Рішення

від 24.07.2017 по справі 910/7404/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.07.2017Справа №910/7404/17 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо - комерційна фірма "Атлант - Плюс"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "КИЇВМОНТАЖБУД"

про стягнення заборгованості 142 484,03 грн.

Суддя Мельник В.І.

Представники:

Від позивача Шкарівська І.В., довіреність б/н від 21.03.2017

Від відповідача не з?явився

Суть спору:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Виробничо - комерційна фірма "Атлант - Плюс" (далі -позивач) подало на розгляд господарського суду міста Києва позов до Товариства з обмеженою відповідальністю "КИЇВМОНТАЖБУД" про стягнення заборгованості 142 484,03 грн. .

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.05.2017 порушено провадження у справі № 910/7404/17 та призначено розгляд на 26.05.2017.

18.05.2017 відділом діловодства суду від представника позивача отримано документи на вимогу ухвали суду.

22.05.2017 відділом діловодства суду від представника відповідача отримано клопотання про відкладення розгляду справи.

В судове засідання 26.05.2017 представник позивача з'явився, підтримав позовні вимоги в повному обсязі.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився.

Суд вирішив відкласти судовий розгляд справи у зв'язку з відсутністю представника відповідача.

Ухвалою суду від 26.05.2017 відкладено розгляд справи на 10.07.2017.

10.07.2017 відділом діловодства суду від представника позивача отримано додаткові документи у справі.

10.07.2017 відділом діловодства суду від представника позивача отримано заяву про зменшення розміру позовних вимог, а саме просить суд стягнути із відповідача 79 154,01 грн. основної заборгованості, 45894,31 грн. пені, 3347,98 грн. 3% річних, 6087,73 грн. інфляції.

В судовому засіданні 10.07.2017 оголошено перерву до 24.07.2017.

20.07.2017 відділом діловодства суду від представника позивача отримано заперечення на відзив відповідача.

20.07.2017 відділом діловодства суду від представника позивача отримано заяву про збільшення розміру позовних вимог, а саме позивач просить стягнути із відповідача: основну заборгованість в розмірі 79154,01 грн., пеню в розмірі 3347,98 грн., 3% річних в розмірі 3347,98 грн., штраф в розмірі 400001,13 грн., інфляційні втрати в розмірі 6087,73 грн.

В судове засіданні 24.07.2017 представник позивача з'явився, просив суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

В судове засідання 24.07.2017 представник відповідача не з'явився, причини неявки суду не повідомив.

Після виходу суду з нарадчої кімнати, у судовому засіданні 24.07.2017 було проголошено вступну та резолютивну частину рішення та повідомлено, що повне рішення буде складено у термін, передбачений ч. 4 ст. 85 ГПК України.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, оглянувши в судовому засіданні оригінали документів, копії яких знаходяться в матеріалах справи, Господарський суд міста Києва,-

ВСТАНОВИВ:

15.07.2015 між позивачем, як підрядником та відповідачем, як замовником було укладено Договір підряду №15/07/15, відповідно до умов якого підрядник зобов'язується власними або залученими силами та засобами відповідно до Договірної ціни-кошторису та специфікації виробів метало пластикових вікон та балконних блоків на типовий поверх, метало пластикових вікон та балконних блоків на типовий поверх, чинних будівельних норм та умов Договору виконати роботи по виготовленню та встановленню металопластикових конструкцій на об'єкті будівництва за адресою: м. Київ, вул. Т. Драйзера, 40, секція №2, типовий поверх складає 77,794 м.кв., загальний обсяг на 15-ть поверхів (з 4 по 18) складає 1100,00 м. кВ., а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконані роботи.

Відповідно до п. 3.1 Договору підрядник зобов'язаний розпочати роботи на пізніше 3-х робочих днів з дати отримання авансової оплати на розрахунковий рахунок підрядника згідно п. 9.1 та виконання замовником п.п. 5.1-5.2.

Строк виконання робіт з виготовлення та встановлення метало пластикових конструкцій на одному типовому поверсі становить 4 робочі дні та починають свій перебіг з моменту виконання замовником п. 3.1 та п. 5.1 Договору.

Згідно п. 3.4 Договору датою повного завершення робіт за даним Договором є дата підписання сторонами акту приймання-передачі робіт.

Згідно п. 4.2 Договору договірна ціна робіт є твердою та становить 1298000,00 грн.

Відповідно до п. 4.3 Договору договірна ціна робіт типового поверху складає 91 796,92 грн.

Пунктом 5.4 Договору сторони погодили, що замовник зобов'язаний забезпечити своєчасне фінансування будівельних робіт, прийняти в установленому порядку та оплатити виконані роботи у строки, встановлені даним Договором.

Відповідно до п. 9.1.1 Договору після підписання акту приймання-передачі фронту робіт (поверху на якому плануються виконуватись роботи) замовник перераховує підряднику авансовий платіж в розмірі 70 % від вартості договірної ціни робіт одного типового поверху, що складає 64257,84 грн.

Розрахунки за виконані роботи на переданому для роботи поверсі здійснюються замовником протягом 10 робочих днів після приймання виконаних підрядником робіт та підписання сторонами актів виконаних робіт, за вирахуванням попередньо здійсненого авансу (п. 9.1.2).

Позивач зазначив, що виконав взяті на себе зобов'язання за Договором, що підтверджується підписаними Актами виконаних робіт: Акт №1 від 31.08.2015 на суму 103 124,94 грн., Акт №2 від 30.09.2015 на суму 154673,22 грн., Акт №3 від 15.02.2016 на суму 62955,14 грн., Акт № 4 від 15.02.2016 на суму 51557,74 грн., Акт №5 від 15.02.2016 на суму 51557,74 грн., Акт №6 від 07.07.2016 на суму 1060,00 грн., Акт №8 від 31.08.2016 на суму 12590,60 грн., Акт № 9 від 30.09.2016 на суму 56439,40 грн., Акт №10 від 31.10.2016 на суму 70437,47 грн., Акт №11 від 31.10.2016 на суму 44093,89 грн., Акт № 12 від 31.10.2016 на суму 44093,89 грн., Акт № 13 від 31.10.2016 на суму 44093,89 грн., Акт №14 від 31.10.2016 на суму 44093,89 грн., Акт №337 від 30.09.2015 на суму 7370,86 грн., Акт №338 від 30.09.2015 на суму 3211,12 грн., тоді як відповідача виконав взяті на себе зобов'язання не в повному обсязі в зв'язку із чим утворилась заборгованість у розмірі 79154,01 грн.

Відповідач заперечив проти задоволення позовних вимог, крім того просив суд застосувати позовну давність щодо нарахованої позивачем пені.

Дослідивши наявні матеріали справи, оцінюючи надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог частково, з наступних підстав.

Внаслідок укладення договору між сторонами згідно ст. 11 Цивільного кодексу України, виникли цивільні права та обов'язки.

Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення Господарського кодексу України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.

Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно ст. 173 Господарського кодексу України один суб'єкт господарського зобов'язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб'єкта, а інший має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до статті 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) ( ст. 530 ЦК України).

Частиною першою статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Відповідно до частини сьомої зазначеної статті не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 статті 837 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково (ч. 1 ст. 854 ЦК України).

Враховуючи вище зазначене суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог в частині стягнення основної заборгованості в розмірі 79154,01грн.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач не виконав зобов'язання взяті за Договором належним чином, оскільки не здійснив оплату в установлений строк, а отже є таким, що прострочив виконання зобов'язання, в зв'язку із чим позивач просить стягнути із відповідача пеню в розмірі 3347,98 грн., 3% річних 3347,98 грн., штраф у розмірі 400001,13 грн., інфляційні втрати в розмірі 6087,73 грн.

Відповідно до п. 16.4 Договору за порушення замовником передбачених Договором строків розрахунків замовник зобов'язаний сплатити підряднику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ України, що діяла в період прострочення, від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення, а у випадку прострочення понад 10 календарних днів, замовник сплачує підряднику додатково штраф у розмірі 3% від суми невиконаних обов'язків за кожен день прострочення.

Приписами ст. 611 Цивільного кодексу України визначено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно з частинами 1, 3 статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

В силу положень ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Статтею 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Згідно ст. 3 вищезазначеного Закону України, розмір пені, передбачений статтею 1, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується.

Відповідач просить суд застосувати позовну давність щодо нарахування пені позивачем.

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові (ч.4 ст.267 ЦК ).

Цивільне законодавство передбачає два види позовної давності: загальну і спеціальну. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст.257 ЦК ).

Для окремих видів вимог законом встановлено спеціальну позовну давність. Зокрема, ч. 2 ст. 258 ЦК України передбачено, що позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Відповідно до п.п. 2.1 п. 2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 № 10 "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" визначено, що частиною третьою статті 267 ЦК України передбачена можливість застосування позовної давності, у тому числі й спеціальної, лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення рішення судом.

За загальним правилом, перебіг загальної та спеціальної позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч. 1 ст. 261 ЦК України ).

Так, за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (ч. 5 ст.261 ЦК України ).

Відповідно до ч. 1 ст. 260 ЦК України позовна давність обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими статтями 253-255 ЦК України .

При цьому початок перебігу позовної давності пов'язується не стільки зі строком дії (припиненням дії) договору, скільки з певними моментами (фактами), які свідчать про порушення прав особи (ст. 261 ЦК України ).

За змістом цієї норми, початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення в зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Як вбачається із матеріалів справи, сторони відповідно до умов Договору передбачили порядок оплати виконаних робіт та відповідальність що настає в звязку із порушенням зобов'язання.

Як вбачається з матеріалів справи, з даним позовом до суду відповідач звернувся 05.05.2017, що підтверджується датою реєстраційного штампу відділу діловодства Господарського суду міста Києва № 7404/17 від 05.05.2017, що, в свою чергу, свідчить про пропуск позивачем строку позовної давності за вимогами про стягнення пені частково.

Наслідки спливу позовної давності визначені в статті 267 ЦК України . Так, сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч. 4 ст. 267 ЦК України ). Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту (ч. 5 ст. 267 ЦК України ).

Враховуючи вище зазначене, суд дійшов висновку про задоволення вимоги, щодо стягнення пені частково в розмірі 1256,73 грн.

Пунктом 1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено що, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно п. 1 ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Відповідно до п. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом зокрема сплата неустойки.

Враховуючи вище зазначене, суд дійшов висновку що вимоги позивача щодо стягнення штрафу 400001,13 . є обґрунтованими та такими що підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд, враховує наявний розрахунок позивача 3% річних з простроченої суми та інфляційних та порушення відповідачем строків оплати за виконанні роботи дійшов висновку про задоволення вимоги позивача та стягнення із відповідача 3% в розмірі 3347,98 грн. та інфляційних втрат в розмірі 6087,73 грн.

Згідно з ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Оскільки позов задоволено частково, понесені по справі господарські витрати стосовно до вимог ст. 49 ГПК України слід покласти на сторін пропорційно задоволеним вимогам.

Керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 ГПК України, суд,-

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю КИЇВМОНТАЖБУД (02154, м. Київ, проспект возз'єднання, будинок 21, літера Б, приміщення №8, ідентифікаційний номер 38735603) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Виробнича комерційна фірма Атлант-плюс (07400, Київська область, м. Бровари, вул. Металургів, 32, ідентифікаційний номер 36107594) основну заборгованість в розмірі 79154 (сімдесят дев'ять тисяч сто п'ятдесят чотири) грн. 01 коп., пеню в розмірі 1256 (одна тисяча двісті п'ятдесят шість) грн. 73 коп., 3 % річних в розмірі 3347 (три тисячі триста сорок сім) грн. 98 коп., штраф в розмірі 400 001 (чотириста тисяч одна) грн. 13 коп., інфляційні втрати в розмірі 6087 (шість тисяч вісімдесят сім) грн. 73 коп., судовий збір в розмірі 8055 (вісім тисяч п'ятдесят п'ять) грн. 89 коп.

3. В іншій частині відмовити.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Відповідно до ч. 5 ст. 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги (ч. 1 ст. 93 ГПК України), якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 28.08.2017

Суддя Мельник В.І.