Постанова

від 28.08.2017 по справі 802/1362/17-а

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

28 серпня 2017 р. Справа № 802/1362/17-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Альчука Максима Петровича,

за участю секретаря судового засідання: Шевченка Р.В.

представника позивача: Давискиби В.В.

представника відповідача: Бабія Р.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом: приватного підприємства "Грін-Компані"

до: Головного управління Державної фіскальної служби у Вінницькій області

про: визнання протиправними та скасування рішень

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького окружного адміністративного суду звернулось приватне підприємство "Грін-Компані" з адміністративним позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Вінницькій області про визнання протиправними та скасування рішень.

Позовні вимоги мотивовані протиправністю висновків податкового органу щодо порушення позивачем порядку обчислення, повноти та своєчасності перерахування до бюджету сум податку на доходи фізичних осіб, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками під час митної брокерської діяльності.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив задовольнити, посилаючись на доводи позовної заяви.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечив, просив відмовити в його задоволенні, посилаючись на обґрунтування письмових заперечень. Окремо зазначив про правомірність та обґрунтованість висновків акту перевірки щодо порушення позивачем порядку обчислення, повноти та своєчасності перерахування до бюджету сум податку на доходи фізичних осіб, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а також оформлення трудових відносин під час митної брокерської діяльності.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази в їх сукупності, суд дійшов до висновку про задоволення адміністративного позову, з наступних підстав.

Судом встановлено, що в період з 20.06.2017 року по 04.07.2017 року Головним управлінням Державної фіскальної служби у Вінницькій області проведено документальну планову виїзну перевірку ПП "Грін-Компані" з питань правильності обчислення, повноти та своєчасності перерахування до бюджету сум податку на доходи фізичних осіб за період з 01.04.2014 року по 31.03.2017 року та єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2011 року по 31.03.2017 року та дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками.

За її результатами складено акт № 962/13/34026964 від 11.07.2017 року, згідно якого встановлено порушення п. 1.2, п. 3.2, п. 3.3, п. 3.4, п. 3.5 Порядку заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку і сум утриманого з них податку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 13.01.2015 року № 4 "Про затвердження форми податкового розрахунку сум доходу зарахованого (сплаченого) на користь платників податку і сум утриманого з них податку (форма №1 ДФ)", зареєстрованого в Мін'юсті України 30.01.2015 року № 111/26556, а саме не відображено нарахування та виплату доходу та податку на доходи фізичних осіб за ознакою 101 "Доходи у вигляді заробітної плати, нараховані (виплачені) платнику податку відповідно до умов трудового договору (контракту), крім доходів, зазначених в абзаці третьому пункту 4 підрозділу 1 розділу XX Кодексу (підпункт 164.2.1 пункт 164.2 статті 164 розділу IV Кодексу) за періоди:

II квартал 2014 року, III квартал 2014 року, IV квартал 2014 року;

І квартал 2015 року, II квартал 2015 року, III квартал 2015 року, IV квартал 2015 року;

І квартал 2016 року, II квартал 2016 року, III квартал 2016 року, IV квартал 2016 року;

І квартал 2017 року.

Пп. 164.1.2 п.164.1 ст.164, пп.168.1.1 п. 168.1 ст.168, пп.171.2 а п.171.2 ст.171, пп.176.2 а п.176.2 ст.176 Податкового кодексу України, а саме ПП Грін-Компані не утримано та не перераховано до бюджету податок на доходи фізичних осіб в загальній сумі 179 113,89 гри., у т.ч. по періодам: квітень 2014 року в сумі 3249,09 грн.; травень 2014 року в сумі 4068,49 грн.; червень 2014 року в сумі 3249,09 грн.; липень 2014 року в сумі 5006,81 грн.; серпень 2014 року в сумі 3170,56 грн.; вересень 2014 року в сумі 3168,13 грн.; жовтень 2014 року в сумі 3819,61 грн.; листопад 2014 року в сумі 5611,22 грн.; грудень 2014 року в сумі 2449,75 грн.; січень 2015 року в сумі 12228,54 грн.; березень 2015 року в сумі 4375,50 грн.; квітень 2015 року в сумі 13051,50 грн.; травень 2015 року в сумі 4375,50 грн.; червень 2015 року в сумі 3411,50 грн.; липень 2015 року в сумі 9581,10 грн.;серпень 2015 року в сумі 6303,50 грн.; вересень 2015 року в сумі 5339,50 грн.; жовтень 2015 року в сумі 7267,50 грн.; листопад 2015 року в сумі 5339,50 грн.; грудень 2015 року в сумі 7267,50 грн.; лютий 2016 року в сумі 12600 грн.; березень 2016 року в сумі 7200 грн.; травень 2016 року в сумі 6840 грн.; червень 2016 року в сумі 7200 грн.; липень 2016 року в сумі 7200 грн.; серпень 2016 року в сумі 6840 грн.; жовтень 2016 року в сумі 4500 грн.; листопад 2016 року в сумі 7200 грн.; січень 2017 року в сумі 4500 грн; лютий 2017 року в сумі 900 грн.; березень 2017 року в сумі 1800 грн.

П.1, п.2, п.4 ч.2 ст.6, п.1 ч.1 ст.7, ч.8 ст.9 Закону України від 8 липня 2010 року №2464-VI Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування , внаслідок чого донараховано своєчасно не нарахований єдиний внесок за період з 01.04.2014р. по 31.03.2017р. у сумі 239226,90 грн., у т.ч. по періодам: квітень 2014 року 8252 грн.; травень 2014 року 745,42 грн.; червень 2014 року 8252 грн.; липень 2014 року 8543,30 грн.; серпень 2014 року 7426,80 грн.; вересень 2014 року 7426,80 грн.; жовтень 2014 року в сумі 8543,30 грн.; листопад 2014 року в сумі 8543,30 грн.; грудень 2014 року в сумі 6189 грн.; січень 2015 року в сумі 8543,30 грн.; березень 2015 року в сумі 8543,30 грн.; квітень 2015 року в сумі 8543,30 грн.; травень 2015 року в сумі 8543,30 грн.; червень 2015 року в сумі 8252,50 грн.; липень 2015 року в сумі 8543,30 грн.; серпень 2015 року в сумі 8543,30 грн.; вересень 2015 року в сумі 9665,57 грн.; жовтень 2015 року в сумі 9665,57 грн.; листопад 2015 року в сумі 9665,57 грн.; грудень 2015 року в сумі 9665,57 грн.; лютий 2016 року в сумі 7975 грн.; березень 2016 року в сумі 7579 грн.; травень 2016 року в сумі 7975 грн.; червень 2016 року в сумі 7975 грн.; липень 2016 року в сумі 7975 грн.; серпень 2016 року в сумі 7975 грн.; жовтень 2016 року в сумі 5500 грн.; листопад 2016 року в сумі 7975 грн.; січень 2016 року в сумі 5500 грн; лютий 2017 року в сумі 1100 грн.; березень 2017 року в сумі 2200 грн.

За результатами перевірки, Головним управлінням ДФС у Вінницькій області прийнято та направлено позивачу: податкове повідомлення-рішення № 0019761312 від 03.08.2017 року, яким визначено позивачу грошове зобов'язання з податків та зборів, у тому числі з податку на доходи фізичних осіб, пені у розмірі 310807,64 грн., в тому числі за податковим зобов'язанням 179113,89 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 131693,75 грн.; податкове повідомлення-рішення № 0019751312 від 03.08.2017 року, яким визначено позивачу штрафні (фінансові) санкції (штрафи) у розмірі 510 грн. за платежем податок на доходи фізичних осіб, що сплачується податковими агентами, із доходів платника податку у вигляді заробітної плати; вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 03.08.2017 року № Ю-0007071312, якою позивачу виставлено суму боргу платника єдиного внеску станом на 03.08.2017 року у розмірі 239226,90 грн., в тому числі недоїмка зі сплати єдиного внеску 239226,90 грн.; рішення № 0007061312 від 03.08.2017 року про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску, яким визначено (застосовано) до позивача штрафні санкції в розмірі 119393,44 грн.

Не погоджуючись з вказаними рішеннями суб'єкта владних повноважень, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Визначаючись стосовно позовних вимог, суд виходив з наступного.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначення вичерпного переліку податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України (далі - ПК України).

Відповідно до п.п. 20.1.4. п. 20.1 ст. 20 ПК України контролюючі органи мають право: проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення, визначати у порядку, встановленому цим Кодексом, суми податкових та грошових зобов'язань платників податків, застосовувати до платників податків передбачені законом фінансові (штрафні) санкції (штрафи) за порушення податкового чи іншого законодавства, контроль за додержанням якого покладено на контролюючі органи, що передбачено п.п. 20.1.18, 20.1.19 цього ж Кодексу.

Відповідно до ст. 18 ПК України податковим агентом визнається особа, на яку цим Кодексом покладається обов'язок з обчислення, утримання з доходів, що нараховуються (виплачуються, надаються) платнику, та перерахування податків до відповідного бюджету від імені та за рахунок коштів платника податків.

Податкові агенти прирівнюються до платників податку і мають права та виконують обов'язки, встановлені цим Кодексом для платників податків.

Згідно п.п. 51.1 ст. 51 ПК України платники податків, в тому числі податкові агенти, зобов'язані подавати контролюючим органам у строки, встановлені цим Кодексом для податкового кварталу, податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків.

Згідно із. п.п. 54.1 ст. 54 ПК України крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.

Згідно з п. 54.2 ст. 54 ПК України грошове зобов'язання щодо суми податкових зобов'язань з податку, що підлягає утриманню та сплаті (перерахуванню) до бюджету в разі нарахування/виплати доходу на користь платника податку - фізичної особи, вважається узгодженим податковим агентом або платником податку, який отримує доходи не від податкового агента, в момент виникнення податкового зобов'язання, який визначається за календарною датою, встановленою розділом IV цього Кодексу для граничного строку сплати податку до відповідного бюджету.

Особи, які відповідно до цього Кодексу мають статус податкових агентів, зокрема зобов'язані своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходу, що виплачується на користь платника податку та оподатковується до або під час такої виплати за її рахунок; подавати у строки, встановлені цим Кодексом для податкового кварталу податковий розрахунок суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, а також суми утриманого з них податку до контролюючого органу за місцем свого розташування. Такий розрахунок подається лише у разі нарахування сум зазначених доходів платнику податку податковим агентом протягом звітного періоду. Запровадження інших форм звітності з зазначених питань не допускається. (п.п. "а", "б" п. 176.2 ст. 176 ПК України).

За правилами п.п. 54.3.5 п. 54.3 ПК України контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо дані перевірок щодо утримання податків у джерела виплати, в тому числі податкового агента, свідчать про порушення правил нарахування, утримання та сплати до відповідних бюджетів податків і зборів, передбачених цим Кодексом, у тому числі податку на доходи фізичних осіб таким податковим агентом.

Аналіз викладених норм свідчить про те, що податковий агент, який здійснює виплату оподатковуваного доходу на користь платника податків - фізичної особи, зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі, подавати до контролюючого органу податковий розрахунок та сплачувати податок на доходи фізичних осіб.

Перевіркою контролюючого органу встановлено відсутність у ПП "Грін-Компані" даних по нарахованому та виплаченому доходу фізичній особі - підприємцю ОСОБА_3, а також відсутність відомостей про нарахування податку з доходу фізичних осіб до бюджету.

Основна позиція податкового органу полягає в тому, що відносини за цивільно-правовим договором, пов'язаним із провадженням митної брокерської діяльності, між ПП "Грін-Компані" та фізичною особою - підприємцем ОСОБА_3, являються трудовими. Відтак ПП "Грін-Компані" зобов'язане виконати функцію податкового агента щодо обчислення, утримання з доходів, що нараховуються (виплачуються, надаються) платнику, та перерахування податків до відповідного бюджету від імені та за рахунок коштів платника податків.

З даним твердженням суд не погоджується в звязку з тим, що відповідно до п. 178.5. ст. 178 ПК України під час виплати суб'єктами господарювання - податковими агентами, фізичним особам, які провадять незалежну професійну діяльність, доходів, безпосередньо пов'язаних з такою діяльністю, податок на доходи у джерела виплати не утримується в разі надання такою фізичною особою копії довідки про взяття її на податковий облік як фізичної особи, яка провадить незалежну професійну діяльність. Це правило не застосовується в разі нарахування (виплати) доходу за виконання певної роботи та/або надання послуги згідно з цивільно-правовим договором, відносини за яким встановлено трудовими відносинами, а сторони договору можуть бути прирівняні до працівника чи роботодавця відповідно до пунктів 14.1.195 та 14.1.222 пункту 14.1 статті 14 цього Кодексу.

Відповідно до ч. ч. 1, 6 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.

Частина 2 ст. 2 КЗпП України визначає, що працівники реалізують право на працю шляхом укладення трудового договору про роботу на підприємстві, в установі, організації або з фізичною особою.

Частиною 1 ст. 21 КЗпП України визначено, що трудовий договір - угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Частинами 1, 3 ст. 24 КЗпП України встановлено, що трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі. Додержання письмової форми є обов'язковим: при організованому наборі працівників; при укладенні контракту.

Згідно з ч. 3 ст. 24 КЗпП України працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ст. 23 КЗпП України трудовий договір може бути: безстроковим, що укладається на невизначений строк; на визначений строк, встановлений за погодженням сторін; таким, що укладається на час виконання певної роботи.

Цивільно-правовий договір - це угода між сторонами: громадянином і організацією (підприємством, тощо) на виконання першим певної роботи (а саме: договір підряду, договір про надання послуг тощо), предметом якого є надання певного результату праці, але за цього виду договору не виникають трудові відносини, на які поширюється трудове законодавство.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ч. ч. 1, 2 ст. 928 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Згідно з ч. 1 ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відрізнити трудовий договір від договору цивільно-правового характеру за соціально-економічним змістом важко, однак з налізу вказаних норм можна визначити відмінні ознаки трудових і цивільно-правових відносин.

Так, згідно з трудовим договором:

працівник виконує роботу за трудовою угодою;

працівник приймається на роботу (посаду), як правило, включену до штатного розпису підприємства для виконання певної роботи (функції) за конкретною кваліфікацією, професією, посадою;

висновок оформляється наказом роботодавця про прийняття працівника (за його заявою) на роботу;

працівник підпорядковується внутрішньому трудовому розпорядку;

роботодавець зобов'язується виплачувати працівникові зарплату і забезпечувати умови праці та соціальні гарантії необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

При виконанні робіт (наданні послуг) за цивільно-правовим договором:

оплачується не процес праці, а його результат;

результат визначається після закінчення роботи;

результат оформляється актами здачі-приймання виконаних робіт (наданих послуг);

оплата проводиться на підставі актів;

фізична особа, виконують роботи (надають послуги), не підкоряється правилам внутрішнього трудового розпорядку, сама організовує свою роботу і виконує її на свій ризик;

підприємство не повинно дотримуватися трудового законодавства.

Суд зазначає, що основною ознакою, що відрізняє підрядні відносини від трудових, є те, що трудовим законодавством регулюється процес організації трудової діяльності. За цивільно-правовим договором процес організації трудової діяльності залишається за його межами, метою договору є отримання певного матеріального результату.

Підрядник, який працює згідно з цивільно-правовим договором, на відміну від працівника, який виконує роботу відповідно до трудового договору, не підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку, він сам організовує свою роботу і виконує її на власний ризик.

Враховуючи аналіз наведених норм права, суд зазначає, що трудовий договір - це угода щодо здійснення і забезпечення трудової функції. За трудовим договором працівник зобов'язаний виконувати не якусь індивідуально-визначену роботу, а роботу з визначеної однієї або кількох професій, спеціальностей, посади відповідної кваліфікації, виконувати визначену трудову функцію в діяльності підприємства. Після закінчення виконання визначеного завдання трудова діяльність не припиняється. Предметом трудового договору є власне праця працівника в процесі виробництва, тоді як предметом договору цивільно-правового характеру є виконання його стороною певного визначеного обсягу робіт.

Так, відповідно до наявного в матеріалах справи цивільно-правового договору від 14.11.2013 року, на підставі якого відповідач зробив висновок про наявність трудових відносин між позивачем та ФОП ОСОБА_3" без оформлення трудового договору, Замовник доручив Виконавцю виконати послуги агента з митного оформлення (декларанта) товарів, майна, транспортних засобів та інших предметів як Замовника, так і третіх осіб за дорученням Замовника, що переміщуються через митний кордон України, та їх оформленню у митниці.

Відповідно до п. 3.1. договору оплата послуг здійснюється готівкою або безготівково згідно підписаного обома сторонами акту виконаних робіт (наданих послуг) та згідно виставленого Виконавцем рахунку.

Статтею 97 КЗпП України визначено, що оплата праці працівників здійснюється за погодинною, відрядною або іншими системами оплати праці. Оплата може провадитися за результатами індивідуальних і колективних робіт.

Суд звертає увагу на те, що законодавець не передбачає винагородження працівників, які працюють за трудовим договором, а лише отримання ними заробітної плати, що є відмінним від винагороди, про що зазначено у вказаному цивільно-правовому договорі.

При цьому, не передбачено на законодавчому рівні заборон щодо виплати винагородження особам, які надають послуги за цивільно-правовою угодою, за кожну виконану ними роботу.

За наявного цивільно-правового договору суд не встановив факту прийняття ФОП ОСОБА_3 на роботу у ПП "Грін-Компані" за конкретною кваліфікацією, професією, посадою. Метою договору є отримання певного матеріального результату.

Таким чином, цивільно-правова угода, укладені із позивачем та ФОП ОСОБА_3 не містять ознак трудового договору, зокрема: обов'язку виконавця бути присутнім на підприємстві у визначені робочі години; обов'язку дотримуватися правил внутрішнього трудового розпорядку; обов'язку підприємства забезпечувати виконавців матеріально-технічною базою; регламентації процесу праці, часу та тривалості робочого часу.

Між Виконавцем та позивачем підписувалися акти прийняття-передачі виконаних робіт за цивільно-правовою угодою, в яких зазначено, які роботи передав виконавець, їх обсяг та вартість.

Крім того, оплата позивачем виконаних послуг за цивільно-правовою угодою підтверджується платіжними дорученнями банку.

За таких обставин, за своїм змістом укладена ПП "Грін-Компані" угода про надання послу є цивільно-правовим договором, а висновки відповідача про наявність у цьому договорі ознак трудового договору та порушення позивачем вимог податкового законодавства є помилковими.

Виходячи з викладеного, суд приходить висновку, що відповідачем не доведено факту допущення позивачем порушень при виконанні функцій податкового агента щодо обчислення, утримання з доходів, що нараховуються (виплачуються, надаються) платнику, та перерахування податків до відповідного бюджету від імені та за рахунок коштів платника податків.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних справах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні (ст. 86 КАС України).

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб'єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх рішень та дій і докази, надані позивачем, суд приходить до переконання про наявність підстав для задоволення адміністративного позову ПП "Грін-Компані" у повному обсязі.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат у справі суд враховує, що відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Вінницькій області № 0019751312 від 03.08.2017 року, № 0019761312 від 03.08.2017 року, рішення про застосування штрафних санкцій № 0007061312 від 03.08.2017 року, вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ю-0007071312 від 03.08.2017 року.

Стягнути на користь приватного підприємства "Грін-Компані" (код ЄДРПОУ 34026964) сплачений при зверненні до суду судовий збір у розмірі 11641,420 грн. та 5000 грн. витрат на правову допомогу за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби у Вінницькій області.

Постанова набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.

Відповідно до ст. 186 КАС України апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Альчук Максим Петрович