Рішення
від 22.08.2017 по справі 910/10998/17
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.08.2017Справа №910/10998/17

За позовом ОСОБА_1

До 1. Вищого навчального закладу Університет імені Альфреда Нобеля

2. Товариства з обмеженою відповідальністю Коралайн

Треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів:

1. ОСОБА_3

2. Товариство з обмеженою відповідальністю Наукова Перспектива

Про визнання недійсними рішень загальних зборів та пунктів статуту

Суддя Ващенко Т.М.

Представники учасників судового процесу:

від позивача: ОСОБА_4 - представник по довіреності б/н від 21.04.17.

від відповідача-1: не з'явився

від відповідача- 2: не з'явився

від третьої особи-1: не з'явився

від третьої особи- 2: не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги ОСОБА_1 до Вищого навчального закладу Університет імені Альфреда Нобеля , до Товариства з обмеженою відповідальністю Коралайн про визнання недійсними рішень та пунктів статуту.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.07.2017р. порушено провадження у справі № 910/10998/17, на підставі ст. 27 Господарського процесуального кодексу України залучено до участі в розгляді справи в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - ОСОБА_3; розгляд справи призначено на 25.07.2017р. о 11-15.

21.07.2017р. позивач через відділ діловодства Господарського суду міста Києва подав письмові пояснення по справі.

24.07.2017р. відповідач-1 через відділ діловодства Господарського суду міста Києва подав клопотання про долучення документів до матеріалів справи, та письмові пояснення по справі, в яких визнає позовні вимоги ОСОБА_1.

24.07.2017р. відповідач-2 через відділ діловодства Господарського суду міста Києва подав документи по справі, та подав письмові пояснення, в яких визнає позовні вимоги ОСОБА_1.

24.07.2017р. третя особа - ОСОБА_3 через відділ діловодства Господарського суду міста Києва подала письмові пояснення по справі, в яких просить суд задовольнити позовні вимоги позивача, та просить суд розглядати справу без іі участі.

Представники відповідачів та третьої особи в судове засідання 25.07.2017р. не з'явилися, про час і місце проведення судового засідання були повідомлені належним чином.

В судовому засіданні 25.07.2017р. судом винесено на розгляд питання щодо залучення Товариства з обмеженою відповідальністю Науково Перспектива , в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів, оскільки на думку суду у вказаної особи присутній юридичний інтерес у даній справі, так як предметом розгляду даної справи є вимоги про:

1. Визнання недійсними рішення загальних зборів учасників Приватного вищого навчального закладу Дніпропетровський університет імені Альфреда Нобеля (теперішня назва - Вищий навчальний заклад Університет імені Альфреда Нобеля , Код ЄДРПОУ 20201672), які оформлені протоколом загальних зборів учасників Приватного вищого навчального закладу Дніпропетровський університет імені Альфреда Нобеля від 19.02.2016 р.:

- про участь Приватного вищого навчального закладу Дніпропетровський університет імені Альфреда Нобеля в якості засновника Товариства з обмеженою відповідальністю Коралайн ( CORALINE , Код ЄДРПОУ 40306354);

- про передачу Приватним вищим навчальним закладом Дніпропетровський університет імені Альфреда Нобеля до статутного капіталу новоствореного Товариства з обмеженою відповідальністю Коралайн ( CORALINE , Код ЄДРПОУ 40306354) нерухомого майна, визначеного у протоколі загальних зборів учасників Приватного вищого навчального закладу Дніпропетровський університет імені Альфреда Нобеля від 19.02.2016 р., яке належить Приватному вищому навчальному закладу Дніпропетровський університет імені Альфреда Нобеля , загальною вартістю 19 401 120,00 грн., що становить 99,974% статутного капіталу ТОВ Коралайн ( CORALINE ).

2. Визнання недійсними пунктів 1.1., 3.2., 3.3. статуту Товариства з обмеженою відповідальністю Коралайн ( CORALINE , Код ЄДРПОУ 40306354), в редакції затвердженій протоколом установчих зборів Товариства з обмеженою відповідальністю Коралайн №1 від 18.02.2016р., якими визначено, що 1) Приватний вищий навчальний заклад Дніпропетровський університет імені Альфреда Нобеля є учасником (засновником) Товариства з обмеженою відповідальністю Коралайн ; 2) вартісне вираження внеску Приватного вищого навчального закладу Дніпропетровський університет імені Альфреда Нобеля - 19 401 120,00 грн. та розмір частки Приватного вищого навчального закладу Дніпропетровський університет імені Альфреда Нобеля 99,974% статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю Коралайн ; 3) Приватним вищим навчальним закладом Дніпропетровський університет імені Альфреда Нобеля внесено майно до статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю Коралайн , що належить йому на праві власності загальною вартістю 19 401 120,00 грн.

3. Визнання недійсним рішення загальних зборів учасників Приватного вищого навчального закладу Дніпропетровський університет імені Альфреда Нобеля (теперішня назва - Вищий навчальний заклад Університет імені Альфреда Нобеля , Код ЄДРПОУ 20201672), яке оформлено протоколом загальних зборів учасників Приватного вищого навчального закладу Дніпропетровський університет імені Альфреда Нобеля від 30.03.2016р., про продаж Приватним вищим навчальним закладом Дніпропетровський університет імені Альфреда Нобеля корпоративних прав - частки Приватного вищого навчального закладу Дніпропетровський університет імені Альфреда Нобеля в статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю Коралайн (Код ЄДРПОУ 40306354), що складає 99,974% статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю Коралайн ( CORALINE , Код ЄДРПОУ 40306354) на користь ОСОБА_3 за 19 401 120,00 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, Товариство з обмеженою відповідальністю Науково Перспектива приймало участь у прийняті оскаржуваних рішень.

Слід зазначити, що згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань № НОМЕР_1 від 04.07.17. розмір внеску Товариства з обмеженою відповідальністю Науково Перспектива у статутному фонді Вищого навчального закладу Університет імені Альфреда Нобеля складає 26 631 000,00 грн.

Представники позивача покладають розгляд даного питання на розсуд суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 27 Господарського процесуального кодексу України, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до прийняття рішення господарським судом, якщо рішення з господарського спору може вплинути на їх права або обов'язки щодо однієї з сторін. Їх може бути залучено до участі у справі також за клопотанням сторін, прокурора або ініціативи господарського суду.

Слід зазначити, що метою участі третіх осіб у справі є обстоювання ними власних прав і законних інтересів, на які може справити вплив рішення чи ухвала суду.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, виступає в процесі на боці тієї сторони, з якою в неї існують певні правові відносини.

Допущення або притягнення третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог, до участі у справі вирішується господарським судом з урахуванням того, чи є у цієї особи юридичний інтерес до даної справи.

Що ж до наявності юридичного інтересу у третьої особи, то у вирішенні відповідного питання суд має з'ясовувати, чи буде у зв'язку з прийняттям судового рішення з даної справи таку особу наділено новими правами чи покладено на неї нові обов'язки, або змінено її наявні права та/або обов'язки, або позбавлено певних прав та/або обов'язків у майбутньому (п. 1.6 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції ).

Враховуючи те, що рішення у даній справі може вплинути на права та обов'язки Товариства з обмеженою відповідальністю Науково Перспектива , суд на підставі ст. 27 Господарського процесуального кодексу України, за власної ініціативи залучає вказану юридичну особу до участі у справі № 910/10998/17 в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів.

Ухвалою від 25.07.2017р. розгляд справи відкладено на 22.08.2017р.; залучено до участі у розгляді справи №910/10998/17 в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів - Товариство з обмеженою відповідальністю Науково Перспектива (надалі третя особа-2).

14.08.2017р. від позивача надійшли додаткові пояснення по суті справи та заява про долучення документів до матеріалів справи.

14.08.2017р. від представника третьої особи-2 надійшли пояснення по суті справи та клопотання про розгляд справи без участі представника Товариства з обмеженою відповідальністю Наукова Перспектива .

Представником третьої особи-1 через відділ діловодства суду 14.08.2017р. також було подано клопотання про розгляд справи за відсутності представника ОСОБА_3.

Представником позивача у судовому засіданні 22.08.2017р. позовні вимоги було підтримано в повному обсязі.

Представники відповідачів та третіх осіб у судове засідання 22.08.2017р. не з'явились, проте, були належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи.

З огляду на неявку вказаних учасників судового процесу суд зазначає наступне.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що прийняття участі у судовому засіданні є правом сторони. Аналогічними правами наділено у відповідності до ст.27 Господарського процесуального кодексу України третіх осіб без самостійних вимог на предмет спору. При цьому, норми вказаної статті зобов'язують сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Статтею 77 вказаного Кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених ст.69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

У ст.69 Господарського процесуального кодексу України зазначено, що спір має бути вирішено господарським судом у строк не більше двох місяців від дня одержання позовної заяви. У виняткових випадках за клопотанням сторони, з урахуванням особливостей розгляду спору, господарський суд ухвалою може продовжити строк розгляду спору, але не більш як на п'ятнадцять днів.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, третіх осіб, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Згідно із п.3.9.2 Постанови №18 від 26.12.2011р. Пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

У п.3 Постанови №11 від 17.10.2014р. Пленуму Вищого Спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ Про деякі питання дотримання розумних строків розгляду судами цивільних, кримінальних справ і справ про адміністративні правопорушення розумним, зокрема, вважається строк, що є об'єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту. З урахуванням практики Європейського суду з прав людини критеріями розумних строків у цивільних справах є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи Федіна проти України від 02.09.2010р., Смірнова проти України від 08.11.2005р., Матіка проти Румунії від 02.11.2006р., Літоселітіс Проти Греції від 05.02.2004р.)

Одночасно, застосовуючи відповідно до ч.1 ст.4 Господарського процесуального кодексу України, ст.17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини при розгляді справи ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п.35 рішення від 07.07.1989р. Європейського суду з прав людини у справі Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі Смірнова проти України ).

Суд зауважує, що справа №910/10998/17 розглядається з 06.07.2017р., а отже, подальше відкладання розгляду спору може призвести до порушення прав та законних інтересів позивача, а також приписів ст.69 Господарського процесуального кодексу України.

Крім того, судом прийнято до уваги, що третіми особами 1 та 2 було подано клопотання про розгляд справи за відсутності представників вказаних учасників судового процесу.

За таких обставин, приймаючи до уваги вищенаведене, незважаючи на те, що відповідачі 1 та 2, треті особи 1 та 2 в процесі розгляду справи 22.08.2017р. не скористалась всіма правами, передбаченими Господарським процесуальним кодексом України, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа підлягає розгляду за наявними у ній документами у судовому засіданні 22.08.2017р.

В судовому засіданні 22.08.2017р. на підставі ст. 85 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

За приписами ч.1 ст.80 Цивільного кодексу України юридичною особою є організація, створена і зареєстрована у встановленому законом порядку.

Частинами 1 ст.81 Цивільного кодексу України передбачено, що юридична особа може бути створена шляхом об'єднання осіб та (або) майна. Юридичні особи, залежно від порядку їх створення, поділяються на юридичних осіб приватного права та юридичних осіб публічного права. Юридична особа приватного права створюється на підставі установчих документів відповідно до статті 87 цього Кодексу.

Юридичні особи можуть створюватися у формі товариств, установ та в інших формах, встановлених законом. Установою є організація, створена однією або кількома особами (засновниками), які не беруть участі в управлінні нею, шляхом об'єднання (виділення) їхнього майна для досягнення мети, визначеної засновниками, за рахунок цього майна. Особливості правового статусу окремих видів установ встановлюються законом (ч.1, 3 ст.83 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.92 вказаного нормативно-правового акту юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону. Порядок створення органів юридичної особи встановлюється установчими документами та законом.

Згідно п.п.7, 10 ч.1 ст.1 Закону України Про вищу освіту передбачено, що вищий навчальний заклад - окремий вид установи, яка є юридичною особою приватного або публічного права, діє згідно з виданою ліцензією на провадження освітньої діяльності на певних рівнях вищої освіти, проводить наукову, науково-технічну, інноваційну та/або методичну діяльність, забезпечує організацію освітнього процесу і здобуття особами вищої освіти, післядипломної освіти з урахуванням їхніх покликань, інтересів і здібностей; засновник вищого навчального закладу - органи державної влади від імені держави, відповідна рада від імені територіальної громади (громад), фізична та/або юридична особа, рішенням та за рахунок майна яких засновано вищий навчальний заклад. Права засновника, передбачені цим Законом, набуваються також на підставах, передбачених цивільним законодавством.

За приписами ч.ч.1, 7 ст.27 Закону України Про вищу освіту вищий навчальний заклад утворюється у формі державної, комунальної, приватної установи і працює на засадах неприбутковості. Вищий навчальний заклад діє на підставі власного статуту. Статут вищого навчального закладу повинен містити: 1) повне найменування із зазначенням типу вищого навчального закладу, його правосуб'єктність, місцезнаходження, дату прийняття рішення про його утворення; 2) концепцію освітньої діяльності вищого навчального закладу; 3) права та обов'язки засновника (засновників); 4) обсяг основних засобів (розмір статутного капіталу), наданих засновником (засновниками); 5) повноваження органів управління вищого навчального закладу; 6) права та обов'язки керівника вищого навчального закладу; 7) порядок обрання представників до органів громадського самоврядування; 8) підстави дострокового розірвання контракту з керівником вищого навчального закладу та керівником навчально-наукового інституту (факультету); 9) джерела надходження і порядок використання коштів та майна вищого навчального закладу; 10) порядок звітності та контролю за провадженням фінансово-господарської діяльності; 11) порядок внесення змін до статуту вищого навчального закладу; 12) порядок реорганізації та ліквідації вищого навчального закладу. Статут вищого навчального закладу може містити інші положення, що стосуються особливостей утворення і діяльності вищого навчального закладу.

Університет - це багатогалузевий (класичний, технічний) або галузевий (профільний, технологічний, педагогічний, фізичного виховання і спорту, гуманітарний, богословський/теологічний, медичний, економічний, юридичний, фармацевтичний, аграрний, мистецький, культурологічний тощо) вищий навчальний заклад, що провадить інноваційну освітню діяльність за різними ступенями вищої освіти (у тому числі доктора філософії), проводить фундаментальні та/або прикладні наукові дослідження, є провідним науковим і методичним центром, має розвинуту інфраструктуру навчальних, наукових і науково-виробничих підрозділів, сприяє поширенню наукових знань та провадить культурно-просвітницьку діяльність (п.1 ч.1 ст.28 Закону України Про вищу освіту ).

Як свідчать матеріали справи, у результаті реорганізації шляхом перетворення Товариства з обмеженою відповідальністю Дніпропетровський університет імені Альфреда Нобеля створено Вищий навчальний заклад Університет імені Альфреда Нобеля , про що вказано у п.1.3 статуту відповідача 1.

Згідно п.1.8 статуту Вищого навчального закладу Університет імені Альфреда Нобеля університет створено у формі приватної організації (установи, закладу), що знаходиться в управлінні зборів власників (засновників університету).

Відповідно до відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців та громадських формувань та п.1.25 статуту Вищого навчального закладу Університет імені Альфреда Нобеля засновниками (власниками) відповідача є ОСОБА_1, розмір внеску якого до статутного капіталу становить 469000 грн. та Товариство з обмеженою відповідальністю Наукова Перспектива , розмір внеску якого до статутного капіталу складає 26631000 грн.

Вищим органом управління університетом є збори учасників університету, які складаються з учасників (п.2.5 статуту Вищого навчального закладу Університет імені Альфреда Нобеля ).

Власники здійснюють повноваження, передбачені чинним законодавством та цим статутом, щодо управління університетом безпосередньо або через уповноважений ним орган (особу), якщо інше не передбачено законодавством та статутом. Вищим органом управління університету є власники зборів університету (збори власників). Збори власників складаються з власників, які беруть участь у зборах безпосередньо або через своїх представників за довіреністю. Власники університету мають право, в тому числі: брати участь в управлінні справами університету з правом голосу для чого, зокрема, відвідувати збори власників університету та брати участь у голосуванні щодо вирішення будь-яких питань, пов'язаних з діяльністю університету, або призначати своїх представників за довіреністю.

Як свідчать матеріали справи, 19.02.2016р. було проведено загальні збори учасників (власників) Приватного вищого навчального закладу Університет імені Альфреда Нобеля (найменування якого було змінено на Вищий навчальний заклад Університет імені Альфреда Нобеля ), результати яких оформлено протоколом б/н від 19.02.2016р. Зі змісту означеного протоколу вбачається, що на загальних зборах були присутніми ОСОБА_1 та Товариство з обмеженою відповідальністю Наукова Перспектива в особі генерального директора ОСОБА_5.

За наслідками проведення загальних зборів були прийняті рішення про: обрання головою зборів ОСОБА_5 та секретарем зборів - ОСОБА_1; виступ в якості засновника Товариства з обмеженою відповідальністю Коралайн ; передання в якості внеску до статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю Коралайн нерухомого майна (учбові корпуси, гуртожитки, інші будівлі згідно змісту протоколу), загальна вартість якого складає 19 401 120 грн., що становить 99,974% статутного капіталу товариства; повноваження ОСОБА_1 на участь в установчих зборах щодо створення Товариства з обмеженою відповідальністю Коралайн з правом підпису від імені Вищого навчального закладу Університет імені Альфреда Нобеля .

25.03.2016р. Вищим навчальним закладом Університет імені Альфреда Нобеля та Товариством з обмеженою відповідальністю Коралайн було складено відповідні акти приймання-передачі об'єктів нерухомого майна.

30.03.2016р. було проведено загальні збори учасників (власників) Вищого навчального закладу Університет імені Альфреда Нобеля , результати яких оформлено протоколом б/н від 30.03.2016р. Зі змісту означеного протоколу вбачається, що на загальних зборах були присутніми ОСОБА_1 та Товариство з обмеженою відповідальністю Наукова Перспектива в особі генерального директора ОСОБА_5.

На означених зборах власників відповідача були прийняті рішення про: обрання головою зборів ОСОБА_5 та секретарем зборів - ОСОБА_1; продаж корпоративних прав - частки Вищого навчального закладу Університет імені Альфреда Нобеля , що складає 99,974% статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю Коралайн , за 19 401 120 грн. на користь ОСОБА_3. На підписання договору купівлі-продажу корпоративних прав уповноважено ОСОБА_1; вихід Вищого навчального закладу Університет імені Альфреда Нобеля зі складу Товариства з обмеженою відповідальністю Коралайн ; уповноваження президента Вищого навчального закладу Університет імені Альфреда Нобеля ОСОБА_1 на участь в установчих зборах Товариства з обмеженою відповідальністю Коралайн з правом підпису від імені Вищого навчального закладу Університет імені Альфреда Нобеля .

Наразі, за твердженнями позивача, означені рішення власників Вищого навчального закладу Університет імені Альфреда Нобеля суперечать статутним цілям відповідача 1 та унеможливлюють виконання основних завдань вищого навчального закладу, зокрема, здійснення освітньої діяльності, що визначені статутом Вищого навчального закладу Університет імені Альфреда Нобеля та Законом України Про вищу освіту , та можуть призвести до анулювання сертифікату про акредитацію вищого навчального закладу.

Згідно із ст.1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.

Відповідно до ст.15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Статтею 16 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Виходячи із змісту ст.ст. 15, 16 Цивільного кодексу України, ст.20 Господарського кодексу України та Господарського процесуального кодексу України, застосування певного способу судового захисту вимагає доведеності належними доказами сукупності таких умов: наявності у позивача певного суб'єктивного права (інтересу); порушення (невизнання або оспорювання) такого права (інтересу) з боку відповідача; належності обраного способу судового захисту (адекватність наявному порушенню та придатність до застосування як передбаченого законодавством), і відсутність (недоведеність) будь-якої з означених умов унеможливлює задоволення позову.

Статтею 20 Господарського кодексу України передбачено, що кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів.

За змістом положень вказаних норм суд шляхом вчинення провадження у справах здійснює захист осіб, права і охоронювані законом інтереси яких порушені або оспорюються.

Розпорядження своїм правом на захист є диспозитивною нормою цивільного законодавства, яке полягає у наданні особі, яка вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюваними, можливості застосувати способи захисту, визначені законом або договором.

Встановивши наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб'єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, про захист яких подано позов, суд з'ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і відповідно ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачу у захисті, встановивши безпідставність та необґрунтованість заявлених вимог.

У рішенні №18-рп/2004 від 01.12.2004р. Конституційного суду України (справа про охоронюваний законом інтерес) визначено поняття охоронюваний законом інтерес , що вживається в ч.1 ста.4 Цивільного процесуального кодексу України та інших законах України у логічно-смисловому зв'язку з поняттям права , яке треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об'єктивного і прямо не опосередкований у суб'єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.

Конституційний суд України у вказаному рішенні зазначає, що види і зміст охоронюваних законом інтересів, що перебувають у логічно-смисловому зв'язку з поняттям права як правило не визначаються у статтях закону, а тому фактично є правоохоронюваними. Охоронюваний законом інтерес перебуває під захистом не тільки закону, а й об'єктивного права в цілому, що панує у суспільстві, зокрема, справедливості, оскільки інтерес у вузькому розумінні зумовлюється загальним змістом такого права та є його складовою.

Щодо порушеного права господарський суд зазначає, що таким слід розуміти такий стан суб'єктивного права, при якому воно зазнавало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок якого суб'єктивне право уповноваженої особи зазнало зменшення або ліквідації як такого. Порушення права пов'язане з позбавленням його носія можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.

Однак, наявність права на пред'явлення позову не є безумовною підставою для здійснення судового захисту, а є лише однією з необхідних умов реалізації встановленого права.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно із ст.4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обгрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до ст.33 вказаного Кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини справи, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Статтею 54 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що позовна заява повинна містити виклад обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги; зазначення доказів, що підтверджують позов; законодавство, на підставі якого подається позов.

Таким чином, приймаючи до уваги викладені вище положення законодавства, при зверненні до суду з розглядуваним позовом, позивачем повинно бути доведено, насамперед, факт порушення його прав та законних інтересів, як учасника юридичної особи, та порушення вимог закону або установчих документів юридичної особи під час скликання та проведення зборів вищого органу навчального закладу.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, господарський суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Відповідно до ст.167 Господарського кодексу України корпоративні права - це права особи, частка якої визначається у статутному фонді (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.

Як вказувалось судом, відповідно до відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців та громадських формувань та п.1.25 статуту Вищого навчального закладу Університет імені Альфреда Нобеля засновниками (власниками) відповідача 1 (станом на момент виникнення спірних правовідносин) є ОСОБА_1, розмір внеску якого до статутного капіталу становив 469000 грн., та Товариство з обмеженою відповідальністю Наукова Перспектива , розмір внеску якого до статутного капіталу складав 26631000 грн.

Згідно п.4.2 статуту Вищого навчального закладу Університет імені Альфреда Нобеля власники здійснюють повноваження, передбачені чинним законодавством та цим статутом, щодо управління університетом безпосередньо або через уповноважений ним орган (особу), якщо інше не передбачено законодавством та статутом. Вищим органом управління університету є власники зборів університету (збори власників). Збори власників складаються з власників, які беруть участь у зборах безпосередньо або через своїх представників за довіреністю. Власники університету мають право, в тому числі: брати участь в управлінні справами університету з правом голосу для чого, зокрема, відвідувати збори власників університету та брати участь у голосуванні щодо вирішення будь-яких питань, пов'язаних з діяльністю університету, або призначати своїх представників за довіреністю.

Отже, за висновками суду, прийняття оспорюваних рішень фактично впливає на права та законні інтереси позивача, як власника (засновника) відповідача-1. При цьому, судом прийнято до уваги позицію Товариства з обмеженою відповідальністю Наукова Перспектива щодо дійсного порушення прав власників відповідача-1 внаслідок прийняття оспорюваних рішень.

Основні правові, організаційні, фінансові засади функціонування системи вищої освіти, створює умови для посилення співпраці державних органів і бізнесу з вищими навчальними закладами на принципах автономії вищих навчальних закладів, поєднання освіти з наукою та виробництвом з метою підготовки конкурентоспроможного людського капіталу для високотехнологічного та інноваційного розвитку країни, самореалізації особистості, забезпечення потреб суспільства, ринку праці та держави у кваліфікованих фахівцях, встановлено Законом України Про вищу освіту . Законодавство України про вищу освіту базується на Конституції України і складається із законів України Про освіту , Про наукову і науково-технічну діяльність , цього Закону та інших нормативно-правових актів, міжнародних договорів України, укладених в установленому законом порядку.

Як зазначалось, вищий навчальний заклад - це окремий вид установи, яка є юридичною особою приватного або публічного права, діє згідно з виданою ліцензією на провадження освітньої діяльності на певних рівнях вищої освіти, проводить наукову, науково-технічну, інноваційну та/або методичну діяльність, забезпечує організацію освітнього процесу і здобуття особами вищої освіти, післядипломної освіти з урахуванням їхніх покликань, інтересів і здібностей.

Університет - це багатогалузевий (класичний, технічний) або галузевий (профільний, технологічний, педагогічний, фізичного виховання і спорту, гуманітарний, богословський/теологічний, медичний, економічний, юридичний, фармацевтичний, аграрний, мистецький, культурологічний тощо) вищий навчальний заклад, що провадить інноваційну освітню діяльність за різними ступенями вищої освіти (у тому числі доктора філософії), проводить фундаментальні та/або прикладні наукові дослідження, є провідним науковим і методичним центром, має розвинуту інфраструктуру навчальних, наукових і науково-виробничих підрозділів, сприяє поширенню наукових знань та провадить культурно-просвітницьку діяльність (п.1 ч.1 ст.28 Закону України Про вищу освіту ).

Освітня діяльність - діяльність вищих навчальних закладів, що провадиться з метою забезпечення здобуття вищої, післядипломної освіти і задоволення інших освітніх потреб здобувачів вищої освіти та інших осіб (п.16 ч.1 ст.1 Закону України Про вищу освіту ).

Статтею 26 Закону України Про вищу освіту передбачено, що основними завданнями вищого навчального закладу є: 1) провадження на високому рівні освітньої діяльності, яка забезпечує здобуття особами вищої освіти відповідного ступеня за обраними ними спеціальностями; 2) для університетів, академій, інститутів - провадження наукової діяльності шляхом проведення наукових досліджень і забезпечення творчої діяльності учасників освітнього процесу, підготовки наукових кадрів вищої кваліфікації і використання отриманих результатів в освітньому процесі; 3) участь у забезпеченні суспільного та економічного розвитку держави через формування людського капіталу; 4) формування особистості шляхом патріотичного, правового, екологічного виховання, утвердження в учасників освітнього процесу моральних цінностей, соціальної активності, громадянської позиції та відповідальності, здорового способу життя, вміння вільно мислити та самоорганізовуватися в сучасних умовах; 5) забезпечення органічного поєднання в освітньому процесі освітньої, наукової та інноваційної діяльності; 6) створення необхідних умов для реалізації учасниками освітнього процесу їхніх здібностей і талантів; 7) збереження та примноження моральних, культурних, наукових цінностей і досягнень суспільства; 8) поширення знань серед населення, підвищення освітнього і культурного рівня громадян; 9) налагодження міжнародних зв'язків та провадження міжнародної діяльності в галузі освіти, науки, спорту, мистецтва і культури; 10) вивчення попиту на окремі спеціальності на ринку праці та сприяння працевлаштуванню випускників.

Статтею 70 вказаного нормативно-правового акту передбачено, що матеріально-технічна база вищих навчальних закладів включає будівлі, споруди, землю, комунікації, обладнання, транспортні засоби, службове житло та інші матеріальні цінності. Відповідно до законодавства та з урахуванням організаційно-правової форми вищого навчального закладу з метою забезпечення його статутної діяльності засновником (засновниками) закріплюються на основі права господарського відання або передаються у власність будівлі, споруди, майнові комплекси, комунікації, обладнання, транспортні засоби та інше майно. Будівлі, споруди і приміщення вищих навчальних закладів повинні відповідати вимогам доступності згідно з державними будівельними нормами і стандартами. Якщо відповідні об'єкти неможливо повністю пристосувати для потреб осіб з особливими освітніми потребами, здійснюється їх розумне пристосування з урахуванням універсального дизайну.

Статутом Вищого навчального закладу Університет імені Альфреда Нобеля передбачено, що основними напрямами діяльності закладу є: підготовка з числа громадян України та іноземних держав згідно з отриманою ліцензією фахівців різних освітньо-кваліфікаційних рівнів (бакалавр, спеціаліст, магістр) для підприємств, установ, організацій всіх форм власності з поглибленим вивченням англійської та іноземних мов; науково-дослідна робота; довузівська підготовка; культурно-освітня, методична, видавнича, фінансово-господарська, виробничо-комерційна робота. Головним завданням університету є, насамперед, провадження освітньої діяльності, яка включає навчальну, наукову, науково-методичну, виховну та культурно-просвітницьку діяльність; формування соціально зрілої, творчої особистості; виховання морально, психічно і фізично здорового покоління громадян; формування громадської позиції, патріотизму, власної гідності, готовності до трудової діяльності, відповідальності за свою долю, долю суспільства, держави людства; тощо.

Наразі, судом прийнято до уваги, що фактично зміст прийнятих 19.02.2016р. та 30.03.2016р. рішень зборів власників відповідача полягає у відчуженні нерухомого майна Вищого навчального закладу Університет імені Альфреда Нобеля , а саме приміщень, в яких фактично і здійснювалась освітня діяльність, що у подальшому нівелює можливість відповідача надавати освітні послуги через відсутність відповідної матеріально-технічної бази.

Судом враховано, що за приписами ч.1 ст.24 Закону України Про вищу освіту освітня діяльність у сфері вищої освіти провадиться вищими навчальними закладами, науковими установами (для підготовки фахівців ступеня доктора філософії) на підставі ліцензій, які видаються центральним органом виконавчої влади у сфері освіти і науки у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України згідно з цим Законом.

Ліцензійні умови провадження освітньої діяльності закладів освіти, затверджено Постановою №1187 від 30.12.2015р. Кабінету Міністрів України.

Згідно п.п.3, п.2 Постанови №1187 від 30.12.2015р. Кабінету Міністрів України Про затвердження Ліцензійних умов провадження освітньої діяльності закладів освіти місце провадження освітньої діяльності - об'єкт (приміщення, будівля, частина будівлі, земельна ділянка та/або територія, та/або їх сукупність), що розташований за певною адресою, в якому здійснюється повний цикл освітнього процесу певного рівня (рівнів) вищої освіти, повний цикл освітнього процесу певної професії професійно-технічної освіти, повний цикл освітнього процесу певного освітнього рівня загальної середньої освіти, певний вид дошкільної освіти.

У п.10 означеної Постанови визначено перелік документів, що підтверджують відповідність закладу освіти вимогам щодо провадження освітньої діяльності у сфері вищої освіти. До вказаного переліку віднесено, в тому числі, копії документів, що засвідчують право власності, оперативного управління чи користування основними засобами для здійснення навчального процесу на строк, необхідний для завершення повного циклу освітньої діяльності; копії документів про відповідність приміщень та матеріально-технічної бази санітарним нормам, вимогам правил пожежної безпеки, а також нормам з охорони праці (для навчання за спеціальностями з підвищеною небезпекою).

Здобувач ліцензії повинен відповідати вимогам щодо провадження освітньої діяльності у сфері вищої освіти під час започаткування її провадження. Ліцензіат повинен дотримуватися вимог щодо провадження освітньої діяльності у сфері вищої освіти під час її провадження (п.15 Постанови №1187 від 30.12.2015р. Кабінету Міністрів України Про затвердження Ліцензійних умов провадження освітньої діяльності закладів освіти ).

Отже, з системного аналізу наведених вище норм полягає, що наявність місця провадження освітньої діяльності є однією з основних ліцензійних умов отримання відповідної ліцензії, а отже, і забезпечення можливості виконання освітніх функцій, а у даному випадку отримання відповідачем 1 можливості виконувати основні статутні цілі та здійснювати господарську діяльність у відповідності до напрямів визначених установчими документами Вищого навчального закладу Університет імені Альфреда Нобеля .

Таким чином, у даному випадку прийняття зборами власників рішень, які оформлені протоками від 19.02.2016р. та б/н від 30.03.2017р., про фактичне відчуження нерухомого майна Вищого навчального закладу Університет імені Альфреда Нобеля шляхом його передання до статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю Коралайн та подальший продаж частки у статутному капіталі відповідача-2, в повному обсязі нівелює можливість виконання статутних завдань Вищого навчального закладу Університет імені Альфреда Нобеля , а саме здійснення освітньої діяльності, що суперечить вимогам чинного законодавства України та статуту відповідача 1.

Разом з цим, з огляду на обраний позивачем спосіб захисту, господарський суд зазначає, що статтею 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод визнається право людини на доступ до правосуддя, а відповідно до статті 13 Конвенції (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження. При цьому, під ефективним способом слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

В свою чергу, під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб'єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов'язку зобов'язаною стороною. Спосіб захисту може бути визначений як концентрований вираз змісту (суті) міри державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату. Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягнути суб'єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинене порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв'язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

Отже, способи захисту за своїм призначенням можуть вважатися визначеним законом механізмом матеріально-правових засобів здійснення охорони цивільних прав та інтересів, що приводиться в дію за рішенням суду у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення. При цьому, метою застосування певного способу захисту є усунення невизначеності у взаємовідносинах суб'єктів, створення необхідних умов для реалізації права й запобігання дій зі сторони третіх осіб, які перешкоджають його здійсненню. Аналогічну позицію викладено у листі Верховного Суду України від 01.04.2014 р. Аналіз практики застосування судами ст. 16 Цивільного кодексу України .

Згідно з правовою позицією Верховного Суду України, яка викладена в постанові від 21.05.2012 р. у справі № 6-20цс11, оскільки положення Конституції України та Конвенції мають вищу юридичну силу (ст. ст. 8, 9 Конституції України), а обмеження матеріального права суперечать цим положенням, порушення цивільного права чи цивільного інтересу підлягають судовому захисту і у спосіб, який є ефективним засобом захисту, тобто таким, що відповідає змісту порушеного права, характеру його порушення та наслідкам, спричиненим цим порушенням.

Отже, виходячи з наведеного вище, приймаючи до уваги наведене вище у сукупності, суд дійшов висновку щодо достатньої обґрунтованості та наявності підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 в частині визнання недійсними рішень загальних зборів учасників Приватного вищого навчального закладу Дніпропетровський університет імені Альфреда Нобеля , які оформлені протоколом загальних зборів учасників Приватного вищого навчального закладу Дніпропетровський університет імені Альфреда Нобеля від 19.02.2016 р. про: участь Приватного вищого навчального закладу Дніпропетровський університет імені Альфреда Нобеля в якості засновника Товариства з обмеженою відповідальністю Коралайн ( CORALINE , Код ЄДРПОУ 40306354); передачу Приватним вищим навчальним закладом Дніпропетровський університет імені Альфреда Нобеля до статутного капіталу новоствореного Товариства з обмеженою відповідальністю Коралайн нерухомого майна, визначеного у протоколі загальних зборів учасників Приватного вищого навчального закладу Дніпропетровський університет імені Альфреда Нобеля від 19.02.2016 р., яке належить Приватному вищому навчальному закладу Дніпропетровський університет імені Альфреда Нобеля , загальною вартістю 19 401 120,00 грн., що становить 99,974% статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю Коралайн ; та рішень загальних зборів учасників Приватного вищого навчального закладу Дніпропетровський університет імені Альфреда Нобеля , які оформлені протоколом загальних зборів учасників Приватного вищого навчального закладу Дніпропетровський університет імені Альфреда Нобеля від 30.03.2016 р. про продаж Приватним вищим навчальним закладом Дніпропетровський університет імені Альфреда Нобеля корпоративних прав - частки Приватного вищого навчального закладу Дніпропетровський університет імені Альфреда Нобеля в статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю Коралайн , що складає 99,974% статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю Коралайн на користь ОСОБА_3 за 19 401 120,00 грн.

З огляду на наведене судом прийнята заява відповідача-1 про визнання позову в частині позовних вимог до Вищого навчального закладу Дніпропетровський університет імені Альфреда Нобеля .

Пунктом 1.1 Постанови № 4 від 26.02.2016р. Пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з корпоративних правовідносин передбачено, що господарським судам підвідомчі справи, що виникають з корпоративних відносин у спорах між юридичною особою та її учасниками (засновниками, акціонерами, членами), у тому числі учасником, який вибув, а також між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи, пов'язаними із створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності такої особи, крім трудових спорів.

Виходячи з принципу повного та всебічного з'ясування всіх обставин справи, суд дійшов висновку щодо задоволення позовних вимог ОСОБА_1 про визнання недійсними пунктів 1.1., 3.2., 3.3. статуту Товариства з обмеженою відповідальністю Коралайн ( CORALINE , Код ЄДРПОУ 40306354), в редакції затвердженій протоколом установчих зборів Товариства з обмеженою відповідальністю Коралайн №1 від 18.02.2016р., якими визначено, що 1) Приватний вищий навчальний заклад Дніпропетровський університет імені Альфреда Нобеля є учасником (засновником) Товариства з обмеженою відповідальністю Коралайн ; 2) вартісне вираження внеску Приватного вищого навчального закладу Дніпропетровський університет імені Альфреда Нобеля - 19 401 120,00 грн. та розмір частки Приватного вищого навчального закладу Дніпропетровський університет імені Альфреда Нобеля 99,974% статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю Коралайн ; 3) Приватним вищим навчальним закладом Дніпропетровський університет імені Альфреда Нобеля внесено майно до статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю Коралайн , що належить йому на праві власності загальною вартістю 19 401 120,00 грн.

Судовий збір згідно приписів ст.49 Господарського процесуального кодексу України покладається на відповідачів.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.33, 34, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Визнати недійсними рішення загальних зборів учасників Приватного вищого навчального закладу Дніпропетровський університет імені Альфреда Нобеля (49000, Дніпропетровська обл., місто Дніпро, вул. Січеславська Наберпежна, будинок 18, ЄДРПОУ 20201672), які оформлені протоколом загальних зборів учасників Приватного вищого навчального закладу Дніпропетровський університет імені Альфреда Нобеля від 19.02.2016 р.: про участь Приватного вищого навчального закладу Дніпропетровський університет імені Альфреда Нобеля в якості засновника Товариства з обмеженою відповідальністю Коралайн (01001, АДРЕСА_1, ЄДРПОУ 40306354); про передачу Приватним вищим навчальним закладом Дніпропетровський університет імені Альфреда Нобеля до статутного капіталу новоствореного Товариства з обмеженою відповідальністю Коралайн нерухомого майна, визначеного у протоколі загальних зборів учасників Приватного вищого навчального закладу Дніпропетровський університет імені Альфреда Нобеля , яке належить Приватному вищому навчальному закладу Дніпропетровський університет імені Альфреда Нобеля , загальною вартістю 19 401 120,00 грн., що становить 99,974% статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю Коралайн .

3. Визнати недійсними рішення загальних зборів учасників Приватного вищого навчального закладу Дніпропетровський університет імені Альфреда Нобеля (49000, Дніпропетровська обл., місто Дніпро, вул. Січеславська Наберпежна, будинок 18, ЄДРПОУ 20201672), які оформлено протоколом загальних зборів учасників Приватного вищого навчального закладу Дніпропетровський університет імені Альфреда Нобеля від 30.03.2016р., про продаж Приватним вищим навчальним закладом Дніпропетровський університет імені Альфреда Нобеля корпоративних прав - частки Приватного вищого навчального закладу Дніпропетровський університет імені Альфреда Нобеля в статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю Коралайн (01001, АДРЕСА_1, ЄДРПОУ 40306354), що складає 99,974% статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю Коралайн на користь ОСОБА_3 за 19 401 120,00 грн.

4. Визнати недійсним пункти 1.1., 3.2., 3.3. статуту Товариства з обмеженою відповідальністю Коралайн ( CORALINE , Код ЄДРПОУ 40306354), в редакції затвердженій протоколом установчих зборів Товариства з обмеженою відповідальністю Коралайн № 1 від 18.02.2016р., якими визначено, що 1) Приватний вищий навчальний заклад Дніпропетровський університет імені Альфреда Нобеля є учасником (засновником) Товариства з обмеженою відповідальністю Коралайн ; 2) вартісне вираження внеску Приватного вищого навчального закладу Дніпропетровський університет імені Альфреда Нобеля - 19 401 120,00 грн. та розмір частки Приватного вищого навчального закладу Дніпропетровський університет імені Альфреда Нобеля 99,974% статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю Коралайн ; 3) Приватним вищим навчальним закладом Дніпропетровський університет імені Альфреда Нобеля внесено майно до статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю Коралайн , що належить йому на праві власності загальною вартістю 19 401 120,00 грн.

5. Стягнути з Вищого навчального закладу Дніпропетровський університет імені Альфреда Нобеля (49000, Дніпропетровська обл., місто Дніпро, вул. Січеславська Набережна, будинок 18, ЄДРПОУ 20201672) на користь ОСОБА_1 (01001, АДРЕСА_1, іпн НОМЕР_2) судовий збір в сумі 3200 (три тисячі двісті) грн. 00 коп.

6. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Коралайн (01001, АДРЕСА_2) на користь ОСОБА_1 (01001, АДРЕСА_3, іпн НОМЕР_2) судовий збір в сумі 3200 (три тисяі двісті) грн. 00 коп.

7. Після набрання рішенням законної сили видати накази.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 31.08.2017р.

Суддя Т.М. Ващенко

СудГосподарський суд міста Києва
Дата ухвалення рішення22.08.2017
Оприлюднено05.09.2017
Номер документу68607633
СудочинствоГосподарське

Судовий реєстр по справі —910/10998/17

Рішення від 22.08.2017

Господарське

Господарський суд міста Києва

Ващенко Т.М.

Ухвала від 25.07.2017

Господарське

Господарський суд міста Києва

Ващенко Т.М.

Ухвала від 10.07.2017

Господарське

Господарський суд міста Києва

Ващенко Т.М.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2023Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні