Рішення

від 14.08.2017 по справі 911/1775/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" серпня 2017 р. Справа № 911/1775/17

за позовом Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський ОСОБА_1» в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «ВіЕйБі Банк» ОСОБА_2

до Приватного сільськогосподарського підприємства «Чернишевське»

про стягнення 730 539 996,52 гривень

Суддя Антонова В.М.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_3 (довіреність №22/1/60 від 03.01.2017);

від відповідача: не з'явились.

СУТЬ СПОРУ:

У провадженні господарського суду Київської області знаходиться справа №911/1775/17 за позовом Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський ОСОБА_1» в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «ВіЕйБі Банк» ОСОБА_2 (далі - позивач) до Приватного сільськогосподарського підприємства «Чернишевське» (далі - відповідач) про стягнення 730 539 996,52 гривень.

Ухвалою господарського суду Київської області від 14.06.2017 порушено провадження по справі №911/1775/17 та призначено її до розгляду на 03.08.2017.

02.08.2017 через канцелярію господарського суду Київської області від позивача надійшли пояснення №11/2-21276 від 24.07.2017 (вх. №15350/17).

Ухвалою Господарського суду Київської області від 03.07.2017 року судом розгляд справи відкладено на 14.08.2017 року.

10.08.2017 через канцелярію господарського суду Київської області від позивача надійшли пояснення №22/2-22013 від 04.07.2017 (вх. №1602/17).

У судове засідання 14.08.2017 представник позивача у справі з'явився, позовні вимоги підтримав у повному обсязі, дав пояснення по суті по спору.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Враховуючи те, що наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення, у судовому засіданні 14.08.2017 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення, відповідно до ст. 85 ГПК України.

Розглянувши надані документи та матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд

встановив:

02 липня 2012р. між Публічним акціонерним товариством Всеукраїнський акціонерний банк (кредитор) та Приватним сільськогосподарським підприємством «Чернишевське» (позичальник) було укладено кредитний договір №258-2012, відповідно до п.1.1 якого кредитор зобов'язується надати позичальнику кредит у формі поновлювальної кредитної лінії з лімітом 250 000 000 грн., а позичальник зобов'язується отримати кредит, використати його за цільовим призначенням, повернути кредитору суму кредиту, сплатити проценти за користування кредитом, комісії, можливі штрафні санкції та інші платежі, передбачені цим договором, а також виконати інші обов'язки, визначені цим договором.

За умовами п.1.2 кредитного договору процентна ставка за користування кредитом становить 19% річних.

У п.1.3 кредитного договору визначено, що кінцевий термін погашення кредиту позичальником - 01.07.2013р. включно.

Відповідно до п.1.4 кредитного договору кредит надається позичальнику на наступні цілі: ведення поточної діяльності.

Пунктом 4.1. кредитного договору встановлено, що в якості забезпечення виконання позичальником своїх зобов'язань щодо повернення кредиту, сплати нарахованих процентів, комісій, можливих штрафних санкцій, а також інших витрат виступає забезпечення, що оформлюється за домовленістю сторін.

Відповідно до п. 5.1. кредитного договору, кошти по кредиту надаються за заявками позичальника на одержання коштів (за формою, що викладена в Додатку №1 до Договору), після їхнього акцепту банком. Зобов'язання банку по кредитуванню в рамках даного договору визначаються сумою акцептованої заявки і виникають у момент акцепту заявки. Сума зобов'язань позичальника по кредиту може збільшуватися при акцепті банком наступних заявок, не перевищуючи при цьому максимальної суми ліміту, що передбачена в п. 1.1. та у відповідності до п. 6.1.

Пунктом 6.1 кредитного договору визначено, що заборгованість за кредитом погашається позичальником в повному обсязі до дати вказаної у п. 1.3., на рахунок № 2909588001127.

Згідно п.6.5 кредитного договору, погашення заборгованості позичальника за цим договором здійснюється в наступній черговості: проценти за користування кредитом, прострочені на строк понад 31 день; комісії, прострочені на строк понад 31 день; проценти за користування кредитом, прострочені на строк до 31 дня; комісії, прострочені на строк до 31 дня; прострочена до повернення сума кредиту; строкові проценти за користування кредитом; строкові комісії; сума основного боргу за кредитом. З підписанням договору сторони домовились, що у випадку порушення позичальником будь-якої з умов договору, кредитор має право самостійно визначити інший порядок (черговість) погашення заборгованості позичальника перед кредитором.

Пунктом 8.1. кредитного договору встановлено, що у разі невиконання або неналежного виконання позичальником своїх зобов'язань кредитор має право припинити надання кредитних коштів за договором, скасувати ліміт кредитування та вимагати дострокового повного погашення заборгованості позичальника за кредитом разом зі сплатою всіх сум, належних до сплати на дату пред'явлення вимоги, включаючи проценти за кредитом (в тому числі, прострочені проценти), пеню, штрафи та інші платежі (вимога про дострокове погашення кредиту).

У п. 8.2.10. кредитного договору встановлено, що кредитор вправі пред'явити позичальнику вимогу про дострокове погашення кредиту та виконання інших зобов'язань за договором у разі порушення позичальником строків виконання грошових зобов'язань, передбачених договором, більше ніж на 5 (п'ять) банківських днів.

За умовами п.8.3 кредитного договору позичальник зобов'язаний виконати вимогу кредитора про дострокове погашення грошових зобов'язань за цим договором протягом строку, що вказаний у відповідній вимозі. У разі невиконання позичальником вимоги кредитор має право звернути стягнення за договором іпотеки/застави/поруки, що оформлені в забезпечення виконання вимог договору, пред'явити вимоги поручителю, вжити інші заходи для стягнення заборгованості позичальником за договором про задоволення вимог, які не суперечать чинному законодавству України.

Відповідно до п. 10.1. кредитного договору, позичальник зобов'язується використати кредит на зазначені у договорі цілі і забезпечити повернення кредиту та сплату нарахованих процентів, комісій, пені,штрафів та інших платежів, на умовах передбачених договором. Позичальник також має право вимагати від кредитора проведення звірки розрахунків за цим договором та надання інформації про поточний стан таких рахунків.

Пунктом 14.4. кредитного договору, сторони погодили, що за прострочення виконання будь-яких грошових зобов'язань за договором позичальник сплачує кредитору пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на час виникнення заборгованості, від суми простроченого платежу за кожен календарний день прострочення. Розрахунок пені здійснюється, починаючи і наступного робочого дня після дати, коли відповідне грошове зобов'язання мало бути виконаним, і по день виконання позичальником простроченого зобов'язання. Сплата пені не звільняє позичальника від виконання простроченого грошового зобов'язання.

Відповідно до п. 14.8. кредитного договору, у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за кредитним договором, він зобов'язується на вимогу кредитора сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції. При розрахунку суми боргу, належної до сплати, з урахуванням встановленого індексу інфляції, який є меншим за одиницю, індекс інфляції приймається рівним одиниці.

Договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами і діє до повного виконання ними прийнятих відповідно до договору зобов'язань (п.15.4 договору №258-2012 від 02.07.2012р).

Договорами про внесення змін №1 від 28.12.2012р., №2 від 19.02.2013р., №3 від 28.02.2013р., №4 від 15.04.2013р. №5 від 15.05..2013р., №6 від 18.06.2013р., №7 від 01.07.2013р., №8 від 16.07.2013р., №9 від 15.08.2013р., №10 від 16.09.2013 р. Договори про внесення змін від 31.07.2013р., від 17.02.2014р.,від 27.02.2014р.,17.03.2014р., 30.04.2014р.,15.05.2014р.,16.06.2014р.,15.07.2014р.,12.08.2014р.,15.08.2014р.,15.09.2014р.,15.10.2014р.,31.10.2014р. контрагентами було визначено порядок та строки сплати нарахованих за користування кредитом процентів.

У договорі №1 від 28.12.2012р. сторони погодились викласти п.1.2 договору №258-2012 від 02.07.2012р у наступній редакції: процентна ставка за користування кредитом становить 19% річних з 01.12.2012 - 35% процентів річних.

Позивач стверджує, що відповідачем допущено неналежне виконання взятих на себе зобов'язань за Кредитним договором №258-2012 від 02.07.2012р щодо своєчасного повернення суми кредиту та сплати процентів, у зв'язку із чим просить суд стягнути з останнього 730 539 996,52 грн:

- 246 709 000,00 грн заборгованості за кредитом;

- 180 826 817,41 грн заборгованості за процентами;

- 22 256 721,74 грн пені за несвоєчасну сплату процентів по кредиту;

- 34 476 950,24 грн пені за несвоєчасне погашення по кредиту;

- 7 249 694,62 грн заборгованість 3% річних за несвоєчасну сплату процентів по кредиту;

- 20 838 849,39 грн заборгованість 3% річних за несвоєчасне погашення кредиту;

- 172 036 237,00 грн інфляційні збитки за несвоєчасну сплату процентів;

- 46 145 726,12 грн інфляційних збитки за несвоєчасну сплату кредиту.

Судом встановлено, що позивач належним чином виконав взяті на себе зобов'язання за договором щодо надання відповідачу кредитних коштів, а саме, надав відповідачу кредит у розмірі 246 709 000,00 грн, що підтверджується наявними у матеріалах справи банківськими виписками та меморіальними ордерами № 90096 від 02.07.2012р, №276020 від 03.07.2012р, №339085 від 04.07.2012р, №399969 від 05.07.2012р, №463638 від 06.07.2012р, №517588 від 07.07.2012р, №592373 від 09.07.2012р, №670215 від 10.07.2012р, №742248 від 11.07.2012р. №738942 від 11.07.2012р, №821695 від 12.07.2012р, №823312 від 12.07.2012р, №811760 від 12.07.2012р, №890464 від 13.07.2012р, №983916 від 16.07.2012р, №244777 від 06.08.2012р, №640762 від 13.08.2012р, №728561 від 14.08.2012р, №724173 від 14.08.2012р, №789905 від 15.08.2012р, №858999 від 16.08.2012р, № 1042440 від 20.08.2012р, №1530330 від 26.09.2012р. (копії банківських виписок та меморіальних ордерів знаходяться у матеріалах справи).

Оцінивши наявні в матеріалах справи докази, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог частково з огляду на наступне.

Згідно з ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України, майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язань - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

Згідно зі ст.ст. 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Стаття 628 Цивільного кодексу України встановлює, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є не обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно вимог ст. 345 Господарського кодексу України кредитні відносини здійснюються на підставі кредитного договору, що укладається між кредитором і позичальником у письмовій формі. У кредитному договорі передбачається мета, сума і строк кредиту, умови і порядок його видачі і погашення, види забезпечення зобов'язань позичальника, відсоткові ставки, порядок плати за кредит, обов'язки, права і відповідальність сторін щодо видачі та погашення кредиту.

Відповідно до частини третьої статті 346 Господарського кодексу України кредити надаються банком під відсоток. Надання безвідсоткових кредитів забороняється, крім випадків, передбачених законом.

Частиною 1 статті 1054 Цивільного кодексу України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно зі ст. 527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно з ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Частиною 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Матеріалами справи підтверджується, що у відповідності до заявки товариства з обмеженою відповідальністю «Чернишевське» від 02.07.2012р. та в порядку, визначеному кредитним договором, позивач належним чином виконав свої зобов'язання та надав відповідачу кредитні кошти в межах кредитного ліміту на суму 246 709 000,00 грн., що підтверджується меморіальними ордерами та виписками з банку за період з 02.07.2012р. по 26.09.2012р. по позичковому рахунку на загальну суму 246 709 000,00 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 1049 Цивільного кодексу України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до п. 2 ст. 1050 Цивільного кодексу України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Пунктом 1 ст. 1048 Цивільного кодексу України визначено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 253 Цивільного кодексу України визначено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Статтею 599 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач взяті на себе зобов'язання по погашенню кредиту та сплаті процентів за користування кредитними коштами в передбачені Кредитним договором строки не виконав, у зв'язку із чим у нього утворилась заборгованість за кредитом у сумі 246 709 000,00 грн. та заборгованість за процентами в сумі 180 826 817,41 грн.

Пункт 1 статті 612 Цивільного кодексу України визначає що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з п. 7 ст. 193 Господарського кодексу України не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Отже, оскільки матеріалами справи підтверджується факт невиконання відповідачем зобов'язань за Кредитним договором у встановлений строк, на момент прийняття рішення доказів погашення заборгованості відповідач суду не надав, виходячи з того, що позовні вимоги обґрунтовані належними доказами, відповідно вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості за кредитом у сумі 246 709 000,00 грн. та заборгованості за процентами в сумі 180 826 817,41 грн. підлягають задоволенню.

Пунктом 1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено що, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно п. 1 ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Відповідно до п. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно зі ст.ст. 546, 547 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися, в тому числі неустойкою. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частина 2 ст. 551 Цивільного кодексу України визначає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Сторони можуть домовитись про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків передбачених законом.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

При укладанні кредитного договору сторони визначили відповідальність за порушення зобов'язання щодо сплати кредиту, процентів, комісій та інших платежів.

Таким чином, умовами договору та Господарського кодексу України передбачено цивільно-правову (господарсько-правову) відповідальність за порушення умов договору у вигляді сплати пені.

Пунктом 1.12. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 року "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" визначено, що з огляду на вимоги частини першої статті 4-7 і статті 43 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК ) господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.

У відповідності з п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Враховуючи вищевикладене та п. 14.1. Кредитного договору, перевіривши доданий позивачем до позовної заяви розрахунок пені за порушення умов Договору щодо своєчасного повернення кредиту та сплати процентів, суд дійшов висновку про його обґрунтованість, але перевіривши наданий розрахунок пені, суд дійшов висновку, що він виконаний невірно, оскільки позивачем заявлено більший період ніж це передбачено ст. 232 Господарського кодексу України, а тому сума пені, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача за несвоєчасне погашення кредиту становить 31 308 385,97 грн. у відповідності до розрахунку наведеного нижче:

Сума боргу (грн)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір облікової ставки НБУРозмір подвійної облікової ставки НБУ в деньСума пені за період прострочення 246709000.00 02.07.2014 - 16.07.2014 15 9.5000 % 0.052 %* 1926357.95 246709000.00 17.07.2014 - 12.11.2014 119 12.5000 % 0.068 %* 20108473.29 246709000.00 13.11.2014 - 31.12.2014 49 14.0000 % 0.077 %* 9273554.74

Таким чином, з відповідача підлягає стягненню за несвоєчасне повернення кредиту сума у розмірі 31 308 385,97 грн.

В іншій частині позовних вимог про стягнення пені суд відмовляє.

При перевірці розрахунку суми за несвоєчасну сплату процентів, судом встановлено, що розмір суми який позивачем заявлений, становить суму більшу, ніж заявлена позивачем до стягнення.

Проте, в силу, п. 2. ч. 1 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що господарський суд, приймаючи рішення, має право виходити за межі позовних вимог, якщо це необхідно для захисту прав і законних інтересів позивачів або третіх осіб з самостійними вимогами на предмет спору і про це є клопотання заінтересованої сторони.

А тому, зважаючи на те, що клопотань про вихід за межі позовних вимог від заінтересованих сторін до суду не надходило, суд обмежений в праві вийти за межі позовних вимог в частині стягнення суми збитків від несвоєчасного повернення кредиту, тому, позовні вимоги позивача в частині стягнення з відповідача заборгованості за несвоєчасне повернення кредиту підлягають задоволенню за розрахунком позивача, оскільки суду не надано права виходити за межі позовних вимог.

Таким чином, з відповідача підлягає стягненню за несвоєчасну сплату процентів сума у розмірі 22 256 721,74 грн.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3 % річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника.

Відтак, суд дійшов висновку про обґрунтованість вимог позивача щодо стягнення 20 838 849,39 грн. 3% річних за несвоєчасну сплату кредиту, 7 249 694,62 грн. 3% річних за несвоєчасну сплату процентів, 46 145 726,12грн. інфляційних втрат за несвоєчасне погашення кредиту, 172 036 237,00 грн. інфляційних втрат за несвоєчасну сплату процентів.

Відповідно до ст. ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу, України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Як встановлено судом, відповідач не скористався наданими йому ст. 22 Господарського процесуального кодексу України правами, жодного разу не з'явився у судові засідання, про дату і місце проведення яких був повідомлений належним чином, жодного доказу на спростування доводів позивача щодо невиконання ним зобов'язань за договором або відсутності правових підстав для їх виконання суду не надав.

Статтею 43 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Підсумовуючи вищенаведене, виходячи із заявлених позивачем вимог та наявних у справі доказів, суд дійшов висновку про необхідність задоволення позовних вимог частково.

Витрати по сплаті судового збору розмірі 240 000,00 грн. відповідно до п. 2 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

Враховуючи наведене, керуючись ст. 33, 34, 43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд Київської області, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Чернишевське» (96210, Автономна Республіка Крим, Роздольненський район, село Чернишове, ВУЛИЦЯ КІРОВА, будинок 2-А; код ЄДРПОУ 31680841) на користь Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський ОСОБА_1" (04119, м. Київ, вулиця Дегтярівська, будинок 27 Т; код ЄДРПОУ 19017842) заборгованість по кредиту у розмірі 246 709 000 (двісті сорок шість мільйонів сімсот дев'ять тисяч гривень) 00 коп., заборгованість за процентами - 180 826 817 (сто вісімдесят мільйонів вісімсот двадцять шість тисяч вісімсот сімнадцять гривень) 41 коп., пені за несвоєчасне погашення по кредиту - 31 308 385 (тридцять один мільйон триста вісім тисяч триста вісімдесят п'ять гривень) 97 коп., пені за несвоєчасну сплату процентів по кредиту - 22 256 721 (двадцять два мільйони двісті п'ятдесят шість тисяч сімсот двадцять одна гривня) 74 коп., три відсотки річних за несвоєчасну сплату процентів по кредиту у розмірі - 7 249 694 (сім мільйонів двісті сорок дев'ять тисяч шістсот дев'яносто чотири гривні) 62 коп., три відсотки річних за несвоєчасне погашення кредиту - 20 838 849 (двадцять мільйонів вісімсот тридцять вісім тисяч вісімсот сорок дев'ять гривень) 39 коп., інфляційних збитків за несвоєчасну сплату кредиту - 46 145 726 (сорок шість мільйонів сто сорок п'ять тисяч сімсот двадцять шість гривень) 12 коп., інфляційних збитків за несвоєчасну сплату процентів 172 036 237 (сто сімдесят два мільйони тридцять шість тисяч двісті тридцять сім гривень) 00 коп.

3. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Чернишевське» (96210, Автономна Республіка Крим, Роздольненський район, село Чернишове, ВУЛИЦЯ КІРОВА, будинок 2-А; код ЄДРПОУ 31680841) на користь Державного бюджету України (стягувач: Державна судова адміністрація України; отримувач коштів: ГУК у м.Києві/м.Київ/22030106; код за ЄДРПОУ 37993783; банк отримувача: Головне управління Державної казначейської служби України у м.Києві; код банку отримувача 820019; рахунок отримувача 31215256700001; код класифікації доходів бюджету 22030106 ( Судовий збір ) 240 000 (двісті сорок тисяч гривень) 00 коп. судового збору.

4. В іншій частині позову відмовити.

5. Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено: 04.09.2017 р.

Суддя В.М. Антонова