцінивши надані сторонами докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що відповідачем належними та допустимими доказами не доведено, що ТОВ Партнер-Імпорт порушено ч.2 ст. 30 Закону України Про оплату праці , що призвело одночасно до порушення вимог ч.1 ст. 116 КЗпП України щодо виплати всіх належних працівникові сум при звільненні у день звільнення; матеріали справи не містять доказів, які б беззаперечно і безсумнівно підтверджували факт порушення, зафіксований в акті перевірки № 15-01-005/0485 від 19.05.2017 р.

Поряд з цим, суд зазначає, що принцип обґрунтованості рішення суб'єкта владних повноважень полягає в тому, що рішення повинно бути прийнято з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, на оцінці всіх фактів та обставин, що мають значення. В рішенні № 37801/97 від 1 липня 2003 р. по справі Суомінен проти Фінляндії Європейський суд вказав, що орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень, а в рішенні від 10 лютого 2010 р. у справі Серявін та інші проти України Європейський суд відзначив, що у рішеннях судів та органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. В рішенні від 27 вересня 2010 р. по справі Гірвісаарі проти Фінляндії Європейський суд зазначив, що призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті.

Як зазначено в рішенні по справі Black Clawson Ltd. v. Papierwerke AG, (1975) AC 591 at 638, сприйняття верховенства права як конституційного принципу вимагає того, аби будь-який громадянин, перед тим, як вдатися до певних дій, мав змогу знати заздалегідь, які правові наслідки настануть.

Сутність принципу правової визначеності Європейський суд визначив як забезпечення передбачуваності ситуації та правовідносин у сферах, що регулюються, цей принцип не дозволяє державі посилатись на відсутність певного правового акта, який визначає механізм реалізації прав і свобод громадян, закріплених у конституційних та інших актах. На державні органи покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок ("Лелас проти Хорватії" і "Тошкуце та інші проти Румунії") і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах ("Онер'їлдіз проти Туреччини").

Крім того, суд враховує, що принцип презумпції невинуватості перш за все є гарантією процесуального характеру по кримінальних справах, але за висновками ЄСПЛ його сфера застосування є значно ширшою: він є обов'язковим не тільки для кримінального суду, який приймає рішення щодо обґрунтованості обвинувачення, але й для віх інших державних органів. Так, на думку ЄСПЛ, замах на презумпцію невинуватості може виходити не тільки від суду чи судді, але й від інших публічних влад.

Висновок (а по суті констатація, якій не передували фактичне встановлення обставин, їх оцінка та аналіз) про порушення позивачем вимог чинного законодавства, здійснений без врахування всіх обставин та документів, що мали бути враховані при прийнятті оскаржуваної постанови.

Відповідно до ч.1 ст.11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч.1 ст.9 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі ст.159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Позивач, в силу положень ч.1 ст.71 КАС України , довів суду належними доказами наявність обставин, що обґрунтовують його позовні вимоги, у той час коли відповідачем на підставі ч. 2 ст. 71 КАС України доводи позивача не спростовано.

З урахуванням вищевказаного, адміністративний позов підлягає задоволенню.

Інші доводи та заперечення сторін не спростовують встановленого вище судом.

Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, № 303А, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті.

Відповідно до ч.1 ст.94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 7, 8, 9, 11, 71, 86, 94, 159-164, 167 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю "ПАРТНЕР-ІМПОРТ" до Головного управління Держпраці в Одеській області про скасування постанови № 329 від 31.05.2017р.,- задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати постанову Головного управління Держпраці в Одеській області № 329 від 31.05.2017р.

Стягнути з Головного управління Держпраці в Одеській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь товариства з обмеженою відповідальністю "ПАРТНЕР-ІМПОРТ" (65005, Одеська обл., місто Одеса, вулиця Бугаївська, будинок 35, офіс 409; код ЄДРПОУ 26456200) судовий збір у розмірі 1600,00 грн. (одна тисяча шістсот гривень 00 коп.).

Постанова може бути оскаржена до Одеського апеляційного адміністративного суду через Одеський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги в десятиденний строк з дня її проголошення, копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 04.09.2017 р.

Суддя: Г.П. Самойлюк

.