Рішення

від 29.08.2017 по справі 917/1061/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул.Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.08.2017р. Справа № 917/1061/17

За позовом Лубенського місцевого прокурора Полтавської області в інтересах держави, в особі органу уповноваженого на виконання відповідних функцій у спірних правовідносинах - Українського державного фонду підтримки фермерських господарств, юридична адреса: 04112, м. Київ, вул. Олени Теліги, 8, кім. 58-а, 58-б, 59; фактична адреса: 01601, м. Київ, вул. Б. Грінченка, 1, кім. 503-509

до Фермерського господарства "Відродження-2008", 37700, Полтавська область, смт. Оржиця, вул. Нова, 12

про стягнення 52 789,73 грн.

Суддя Семчук О.С.

Представники сторін:

від прокуратури: прокурор Мироненко О.В. (посвідчення № 036062 від 16.10.2015р.);

від позивача: ОСОБА_1 (довіреність № 25 від 03.07.2017р.);

від відповідача: не з'явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Лубенський місцевий прокурор Полтавської області (далі - прокурор) звернувся до Господарського суду Полтавської області в інтересах держави, в особі органу уповноваженого на виконання відповідних функцій у спірних правовідносинах - Українського державного фонду підтримки фермерських господарств (далі - позивач) з позовною заявою до Фермерського господарства "Відродження-2008" (далі - відповідач) про стягнення 52 789,73 грн. В обґрунтування позову прокурор посилається на невиконання відповідачем зобов'язань за договором фінансової підтримки, що тягне за собою невиконання позивачем плану повернення коштів до Державного бюджету України, що в свою чергу не дає можливості користуватися державною підтримкою іншим фермерським господарствам.

Ухвалою Господарського суду Полтавської області від 05.07.2017р. порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 19.07.2017р.

Ухвалою суду від 19.07.2017р. у зв'язку з неявкою в судове засідання представника відповідача та неподання ним відзиву на позов розгляд справи відкладено на 29.08.2017р.

В судове засідання 29.08.2017р. представник відповідача не з'явився. Копія ухвали суду від 19.07.2017р. направлена на адресу відповідача зазначену у позовній заяві, повернулася не врученою у зв'язку із закінченням встановленого строку зберігання (довідка поштового відділення).

Згідно п. 3.9.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК України. За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Адреса відповідача зазначена у позовній заяві відповідає місцезнаходженню Фермерського господарства "Відродження-2008", відповідно до відомостей вказаних у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Отже, відповідач належним чином повідомлений про час, дату та місце проведення судового засідання.

Згідно зі ст. 77 ГПК України неявка представників сторін у судове засідання кваліфікується підставою для відкладення розгляду справи у випадку, якщо із-за такої неявки неможливо розглянути певну справу.

Неявка представника відповідача у судове засідання 29.08.2017р. не унеможливлює розгляд справи № 917/1061/17, відтак не є підставою для відкладення розгляду справи за ст. 77 ГПК України.

У п. 3.9.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" зазначено, що у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

За даних обставин, враховуючи достатність у матеріалах справи доказів для розгляду спору по суті, приписи ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (ратифікована Законом України від 17.07.1997 р. № 475/97-ВР) щодо права кожного на розгляд його справи упродовж розумного строку, суд не оцінює вказану обставину як підставу для подальшого відкладення розгляду справи.

Відповідач відзиву на позов не надав.

Враховуючи достатність у матеріалах справи доказів для розгляду спору по суті, керуючись ст. 75 ГПК України, суд вважає за можливе розглянути справу і вирішити спір за наявними у справі матеріалами.

Прокурор та представник позивача в судовому засіданні наполягали на задоволенні позову у повному обсязі.

В судовому засіданні 29.08.2017р. суд оголосив вступну та резолютивну частини рішення на підставі ст. 85 ГПК України та повідомив дату виготовлення повного тексту рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення прокурора та представника позивача, суд,

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до ст. 23 Закону України Про прокуратуру прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенція якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

Статтею 10 Закону України Про фермерські господарства (далі - закону) передбачено, що Український державний фонд підтримки фермерських господарств є державною бюджетною установою, яка виконує функції з реалізації державної політики щодо фінансової підтримки становлення і розвитку фермерських господарств, діє на основі Статуту, який затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної аграрної політики.

Статтею 11 закону визначено, що фермерським господарствам надається допомога за рахунок Державного бюджету України і місцевих бюджетів, у тому числі через Український державний фонд підтримки фермерських господарств, наповоротній основі строком до п'яти років на такі цілі: придбання техніки обладнання, поновлення обігових коштів, на виробництво та переробку сільськогосподарської продукції, будівництво та реконструкцію виробничих і невиробничих приміщень, у тому числі житлових, закладення багаторічних насаджень, розвиток кредитної та обслуговуючої кооперації, зрошення тамеліорацію земель.

У відповідності до п. 3 Постанови Кабінету Міністрів України № 1102 від 25.08.2004р. Про порядок використання коштів, передбачених у державному бюджеті для надання підтримки фермерським господарствам (далі - Постанова) фінансова підтримка надається в межах коштів, передбачених у державному бюджеті на відповідні цілі (далі - бюджетні кошти).

Згідно п. 12 Постанови, фермерське господарство несе відповідальність згідно із законодавством за нецільове використання одержаних коштів та своєчасно і в повному обсязі повернення до державного бюджету коштів фінансової підтримки.

У відповідності до п. 13 Постанови, кошти фінансової підтримки, наданої фермерським господарствам на конкурсних засадах на поворотній основі, повертаються згідно з укладеними відповідно до цього Порядку договорами на відповідні рахунки Фонду і його регіональних відділень, відкриті в територіальних органах Державної казначейської служби, і протягом двох робочих днів перераховуються до державного бюджету.

Пунктом 25 Положення Полтавського відділення Українського державного фонду підтримки фермерських господарств, затвердженого Наказом Українського державного фонду підтримки фермерських господарств № 75 від 13.12.2006р. передбачено, що директор відділення виступає від імені Укрдержфонду позивачем і відповідачем у судах.

Прокурор зазначає, що за наявності простроченої заборгованості фермерського господарства Відродження-2008 Полтавським відділенням Укрдержфонду заходи до стягнення суми боргу в судовому (примусовому) порядку не вживались. Листом від 03.02.2017р. відділення фонду вимагало повернути заборгованість, але відповідачем у добровільному порядку у встановлений строк заборгованість не сплачена, тому прокурор звертається до суду із позовом на захист інтересів держави.

Про свій намір звернутися з даним позовом прокурор повідомив позивача в порядку ст. 23 Закону України Про прокуратуру .

З огляду на викладене, позов пред'явлено прокурором відповідно до чинного законодавства в межах його процесуальних повноважень.

Судом встановлено, що 02.12.2013р. між позивачем та відповідачем було укладено договір про надання фінансової підтримки (допомоги) фермерському господарству № 5 (далі - договір).

Відповідно до п. 1. договору позивач зобов'язався надати фінансову підтримку (допомогу) на поворотній основі в сумі 240 000,00 гривень, але не понад обсягу бюджетних асигнувань, доведених на поточний рік, а відповідач зобов'язався використати її за цільовим призначенням і повернути фінансову підтримку (допомогу) у визначений даним договором строк.

Згідно п.п. 3.4.2 договору відповідач зобов'язався повернути кошти фінансової підтримки (допомоги) на поворотній основі до Державного бюджету України згідно з встановленим графіком: до 05.12.2014р. в сумі 40000,00 грн.; до 05.12.2015р. в сумі 50000,00 грн.; до 05.12.2016р. в сумі 50000,00 грн.; до 05.12.2017р. в сумі 50000,00 грн.; до 05.12.2018р. в сумі 50000,00 грн.

Позивач свої зобов'язання по договору виконав належним чином, надав відповідачу фінансову підтримку (допомогу) у розмірі 240000,00грн., що підтверджується наявною в матеріалах справи копією платіжного доручення № 259 від 03.12.2013р.

Прокурор у позові зазначає, що відповідач свої договірні зобов'язання з повернення коштів фінансової підтримки (допомоги) виконав частково на суму 40000,00 грн. у зв'язку з чим станом на 03.02.2017р. за господарством рахується заборгованість за зобов'язаннями, які відповідач повинен був виконати до 05.12.2016р. на суму 50000,00 грн. Враховуючи вищевикладене, прокурор просить стягнути з відповідача на користь позивача 50000,00 грн. фінансової підтримки (допомоги).

Позивач у листі № 71 від 20.07.2017р. підтверджує факт несплати відповідачем коштів, які стягуються за позовом, що розглядається в межах даної судової справи, та просить задовольнити позов прокурора у повному обсязі.

При винесенні рішення суд виходив з наступного:

Згідно ст. 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

У відповідності до ст. 509 ЦК України, ст. 173 Господарського кодексу України, в силу господарського зобов'язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ст. 526 ЦК України зобов'язання повинно виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У відповідності до ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з положеннями ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частина 1 ст. 612 ЦК України визначає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України).

Матеріали справи свідчать про те, що між сторонами у справі виникли зобов'язання, які за своєю правовою природою мають ознаки договору позики, згідно якого в силу ст. 1046 ЦК України, одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

Враховуючи вищевикладене, беручи до уваги те, що відповідач обґрунтованих заперечень проти позовних вимог не надав, в матеріалах справи відсутні докази виконання ним зобов'язання по поверненню фінансової підтримки (допомоги) які відповідач повинен був виконати до 05.12.2016р. на суму 50000,00 грн., тому вимоги прокурора про стягнення з відповідача на користь позивача 50000,00 грн. неповернутої фінансової підтримки (допомоги) є правомірними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Крім цього, за невиконання відповідачем умов договору прокурор просить стягнути з відповідача на користь позивача 2339,73 грн. пені та 450,00 грн. витрат від інфляції.

При вирішенні питання щодо стягнення з відповідача суми пені та інфляційних втрат суд виходить з наступного.

Пунктом 5.1 договору визначено, що відповідно до чинного законодавства України у випадку прострочення терміну виконання зобов'язання по поверненню коштів фінансової підтримки (допомоги) державному бюджету України фермерське господарство зобов'язане сплатити суму заборгованості з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення. За несвоєчасне повернення коштів фінансової підтримки (допомоги) фермерське господарство сплачує пеню, яка обчислюється від суми простроченого платежу, у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діє в період прострочення (п. 5.2 договору).

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлений інший розмір процентів.

Так, прокурором на підставі вказаних положень за період з 05.12.2016р. по 03.02.2017р. правомірно нараховано 2339,73 грн. пені на суму простроченого грошового зобов'язання.

В частині стягнення 2339,73 грн. пені позов підлягає задоволенню.

Щодо стягнення інфляційних втрат, то прокурором неправомірно нараховано інфляційні втрати за грудень 2016 року на суму 450,00 грн.

Так, згідно п. 3.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року N 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж , і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Прокурор просить стягнути заборгованість за зобов'язаннями, які відповідач згідно умов договору повинен був виконати до 05.12.2016р. на суму 50000,00 грн., тобто нарахування інфляційних втрат, враховуючи вищевказану норму, необхідно здійснювати за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, тобто з січня 2017 року. Таким чином, нарахування інфляційних втрат за грудень 2016 року у даному випадку є безпідставним.

Враховуючи вищевикладене, вимоги про стягнення інфляційних втрат задоволенню не підлягають.

Судові витрати відповідно до ст. 49 ГПК України покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Фермерського господарства "Відродження-2008" (37700, Полтавська область, смт. Оржиця, вул. Нова, 12; код ЄДРПОУ 35868905) на користь Українського державного фонду підтримки фермерських господарств (юридична адреса: 04112, м. Київ, вул. Олени Теліги, 8, кім. 58-а, 58-б, 59; фактична адреса: 01601, м. Київ, вул. Б. Грінченка, 1, кім. 503-509; код ЄДРПОУ 20029342) 50000 грн. 00 коп. фінансової підтримки (допомоги), 2339 грн. 73 коп. пені.

3. Стягнути з Фермерського господарства "Відродження-2008" (37700, Полтавська область, смт. Оржиця, вул. Нова, 12; код ЄДРПОУ 35868905) на користь прокуратури Полтавської області (м. Полтава, вул. 1100 річчя Полтави, 7; р/р 35210088006160 банк ДКСУ м. Київ, МФО 820172, ЗКПО 02910060, код класифікації видатків бюджету - 2800) 1586 грн. 36 коп. витрат на сплату судового збору

4. В іншій частині позову відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до частини 5 статті 85 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 01.09.2017р.

Суддя О.С. Семчук