Постанова

від 28.08.2017 по справі 917/464/17

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" серпня 2017 р. Справа № 917/464/17

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Істоміна О.А. , суддя Білецька А.М. , суддя Гребенюк Н. В.

при секретарі Кохан Ю.В.

за участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_1, дов.б/н від 04.10.2016 (копія у справі)

відповідача - ОСОБА_2, дов.б/н від 23.08.2017 (копія у справі)

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Фермерського господарства «ОСОБА_3Л.» (вх. №2345П/3) на рішення господарського суду Полтавської області від 20.06.2017 у справі № 917/464/17

за позовом Фермерського господарства «ОСОБА_3Л.» , с.Новий Тагамлик Машківський район Полтавська область

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Полтава-Сад» , с.Розсошенці, Полтавська область

про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою, -

ВСТАНОВИЛА:

У березні 2017 року Фермерське господарство ОСОБА_3Л. звернулось до господарського суду Полтавської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Полтава-Сад про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою площею 2,75 га, кадастровий №5324081000:00:027:0056, яка знаходиться в адміністративних межах Заворсклянської сільської ради Полтавського району Полтавської області, посилаючись на порушення відповідачем права позивача на законне користування земельною ділянкою.

Рішенням господарського суду Полтавської області від 20.06.2017 (суддя Кульбако М.М.) в задоволенні позову було відмовлено.

Позивач, Фермерське господарство ОСОБА_3Л. , не погодився із зазначеним рішенням та звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Полтавської області від 20.06.2017. При цьому, позивач зазначає, що на його думку вказане рішення прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, при неповному з'ясуванні судом обставин, що мають значення для справи.

Відповідач, ТОВ ОСОБА_3Л. , відзиву на апеляційну скаргу не надав, проте його представник в ході судового засідання висловив свою позицію по справі, просив рішення господарського суду Полтавської області від 20.06.2017 залишити без змін, як законне та обґрунтоване, а апеляційну скаргу - без задоволення.

В ході судового засідання позивач ФГ ОСОБА_3Л. заявив клопотання про залучення в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_4 управління у Полтавському районі та м.Полтаві Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області.

Розглянувши надане відповідачем клопотання про залучення третьої особи осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача (вх. № 8848 від 28.08.2017), колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку про залишення його без задоволення, з огляду на наступне.

Відповідно до пункту статті 27 Господарського процесуального кодексу України треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до прийняття рішення господарським судом, якщо рішення з господарського спору може вплинути на їх права або обов'язки щодо однієї з сторін. Їх може бути залучено до участі у справі також за клопотання сторін, прокурора.

У пункті 1.6. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" №18 від 26.12.2011 містяться роз'яснення про те, що стаття 27 Господарського процесуального кодексу України передбачає можливість участі в судовому процесі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, якщо рішення господарського суду зі спору може вплинути на права та обов'язки цієї особи щодо однієї із сторін. З підстав, зазначених у третьому і четвертому реченнях частини першої згаданої статті, господарський суд залучає певну особу до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, й за відсутності згаданих заяви чи клопотання. Така третя особа виступає в процесі на стороні позивача або відповідача - у залежності від того, з ким із них у неї існують (або існували) певні правові відносини. Питання про допущення або залучення третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, до участі у справі вирішується ухвалою суду про прийняття позовної заяви до розгляду (із зазначенням про це в ухвалі про порушення провадження у справі) або під час розгляду справи, але до прийняття господарським судом рішення, з урахуванням того, чи є у цієї особи юридичний інтерес у даній справі. Що ж до наявності юридичного інтересу у третьої особи, то у вирішенні відповідного питання суд має з'ясовувати, чи буде у зв'язку з прийняттям судового рішення з даної справи таку особу наділено новими правами чи покладено на неї нові обов'язки, або змінено її наявні права та/або обов'язки, або позбавлено певних прав та/або обов'язків у майбутньому.

Перевіривши матеріали справи, а також обґрунтування підстав подання позивачем клопотання про залучення третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, мотиви його подання, з'ясувавши питання наявності юридичного інтересу до справи у Міжрайонного управління у Полтавському районі та м.Полтаві Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області, колегія суддів дійшла висновку, що при прийнятті судового рішення у даній справі вказані особи не будуть наділені новими правами, на них не будуть покладені нові обов'язки, або змінені їх наявні права та обов'язки, або їх буде позбавлено певних прав та/або обов'язків у майбутньому. Відтак, у задоволенні поданого відповідачем клопотання про залучення третіх осіб слід відмовити за необґрунтованістю.

Дослідивши матеріали справи, а також викладені у апеляційній скарзі доводи позивача, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, та повторно розглянувши справу в порядку ст. 101 ГПК України, колегія суддів встановила наступне.

Як свідчать матеріали справи та встановлено судом першої інстанції, 26.12.2016 між Фермерським господарством ОСОБА_3Л. (позивач по справі) та ОСОБА_5, як власником земельної ділянки, було укладено договір оренди земельної ділянки площею 2,75 га, кадастровий №5324081000:00:027:0056 .

26.12.2016 зазначений договір було посвідчено приватним нотаріусом Полтавського районного нотаріального округу ОСОБА_6, право користування земельною ділянкою за вказаним договором зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права.

В процесі підготовки земельної ділянки до використання у 2017 році позивачем був з'ясований факт, що спірна земельна ділянка вже використовується ТОВ Полтава-Сад (відповідачем по справі) на підставі договору оренди землі, укладеного 19.09.2007 з ОСОБА_5

Матеріали справи свідчать, що 19.09.2007 між ОСОБА_5 (як власником земельної ділянки) та ТОВ Полтава-Сад було укладено договір оренди земельної ділянки площею 2,75 га, кадастровий №5324081000:00:027:0056 строком на 5 років.

Даний договір був зареєстрований у Полтавському реєстраційному кущовому офісі Полтавської регіональної філії ДП Центр ДЗК при Держкомземі України , про що в державному реєстрі земель вчинено запис від 19.09.2007 за №040754600199.

Пізніше, 01.03.2011 між вказаними сторонами було підписано зміни та доповнення до основного договору оренди, якими продовжено строк дії договору до 31.12.2017, які були зареєстровані у відділі Держкомзему у Полтавському районі Полтавської області, про що 23.12.2011 в реєстрі земель було вчинено відповідний запис №532400004000952.

Звертаючись до господарського суду із позовом про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою, позивач зазначає, що договір оренди землі, укладений між відповідачем та ОСОБА_5 є укладеним, але не вчиненим, оскільки не зареєстрований у встановленому законом порядку і тому є нікчемним. Отже, його права, як законного користувача, порушені.

Господарський суд, відмовляючи у задоволенні позовних вимог, зазначив, що договір оренди землі від 20.09.2007, укладений між ТОВ Полтава-Сад та ОСОБА_5 (як власником земельної ділянки) є чинним та діє до 31.12.2017, що підтверджуються листом Головного Управління Держгеокадастру у Полтавській області №0-16-0.181-76/123-17 від 04.04.2017. Зважаючи на те, що доказів протилежного позивачем суду надано не було, у останнього відсутні підстави для звернення з позовом про заборону ТОВ Полтава-Сад у подальшому використанні земельної ділянки площею 2,75 га, кадастровий №5324081000:00:027:0056, яка знаходиться в адміністративних межах Заворсклянської сільської ради Полтавського району Полтавської області.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному і об'єктивному дослідженні в судовому засіданні з урахуванням всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи їх взаємний зв'язок, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Правовідносини щодо оренди земельних ділянок регулюються Законом України Про оренду землі , Земельним кодексом України та Цивільним кодексом України .

За загальним положенням цивільного законодавства, зобов'язання виникають з підстав, зазначених у статті 11 Цивільного кодексу України . За приписами частини 2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Згідно статті 13 Закону України Про оренду землі договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Відповідно до ст. 16 Закону України Про оренду землі укладення договору оренди земельної ділянки із земель приватної власності здійснюється за згодою орендодавця та особи, яка згідно із законом вправі набувати право оренди на таку земельну ділянку.

Статтею 17 Закону України Про оренду землі встановлено, що передача об'єкта оренди орендарю здійснюється орендодавцем у строки та на умовах, що визначені у договорі оренди землі, за актом приймання-передачі.

Згідно ч. 4 ст. 124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки та орендарем.

Так, матеріали справи свідчать, що відповідач, на підставі договору оренди від 20.09.2007 (з урахуванням змін та доповнень) у відповідності до вимог чинного законодавства став землекористувачем спірної земельної ділянки, яким залишається і на цей час.

Згідно статті 31 Закону України "Про оренду землі" , договір оренди землі припиняється в разі: закінчення строку, на який його було укладено; викупу земельної ділянки для суспільних потреб та примусового відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності в порядку, встановленому законом; поєднання в одній особі власника земельної ділянки та орендаря; смерті фізичної особи - орендаря, засудження його до позбавлення волі та відмови осіб, зазначених у статті 7 цього Закону , від виконання укладеного договору оренди земельної ділянки; ліквідації юридичної особи - орендаря; відчуження права оренди земельної ділянки заставодержателем; набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, що розташовані на орендованій іншою особою земельній ділянці. Договір оренди землі припиняється також в інших випадках, передбачених законом. Договір оренди землі може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний за рішенням суду в порядку, встановленому законом. Розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або цим договором.

Слід зазначити, що позивачем ані в суд першої інстанції, ані в суд апеляційної інстанції не було надано доказів розірвання договору оренди землі від 19.09.2007, укладеного між ТОВ Полтава-Сад та власником спірної земельної ділянки ОСОБА_5, або доказів визнання його недійсним у судовому порядку. Тобто, на даний час вказаний договір є діючим, а у відповідача, відповідно, наявне встановлене законом право оренди земельної ділянки, що зареєстровано у встановленому законодавством порядку.

Згідно зі ст. 125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

На підтвердження факту існування законного права оренди спірної земельної ділянки відповідачем було надано до суду першої інстанції лист Міськрайонного управління у Полтавському районі та м. Полтаві Головного управління держгеокадастру у Полтавській області від 04.04.2017 за вих. №0-16-0.181-76/123-17, згідно якого договір оренди землі від 19.09.2007 укладений між ТОВ Полтава-Сад та ОСОБА_5 було зареєстровано у Полтавському реєстраційному кущовому офісі Полтавської регіональної філії ДП Центр ДКЗ при Держкомземі України , про що в державному реєстрі земель вчинено запис від 19.09.2007 за №040754600199. Зміни та доповнення до цього договору від 01.03.2011, якими було пролонговано дію основного договору до 31.12.2017, також було зареєстровано у відділі Держкомзему у Полтавському районі Полтавської області, про що в Державному реєстрі земель було вчинено запис від 23.12.2011 за №532400004000952 (а.с. 36-38).

Таким чином, відповідач набув право оренди спірною земельною ділянкою у встановленому чинним законодавством порядку, таке право посвідчене і не спростоване у встановленому законодавством порядку.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 27 Закону України Про оренду землі орендареві забезпечується захист його права на орендовану земельну ділянку нарівні із захистом права власності на земельну ділянку відповідно до закону. Орендар в установленому законом порядку має право витребувати орендовану земельну ділянку з будь-якого незаконного володіння та користування, та усунення перешкод у користуванні нею, відшкодування шкоди, заподіяної земельній ділянці громадянами і юридичними особами України, іноземцями, особами без громадянства, іноземними юридичними особами, у тому числі міжнародними об'єднаннями та організаціями.

Згідно вимог чинного законодавства, судом при прийнятті рішення про усунення перешкод має бути встановлений факт активних цілеспрямованих дій щодо створення відповідачем таких перешкод .

Враховуючи наявність чинного договору оренди щодо спірної земельної ділянки, укладеного між відповідачем та власником, приписи статті 125 Земельного кодексу України , апеляційний господарський суд приходить до висновку про недоведеність позивачем його порушеного права на спірну земельну ділянку, як землекористувача саме відповідачем , та самовільного зайняття ТОВ Полтава-Сад спірної земельної ділянки, а отже відсутність обґрунтованих підстав для звернення до суду за захистом такого права.

Крім того, слід зазначити, що у відповідності до статті 152 ЦК України, власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом, зокрема, відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав.

Проте, в даному випадку позивач не довів порушення саме відповідачем ТОВ Полтава-Сад своїх прав і охоронюваних законом інтересів, а тому у суду відсутні підстави для правового захисту його інтересів в межах даного спору, з огляду на заявлені позовні вимоги.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. В силу вказаної норми предметом доказування є обставини, які свідчать про дійсні права та обов'язки сторін у справі та складаються з фактів, якими позивач обґрунтовує підстави позову, та фактів, якими відповідач обґрунтовує заперечення проти позову.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ст.34 ГПК України).

Щодо посилань позивача, наведених в апеляційній скарзі, то колегія суддів апеляційної інстанції з цього приводу зазначає, що позивачем ані в суд першої інстанції, ані в суд апеляційної інстанції не було надано належних доказів на підтвердження нечинності договору оренди від 19.09.2007 між ТОВ Полтава-Сад та ОСОБА_5 В якості правових підстав обґрунтування позовних та апеляційних вимог позивач посилається на Закон України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень №1127 від 25.12.2015, в той час як договір та зміни до нього між відповідачем та орендодавцем складались у 2007 та у 2011. Посилання позивача стосовно сумнівів у достовірності інформації, яка міститься у листі Міжрайонного управління у Полтавському районі та м. Полтаві Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області від 04.04.2017, ґрунтується на припущеннях, які не можуть бути взяті до уваги судом апеляційної інстанції. Так, згаданий лист, наданий відповідним підрозділом державної установи, носить офіційний характер і є відповіддю на офіційний запит, зроблений підприємством відповідача.

Відповідно до пункту 1 Порядку складання, подання та опрацювання запитів на публічну інформацію, розпорядником якої є Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру та її територіальні органи, затвердженого наказом міністерства аграрної політки та продовольства України від 20.12.2016 за №556, цей Порядок визначає механізм складання, подання та опрацювання запитів на отримання публічної інформації, розпорядником якої є Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру (Держгеокадастр) та її територіальні органи.

Частиною 1 ст.43 ГПК України встановлено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, а згідно ч. 2 цієї ж статті ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Згідно положень ст. 4-3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Таким чином, доводи апеляційної скарги позивача не знайшли свого підтвердження під час перегляду рішення в апеляційному порядку.

Приймаючи до уваги викладене вище, колегія суддів доходить висновку, що наведені позивачем доводи в апеляційній скарзі, позбавлені фактичного та правового обґрунтування, на їх підтвердження не було надано відповідних доказів, а господарський суд Полтавської області дав належну юридичну оцінку обставинам справи та правильно застосував норми матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим підстави для скасування рішення господарського суду Полтавської області від 20.06.2017 по справі №917/464/17 відсутні.

На підставі викладеного та керуючись статтями 32-34, 99, 101, пунктом 1 статті 103, статтею 105, 110 Господарсько процесуального кодексу України, колегія суддів,

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Фермерського господарства ОСОБА_3Л. залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Полтавської області від 20.06.2017 справі №917/464/17 залишити без змін.

Постанова набирає чинності з дня її проголошення і може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом 20-ти днів.

Головуючий суддя Істоміна О.А.

Суддя Білецька А.М.

Суддя Гребенюк Н. В.