Рішення

від 15.08.2017 по справі 911/1587/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" серпня 2017 р. Справа № 911/1587/17

Суддя господарського суду Київської області Подоляк Ю.В., розглянувши справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Компанія Ніко-Тайс , м. Київ до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю ПК Трейдсервісгруп , Київська обл., Васильківський р-н, с. Мархалівка 2) Приватного підприємства Кристал ЛГК , Тернопільська обл., Борщівський р-н, с. Іване-Пусте про стягнення 16382,88 грн. за участю представників:

позивача:ОСОБА_1 - дов. від 02.06.2016 відповідачів:не з'явились, про час і місце судового засідання повідомлені належним чином суть спору:

До господарського суду Київської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю Компанія Ніко-Тайс (далі - позивач, ТОВ Компанія Ніко-Тайс ) до Товариства з обмеженою відповідальністю ПК Трейдсервісгруп (далі - перший відповідач) та Приватного підприємства Кристал ЛГК (далі - другий відповідач) про стягнення 16382,88 грн., з яких позивач просить стягнути солідарно з відповідачів 3272,94 грн. 3% річних та стягнути з другого відповідача 13109,94 грн. інфляційних втрат.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на несвоєчасне виконання Приватним підприємством Кристал ЛГК своїх грошових зобов'язань за рішенням господарського суду Тернопільської області від 23.06.2009 у справі № 17/25-515, право вимоги по яким (зобов'язанням) передано від первісного кредитора позивачу, і які (зобов'язання) в подальшому були забезпечені порукою першим відповідачем згідно договору поруки від 21.12.2012 № 21-12-2012-94, укладеним між позивачем та першим відповідачем та несвоєчасне виконання відповідачами своїх грошових зобов'язань за рішенням господарського суду Київської області від 26.06.2013 у справі № 911/2003/13.

В процесі розгляду справи позивач подав до суду заяву про збільшення розміру позовних вимог від 31.07.2017 № 31-1/07, якою в порядку ст. 22 ГПК України збільшив розмір позовних вимог та просить суд солідарно стягнути з відповідачів 6799,05 грн. 3% річних та стягнути з другого відповідача 36621,19 грн. інфляційних втрат.

За таких обставин, в даному провадженні суд розглядає остаточні вимоги позивача про солідарне стягнення з відповідачів 6799,05 грн. 3% річних та стягнення з другого відповідача 36621,19 грн. інфляційних втрат.

Присутній в судовому засіданні представник позивача повністю підтримав позовні вимоги в редакції заяви про збільшення розміру позовних вимог від 31.07.2017 № 31-1/07 та просив суд їх задовольнити з мотивів викладених в позові.

Відповідачі, належним чином повідомлені про час і місце розгляду справи, в судове засідання не з'явились, відзиву на позовну заяву не надіслали, про причини неявки суд не повідомили.

Враховуючи, що неявка відповідачів в судове засідання не перешкоджає розгляду спору по суті, суд вважає за можливе здійснити розгляд справи відповідно до ст. 75 ГПК України за відсутності представників відповідачів за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, присутнього в судовому засіданні, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд

встановив:

Між Товариством з обмеженою відповідальністю Корпорація Агросинтез , як постачальником та Приватним підприємством Кристал ЛГК , як покупцем, укладено договір поставки на умовах товарного кредиту 29 лютого 2008 року № 36/2008К, згідно умов якого постачальник зобов'язався передати у власність покупцю товар на загальну суму 226466,08 грн., а покупець, в свою чергу, зобов'язався прийняти товар та оплатити його вартість і відсотки за користування товарним кредитом на умовах, передбачених договором.

Приватне підприємство Кристал ЛГК свої зобов'язання щодо здійснення розрахунку за поставлений товар по вказаному договору виконало неналежним чином (прострочило), внаслідок чого станом на 11.06.2009 виник борг у сумі 74495,93 грн.

В зв'язку з неналежним, несвоєчасним та неповним виконанням Приватним підприємством Кристал ЛГК своїх зобов'язань за вказаним договором поставки щодо здійснення розрахунку за поставлений товар, кредитор - Товариство з обмеженою відповідальністю Корпорація Агросинтез звернувся до господарського суду Тернопільської області з позовом до боржника - ПП Кристал ЛГК про стягнення суми заборгованості за поставлений товар, суми індексації ціни товару у зв'язку із збільшенням курсу Євро, а також нарахованих сум інфляційних витрат, 3% річних, пені та штрафу.

Рішенням господарського суду Тернопільської області від 23.06.2009 у справі № 17/25-515 позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Корпорація Агросинтез до Приватного підприємства Кристал ЛГК про стягнення коштів, задоволені частково. Стягнути з Приватного підприємства Кристал ЛГК 79787,27 грн. основного боргу, 15075,66 грн. нарахованої пені, 72506,18 грн. штрафу, 1995,90 грн. - 3% річних,11935,92 грн. інфляційних нарахувань та 2115,60 грн. судових витрат на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Корпорація Агросинтез . В частині стягнення 20000,00 грн. основного боргу - припинено провадження з-за відсутності предмета спору. В решті позову - відмовлено.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 Цивільного кодексу України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Статтею 514 Цивільного кодексу України встановлено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Між товариством з обмеженою відповідальністю Корпорація Агросинтез , як первісним кредитором, та товариством з обмеженою відповідальністю Компанія Ніко-Тайс , як новим кредитором, укладено угоду від 15.04.2013 № 15-04/13-3 про заміну кредитора у зобов'язанні (відступлення права вимоги в порядку ст.ст. 512-519 ЦК України) (далі - угода ), відповідно до умов якої первісний кредитор відступив новому кредитору - товариству з обмеженою відповідальністю Компанія Ніко-Тайс , право вимоги виконання приватним підприємством Кристал ЛГК (боржником) зобов'язання щодо спати розміру заборгованості, штрафу, пені, трьох відсотків річних, інфляційних втрат, набутих на підставі договору поставки на умовах товарного кредиту № 36/2008К від 29.02.2008, у зв'язку з його неналежним, несвоєчасним та неповним виконанням боржником, в тому числі, проте не обмежуючись, розміром грошового зобов'язання, включаючи витрати первісного кредитора, пов'язані із примусовим отриманням від боржника такого виконання (судові витрати) на загальну суму 183416,53 грн., котрі підтвердженні рішенням господарського суду Тернопільської області від 23.06.2009 у справі № 17/25-515, а новий кредитор, з моменту укладення угоди, наділяється всіма правами первісного кредитора (п.п. 1.1, 1.2 угоди).

Отже, відповідно до укладеної 15.04.2013 угоди до ТОВ Компанія Ніко-Тайс , як новим кредитора, перейшло право грошової вимоги до боржника - ПП Кристал ЛГК за договором поставки на умовах товарного кредиту № 36/2008К від 29.02.2008, на суму невиконаного зобов'язання, яка підтверджена рішенням господарського суду Тернопільської області від 23.06.2009 у справі № 17/25-515. Тобто, в даному випадку відбулася заміна сторони (кредитора) у зобов'язанні, що виникло з договору № 36/2008К від 29.02.2008, та на підставі якого виникла заборгованість, та з приводу стягнення коштів, в тому числі за рішенням суду від 23.06.2009.

Вищенаведені факти встановлені ухвалою господарського суду Тернопільської області від 11.05.2017 у справі 17/25-515, якою замінено стягувача у справі № 17/25-515 з примусового виконання рішення Господарського суду Тернопільської області від 23.06.2009 про стягнення з приватного підприємства Кристал ЛГК 79787,27 грн. основного боргу, 15075,66 грн. пені, 72506,18 грн. штрафу, 1995,90 грн. 3% річних, 11935,92 грн. інфляційних нарахувань та 2115,60 грн. судових витрат, - з товариства з обмеженою відповідальністю Корпорація Агросинтез на правонаступника - товариство з обмеженою відповідальністю Компанія Ніко-Тайс .

Між товариством з обмеженою відповідальністю ПК Трейдсервісгруп - поручитель та товариством з обмеженою відповідальністю Компанія Ніко-Тайс - кредитор укладено договір поруки від 21.12.2012 за № 21-12-2012-3, згідно п. 1.1 якого, у відповідності до цього договору поручитель поручається перед кредитором за виконання обов'язку Приватним підприємством КРИСТАЛ ЛГК (код ЄДРПОУ 34652754) - боржник щодо виконання грошового зобов'язання щодо сплати розміру пені у зв'язку з неналежним, несвоєчасним та неповним виконанням боржником грошового зобов'язання згідно договору поставки на умовах товарного кредиту № 36/2008К від 29 лютого 2008 року.

Згідно п. 1.2 договору поруки, у разі порушення боржником обов'язку за основним договором боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники.

Пунктом 2.1 договору поруки визначено, що під основним договором в цьому договорі розуміють угоду № 15-11/12-3 про заміну кредитора у зобов'язані (відступлення права вимоги в порядку ст. ст. 512-519 ЦК України) від 15 листопада 2012 року, укладену згідно договору поставки на умовах товарного кредиту № 36/2008К від 29 лютого 2008 року.

Договором поруки у п. 4.1 встановлено, що у разі порушення (невиконання чи неналежного виконання) боржником обов'язку за основною угодою, кредитор вправі звернутися із вимогою про виконання як до боржника, так і до поручителя, які несуть солідарну відповідальність перед кредитором.

Згідно п. 6.1. Договору поруки, цей договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами тай його скріплення печатками сторін і діє до моменту припинення поруки.

Статтею 553 Цивільного кодексу України визначено, що за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі. Поручителем може бути одна особа або кілька осіб.

Згідно ст. 554 Цивільного кодексу України, у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки. Особи, які спільно дали поруку, відповідають перед кредитором солідарно, якщо інше не встановлено договором поруки.

У зв'язку із подальшим не виконанням покупцем (другим відповідачем у справі) взятого на себе грошового зобов'язання щодо оплати вартості отриманого товару згідно договору поставки на умовах товарного кредиту 29 лютого 2008 року № 36/2008К, інфляційних втрат, 3% річних, штрафних санкцій (штраф, пеня), забезпеченого порукою ТОВ ПК Трейдсервісгруп згідно договору поруки від 21.12.2012 № 21-12-2012-3, укладеним між ТОВ Компанія Ніко-Тайс та ТОВ ПК Трейдсервісгруп в частині сплати пені, ТОВ Компанія Ніко-Тайс звернулось до господарського суду Київської області із позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю ПК Трейдсервісгруп та Приватного підприємства Кристал ЛГК про стягнення нарахованих сум інфляційних втрат, 3% річних та стягнення солідарно пені.

Рішенням господарського суду Київської області від 26.06.2013 у справі № 911/2003/13 позовні вимоги ТОВ Компанія Ніко-Тайс до Товариства з обмеженою відповідальністю ПК Трейдсервісгруп та Приватного підприємства Кристал ЛГК про стягнення коштів, задоволені повністю. Стягнуто солідарно з товариства з обмеженою відповідальністю ПК ТРЕЙДСЕРВІСГРУП та приватного підприємства КРИСТАЛ ЛГК на користь товариства з обмеженою відповідальністю Компанія НІКО-ТАЙС заборгованість згідно угоди № 15-11/12-3 про заміну кредитора у зобов'язані (відступлення права вимоги в порядку ст. ст. 512-519 ЦК України) від 15 листопада 2012 року та за договором поставки на умовах товарного кредиту № 36/2008К від 29 лютого 2008 року у вигляді пені у розмірі 1000 та господарські витрати у вигляді оплати адвокатських послуг у розмірі 7000 грн. і судового збору у сумі 1720,50 грн. Стягнуто з приватного підприємства КРИСТАЛ ЛГК на користь товариства з обмеженою відповідальністю Компанія НІКО-ТАЙС заборгованість згідно угоди № 15-11/12-3 про заміну кредитора у зобов'язанні (відступлення права вимоги в порядку ст. ст. 512-519 ЦК України) від 15 листопада 2012 року та за договором поставки на умовах товарного кредиту № 36/2008К від 29 лютого 2008 року у вигляді пені у розмірі 50121,81 грн., 3% річних у розмірі 8731,15 грн., інфляційних витрат у розмірі 19867,03 грн.

Згідно з преамбулою та статтею 6 параграфу 1 Конвенції про захист прав та свобод людини, рішень Європейського суду з прав людини у справах: Совтрансавто-Холдінг проти України № 48553/99 від 25.07.2002, Україна-Тюмень проти України № 22603/02 від 22.11.2007, Брумареску проти Румунії № 28342/95 28.10.1999, одним з основних елементів верховенства права визнано принцип правової певності, який серед іншого передбачає, що рішення суду з будь-якої справи, яке набрало законної сили, не може бути поставлено під сумнів.

Відповідно до ч. 3 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Згідно ст. 115 Господарського процесуального кодексу України, рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України.

У відповідності до п. 2.6 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції від 26.12.2011 № 18 не потребують доказування преюдиціальні обставини, тобто встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, - при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. При цьому не має значення, в якому саме процесуальному статусі виступали відповідні особи у таких інших справах - позивачів, відповідачів, третіх осіб тощо.

З огляду на зазначене, враховуючи те, що перелічені рішення судів, набрали законної сили, в них брали участь ті самі особи, що і в даній справі, обставини встановлені щодо них в зазначених рішеннях суду, мають преюдиціальне значення та не потребують доказування в даній справі.

Звертаючись з даним позовом позивач зазначає, що Приватне підприємство Кристал ЛГК свої грошові зобов'язання за рішенням господарського суду Тернопільської області від 23.06.2009 у справі № 17/25-515 не виконало та відповідачі свої грошові зобов'язання за рішенням господарського суду Київської області від 26.06.2013 у справі № 911/2003/13 також не виконали, у зв'язку з чим позивач на підставі ст. 625 ЦК України нарахував заявлені до стягнення суми інфляційні втрати та 3% річних за порушення строків виконання грошових зобов'язання, які просить суд стягнути в судовому порядку.

Так, позивач нараховує заявлені до стягнення суми інфляційних втрат та 3% річних на прострочену суму 13931,82 грн. грошового зобов'язання згідно рішення суду від 23.06.2009 у справі № 17/25-515, яка складається з сум 3% річних в розмірі 1995,90 грн. та інфляційних втрат в розмірі 11935,92 грн., а також на прострочену суму 28598,18 грн. грошового зобов'язання згідно рішення суду від 26.06.2013 у справі № 911/2003/13, яка складається з сум 3% річних в розмірі 8731,15 грн. та інфляційних втрат в розмірі 19867,03 грн.

Згідно розрахунку позивача інфляційні втрати з простроченої суми 13931,82 грн., яку позивач визначає як грошове зобов'язання згідно рішення суду від 23.06.2009 у справі № 17/25-515, за період прострочення з вересня 2009 року по червень 2017 року включно складають 13513,86 грн., інфляційні втрати з простроченої суми 28598,18 грн., яку позивач визначає як грошове зобов'язання згідно рішення суду від 26.06.2013 у справі № 911/2003/13, за період прострочення з вересня 2013 року по червень 2017 року включно складають 23108,33 грн. Загальна сума інфляційних втрат згідно розрахунку позивача складає 36621,19 грн.

Згідно розрахунку позивача 3 % річних з простроченої суми 13931,82 грн., яку позивач визначає як грошове зобов'язання згідно рішення суду від 23.06.2009 у справі № 17/25-515, за період прострочення з 13.07.2009 по 31.07.2017 складають 3351,60 грн., 3 % річних з простроченої суми 28598,18 грн., яку позивач визначає як грошове зобов'язання згідно рішення суду від 26.06.2013 у справі № 911/2003/13, за період прострочення з 24.07.2013 по 31.07.2017 складають 3447,45 грн. Загальна сума 3% річних згідно розрахунку позивача складає 6799,05 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Грошове зобов'язання - це зобов'язання боржника заплатити кредиторові певну грошову суму відповідно до цивільно-правового договору та на інших підставах, передбачених цивільним законодавством України.

Грошовим зобов'язанням, відповідно до ст. ст. 524, 533-535, 625 Цивільного кодексу України, є виражене в грошових одиницях зобов'язання сплатити гроші на користь іншої сторони, яка відповідно має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

За змістом частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України нарахування інфляційних витрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду України від 06.06.2012 у справі № 6-49цс12, від 24.10.2011 у справі № 6-38цс11.

За приписом частини п'ятої статті 11 ЦК України грошове зобов'язання може виникати з рішення суду. Відтак якщо певне зобов'язання згідно з рішенням господарського суду є грошовим, відповідальність за невиконання такого зобов'язання, яке виникло з рішення суду, настає на загальних підставах згідно з частиною другою статті 625 названого Кодексу (п. 5.4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань від 17 грудня 2013 року № 14).

У відповідності до п. 7.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань від 17 грудня 2013 року № 14 за відсутності інших підстав припинення зобов'язання, передбачених договором або законом, зобов'язання, в тому числі й грошове, припиняється його виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).

Саме лише прийняття господарським судом рішення про задоволення вимог кредитора, якщо таке рішення не виконано в установленому законом порядку, не припиняє зобов'язальних відносин сторін і не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених частиною другою статті 625 ЦК України сум.

Отже, якщо судове рішення про стягнення з боржника коштів фактично не виконано, кредитор вправі вимагати стягнення з нього в судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних аж до повного виконання грошового зобов'язання.

В пункті 9 Оглядового листа Вищого господарського суду України Про деякі питання практики застосування господарськими судами законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань від 29.04.2013 р. № 01-06/767/2013 зазначено, що наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконано боржником, не припиняє зобов'язальних правовідносин сторін договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених частиною другою статті 625 ЦК України. Право кредитора вимагати сплату боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредитору

Здійснений позивачем розрахунок інфляційних втрат та 3% річних є арифметично вірним, відповідає вказаним нормам законодавства та обставинам справи.

Між ТОВ Компанія Ніко-Тайс та ТОВ ПК Трейдсервісгруп укладено договір поруки від 21.12.2012 № 21-12-2012-94 (далі - договір поруки), відповідно до умов якого ТОВ ПК Трейдсервісгруп - поручитель поручився перед ТОВ Компанія Ніко-Тайс - кредитором за виконання обов'язку Приватним підприємством Кристал ЛГК (далі - боржник) щодо виконання грошового зобов'язання щодо сплати розміру 3% річних у зв'язку із неналежним, несвоєчасним та неповним виконанням боржником грошового зобов'язання згідно договору поставки на умовах товарного кредиту від 29.02.2008 № 36/2008К та угоди про заміну кредитора у зобов'язанні (відступлення права вимоги в порядку ст.ст. 512-519 ЦК України) від 15.11.2012 № 15-11/12-3 (п. 1.1, 2.1 договору поруки).

Позивач звернувся до ТОВ ПК Трейдсервісгруп з вимогою від 27.12.2012 № 27-94/12 щодо виконання взятих на себе зобов'язань згідно договору поруки.

ТОВ ПК Трейдсервісгруп - перший відповідач у відповідь на вказану вимогу повідомив, що у зв'язку із скрутним фінансовим становищем не в змозі виконати взяті на себе за договором поруки грошові зобов'язання та гарантував, що взяті на себе зобов'язання згідно договору поруки від 21.12.2012 № 21-12-2012-94 будуть виконані в строк до 30.08.2014.

Відповідно до ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Відповідно до вимог ст. 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку.

Статтею 554 названого Кодексу встановлено, що у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

З огляду на зазначене та враховуючи те, що другий відповідач свої зобов'язання згідно рішення господарського суду Тернопільської області від 23.06.2009 у справі № 17/25-515 не виконав та відповідачі свої зобов'язання згідно рішення господарського суду Київської області від 26.06.2013 у справі № 911/2003/13 не виконали, доказів протилежного суду не надали та беручи до уваги положення договору поруки, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про солідарне стягнення з відповідачів 6799,05 грн. 3% річних та про стягнення з другого відповідача 36621,19 грн. інфляційних втрат є доведеними, обґрунтованими, відповідачами не спростовані, а відтак підлягають задоволенню.

Позивач посилаючись на приписи ст.ст. 44, 49 ГПК України просить суд покласти солідарно на відповідачів понесені ним витрати на оплату послуг адвоката у розмірі 4000 грн.

В підтвердження понесених судових витрат на послуги адвоката у розмірі 4000 грн., позивач посилається на договір про надання адвокатських послуг (правової допомоги) від 02.06.2014 № 02-22/06-14, платіжне доручення від 30.07.2014 № 619 на суму 4000 грн., на підставі якого було сплачено надані адвокатські послуги за вказаним договором в розмірі 4000 грн., акт здачі-приймання виконаних робіт щодо надання адвокатських послуг (правової допомоги) від 31.07.2017, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю № 3888 від 29.10.2009, виданого на ім'я ОСОБА_1

Відповідно до частини 3 статті 48 Господарського процесуального кодексу України витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України Про адвокатуру .

Закон України Про адвокатуру та адвокатську діяльність визначає правові засади організації і діяльності адвокатури та здійснення адвокатської діяльності в Україні, а також порядок і умови надання правової допомоги, права й обов'язки адвокатів. Відповідно до підпункту 4 пункту 1 статті 1 розділу I цього Закону договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Відповідно до вимог ст. 30 Закон України Про адвокатуру та адвокатську діяльність порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

Згідно із приписами п. 6.3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України від 21.02.2013 № 7 відшкодування витрат пов'язаних з оплатою послуг адвоката здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от: угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригіналу ордера адвоката, виданого відповідним адвокатським об'єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій.

У разі неподання відповідних документів у господарського суду відсутні підстави для покладення на іншу сторону зазначених сум.

Судом встановлено, що між позивачем та адвокатом ОСОБА_1 укладено договір про надання адвокатських послуг (правової допомоги) від 02.06.2014 № 02-22/06-14, за умовами якого виконавець - адвокат зобов'язався надати замовнику - позивачу правову допомогу щодо аналізу правовідносин між замовником та ПП Кристал ЛГК та ТОВ ПК Трейдсервісгруп - далі боржники , які виникли на підставі рішення господарського суду Тернопільської області від 23.06.2009 у справі № 17/25-515, рішення господарського суду Київської області № 911/2003/13 від 26.06.2013 та на підставі договору поруки № 21-12-2012-94 від 21.12.2012, надання консультацій з приводу можливого та законодавчо доцільного стягнення із боржників обрахованого, відповідно до норм чинного законодавства України, розміру 3% річних та інфляційних втрат, у зв'язку із неналежним, несвоєчасним та неповним виконанням боржниками перед замовником зобов'язання згідно рішення господарського суду Тернопільської області від 23.06.2009 у справі № 17/25-515, рішення господарського суду Київської області № 911/2003/13 від 26.06.2013 та на підставі договору поруки № 21-12-2012-94 від 21.12.2012, консультації з питань практичного застосування норм цивільного, господарського та господарсько-процесуального законодавства із врахуванням останніх змін та доповнень, що стосуються зазначених правовідносин та підстав їх виникнення, підготовки та написання від імені замовника до господарського суду відповідної позовної заяви, представництві інтересів замовника в суді під час розгляду судової справи за поданим позовом, здійснення інших процесуальних заходів направлених на виконання умов та обов'язків виконавця за даним договором. Правова допомога за цим договором вважається наданою та виконаною з моменту підписання уповноваженими представниками сторін акту здачі-приймання виконаних робіт щодо надання правової допомоги (п. 1.1, 1.2 договору).

Згідно п. 3.1 договору сторони погодили, що розмір оплати послуг виконавця (гонорар) за даним договором становить 4000 грн.

На виконання умов договору адвокат надав позивачу передбачені договором послуги, що підтверджується актом здачі-приймання виконаних робіт щодо надання адвокатських послуг (правової допомоги) від 31.07.2017, який підписаний в двосторонньому порядку та скріплений печатками позивача та адвоката.

Як стверджує, позивач, за надані адвокатські послуги він сплатив на користь адвоката грошові кошти в розмірі 4000 грн., що підтверджується платіжним дорученням від 30.07.2014 № 619 на суму 4000 грн., оригінал якого залучений до матеріалів справи.

В той же час, як встановлено судом, понесені ТОВ Компанія Ніко-Тайс витрати по оплаті послуг адвоката у розмірі 4000,00 грн. згідно платіжного доручення від 30.07.2014 № 619 на суму 4000 грн. за договором про надання адвокатських послуг (правової допомоги) від 02.06.2014 № 02-22/06-14, вже були стягнуті на користь ТОВ Компанія Ніко-Тайс рішенням господарського суду Київської області від 08.09.2014 у справі № 911/3328/14.

З огляду на вказане, платіжне доручення від 30.07.2014 № 619 на суму 4000 грн. не може бути належним та допустимим доказом сплати позивачем наданих адвокатські послуги на суму 4000 грн. по даній справі на підставі договору про надання адвокатських послуг (правової допомоги) від 02.06.2014 № 02-22/06-14 за актом здачі-приймання виконаних робіт щодо надання адвокатських послуг (правової допомоги) від 31.07.2017.

Тобто, позивач в підтвердження понесених ним витрат з оплати послуг адвоката в даній справі посилається в якості доказу на платіжне доручення за яким сплачені послуги адвоката по іншій справі.

Таким чином, належних та допустимих доказів, які підтверджують сплату позивачем наданих адвокатських послуг на суму 4000 грн. по даній справі на підставі договору про надання адвокатських послуг (правової допомоги) від 02.06.2014 № 02-22/06-14 за актом здачі-приймання виконаних робіт щодо надання адвокатських послуг (правової допомоги) від 31.07.2017, суду не надано.

Отже, за відсутністю документально підтверджених витрат позивача по оплаті послуг адвоката у суду відсутні підстави покладати їх на відповідачів.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат по сплаті судового збору, суд враховує таке.

Відповідно до абз. 3 пп. 4.1 п. 4 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України від 21.02.2013 № 7 у разі коли позов немайнового характеру задоволено повністю стосовно двох і більше відповідачів або якщо позов майнового характеру задоволено солідарно за рахунок двох і більше відповідачів, то судові витрати також розподіляються між відповідачами порівну. Солідарне стягнення суми судових витрат законом не передбачено.

З огляду на зазначене, відшкодування витрат по сплаті судового збору відповідно до вимог ст. 49 ГПК України та абз. 3 пп. 4.1 п. 4 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України від 21.02.2013 № 7 покладається судом на відповідачів порівну.

Керуючись ст. 129 1 Конституції України, ст.ст. 4 3 , 33, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю ПК Трейдсервісгруп (08633, Київська обл., Васильківський район, с. Мархалівка, вул. Комсомольська, 22, ідентифікаційний код 38267861) та Приватного підприємства Кристал ЛГК (48748, Тернопільська обл., Борщівський район, с. Іване-Пусте, ідентифікаційний код 34652754) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Компанія Ніко-Тайс (03187, АДРЕСА_1, ідентифікаційний код 38039872) 6799 (шість тисяч сімсот дев'яносто дев'ять) грн. 05 коп. 3% річних.

3. Стягнути з Приватного підприємства Кристал ЛГК (48748, Тернопільська обл., Борщівський район, с. Іване-Пусте, ідентифікаційний код 34652754) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Компанія Ніко-Тайс (03187, АДРЕСА_1, ідентифікаційний код 38039872) 36621 (тридцять шість тисяч шістсот двадцять одну) грн. 19 коп. інфляційних втрат, 800 (вісімсот) грн. витрат по сплаті судового збору.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю ПК Трейдсервісгруп (08633, Київська обл., Васильківський район, с. Мархалівка, вул. Комсомольська, 22, ідентифікаційний код 38267861) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Компанія Ніко-Тайс (03187, АДРЕСА_1, ідентифікаційний код 38039872) 800 (вісімсот) грн. витрат по сплаті судового збору.

Видати накази після набрання судовим рішенням законної сили.

Дане рішення господарського суду Київської області набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення і підписання та може бути оскаржено в апеляційному порядку.

Суддя Ю.В. Подоляк

Дата підписання рішення 31.08.2017.