Постанова

від 31.08.2017 по справі 819/1177/17

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 819/1177/17

31 серпня 2017 р.м. Тернопіль Тернопільський окружний адміністративний суд, в складі:

головуючого судді Мартиць О.І.

при секретарі судового засідання Косюк О.П.

за участю: представника позивача Сачка Р.О., довіреність від 22.06.2017 року № 3848/10/19-00-10-03-10/8468

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Тернополі адміністративну справу за позовом Головного управління ДФС у Тернопільській області до товариства з обмеженою відповідальністю "Т-Цукор" про стягнення заборгованості, -

ВСТАНОВИВ:

Головне управління ДФС у Тернопільській області звернулося до суду з адміністративним позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Т-Цукор", в якому просить зупинити видаткові операції шляхом накладення арешту на кошти платника податків та стягнення заборгованості на суму 195902,19 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що відповідач має податковий борг перед бюджетами та державними цільовими фондами по податку на додану вартість (далі - ПДВ) в розмірі 195902,19 грн. Позивач вказує, що з моменту виникнення заборгованості контролюючим органом вживалися заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу в межах повноважень, встановлених чинним законодавством, проте вжиті податковим органом заходи не призвели до його погашення. Оскільки у платника податків наявний вказаний податковий борг та за відсутності у відповідача достатнього для погашення податкового боргу майна, то позивач просить зупинити видаткові операції шляхом накладення арешту на кошти ТОВ "Т-Цукор" та стягнути заборгованість шляхом стягнення коштів з рахунків у банках, обслуговуючих платника податків, та за рахунок готівки, що належить відповідачу.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав з мотивів, викладених у позовній заяві, та просив їх задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання повторно не з'явився, хоча про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином у відповідності до вимог статей 33,35 КАС України. Копія ухвали про відкриття провадження в адміністративній справі від 13.07.2017 року та судова повістка надсилались відповідачу рекомендованим листом із повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження юридичної особи, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 08.06.2017 року, проте поштове відправлення повернулося до суду із відміткою оператора поштового зв'язку "за закінченням терміну зберігання" (а.с.34).

Відповідно до правил частини четвертої статті 33 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у разі ненадання особами, які беруть участь у справі, інформації щодо їх поштової адреси судовий виклик або судове повідомлення надсилаються: юридичним особам та фізичним особам - підприємцям - за адресою місцезнаходження (місця проживання), що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

Згідно частини одинадцятої статті 35 КАС України у разі повернення поштового відправлення із повісткою, яка не вручена адресату з незалежних від суду причин, вважається, що така повістка вручена належним чином.

Відтак, суд вважає, що ним вжито достатніх заходів для належного повідомлення відповідача про час і місце розгляду справи з метою реалізації ним права на судовий захист своїх прав та інтересів.

Згідно із частиною четвертою статті 128 КАС України у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

Таким чином, розгляд справи здійснено судом за відсутності представника відповідача на підставі наявних у справі доказів.

Розглянувши позовну заяву, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши письмові докази, що містяться в матеріалах справи, судом встановлено наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Т-Цукор" (код ЄДРПОУ 38939072) з 17.10.2013 року зареєстроване як юридична особа та з 18.10.2013 року перебувало на обліку як платник податків у Тернопільський об'єднаній державній податковій інспекції Головного управління ДФС у Тернопільський області, про що свідчить витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань від 08.06.2017 року. (а.с.10-11).

В силу приписів статті 67 Конституції України підпункту 16.1.4 пункту 16.1 статті 16, пункту 36.1 статті 36 Податкового кодексу України (далі - ПК України) на відповідача покладений обов'язок сплачувати податки і збори в порядку та розмірах, встановлених законом.

Згідно із статтею 15 ПК України платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об'єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.

Грошове зобов'язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності (підпункт 14.1.39 пункт 14.1 статті 14 ПК України).

Податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк (підпункт 14.1.156 пункт 14.1 статті 14 ПК України).

Податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання (підпункт 14.1.175 пункт 14.1 статті 14 ПК України).

Відповідно до пункту 87.2 статті 87 ПК України джерелами погашення податкового боргу платника податків є будь-яке майно такого платника податків з урахуванням обмежень, визначених цим Кодексом, а також іншими законодавчими актами.

З метою забезпечення виконання платником податків своїх обов'язків, визначених цим Кодексом, майно платника податків, який має податковий борг, передається у податкову заставу (пункт 88.1 статті 88 ПК України).

Пунктом 89.1 статті 89 ПК України передбачено, що право податкової застави виникає:

у разі несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов'язання, самостійно визначеної платником податків у податковій декларації, - з дня, що настає за останнім днем зазначеного строку (підпункт 89.1.1);

у разі несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов'язання, самостійно визначеної контролюючим органом, - з дня виникнення податкового боргу (підпункт 89.1.2).

Відповідно до пункту 89.2 статті 89 ПК України з урахуванням положень цієї статті право податкової застави поширюється на будь-яке майно платника податків, яке перебуває в його власності (господарському віданні або оперативному управлінні) у день виникнення такого права і балансова вартість якого відповідає сумі податкового боргу платника податків, крім випадків, передбачених пунктом 89.5 цієї статті, а також на інше майно, на яке платник податків набуде прав власності у майбутньому.

Згідно з пунктом 89.3 статті 89 ПК України майно, на яке поширюється право податкової застави, оформлюється актом опису. До акта опису включається ліквідне майно, яке можливо використати як джерело погашення податкового боргу. Опис майна у податкову заставу здійснюється на підставі рішення керівника контролюючого органу, яке пред'являється платнику податків, що має податковий борг. Акт опису майна, на яке поширюється право податкової застави, складається податковим керуючим у порядку та за формою, що затверджені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує, державну податкову і митну політику.

Відповідно до пункту 89.5 статті 89 ПК України у разі якщо на момент складення акта опису майно відсутнє або його балансова вартість менша від суми податкового боргу, право податкової застави поширюється на інше майно, на яке платник податків набуде право власності у майбутньому до погашення податкового боргу в повному обсязі.

Платник податків зобов'язаний не пізніше робочого дня, наступного за днем набуття права власності на будь-яке майно, повідомити контролюючий орган про наявність такого майна. Контролюючий орган зобов'язаний протягом трьох робочих днів з дня отримання зазначеного повідомлення прийняти рішення щодо включення такого майна до акта опису майна, на яке поширюється право податкової застави та балансова вартість якого відповідає сумі податкового боргу платника податків, або відмовити платнику податків у включенні такого майна до акта опису.

У разі якщо контролюючий орган приймає рішення про включення майна до акта опису, складається відповідний акт опису, один примірник якого надсилається платнику податків у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу.

До прийняття відповідного рішення контролюючим органом платник податків не має права відчужувати таке майно.

Судом встановлено, що згідно довідки, виданої Головним управління ДФС у Тернопільській області від 29.06.2017 року № 184/19-00-1710, станом на 29.06.2017 року у відповідача наявний податковий борг по ПДВ із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) у сумі 195902,19 грн., що включає 150864 грн. основного платежу, 37886,00 грн. штрафних санкцій та 7152,19 грн. пені (а.с.12), що також підтверджується розрахунком суми позовних вимог з податкового боргу (а.с.13).

Податковий борг по даному податку виник через несплату відповідачем узгоджених сум податкових зобов'язань, нарахованого контролюючим органом за результатами камеральної (електронної) перевірки даних, задекларованих у податковій звітності з ПДВ ТОВ "Т-Цукор" (код ЄДРПОУ 38939072) за жовтень 2016 року, викладеними в акті від 16.12.2016 року № 5166/12-01/38939072 (а.с.19-20).

Перевіркою встановлено факт неподання відповідачем податкової звітності з ПДВ за жовтень 2016 року та заниження суми ПДВ, яка підлягає нарахуванню за підсумками поточного звітного (податкового) періоду з урахуванням залишку від'ємного значення попереднього звітного (податкового) періоду на суму 150863,50 грн.

На підставі акту перевірки Тернопільською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління ДФС у Тернопільській області 01.02.2017 року винесено податкове повідомлення-рішення № 0000361201, яким застосовано штрафні санкції у розмірі 170,00 грн. (а.с.16 зворот), та податкове повідомлення-рішення № 0000351201, відповідно до якого відповідачу збільшено суму грошового зобов'язання на суму 188580,00 грн., що включає 150864,00 грн. основного платежу та 37716,00 грн. штрафних санкцій (а.с.16). Інформації про те чи оскаржувалося відповідачем зазначені податкові повідомлення-рішення судом не здобуто.

Крім того, відповідачу нараховано пеню, обчисленої на виявлені органом ДФС суми занижень податкових зобов'язань, в розмірі 7152,19 грн., що підтверджується відповідним розрахунком (а.с.21).

Згідно статті 95 ПК України податкова заборгованість платників податків стягується контролюючим органом на підставі рішення суду шляхом: стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків; та з рахунків платника податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, відкритих в органі, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів та за рахунок реалізації майна платника податків, що перебуває у податковій заставі; стягнення коштів за рахунок готівки, що належить платнику податків. При цьому, право на звернення з позовом про стягнення податкового боргу з платника податків виникає у контролюючого органу через 60 календарних днів з дня надіслання такому платнику податкової вимоги.

З матеріалів справи випливає, що позивач вживав заходи щодо стягнення податкової заборгованості у встановленому законодавством порядку, а саме відповідно до статті 59 ПК України позивачем виставлено та надіслано ТОВ "Т-Цукор" податкову вимогу від 17.03.2017 року № 3193-17 (а.с.14). Проте, вжиті заходи не забезпечили погашення податкового боргу відповідачем. При цьому, з часу виставлення податкової вимоги податковий борг не переривався.

Податковий борг по платежу ПДВ із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) відображено в інтегрованій картці платника податків (а.с.22). Станом на день розгляду справи у суді заборгованість не сплачена. Заперечень щодо суми податкового боргу або доказів його сплати відповідачем суду не надано.

Згідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, щодо ТОВ "Т-Цукор" від 09.06.2017 року у суб'єкта відсутнє на праві власності будь-яке нерухоме майно (а.с.27).

Відповідно до інформаційної довідки Регіонального сервісного центру МВС в Тернопільській області від 19.06.2017 року № 31/19-3294 транспортні засоби за ТОВ "Т-Цукор" не зареєстровані (а.с.25-26).

Серед іншого, на підставі рішення Головного управління ДФС у Тернопільській області від 07.07.2017 року № 4085/10/19-00-17-14/9236 про опис майна у податкову заставу (а.с.24), відповідно до акту опису майна від 07.07.2017 року № 4 підтверджено відсутність на день складання цього акта майна, що може бути описано у податкову заставу (а.с.23).

Відповідно до підпункту 20.1.33 пункту 20.1 статті 20 ПК України контролюючі органи мають право звертатися до суду щодо накладення арешту на кошти та інші цінності такого платника податків, що знаходяться в банку, у разі, якщо у платника податків, який має податковий борг, відсутнє майно та/або його балансова вартість менша суми податкового боргу, та/або таке майно не може бути джерелом погашення податкового боргу.

Суд вважає за необхідне зазначити, що наведена законодавча норма встановлює одночасно як право податкового органу на звернення до суду з вимогою про накладення арешту на кошти платника податків, так і підстави для реалізації цього повноваження. Такими підставами є: 1) відсутність майна, за рахунок якого може бути погашений податковий борг; 2) недостатність такого майна для погашення суми податкового боргу через те, що балансова вартість цього майна менша за відповідну суму податкового боргу; 3) майно не може бути джерелом погашення податкового боргу у відповідній сумі.

Таким чином, податкові органи в силу підпункту 20.1.33 пункту 20.1 статті 20 ПК України наділені повноваженнями на звернення до суду з позовами про накладення арешту на кошти платника податку в разі відсутності в такого платника достатнього для погашення податкового боргу майна. Водночас така недостатність повинна бути встановлена станом не раніше дня виникнення у податкового органу права на стягнення податкового боргу, тобто не раніше ніж через 60 календарних днів з моменту надіслання податкової вимоги. За встановлених обставин позов органу державної податкової служби підлягає задоволенню.

При цьому, сума коштів, на яку накладається арешт, не повинна перевищувати суму податкового боргу, право на стягнення якої наявне в контролюючого органу на момент прийняття судом рішення про застосування адміністративного арешту. Наведене пояснюється похідним характером адміністративного арешту майна (у тому числі коштів) як засобу забезпечення виконання платником податків своїх зобов'язань. Отже, арешт може стосуватися лише того майна (коштів), яке є необхідним для виконання певних зобов'язань платника податків, зокрема, щодо погашення податкового боргу.

Разом з цим, ПК України вживаються два поняття, які позначають арешт коштів на рахунках платника податків - власне арешт коштів, а також зупинення видаткових операцій на рахунках платника податків.

Аналіз норм ПК України, а також чинного законодавства, що регулює банківську діяльність і порядок здійснення безготівкових розрахунків, дає підстави для висновку про тотожність зазначених понять для цілей регулювання податкових правовідносин.

Так, відповідно до частини другої статті 59 Закону України від 7 грудня 2000 року № 2121-III "Про банки і банківську діяльність" зупинення власних видаткових операцій банку за його рахунками, а також видаткових операцій за рахунками юридичних або фізичних осіб здійснюється лише в разі накладення арешту відповідно до частини першої цієї статті, крім випадків, передбачених Законом України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму".

Отже, накладення арешту на кошти на рахунках платника податків є необхідною передумовою для зупинення видаткових операцій на таких рахунках в усіх випадках, крім тих, які випливають з норм Закону України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму". Таким чином, з урахуванням змісту статті 59 Закону України від 7 грудня 2000 року № 2121-III "Про банки і банківську діяльність" зупинити видаткові операції з підстав, передбачених ПК України, можна не інакше, як шляхом накладення арешту на кошти, що знаходяться на рахунках платника податків.

Суд також звертає увагу на те, що зупинення видаткових операцій на рахунках товариства шляхом накладення арешту на кошти допускається лише в сумі існуючого податкового боргу.

Статтею 11 КАС України встановлено принцип змагальності сторін, відповідно до якого розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідач не спростував доводи адміністративного позову, не надав доказів про сплату податкового боргу, вжиті податковим органом заходи не призвели до його погашення, при цьому позивач у межах повноважень, обґрунтовано звернувся до суду, а тому позовні вимоги підлягають до задоволення.

Керуючись ст.ст. 2,6,11,86,122,158-167 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити.

Зупинити видаткові операції товариства з обмеженою відповідальністю "Т-Цукор" (46008, Тернопільська область, м. Тернопіль, вул. Микулинецька, будинок, 3А, офіс 408, код ЄДРПОУ 38939072) шляхом накладення арешту на кошти платника податків у розмірі податкового боргу 195902 (сто дев'яносто п'ять тисяч дев'ятсот дві) гривні 19 (дев'ятнадцять) копійок.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Т-Цукор" (46008, Тернопільська область, м. Тернопіль, вул. Микулинецька, будинок, 3А, офіс 408, код ЄДРПОУ 38939072) кошти з рахунків у банках обслуговуючих такого платника та за рахунок готівки, що належить товариству з обмеженою відповідальністю "Т-Цукор" заборгованість перед бюджетами та державними цільовими фондами по податку на додану вартість в сумі 195902 (сто дев'яносто п'ять тисяч дев'ятсот дві) гривні 19 (дев'ятнадцять) копійок на р/р 31110029700002, МФО 838012, код одержувача 37977726, код бюджетної класифікації 14010100.

Постанова суду може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через Тернопільський окружний адміністративний суд в порядку і строки, передбачені ст.186 Кодексу адміністративного судочинства України та набирає законної сили в порядку, визначеному ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст постанови складений 04 вересня 2017 року.

Головуючий суддя Мартиць О.І.

копія вірна

Суддя Мартиць О.І.