Рішення

від 29.08.2017 по справі 925/876/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" серпня 2017 р. Справа № 925/876/17

Господарський суд Черкаської області в складі

головуючого - судді Єфіменка В.В.,

з секретарем судового засідання Макарченко Н.П.,

за участю представників сторін:

від позивача - ОСОБА_1 за довіреністю,

від відповідача - ОСОБА_2 за довіріенстю,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні господарського суду Черкаської області в м. Черкаси справу

за позовом Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Бужанське", с.Бужанка, Лисянського району

до Приватного акціонерного товариства "УкрАгро НПК", м.Жашків

про стягнення коштів,

ВСТАНОВИВ:

Заявлено позов про стягнення з відповідача на користь позивача 353 107 грн. 50 коп. боргу; 21050 грн. 98 коп. неустойки; 7809 грн. 67 коп. втрат внаслідок інфляції та 2467 грн. 3% річних за неналежне виконання грошових зобов'язань по розрахунках за договором поставки від 27.01.2017 № 79Ж посилаючись на ст.625 ЦК України, а також витрат по сплаті судового збору в розмірі 5766 грн. 53 коп.

Представник позивача в судовому засіданні заявлені вимоги підтримав повністю, з підстав, викладених в позовній заяві.

Відповідач у відзиві на позов та його представник в судовому засіданні заявлені вимоги не визнав посилаючись на те, що 25 квітня 2017 року Позивачем шляхом направлення письмової вимоги було повідомлено Відповідача про часткову відмову від Договору поставки №Ж79 від 27.01.2017, а тому, враховуючи положення статей 615, 651 ЦК України, Договір поставки №Ж79 від 27.01.2017 був змінений. Тобто, у відповідності до Договору поставки №Ж79 під 27.01.2017 з урахуванням часткової відмови Позивача висловленої у вимозі від 25.04.2017, Відповідачем було поставлено, а Позивачем прийнято оплаченого Товару загальною кількістю 39.5 тон на загальну суму 313 432,50 грн., в іншій частині зобов'язання сторін були припинені 25 квітня 2017 року.

Представник відповідача зазначив, що у зв'язку з частковою відмовою та зміною Позивачем в односторонньому порядку положень Договору поставки №Ж79 від 27.01.2017, на підставі та в порядку встановленому статтями 615, 651 Цивільного кодексу України, зобов'язання Сторін щодо поставки Відповідачем 44.5 тон Товару та оплати Позивачем його вартості в розмірі 353 107,50 грн. були припинені 25.04.2017, і застосування положень Розділу 111 (Окремі види зобов'язань) Підрозділу 1 (Договірні зобов'язання) Глави 54 (Купівля-продаж) Цивільною кодексу України, в т.ч. статті 693, щодо порядку та підстав стягнення 353 107.50 грн. не можливо та не відповідає вимогам чинного законодавства.

Представник відповідача вважає, що зобов'язання сторін виконані в повному обсязі, а саме Відповідачем було поставлено, а Позивачем прийнято оплаченого Товару загальною кількістю 39.5 тон на загальну суму 313 432,50 грн. В іншій частині зобов'язання сторін припинені 25.04.2017 в зв'язку з частковою відмовою Позивача від Договору.

Таким чином, як вважає представник відповідача, товариство набуло зазначені кошти за рахунок іншої сторони не в порядку виконання договірного зобов'язання, а поза підставами, передбаченими Договором поставки №Ж79 від 27.01.2017, внаслідок їх перерахування на рахунок відповідача понад вартість Товару, який підлягав поставці і був поставлений та прийнятий Позивачем, що виключає застосування до відносин сторін норм зобов'язального права, які застосовуються до окремих видів угод, та якими Позивач обґрунтовував позовні вимоги, оскільки зобов'язання стосовно повернення цих грошових коштів в розмірі 353 107.50 грн. за правовою природою є таким, що виникло у зв'язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави (стаття 1212 ЦК України), тобто є окремим від зобов'язань, які виникають з договору поставки і заснованого на його умовах про попередню оплату вартості товару.

Представник відповідача звернув увагу суду на те, що нарахування штрафних санкцій за порушення зобов'язань Відповідача, передбачених пунктом 5.1. Договору поставки №Ж79 від 27.01.2017, можливе тільки та виключно в період існування такого порушення зобов'язання, тобто можливо за період починаючи від дня порушення Відповідачем зобов'язання, а саме з 11 квітня 2017 року по дату фактичного припинення зобов'язання Відповідача -24 квітня 2017 року (включно). А тому і нарахування пені відповідач вважає безпідставним, її розмір таким, що не відповідає вимогам та нормам чинного законодавства.

Відповідач, посилаючись на Постанову Верховного суду України у справі №6-2491цс15 від 02.03.2016 зазначив, що розмір процентів за користування чужими грошовими коштами у разі припинення договору купівлі-продажу (поставки) не встановлено законом або іншим актом цивільного законодавства.

Суд, вислухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи та подані сторонами докази, приходить до наступного.

За приписами ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Предметом спору є стягнення з відповідача на користь позивача господарських санкцій за неналежне виконання відповідачем умов договору поставки.

За змістом статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

За приписами ст. 712 ЦК України за договором поставки (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не передбачено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Ч.1 ст.181 Господарського кодексу (далі - ГК) України визначено, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

З матеріалів справи вбачається, що 27 січня 2017 року між сторонами було укладено Договір поставки № Ж79 (далі - Договір), предметом якого була поставка відповідачем (далі - Постачальник) карбамідно - аміачної суміші (КАС-32) (далі - Товар) в кількості 84 тони загальною вартістю 666540,00 грн. (а.с.14-15). Відтак, ціна договору - 666540 грн.

За умовами п.4.1 Договору Покупець повинен здійснити 100% попередню оплату до 03.02.2017.

На підставі п 3.3. Договору Постачальник повинен був здійснити поставку Товару до 10 квітня 2017 року.

П.5.1 Договору передбачено, що у випадку несвоєчасної поставки Товару Покупцю, Постачальник сплачує Покупцю неустойку в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості несвоєчано поставленого Товару за кожен день прострочення поставки .

П. 8.5 Договору визначено, що у випадках, не передбачених цим Договором, сторони керуються нормами чинного законодавства.

На виконання умов Договору позивач платіжним дорученням № 96 від 01.02.2017 сплатив Постачальнику грошові кошти в сумі 666540,00грн. (а.с.16).

На підставі видаткової накладної №Ж687 від 27.02.2017 Постачальник поставив партію Товару в кількості 39,5 тон на загальну суму 313432,5 грн. (а.с.17).

28.04.2017 Позивач надіслав Відповідачу вимогу від 25.04.2017 №44 про повернення грошових коштів у сумі 553107,50 грн. за недопоставлений товар, в якій повідомив відповідача про відмову від вищевказаного Договору в частині недопоставленого товару та просив повернути кошти в сумі 353107,50 грн., сплачені в порядку попередньої оплати (а.с.11-12).

Аналізуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позивач на підставі ч.1 ст.665, ч.2 ст.693 ЦК України використав своє право відмовитися від договору купівлі-продажу в частині недопоставленого товару в розмірі 353107,50 грн., які були сплачені позивачем на виконання умов Договору №Ж687 від 27.02.2017.

Доказів виконання відповідачем вищевказаного Договору в частині повернення грошових коштів (передоплати) в сумі 353107,50 грн. до суду не подано.

За приписами ст. 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами.

Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Статтею 625 ЦК України визначено загальні правила відповідальності за порушення грошового зобов'язання, її дія поширюється на всі види грошових зобов'язань, якщо інше не передбачено спеціальними нормами, що регулюють суспільні відносини з приводу виникнення, зміни чи припинення окремих видів зобов'язань. Дія статті поширюється на порушення грошового зобов'язання, яке існувало між сторонами до його припинення з ініціативи позивача.

У зв'язку із цим застосуванню підлягає стаття 1212 ЦК України , згідно з якою особа , яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого ) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно ), зобов'язана повернути потерпілому це майно . Особа зобов'язана повернути майно і тоді , коли підстава , на якій воно було набуте , згодом відпала . Це положення застосовується і до вимог про повернення виконаного за недійсним правочином .

Якщо без достатньої правової підстави набуваються або зберігаються гроші (як готівкові , так і безготівкові ), на них нараховуються відсотки згідно зі статтею 536 ЦК України з того часу , коли набувач дізнався або повинен був дізнатися про безпідставність набуття або збереження грошових коштів .

Суд приходить до переконання, що у разі стягнення безпідставно набутих чи одержаних грошей нараховуються відсотки відповідно до статті 536 ЦК України й унеможливлюється стягнення 3 % річних від простроченої суми та втрат внаслідок інфляції відповідно до частини другої статті 625 ЦК України.

Договір не містить умов щодо стягнення пені за неповернення попередньої оплати після припинення/розірвання Договору.

Оскільки 25.04.2017 зобов'язання Сторін щодо поставки Відповідачем 44.5 тон Товару та оплати Позивачем його вартості в розмірі 353 107,50 грн. були припинені, в частині стягнення нарахованих позивачем господарських санкцій суд вважає за необхідне відмовити.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до переконання, що внаслідок припинення Договору із ініціативи позивача, позов підлягає до часткового задоволення і з відповідача на користь позивача необхідно стягнути 353107,50 грн. попередньої оплати по договору поставки від 27.01.2017 № 79Ж, сплачених до його припинення.

Витрати позивача по сплаті судового збору. підлягають відшкодуванню з відповідача на користь позивача пропорційно задоволених вимог в розмірі 5296 грн. 61 коп.

Керуючись ст.ст. 49, 82-85 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути 353107,50 грн. та 5296 грн. 61 коп. витрат по сплаті судового збору з Приватного акціонерного товариства "УкрАгро НПК" (код ЄДРПОУ 31961067, вул.Промислова,1, м.Жашків , Черкаська область, 19200) на користь Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Бужанське " (код ЄДРПОУ 03791108, с.Бужанка , Лисянського району, Черкаської області, 19333).

В іншій частині позову - відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного господарського суду протягом 10 денного строку в порядку, визначеному ГПК України з дня складення і підписання повного тексту рішення.

Рішення складено 01.09.2017

Суддя В.В.Єфіменко