Постанова

від 04.06.2007 по справі ас-42/466-06

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Україна

Україна

Харківський апеляційний

господарський суд

Постанова

Іменем України

Адміністративна

справа                             

Головуючий по 1-й інстанції                                                               

№ АС-42/466-06                                               

Суддя -Яризько В.О.

Доповідач по 2-й інстанції

                                           Суддя

-Бабакова Л.М.

                30 травня 2007 р.                                                   

м. Харків              

Колегія суддів Харківського

апеляційного господарського суду у складі:        головуючого судді Карбань І.С., суддів

Бабакової Л.М., Шутенко І.А.

При секретарі Колесніковій С.В.

За участю представників сторін:

прокурора -Стовбер Т.О.

(посв.)

позивача - Семенченко

В.В. - дов. № 420/10/10-014 від 04.04.2007р. 

1-го відповідача -ОСОБА_2

-дов. НОМЕР_1

2-го відповідача -не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні

Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу 1-го

відповідача (вх.1137Х/2-4) СПД ФО ОСОБА_1, на постанову

господарського суду Харківської області від 20.11.2006р. по справі  № АС-42/466-06

за позовом Прокуратури

Краснокутського району Харківської області, смт. Краснокутськ Харківської

області в інтересах держави в особі ДПІ Краснокутського району Харківської

області, смт. Краснокутськ Харківської області 

до 1) СПД ФО ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1;

      2) МПП

"Ліс-сервіс", м. Луганськ 

про визнання угоди недійсною 

встановила:

Постановою господарського суду Харківської області від

20.11.2006р. (суддя Яризько В.О.) позовні вимоги було задоволено частково.

Визнано угоди, укладені між СПД ФО ОСОБА_1 та МПП "Ліс-сервіс",

згідно податкових накладних ІНФОРМАЦІЯ_2., недійсними на підставі ст. 49 ЦК

України (в редакції 1963р.). Стягнуто з МПП "Ліс-сервіс" на користь

СПД ФО ОСОБА_1 кошти, отримані по угодам, укладеним в 2003 році, в розмірі

6812764,77 грн. Стягнуто з СПД ФО ОСОБА_1 на користь державного бюджету

вартість отриманого товару в сумі 6177503,08 грн. Визнано недійсними угоди,

укладені між СПД ФО ОСОБА_1 та МПП "Ліс-сервіс", згідно податкових

накладних НОМЕР_2., НОМЕР_3., НОМЕР_4., недійсними на підставі ч. 1 ст. 215 ЦК

України (в редакції 2003р.). В задоволенні решти позовних вимог було

відмовлено.

1-й відповідач, СПД ФО ОСОБА_1, з постановою господарського суду

Харківської області від 20.11.2006р. не погодився, подав апеляційну скаргу, в

якій просив скасувати вищевказану постанову та прийняти нову постанову, якою у

задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі, посилаючись на порушення

норм матеріального та процесуального права.

Позивач, ДПІ Краснокутського району Харківської області, у

запереченні на апеляційну скаргу та у судовому засіданні просить залишити без

змін постанову господарського суду Харківської області від 20.11.2006р., а

апеляційну скаргу 1-го відповідача залишити без задоволення.

Представник прокуратури Харківської області у судовому засіданні

підтримав вимоги позивача.

2-й відповідач, МПП "Ліс-сервіс", заперечень на

апеляційну скаргу не надав, у судове засідання не з'явився та про причини

неявки Харківський апеляційний господарський суд не сповістив, хоча належним

чином був повідомлений про дату, час та місце судового засідання.

Перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції обставин

справи та правильність їх юридичної оцінки, заслухавши представників сторін,

колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду приходить до

висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, копія позовної заяви і

документи, додані до неї, судом були відправлені на адресу СПД ФО ОСОБА_1

ІНФОРМАЦІЯ_3., однак вони були повернені поштою ІНФОРМАЦІЯ_4., що

підтверджується повідомленням про невручення поштового відправлення з відміткою

"адресат вибув". Повістки про виклик у судове засідання також були

повернені, що підтверджується матеріалами справи.

Суд першої інстанції мав докази відсутності 1-го відповідача по

поважній причині, він не здійснив виклик 1-го відповідача через засоби масової

інформації за останнім відомим місцем його проживання (перебування) на території

України (ст. 39 КАС України) і неправомірно розглянув справу у його

відсутності, чим порушив норми процесуального права.

Згідно матеріалів справи, між СПД ФО ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, та МПП

"Ліс-сервіс", м. Луганськ, були укладені усні договори купівлі-продажу,

згідно умов яких СПД ФО ОСОБА_1 придбав у МПП "Ліс-сервіс" соняшник

та соняшникову олію на загальну суму 7047399,29грн., в т.ч. ПДВ -1174566,68

грн., в т.ч. в період з ІНФОРМАЦІЯ_5. були укладені угоди купівлі продажу

соняшникової олії на загальну суму 2677580,87 грн., з ІНФОРМАЦІЯ_6 були

укладені угоди купівлі-продажу соняшника на загальну суму 3499922,21 грн., з

1ІНФОРМАЦІЯ_7 були укладені угоди купівлі-продажу соняшника на загальну суму

381878,05 грн., ІНФОРМАЦІЯ_8 була укладена угода купівлі-продажу соняшникової

олії на суму 488018,16 грн.

Отримання СПД ФО ОСОБА_1 товару від 2-відповідача підтверджується

накладними, які маються в матеріалах справи. Також, МПП "Ліс-сервіс"

на адресу СПД ФО ОСОБА_1 були видані податкові накладні ІНФОРМАЦІЯ_2

Розрахунок за товар 1-відповідач здійснив готівковими коштами

частково на загальну суму 6812764,77 грн., що підтверджується квитанціями до

прибуткових касових ордерів, в т.ч. по угодам, укладеним в 2003 році, оплачено

6324746,61грн., а в 2004 році - 488018,16 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що

постановою господарського суду Луганської області від 28.04.2006 року по справі

№ 9/202пн-ад були визнані недійсними статутні документи МПП

"Ліс-сервіс", код 32539085, з моменту державної реєстрації, а саме з

02.07.2003 року. Однак, згідно листа ДПІ у Жовтневому районі м. Луганська №

5216/290 від 19.04.2006р. на ім'я Богодухівської МДПІ на запит № 188/7/17-043

від 12.04.23006р., станом на поточну дату МПП "Ліс-сервіс" з ЄДР не

виключено та ДПІ подано 13.03.2006р. позов до господарського суду Луганської

області про визнання статутних документів недійсними.

Крім того, в підтвердження позову також було додано рішення

господарського суду Луганської області від 19.07.2005р. по справі № 8/327пн,

яким було припинено юридичну особу - МПП "Ліс-сервіс", код 32539085.

Даним рішенням суду встановлено, що МПП "Ліс-сервіс" не подає

податкову звітність з 18.03.2004р. Згідно акту № 438 від 09.09.2005р.

анульоване свідоцтво про реєстрацію платника ПДВ 17156422, виданого

10.07.2003р. МПП "Ліс-сервіс", код 32539085.

В матеріалах справи відсутні докази набрання чинності даних

рішень.

Господарським судом Харківської області не були витребувані від

позивача та прокурора такі докази.

Відповідно до ст. 26 Цивільного кодексу України (1963р.), що діяв

до 01.01.2004р., тобто на момент укладення та виконання оскаржуваних угод,

юридична особа має цивільну правоздатність відповідно до встановлених цілей її

діяльності і відповідно до ст. 91 п. 4 ЦК України правоздатність юридичної

особи виникає з моменту її створення й припиняється від дня внесення запису про

її припинення до державного реєстру.

Правоздатність юридичної особи виникає з моменту затвердження її

статуту або положення, а у випадках, коли вона повинна діяти на підставі

загального положення про організації даного виду, - з моменту видання

компетентним органом постанови про її утворення. Якщо статут підлягає

реєстрації, правоздатність юридичної особи виникає в момент реєстрації.

Відповідно до ст. 6 Закону України "Про підприємства в

Україні" (що діяв до 01.01.2004р.), підприємство вважається створеним і

набуває прав юридичної особи з дня його державної реєстрації. Згідно ст. 34

цього Закону підприємство вважається реорганізованим або ліквідованим з моменту

виключення його з державного реєстру України.

Підприємства в Україні повинні діяти на засадах встановлених

законом. В

період укладення та виконання угод, ці засади були встановлені

Конституцією

України, Законом України "Про підприємництво", Законом

України "Про підприємства в Україні", ЦК України (1963).         

Під час розгляду справи судом першої інстанції на підставі

вищенаведених фактів в їх сукупності, було встановлено, що з боку осіб, які

діяли від МПП "Ліс-сервіс", завідомо була мета здійснення угоди

всупереч засадам законодавства в сфері підприємницької діяльності та

оподаткування, 2-й відповідач не мав намір сплачувати податки та надавати

звітність згідно законодавства.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та

органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на

підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та

законами України. Тому, предметом судового спору не можуть бути, зокрема,

вимоги органів державної податкової служби про визнання недійсними установчих

документів; податкових накладних; скасування (анулювання) свідоцтва про

державну реєстрацію суб'єкта господарювання та свідоцтва про реєстрацію

платником податку на додану вартість; визнання недійсними з моменту державної

реєстрації чи з іншого моменту всієї комерційної (господарської) діяльності

згаданих осіб, усіх вчинених юридично значимих дій та вчинених правочинів;

виданих, підписаних документів тощо, оскільки такі способи реалізації їх

повноважень не встановлено законом.

Судом першої інстанції помилково зроблено висновок, що у 2-го

відповідача був намір на вчинення спірного договору з метою, яка завідомо

суперечить інтересам держави і суспільства.

Наявність умислу по угодам, стосовно дійсності яких виник спір,

входять до предмету доказування в судовому процесі. Без встановлення в судовому

процесі обставин щодо стану не виконання підприємством конституційного

обов'язку сплачувати податки, встановлені законом, за результатами

господарської діяльності в цілому та конкретної цивільно-правової угоди

(правочину), зокрема, не може бути підставою для визнання таких угод

недійсними.

Доказом наявності вини сторін у формі умислу може бути лише вирок

суду по кримінальній справі, що набрав законної сили, з питань, чи мали місце

певні дії та ким вони вчинені.

Рішеннями господарського суду Луганської області від 28.04.2006р.

та від 19.07.2005р., на які посилався позивач, не була встановлена мета, яка

завідомо суперечить інтересам держави і суспільства. Ними було встановлено

тільки те, що МПП "Ліс-сервіс" не надає звітності з 18.03.2004р. та

він відсутній за адресою, де зареєстрований, а також вказано, що на час

розгляду справи (28.04.2006р.) знаходиться в стадії припинення.

Крім того, відсутність мети у 2-го відповідача підтверджується

висновком ДПІ у Жовтневому районі м. Луганська (арк. справи 63, том 1), згідно

якого МПП "Ліс-сервіс" заборгованості по платежам до бюджету станом

на 17.04.2006р. не має.

В матеріалах справи відсутні докази про виключення з державного

реєстру МПП "Ліс-сервіс".

Не надано також доказів і виключення 2-го відповідача з Реєстру

платників ПДВ, а наданий акт про анулювання свідоцтва платника ПДВ не свідчить

про таке виключення.

У випадках, встановлених Законом України "Про податок на

додану вартість", особа може за своїм бажанням набувати та втрачати статус

платника податку шляхом реєстрації як платника податку та анулювання такої

реєстрації.

Згідно з пп. "б" п. 9.8 ст. 9 Закону України "Про

податок на додану вартість" анулювання реєстрації особи як платника

податку на додану вартість відбувається, зокрема, у випадку, якщо ліквідаційна

комісія платника податку, оголошеного банкрутом, закінчує роботу або платник

податку ліквідується за власним бажанням чи за рішенням суду (фізична особа

позбувається статусу суб'єкта господарювання); згідно з абзацом 8 цього пункту

анулювання реєстрації на підставах, визначених у підпунктах "б" -

"ґ" цього пункту, здійснюється за ініціативою відповідного

податкового органу або такої особи. При застосуванні зазначених положень слід

мати на увазі, що у разі ліквідації юридичної особи анулювання реєстрації за

ініціативою податкового органу можливе лише, якщо юридичну особу виключено з

державного реєстру. До такого виключення анулювання реєстрації здійснюється

виключно за ініціативою юридичної особи (в особі ліквідаційної комісії,

ліквідатора, органу управління юридичної особи, якщо на нього покладено

виконання функцій комісії з припинення юридичної особи).

Також не здійснена і ліквідаційна процедура МПП

"Ліс-сервіс", якої потребує ст. 9 п. 9.8. Закону України "Про

ПДВ".

До анулювання реєстрації юридична особа, що перебуває у процесі

ліквідації, має право та зобов'язана, у випадках встановлених законодавством,

видавати податкові накладні на загальних підставах.

МПП "Ліс-сервіс" на момент укладення оспорюваних угод та

на момент розгляду даної справи не видалене з Єдиного державного реєстру

підприємств та організацій України, отже, воно існує як юридична особа.

Таким чином, твердження позивача стосовно відсутності у 2-го

відповідача цивільної правоздатності та цивільної дієздатності юридичної особи

є необґрунтованим, оскільки воно не підтверджено матеріалами справи, та таких

доказів судом не встановлено.

Один лише факт припинення юридичної особи за рішенням суду без

встановлення в судовому процесі обставин щодо стану не виконання підприємством

конституційного обов'язку сплачувати податки, встановлені законом, за

результатами господарської діяльності в цілому та конкретної цивільно-правової

угоди (правочину), зокрема, не може бути підставою для визнання таких угод

недійсними.

Крім того, факт по несплаті податків однією зі сторін договору є

правопорушенням, а не наявністю умислу на укладення угод з метою, яка завідомо

суперечить інтересам держави та суспільства.

Відповідно до ст. 49 Цивільного кодексу України, якщо угода

укладена з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, то при

наявності умислу в обох сторін - в разі виконання угоди обома сторонами - в

доход держави стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання угоди

однією стороною, з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею і

все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності ж

умислу лише у однієї з сторін все одержане нею за угодою повинно бути повернуто

другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного

стягується в доход держави.

Положення ст. ст. 207 та 208 ГК України слід застосовувати з ура

хуванням того, що правочин, який вчинено з метою, завідо мо суперечною

інтересам дер жави і суспільства, водночас суперечить моральним засадам

суспільства, а тому згідно з ч.1 ст.203, ч.2 ст.215 ЦК України є нікчемним, і

ви знання такого правочину недійсним судом не вимагаєть ся. Органи державної

подат кової служби, вказані в аб заці першому ст.10 Закону України “Про

державну податкову службу в Україні”, можуть на підставі п. 11 цієї статті звер

татись до судів із позовами про стягнення в доход держа ви коштів, одержаних за

правочинами, вчиненими з метою, яка завідомо суперечить інте ресам держави і

суспільства, посилаючись на їхню нікчемність. У разі задово лення позову

висновок суду про нікчемність правочину має міститись у мотивувальній, а не в

резолютивній частині су дового рішення.

Суд першої інстанції обґрунтовано відмовив позивачу в позові про

застосування наслідків, передбачених ч. 1 ст. 208 ГК України, так як санкції,

встановлені ч.1 ст.208 цього Кодексу, не мо жуть застосовуватися як сам факт

несплати податків (зборів, інших обов'язкових платежів) однією зі сторін

договору. За таких обставин правопорушенням є несплата податків, а не вчинення

пра вочину.

Частиною 1 ст. 208 ГК України пе редбачено застосування санкцій

лише судом. Це правило відповідає нормі ст. 41 Конституції, згідно з якою

конфіскація майна може бути застосована виключно рішенням суду у випадках,

обсязі та порядку, встановлених законом. Оскільки санкції, передбачені

цією частиною, є конфіскаційними, стягуються за рішенням суду в доход держави

за порушення правил здійснення господарської діяльності, то такі санкції

не є цивільно-правовими, а є адміністративно-господарськими, як такі, що

відповідають визначенню ч.1 ст. 238 ГК України. Тому, такі санкції можуть

застосовуватись лише протягом строків, встановлених ст. 250 ГК України

-протягом шести місяців з дня виявлення 

порушення, але не пізніше як через один рік з дня порушення цим

суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської

діяльності.

На підставі викладеного, доводи апеляційної скарги знайшли

підтвердження в матеріалах справи.

Колегія суддів вважає, що постанова суду першої інстанції підлягає

скасуванню частково, а апеляційна скарга 1-го відповідача - задоволенню.

Керуючись ст.ст. 167, 195, 196, п. 3 ст. 198, п. 4 ч. 1 ст. 202,

ч. 2 ст. 205, ст. ст. 207, 209, 211, 212 Кодексу адміністративного судочинства

України, судова колегія

постановила:

Апеляційну скаргу 1-го відповідача задовольнити.

Постанову господарського суду Харківської області від 20.11.2006

року по справі № АС-42/466-06 скасувати частково.

Прийняти нову постанову.

В позові відмовити повністю.

Дана постанова набирає чинності з дня її проголошення.

Роз'яснити сторонам, що вони мають право на дану постанову подати

касаційну скаргу до Вищого адміністративного суду України протягом одного

місяця після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної

інстанції.

Справу направити до суду першої інстанції.

Головуючий

суддя          Карбань І.С.

Судді                                                    

Бабакова Л.М.

                                                                                                               Шутенко

І.А.