Рішення

від 31.08.2017 по справі 917/824/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул.Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31.08.2017р. Справа № 917/824/17

за позовом Заступника керівника Миргородської місцевої прокуратури Полтавської області (вул.Незалежності, буд. 64А, с. Диканька, Полтавська область, 38500)

в інтересах держави в особі ОСОБА_1 сільської ради Шишацького району Полтавської області (с.Ковалівка Шишацького району Полтавської області, 38010)

до Приватного підприємства "Прометей - 2000" (с. Ковалівка, Шишацький район, Полтавська область,38010)

про визнання недійсним договору оренди та звільнення приміщення

Суддя Безрук Т. М.

Представники:

від прокуратури: не з"явився

від позивача: ОСОБА_2, ОСОБА_3

від відповідача: ОСОБА_4

Розглядається позовна заява про визнання недійсним договору оренди приміщення для офісу від 02.01.2015р., загальною площею 136 кв.м., що знаходиться за адресою вул. Шкільна, буд.1 с. Ковалівка, Шишацького району, Полтавської області та звільнення цього приміщення.

Позивач (ОСОБА_1 сільська рада) проти задоволення позову прокурора заперечує, оскільки даний договір не суперечить інтересам місцевої громади; приміщення відповідачу надавалось в оренду з умовою проведення ремонту та відновлення роботи дитячого закладу (дитячого садка), який було закрито із-за аварійного стану; відповідачем за власні кошти проведено відновлювальні роботи будівлі, проведено електропостачання; позивачем створено комісію для передачі комунального майна в оренду; задоволення позову може призвести до припинення роботи дитячого закладу, в якому розташоване спірне приміщення.

Відповідач у відзиві проти позову заперечує, посилаючись на те, що 1/4 частини дитячого садка надана йому під офіс з умовою вкладення власних коштів в ремонтні та відновлювальні роботи дитячого закладу. Відповідачем за період з 2003р. по 2004р. здійснено ремонтні роботи на загальну суму 110000,00 грн., за період з 2008р. по даний час відповідач підтримує за власні кошти дитячий заклад в належному стані, забезпечує його електроенергією, яка подається від приватної електростанції № 63, відповідач здійснює автономне опалення закладу, забезпечує охорону дитячого садка.

В судовому засіданні 31.08.2017р. судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення згідно ст. 85 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив:

Згідно частини 3 статті 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Рішенням Конституційного суду України від 08.04.1999 №3-рп/9 (пункти 2, 3 резолютивної частини) визначено, що під поняттям «орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах» , зазначеним у частині 2 статті 2 Господарського процесуального кодексу України, потрібно розуміти орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади.

Ця заява у відповідності із ст. 2 ГПК України є підставою для порушення справи в господарському суді

Згідно статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод є попередження свавільного захоплення власності, конфіскації, експропріації та інших порушень безперешкодного користування своїм майном. При цьому в своїх рішеннях Європейський суд з прав людини постійно вказує на необхідність дотримання справедливої рівноваги між інтересами суспільства та необхідністю дотримання фундаментальних прав окремої людини. Необхідність забезпечення такої рівноваги відображено у статті 1, зокрема вказано на необхідність дотримання обґрунтованої пропорційності між застосованими заходами та переслідуваною метою, якої намагаються досягти шляхом позбавлення особи її власності.

При цьому Європейський суд з прав людини у своїй практиці зауважує, що при визначенні суспільних інтересів завдяки безпосередньому знанню суспільства та його потреб національні органи мають певну свободу розсуду, оскільки вони першими виявляють проблеми, які можуть виправдовувати позбавлення власності в інтересах суспільства, та знаходять засоби для їх вирішення.

Cтворена Конвенцією система захисту покладає саме на національні органи влади обов'язок визначальної оцінки щодо існування проблеми суспільного значення, яка виправдовує як заходи позбавлення права власності, так і необхідність запровадження заходів з усунення несправедливості.

Положеннями Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод і практики Європейського суду з прав людини забезпечено врахування принципу справедливої рівноваги між суспільними інтересами та необхідністю дотримання прав власників.

Згідно з частиною 2 статті 5 Конституції України носієм суверенітету і єдиним джерелом влади в Україні є народ. Народ здійснює владу безпосередньо і через органи державної влади та органи місцевого самоврядування.

Таким чином, і з огляду на зазначену норму Закону України «Про прокуратуру» , прокурор може заявити позов в інтересах держави, який виражається в інтересах частини українського народу - членів територіальної громади, якщо захист них інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює саме орган місцевого самоврядування, хоча він, цей орган, навпаки покликаний ці інтереси захищати.

Такий підхід узгоджується з Європейською хартією місцевого самоврядування 1985 року (ратифікована Законом України від 15 липня 1997 року № 452/97-ВР), яка передбачає, що органи місцевого самоврядування при вирішенні відповідної частини публічних (суспільних) справ (public affairs) діють під власну відповідальність в інтересах місцевого населення, й у правовій системі держав-учасниць, зокрема у сфері адміністративного контролю за органами самоврядування, має забезпечуватись співмірність (баланс) між заходами контролю та важливістю інтересів, які контролюючий орган має намір захищати (ст. 3, ст. 8).

Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» місцеве самоврядування здійснюється територіальними громадами сіл, селищ, міст як безпосередньо, так і через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи, а також через районні та обласні ради, які представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст.

Згідно з частиною 1 статті 10 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, ним та іншими законами.

Відповідно до статті 4 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» одним із принципів місцевого самоврядування в Україні є судовий захист прав місцевого самоврядування.

Пункт 8 статті 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» зазначає, що право комунальної власності територіальної громади захищається законом на рівних умовах з правами власності інших суб'єктів.

Абзацом 2 пункту 2.10 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 1 1 від 29.05.2013 «Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними» визначено, що прокурор, звертаючись до господарського суду із заявою про визнання правочину недійсним, виступає позивачем або зазначає у ній позивачем державний чи інший орган або установу, організацію, уповноважені здійснювати відповідні функції держави у спірних правовідносинах, наприклад, управляти майном, що є предметом цього правочину, і визначає відповідачами, як правило, сторони за правочином (договором). Виняток можуть становити випадки, коли однією з сторін є названий орган (установа, організація) у такому разі відповідачем визначається друга сторона.

Отже, даний позов заявлено прокурором з метою захисту інтересів держави у сфері комунальної власності. Звернення прокурора до суду в цих спірних правовідносинах спрямоване на задоволення суспільної потреби у відновленні законності при вирішенні суспільно значимого питання - повернення майна територіальній громаді, з урахуванням принципу справедливої рівноваги між суспільними інтересами та необхідністю дотримання прав власників.

З огляду на викладене, позов пред'явлено прокурором в межах процесуальних повноважень.

Дитячий садочок Чебурашка , що знаходиться за адресою вул. Шкільна, буд.1, с.Ковалівка, Шишацького району, Полтавської області є власністю територіальної громади с.Ковалівка в особі ОСОБА_1 сільської ради, що підтверджується свідоцтвом про право власності від 04.01.2011р. та перебуває на балансі ОСОБА_1 сільської ради (а.с.18-20).

02.01.2015р. між ОСОБА_1 сільською радою Шишацького району Полтавської області (позивачем, орендодавцем) та Приватним підприємством «Прометей-2000» (відповідачем, орендарем) укладено договір оренди приміщення для офісу (надалі - Договір); (а.с.14-15).

Згідно умов Договору орендодавець передає, а орендар приймає у тимчасове володіння приміщення загальною площею 136 кв.м. дитячий садок, що знаходиться за адресою: с.Ковалівка, Шишацького району Полтавської області, для розміщення офісу.

Згідно п.8.1 Договору строк дії даного договору до 31.12.2015р.

Додатковою угодою №1 від 04.01.2016 року до Договору продовжено строк дії договору до 31.12.2016 року (а.с.16). Додатковою угодою №1 від 03.01.2017 року до Договору продовжено строк дії договору до 31.12.2017 року (а.с.17).

Пунктом 3.1 Договору визначено, що за користування об'єктом оренди орендар сплачує орендодавцю орендну плату 2,45 грн. за 1 квадратний метр, що складає 333,2 грн. за 1 місяць та 4000 грн. за рік.

Прокурор прохає визнати даний договір недійсним, оскільки він укладений з порушеннями вимог діючого законодавства, зокрема, Закону України Про оренду державного та комунального майна .

Згідно до статті 2 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

Відповідно до частини 7 статті 179 Господарського кодексу України господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Частиною 2 статті 180 Господарського кодексу України зазначено, що істотними умовами договору є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

Статтею 10 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» встановлений вичерпний перелік істотних умов договору оренди комунального майна, серед яких: об'єкт оренди; термін, на який укладається договір оренди; орендна плата з урахуванням її індексації; порядок нарахування амортизаційних відрахувань, якщо їх нарахування передбачено законодавством; відновлення орендованого майна та умови його повернення; виконання зобов'язань; забезпечення виконання зобов'язань; порядок здійснення орендодавцем контролю за станом об'єкта оренди; відповідальність сторін; страхування орендарем взятого ним в оренду майна; обов'язки сторін щодо забезпечення пожежної безпеки орендованого майна.

Частина 2 статті 284 Господарського кодексу України передбачає, що оцінка об'єкта оренди здійснюється за відновною вартістю, крім об'єктів оренди державної та комунальної власності, оцінка яких здійснюється за методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до статті 11 Закону України «Про оренду державного і комунального майна» та абзацу 2 пункту 2 Методики, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України №629 від 10.08.1995 «Про затвердження Методики оцінки об'єктів оренди. Порядку викупу орендарем оборотних матеріальних засобів та Порядку надання в кредит орендареві коштів та цінних паперів» , оцінка обов'язково проводиться перед укладенням договору оренди та перед продовженням (поновленням) договору оренди у разі, коли на момент продовження дії такого договору остання оцінка об'єкта оренди була проведена більш як три роки тому.

Пунктом 1 зазначеної вище Методики оцінки об'єктів оренди передбачено, що відповідно до цієї Методики проводиться оцінка майна державних підприємств, установ та організацій, іншого окремого індивідуально визначеного майна, що перебуває в державній та комунальній власності, підприємств, заснованих на майні, що належить Автономній Республіці Крим або перебуває, у комунальній власності (далі підприємства), що передається в оренду.

Пунктом 2 вказаної Методики встановлено, що оцінка об'єктів оренди проводиться з метою визначення вартості таких об'єктів згідно з положеннями (національними стандартами) оцінки майна та цією Методикою з урахуванням положень (стандартів) бухгалтерського обліку для відображення її в договорі оренди та використання під час розрахунку орендної плати.

Оцінка обов'язково проводиться перед укладенням договору оренди та перед продовженням (поновленням) договору оренди у разі, коли на момент продовження дії такого договору остання оцінка об'єкта оренди була проведена більш як три роки тому та те, що передбачені цією Методикою послуги з проведення незалежної оцінки об'єкта оренди (активів, що входять до складу об'єкта оренди) та аудиторської перевірки об'єкта оренди оплачує орендар.

Згідно з пунктом 19 Методики у разі оренди нерухомого та іншого окремого індивідуально визначеного майна здійснюється його незалежна оцінка.

Відповідно до пункту 3 Методики поняття «незалежна оцінка» вживається у значенні, наведеному у Законі України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» .

Згідно статті 3 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» незалежною оцінкою майна вважається оцінка, що проведена суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання.

Як встановлено судом, перед укладанням спірного договору оренди, незалежна оцінка об'єкта оренди, з метою визначення вартості майна для відображення її в спірному договорі оренди та використання під час розрахунку орендної плати - не проводилася.

Листом за №291 від 14.04.2017р. ОСОБА_1 сільська рада Шишацького району підтвердила, що ціна по договору оренди є договірною, експертна оцінка нерухомого майна не проводилась (а.с.22).

Тобто, вказаний договір укладений не у відповідності до вимог діючого законодавства.

Частиною 1 статті 203 Цивільного кодексу України передбачені загальні вимоги, додержання яких є обов'язковим для чинності правочину, а саме зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Статтею 204 Цивільного кодексу України визначено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Пунктом 2.9. постанови пленуму Вищого господарського суду України №1 1 від 29.05.2013 «Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними» передбачено, що на підставі статті 215 Цивільного кодексу України недійсними можуть визнаватися не лише правочини, які не відповідають цьому Кодексу, а й такі, що порушують вимоги інших законодавчих актів України, указів Президента України, постанов Кабінету Міністрів України, інших нормативно-правових актів, виданих державними органами, у тому числі відомчих, зареєстрованих у встановленому порядку.

Згідно частиною 1 статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У ньому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин

Отже, вказаний правочин, який укладений між орендодавцем та орендарем, суперечить вимогам законодавства України, інтересам держави та суспільства, в тому числі Закону України «Про оренду державного і комунального майна» , Господарському кодексу України та Цивільному кодексу України, що, в свою чергу, є підставою для визнання його недійсним.

Згідно частини 1 статті 216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Статтею 236 Цивільного кодексу України встановлено, що недійсний правочин є недійсним з моменту його вчинення, але якщо за недійсним правочином права та обов'язки передбачалися лише на майбутнє, можливість настання їх в майбутньому припиняється.

Відповідно до вимог частини 3 статті 207 Господарського кодексу України виконання господарського зобов'язання, визнаного судом недійсним повністю або частково, припиняється з дня набрання рішенням законної сили як таке, що вважається недійсним з моменту його виникнення. У разі, якщо за змістом зобов'язання воно може бути припинено лише на майбутнє, таке зобов'язання визнається недійсним і припиняється на майбутнє.

Таким чином, відповідно до положень статті 21 Цивільного кодексу України, статті 207 Господарського кодексу України та статті 216 Цивільного кодексу України договір оренди приміщення від 2 січня 2015 року, укладений між ОСОБА_1 сільською радою ІІІишацького району та Приватним підприємством «Прометей-2000» за вищенаведених підстав підлягає визнанню недійсним.

В п. 2.7 постанови пленуму Вищого господарського суду України №11 від 29.05.13 «Про деякі питання практики визнання правочинів (господарських договорів) недійсними» , частиною третьою статті 207 Господарського кодексу України передбачена можливість припинення господарського зобов'язання лише на майбутнє. Отже, якщо зі змісту господарського договору випливає, що зобов'язання за цим договором може бути припинено лише на майбутнє, оскільки неможливо повернути усе одержане за ним (наприклад, вже здійснене користування за договором майнового найму (оренди), користування електроенергією, спожиті послуги, зберігання, здійснене за відповідним договором, тощо), то господарський суд одночасно з визнанням господарського договору недійсним (за наявності підстав для нього) зазначає в резолютивній частині рішення, що зобов'язання за договором припиняється лише на майбутнє.

В п.2.12 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 № 12 «Про деякі питання практики застосування законодавства про оренду (найм) майна» визначено, що з урахуванням змісту статті 236 ЦК України і частини третьої статті 207 ГК України зобов'язання за визнаним недійсним договором оренди припиняються на майбутнє.

Аналогічний висновок міститься в постанові Вищого господарського суду України у постанові від 26.01.2016 по справі №920/414/15, де предметом спору виступали договірні відносини у сфері оренди державного майна, зазначив, що не може автоматично продовжуватися той договір (на тих самих умовах), істотна умова якого (вартість майна на час вирішення питання про продовження договору та, відповідно, орендна плата) є фактично невизначеною.

Оскільки спірний договір є договором оренди, зобов'язання сторін за цим договором припиняються на майбутнє з моменту набрання рішенням законної сили.

Заперечення позивача ОСОБА_1 сільської ради та відповідача судом відхиляються оскільки даний договір укладений з порушенням чинного законодавства, що не сприяє в повному обсязі надходженню доходів до місцевого бюджету з метою їх подальшого використання для забезпечення завдань і функцій держави та місцевого самоврядування.

Позивач у позові прохає також покласти на відповідача судові витрати понесені ним у даній справі.

При подачі даного позову Прокуратурою Полтавської області сплачено 3200 грн. судового збору за платіжним дорученням від 11.05.2017р. № 685 (а.с.13). Факт надходження даного судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України підтверджено випискою від 16.05.2017р. (а.с.43).

Згідно ст.49 ГПК України якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору.

Відповідно до ст. ст. 44, 49 ГПК України судові витрати, понесені позивачем на оплату судового збору, покладаються на ОСОБА_1 сільську раду та відповідача порівну, оскільки спір виник внаслідок неправильних дій як позивача, так і відповдіача під час укладення спірного договору.

Керуючись ст.ст. 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Визнати недійсним та припинити на майбутнє договір оренди приміщення для офісу від 02.01.2015р., укладений між ОСОБА_1 сільською радою Шишацького району та Приватним підприємством «Прометей-2000» , на оренду приміщення загальною площею 136 квадратних метрів за адресою вул. Шкільна, 1, с.Ковалівка, Шишацького району, Полтавської області.

3. Зобов'язати Приватне підприємство «Прометей-2000» (с. Ковалівка, Шишацького району, Полтавської області, ідентифікаційний код 25273621) звільнити приміщення загальною площею 136 квадратних метрів за адресою вул. Шкільна,1, с Ковалівка, Шишацького району Полтавської області.

4. Стягнути з Приватного підприємства «Прометей-2000» (с.Ковалівка, Шишацького району, Полтавської області, ідентифікційний код 25273621) на користь Прокуратури Полтавської області (м. Полтава, вул.1100-річчя Полтави, буд.7, ідентифікційний код 02910060) 1600 грн. 00 коп. відшкодування витрат зі сплати судового збору.

5. Стягнути з ОСОБА_1 сільської ради Шишацького району Полтавської області (с.Ковалівка Шишацького району Полтавської області, 38010, ідентифікаційний код 21048778) на користь Прокуратури Полтавської області (м. Полтава, вул.1100-річчя Полтави, буд.7, ідентифікційний код 02910060) 1600 грн. 00 коп . відшкодування витрат зі сплати судового збору.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено та підписано: 05.09.2017р.

Суддя Безрук Т.М.