Рішення

від 29.08.2017 по справі 922/2079/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 715-77-21, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" серпня 2017 р.Справа № 922/2079/17

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Аюпової Р.М.

при секретарі судового засідання Васильєві А.В.

розглянувши справу

за позовом Приватного виробничого підприємства "Харківліфт - 1", м. Харків до Товариства з обмеженою відповідальністю "Територія виробництва", м. Харків про стягнення грошових коштів в розмірі 17639,05 грн. за участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_1, дов. від 24.07.2017р.;

відповідача - не з'явився.

ВСТАНОВИВ:

Позивач - Приватне виробниче підприємство "Харківліфт - 1", м. Харків, звернувся до господарського суду Харківської області з позовом до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Територія виробництва", м. Харків, про стягнення заборгованості за договором підряду № 246Л від 27.10.2014р., укладеним між сторонами даного спору, в розмірі 17639,05 грн., з яких: 12624,80 грн. - сума основної заборгованості, 1695,53 грн. - пеня, 2781,31 грн. - інфляційні втрати, 537,41 грн. - 3% річних за прострочення виконання грошового зобов'язання. Також позивач просить суд покласти на відповідача судові витрати.

Ухвалою господарського суду від 26.06.2017р. прийнято вказану позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її до розгляду у судовому засіданні на 25.07.2017р. об 11:45 год.

Ухвалою господарського суду від 25.07.2017р. продовжено строк розгляду даного спору на 15 днів, в порядку статті 69 ГПК України, до 06.09.2017р. Розгляд справи відкладено на 29.08.2017р. об 11:45 год.

29.08.2017р., через канцелярію суду, представником позивача надано клопотання про відмову від позову, в частині пред'явленої до стягнення суми пені в розмірі 1695,53 грн. (вх. № 27580).

У судовому засіданні 29.08.2017р. представник позивача позов підтримав, з урахуванням поданого клопотання та просив суд його задовольнити.

Представник відповідача у судове засідання 29.08.2017р. не з'явився, про причину неявки суд не повідомив, відзив на позов не надав, заборгованість не спростував. Про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, про що свідчать наявні в матеріалах справи поштові повідомлення про отримання представником відповідача ухвал суд про порушення провадження у справі та відкладення розгляду справи.

Розглянувши клопотання позивача про відмову від позову, в частині пред'явленої до стягнення суми пені в розмірі 1695,53 грн., суд зазначає наступне.

Враховуючи, що, відповідно до ст. 22 ГПК України, позивач вправі відмовитись від позову, приймаючи до уваги, що заява про часткову відмову від позову підписана повноважною особою ПВП "Харківліфт-1", який діє на підставі довіреності від 24.07.2017р., якою представнику позивача - ОСОБА_1, надано право на відмову від позову, господарський суд, відповідно до ст. 78 ГПК України, приймає часткову відмову позивача від позову в частині нарахованої суми пені, оскільки вважає, що ця відмова не суперечить діючому законодавству і не порушує чиї-небудь права та охоронювані законом інтереси та, на підставі чого, у господарського суду наявні підстави для припинення провадження по справі в цій частині, згідно п. 4 ст. 80 ГПК України.

Суд звертає увагу позивача на те, що наслідком відмови позивача від позову є припинення провадження у справі в цій частині та недопустимість повторного звернення до господарського суду із спору між тими ж сторонами, про той же предмет із тих же підстав.

Беручи до уваги, що відповідач правами, передбаченими ст. 22 ГПК України, не скористався, процесуальне право на участь у судовому засіданні не реалізував, а, відповідно до статті 33 ГПК України обов'язок доказування і подання доказів покладено на сторони, суд згідно ст. 75 ГПК України розглядає справу за наявними матеріалами.

З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

Як свідчать матеріали справи, 27.10.2014р. між Приватним виробничим підприємством "Харківліфт-1" надалі (позивач, підрядник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Територія виробництва" (відповідач, замовник) укладено договір підряду № 246 Л (Договір) на виконання роботи з часткового обслуговування ліфту замовника. Вартість робіт було визначено за домовленістю сторін в сумі 676,80 грн. в місяць. Термін оплати виконаних робіт - на основі підписаних актів приймання робіт, протягом десяти днів наступного місяця за звітним.

В подальшому додатковими угодами №1-2 до Договору було скориговано вартість робіт по договору та подовжено термін його дії:

- згідно додаткової угоди до Договору №1 від 13.10.2015р. було скориговано вартість робіт - 740,00грн. в місяць, термін дії Договору подовжено до 31.12.2016р.

- згідно додаткової угоди до Договору №2 від 17.10.2016р. було скориговано вартість робіт - 805,00 грн. в місяць, термін дії Договору подовжено до 31.12.2017р.

Як зазначає позивач, в період з червня 2015 року по листопад 2016 року включно, відповідно до наданих до матеріалів справи актів прийому робіт по технічному обслуговуванню ліфтів, підписаних повноважними представниками замовника та підрядника, позивачем виконані роботи на загальну суму 12900,80 грн.

Натомість, як зазначає позивач, відповідач за виконані позивачем та прийняті відповідачем роботи розрахувався частково, та має заборгованість за укладеним між сторонами даного спору Договору від 27.10.2014р., в розмірі 12624,80 грн.

Враховуючи несплату відповідачем заборгованості за виконані позивачем роботи в розмірі 12624,80 грн., позивачем на адресу відповідача було направлено вимогу за вих. №8 від 29.03.2017р., в якій позивач просив відповідача сплатити існуючу за Договором заборгованість.

Направлена на адресу відповідача вимога, залишилась без відповідного реагування з боку відповідача, що і стало підставою для звернення позивача з відповідним позовом до господарського суду Харківської області з вимогою про стягнення суми основної заборгованості за Договором від 27.10.2014р. в розмірі12624,80 грн., суми інфляційних нарахувань в розмірі 2781,31 грн. та 3% річних в розмірі 537,41 грн., нарахованих за прострочення виконання відповідачем грошового зобов'язання.

На час розгляду справи, матеріали справи не містять доказів сплати даної суми заборгованості відповідачем в добровільному порядку.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, суд виходить з наступного.

За загальним положенням цивільного законодавства, зобов'язання виникають з підстав, зазначених у статті 11 ЦК України. За приписами частини 2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав та обов'язку, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

У відповідності із ст. 173 ГК України та ст. 509 ЦК України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконати її обов'язку.

Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 ГК України).

Відповідно до ч. 7 ст. 179 ГК України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно статті 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 статті 16 ЦК України, частиною 2 статті 20 ГК України, одним із способів захисту права є примусове виконання обов'язку в натурі (присудження до виконання обов'язку в натурі).

Відповідно до ст. 598 ЦК України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом та припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених законом або договором, а згідно статті 599 ЦК України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно з ч.1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст. 193 ГК України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Судом встановлено, що Договір від 27.10.2014р., укладений між його сторонами (позивачем та відповідачем у справі), за своєю правовою природою є договором підряду.

Відповідно до ст. 837 ЦК України, за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Згідно ст. 839 ЦК України, підрядник зобов'язаний виконати роботу, визначену договором підряду, із свого матеріалу і своїми засобами, якщо інше не встановлено договором. Підрядник відповідає за неналежну якість наданих ним матеріалу і устаткування, а також за надання матеріалу або устаткування, обтяженого правами третіх осіб.

Відповідно до ст. 843 ЦК України, у договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення.

Відповідно до ст. 846 ЦК України, строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду.

Частина 4 ст. 882 ЦК України передбачає, що передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною. Акт, підписаний однією стороною, може бути визнаний судом недійсним лише у разі, якщо мотиви відмови другої сторони від підписання акта визнані судом обґрунтованими.

Факт виконання робіт підтверджується наявними в матеріалах справи актами виконаних в період з червня 2015 року по листопад 2016 року включно, робіт по технічному обслуговуванню ліфтів, на загальну суму 12900,80 грн., підписаних повноважними представниками замовника та підрядника та скріплених їх печатками.

Натомість, відповідач за виконані позивачем та прийняті відповідачем роботи розрахувався частково, та має заборгованість за укладеним між сторонами даного спору Договору від 27.10.2014р., в розмірі 12624,80 грн., яка залишається несплаченою.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 ЦК України, зокрема, безпосередньо з актів цивільного законодавства.

Відповідно статей 55 Конституції України, статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Враховуючи, що відповідно до ст. 526 ЦК України, ст. ст. 193, 198 ГК України, зобов'язання повинні виконуватись належним чином і у встановлений строк відповідно до умов і порядку укладеного між сторонами договору та згідно з вимогами закону, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, приймаючи до уваги викладені обставини, та враховуючи те, що відповідач не надав суду жодного документу, який би спростовував позовні вимоги, суд визнає вимогу позивача щодо стягнення з відповідача суми основного боргу за виконані роботи в розмірі 12624,80 грн. належно обґрунтованою, доведеною матеріалами справи та такою, що підлягає задоволенню.

Згідно ст. 625 ЦК України боржник, не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

Перевіривши розрахунок 3% річних у сумі 537,41 грн. та 2781,31 грн. інфляційних витрат, нарахованих згідно ч.2 ст.625 ЦК України за прострочення виконання грошового зобов'язання, суд зазначає, що відповідачем помилково до відповідного розрахунку включено період нарахування з січня 2015р. по травень 2015р. Існування заборгованості відповідача перед позивачем в даний період не підтверджується матеріалами справи, в зв'язку з чим сума 3% річних в розмірі 180,79 грн. та інфляційних витрат в розмірі 1184,61 грн. за період з з січня 2015р. по травень 2015р. є необгрунтованою та не підлягає задоволенню.

Таким чином, до стягнення на користь позивача, як правомірні та обґрунтовані підлягають сума 3% річних в розмірі 356,71 грн. та інфляційних витрат в розмірі 1596,70 грн. за період з червня 2015р. по листопад 2016р.

Відповідно до ст. 4-3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Згідно із ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Відповідно до ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.

Відповідно до вимог ст. 32 ГПК України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

При цьому, належністю доказів є спроможність фактичних даних містити інформацію щодо обставин, що входять до предмета доказування, слугувати аргументами (посилками) у процесі встановлення об'єктивної істини.

Враховуючи викладене, позовні вимоги ПВП "Харківліфт-1" підлягають частковому задоволенню.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд керується ст. 49 ГПК України, відповідно до якої витрати по сплаті судового збору в частині позовних вимог, в яких господарським судом прийнята відмова позивача від позову, покладаються на позивача. В іншій частині, враховуючи, що спір доведено до суду з вини відповідача, судові витрати покладаються на відповідача, пропорційно задоволеним позовним вимогам.

Керуючись ст. ст. 1, 12, 22, 32, 33, 34, 43, 49, 65, 75, 78, п. 4 ст. 80, 82-85 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Територія виробництва" (61017, м. Харків, вул. Сіриківська, 1, код ЄДРПОУ 31555698) на користь Приватного виробничого підприємства "Харківліфт-1" (61012, м. Харків, вул. Полтавський шлях, 28/19Д, код ЄДРПОУ 24487099) суму основного боргу в розмірі 12624,80 грн., інфляційні втрати в розмірі 1596,70 грн., 3% річних в розмірі 356,71 грн., судові витрати в розмірі 1322,36 грн.

Видати наказі після набрання рішенням законної сили.

В частині стягнення пені в розмірі 1695,53 грн. - провадження у справі припинити.

В іншій частині - в позові відмовити.

Повне рішення складено 01.09.2017 р.

Суддя ОСОБА_2

справа № 922/2079/17