Рішення

від 05.09.2017 по справі 905/1740/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м.Харків, пр.Науки, 5

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

05.09.2017р. Справа №905/1740/17

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Рост , м.Волноваха

до відповідача ОСОБА_1 акціонерного товариства Шахтоуправління Покровське ,

м.Покровськ

про стягнення заборгованості в розмірі 92073,27 грн.

Суддя Левшина Г.В.

Представники:

від позивача: ОСОБА_2-по дов.

від відповідача: не з'явився

В засіданні суду брали участь:

СУТЬ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Рост , м.Волноваха, позивач, звернувся до господарського суду з позовною заявою до відповідача, ОСОБА_1 акціонерного товариства Шахтоуправління Покровське , м.Покровськ, про стягнення заборгованості в сумі 92073,27 грн., у тому числі основний борг в сумі 52222,03 грн., інфляція в сумі 36050,88 грн. та три проценти річних в сумі 3800,36 грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем грошових зобов'язань на договором купівлі-продажу №1168п від 28.11.2013р. в частині сплати вартості отриманого товару.

Відповідач в судове засідання не з'явився, причин неявки не повідомив, відзиву на позовну заяву не надав.

Згідно позовної заяви, Публічне акціонерне товариство Шахтоуправління Покровське зареєстровано за адресою: 85300 м.Покровськ, площа Шибанкова, буд. 1-А, за якою і здійснювалось направлення поштової кореспонденції судом (повідомлення про вручення поштового відправлення від 22.08.2017р.).

Враховуючи достатність документів для вирішення спору, суд розглядує справу за наявними в ній матеріалами на підставі ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення позивача, господарський суд встановив:

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання згідно із ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України, ст.174 Господарського кодексу України виникають, зокрема, з договору та інших правочинів.

Згідно ст.712 Цивільного кодексу України, ст.265 Господарського кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

28.11.2013р. між сторонами був підписаний договір купівлі-продажу №1168п, за умовами якого продавець (позивач) зобов'язується передати, а покупець (відповідач) зобов'язується прийняти та оплатити відповідно до умов договору обладнання і продукцію виробничо-технічного призначення, іменоване у подальшому товар. Номенклатура, кількість, ціна, строк та умови поставки товару обумовлюються сторонами у додаткових угодах, які є невід'ємною частиною цього договору.

Умови, місце фактичної передачі товару обумовлюються сторонами у додаткових угодах. Момент переходу права власності на товар узгоджується відповідно с умовами поставки. Вантажоотримувачем товару є покупець, якщо інше не обумовлено у додаткових угодах (п.4.1 договору).

Договір вступає в силу з 01.01.2014р. і діє до 31.12.2014р. Будь-які зміни, доповнення чи додатки до договору мають силу, якщо вони виконані у письмовому виді та підписані уповноваженими представниками сторін (п.8.1 договору).

На виконання договору позивач поставив відповідачу товар за видатковими накладними №186 від 11.12.2014р., №192 від 25.12.2014р. на суму 52222,03 грн. з урахуванням часткового погашення заборгованості з боку відповідача.

Факт отримання товару за договором на вказану суму з боку відповідача не спростований.

Згідно вимог ст.ст.525, 615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов договору не допускаються.

За приписом ст.526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до п.3.2 договору №1168п від 28.11.2013р. відповідач здійснює оплату товару шляхом прямого перерахування грошових коштів на рахунок позивача протягом 30 днів з дати його поставки. Датою оплати товару вважається дата зарахування грошових коштів на рахунок позивача.

За висновками суду, свої зобов`язання щодо своєчасної сплати позивачу грошових коштів за поставлений товар в сумі 52222,03 грн. всупереч ст.526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України відповідач належним чином не виконав.

В судовому засіданні 05.09.2017р. позивачем було повідомлено суд про погашення відповідачем суми основного боргу за цим позовом.

Викладене підтверджується наданою до матеріалів справи копією банківської виписки від 15.08.2017р.

За таких обставин, згідно до п.1-1 ст.80 Господарського процесуального кодексу України провадження по справі в частині вимог про стягнення основного боргу в сумі 52222,03 грн. підлягає припиненню за відсутністю предмету спору.

Відповідно до ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивачем на підставі ст.625 Цивільного кодексу України нараховано та пред'явлено до стягнення три проценти річних за період з 13.01.2015р. по 23.06.2017р. в розмірі 3800,36 грн. та інфляцію за період з січня 2015р. по травень 2017р. в розмірі 36050,88 грн.

Розрахунок трьох процентів річних є аріфметично вірним, таким, що відповідає законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи.

Одночасно, щодо вимог про стягнення інфляції за січень 2015р. за видатковою накладною №186 від 11.12.2014р. суд вважає за необхідне зазначити наступне:

Відповідно до п.3.2 постанови пленума Вищого господарського суду України від 17.12.2013р. №14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Таким чином, враховуючи, що за умовами підписаного між сторонами договору відповідач мав сплатити вартість отриманого від позивача товару за видатковою накладною №186 від 11.12.2014р. в строк до 12.01.2015р., нарахування позивачем інфляції за січень 2015р. є невірним.

Як наслідок, за результатами проведеного судом перерахунку стягненню з відповідача на користь позивача підлягає інфляція в сумі 35078,95 грн. за період з січня 2015р. по травень 2017р., а решта вимог про стягнення інфляції є неправомірною.

Судовий збір підлягає віднесенню на відповідача повністю, враховуючи, що, за висновками суду, спір по справі виник внаслідок неправильних дій відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.4-3, 33, 43, 44, 49, 75, 82-85, п.1-1 ст.80 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,

ВИРІШИВ:

Припинити провадження по справі №905/1740 /17 в частині вимог Товариства з обмеженою відповідальністю Рост , м.Волноваха до ОСОБА_1 акціонерного товариства Шахтоуправління Покровське , м.Покровське про стягнення основного боргу в сумі 52222,03 грн.

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Рост , м.Волноваха до ОСОБА_1 акціонерного товариства Шахтоуправління Покровське , м.Покровське про стягнення інфляції в сумі 36050,88 грн. та трьох процентів річних в сумі 3800,36 грн. задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 акціонерного товариства Шахтоуправління Покровське (85300 м.Покровськ, площа Шибанкова, буд. 1-А, ЄДРПОУ 13498562) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Рост (85700 м.Волноваха, вул.100 Років Червоного хреста, буд.34, ЄДРПОУ 30197420) інфляцію в сумі 35078,95 грн. та три проценти річних в сумі 3800,36 грн., судовий збір в сумі 1600,00 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

В судовому засіданні 05.09.2017р. оголошено повний текст рішення.

Суддя Г.В. Левшина