Рішення

від 29.08.2017 по справі 520/12079/16-ц

КИЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ОДЕСИ

Справа № 520/12079/16-ц

Провадження № 2/520/5867/17

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.08.2017 року Київський районний суд м. Одеси у складі:

головуючого - судді Васильків О.В.

секретар судового засідання - Дідур Г.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергетична компанія "Трансенерго", про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку, компенсації за порушення виплати заробітної плати, відшкодування моральної шкоди, суд, -

в с т а н о в и в :

04.10.2016 року позивач ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до відповідача, в якому просила зобов'язати відповідача надати позивачу письмову довідку про нараховані та належні їй при звільненні суми грошових виплат; стягнути належну позивачу компенсацію за невикористану відпустку у розмірі 3256 грн.; стягнути заборгованість по заробітній платі у розмірі 30 200 грн.; стягнути компенсацію у зв'язку з порушенням термінів виплати заробітної плати при звільненні за період часу з 17.02.2016 року по 19.09.2016 року; стягнути моральну шкоду у розмірі 15 000 грн. При цьому позивач посилається на те, що вона працювала у ТОВ "Енергетична компанія "Трансенерго" та була звільнена 16.02.2016 року з посади головного спеціаліста департаменту маркетингу та логістики, архіваріуса. У зв'язку з тим, що позивачу не було проведено розрахунок у повному обсязі, позивач змушена звертатися до суду із позовом.

В подальшому, а саме 01.06.2017 року позивач надала заяву про уточнення позовних вимог та просить стягнути середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку з 16.02.2016 року по 28.10.2016 року у розмірі 12 549,69 грн.; стягнути компенсацію у зв'язку з порушенням термінів виплати заробітної плати при звільнені за період часу з 17.02.2016 року по 19.09.2016 року у розмірі 5 937,61 грн.; стягнути моральну шкоду у розмірі 5 000,00 грн.

У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_2 підтримали позовну заяву у редакції від 01.06.2017 року та просять її задовольнити. При цьому представник пояснив, що 28.08.2017 року позивачу була сплачена відповідачем компенсація у зв'язку з порушенням термінів виплати заробітної плати при звільнені у розмірі 4 779,78 грн. з урахуванням податків. У зв'язку з чим позивач відмовилася від своїх вимог про стягнення компенсації.

Представник відповідача ТОВ "Енергетична компанія "Трансенерго" - ОСОБА_3 у судовому засіданні надала відзив на уточнену позовну заяву та просить відмовити у задоволенні вимог про стягнення середнього заробітку у зв'язку із пропуском строку; відмовити у стягненні компенсації у зв'язку з погашенням; відмовити у стягненні моральної шкоди у зв'язку із відсутністю доказів.

Вислухавши позивача та її представника, а також представника відповідача, дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного.

Як встановлено у судовому засіданні, наказом ТОВ "Енергетична компанія "Трансенерго" № 03-к від 15.02.2016 року було звільнено позивача ОСОБА_1 з посади спеціаліста департаменту маркетингу та логістики, архіваріуса з 16.02.2016 року за власним бажанням на підставі ст. 38 КЗпП України. Наказано головному бухгалтеру здійснити розрахунок з ОСОБА_1 та виплатити компенсацію невикористаної щорічної відпустки за 80 календарних днів. На наказі наявна відмітка позивача про ознайомлення 16.02.2016 року /а.с. 4/.

На підтвердження вказаних обставин судом також досліджено трудову книжку позивача /а.с. 7/.

У ході розгляду справи представник відповідача ТОВ "Енергетична компанія "Трансенерго" визнала факт виплати позивачу заробітної плати із затримкою після звільнення за період з 16.02.2016 року по жовтень. Сторонами при розгляді справи визнано, що остаточний день фактичного розрахунку з позивачем - 28.10.2016 року. Крім того, представник вказала, що заборгованість по заробітній платі працівників обумовлена тим, що з лютого 2016 року на рахунки товариства накладено арешт постановою Приморського ВДВС ОМУЮ, стосовно чого суду надані відповідні письмові докази.

Відповідно до ч. 1 ст. 61 ЦПК України, обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню.

Згідно з ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, проводиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.

Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

У разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

Згідно зі ст. 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в ст. 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Положеннями п. 20 Постанови Пленуму Верховного Суду України Про практику застосування судами застосування законодавства про оплату праці № 13 від 24.12.1999 року роз'яснено, що установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв'язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, - наступного дня після пред'явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст.117 КЗпП стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при непроведенні його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.

В уточненій позовній заяві ОСОБА_1 наведено розрахунок середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку з 16.02.2016 року по 28.10.2016 року за 179 робочих днів при середньоденній заробітній платі 70,11 грн. Згідно розрахунку розмір середнього заробітку, що підлягає стягненню становить 12 549,69 грн.

Суд погоджується із наведеним позивачем розрахунком середнього заробітку, так як вказаний розрахунок складений у відповідності до Порядку обчислення середнього заробітної плати, затвердженого постановою КМУ № 100 від 08.02.1995 року. Суд зазначає, що розрахунок позивача узгоджується із правовим висновком Верховного Суду України у справі № 6-2807/цс16.

При цьому, стороною відповідача не було заявлено заперечень щодо наведеного позивачем розрахунком середнього заробітку.

Разом із тим, суд погоджується із доводами представника відповідача ТОВ "Енергетична компанія "Трансенерго" з посиланням на пропуск позивачем строку на підставі ст. 233 КЗпП України.

Статтею 233 КЗпП України передбачено, що працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.

Непроведення розрахунку з працівником у день звільнення або, якщо в цей день він не був на роботі, наступного дня після його звернення з вимогою про розрахунок є підставою для застосування відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП України. У цьому разі перебіг тримісячного строку звернення до суду починається з наступного дня після проведення зазначених виплат незалежно від тривалості затримки розрахунку.

Оскільки у ході розгляду справи сторони визнали, що остаточний розрахунок проведено ТОВ "Енергетична компанія "Трансенерго" 28.10.2016 року, то суд зазначає, що строк звернення позивача із вимогами про стягнення середнього заробітку почався 29.10.2016 року та тривав до 30.01.2017 року. Проте позивач звернулася до суду із вказаними вимогами на підставі ст. 117 КЗпП України лише 01.06.2017 року.

Вказаний висновок суду узгоджується із правовою позицією Верховного Суду України у справі за № 6-409 цс16.

Відповідно до статті 234 КЗпП України у разі пропуску з поважних причин строків, установлених статтею 233 цього Кодексу, суд може поновити ці строки.

Встановлені статтями 228, 223 КЗпП України строки звернення до суду застосовуються незалежно від заяви сторін. У кожному випадку суд зобов'язаний перевірити і обговорити причини пропуску цих строків, а також навести у рішенні мотиви, чому він поновлює або вважає неможливим поновити порушений строк.

У ході розгляду справи позивач ОСОБА_4 з часу пред'явлення вимог про стягнення середнього заробітку, а саме 01.06.2017 року, не просила суд поновити пропущений нею тримісячний строк звернення до суду. Та окрім того, сторона позивача не надала суду жодних доказів на підтвердження поважності пропуску нею вказаного строку.

Суд враховуючи, що позивача було звільнено з посади ще 16.02.2016 року, первісний позов пред'явлений 04.10.2016 року, а остаточний розрахунок із роботодавцем проведений 28.10.2016 року, а також приймаючи до уваги пояснення представника позивача, що строк позовної давності не пропущено, приходить до висновку, що позивачу достеменно було відомо про порушення її трудових прав, проте вимогу про стягнення середнього заробітку позивач пред'явила лише 01.06.2017 року. Тобто із пропуском встановленого трудовим законодавством тримісячного строку.

З урахуванням вказаного, та враховуючи принцип змагальності у цивільному судочинстві, суд вважає неможливим поновлення пропущеного позивачем строку.

Таким чином, суд приходить до висновку про відмову позивачу у задоволенні вимог стягнення середнього заробітку у зв'язку із пропуском встановленого трудовим законодавством тримісячного строку.

Стосовно позовних вимог ОСОБА_1 про стягнення моральної шкоди у розмірі 5000,00 грн., суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством.

Зазначена норма закону містить перелік юридичних фактів, що складають підставу виникнення правовідносин щодо відшкодування власником або уповноваженим ним органом завданої працівнику моральної шкоди.

За змістом вказаного положення закону передумовою для відшкодування працівнику моральної шкоди на підставі ст. 237-1 КЗпП України є наявність порушення прав працівника у сфері трудових відносин, з урахуванням специфіки об'єкту яких, завдана моральна шкода може бути відшкодована працівнику у вигляді одноразової грошової виплати або в іншій матеріальній формі.

З урахуванням встановленого судом у ході розгляду справи факту порушення трудових прав позивача, а саме виплати позивачу 28.10.2016 року заробітної плати із затримкою після звільнення 16.02.2016 рок, суд приходить до висновку, що порушення законних прав ОСОБА_1 призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків, що вимагали від неї додаткових зусиль для організації свого життя. Зокрема, суд враховує, що позивач змушена була звертатися за захистом своїх прав до суду та остаточний розрахунок із нею було здійснено ТОВ "Енергетична компанія "Трансенерго" лише у ході розгляду справи.

Суд вважає безпідставними заперечення представника відповідача у цій частині з посиланням на відсутність доказів заподіяння ОСОБА_1 моральних страждань, так як наслідок заподіяння моральної шкоди.

Таким чином, суд погоджується з доводами позивача стосовно завдання їй моральної шкоди відповідачем, однак суд вважає, що розмір моральної шкоди, визначений в позовній заяві є завищеним, в зв'язку з чим в цій частині позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, а саме суд вважає, що позивачу підлягає відшкодування моральна шкода у розмірі 1 000,00 грн.

Проаналізувавши встановлені обставини, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають частковому задоволенню, так як частково обґрунтовані та доведені.

Керуючись ст. ст. 10, 27, 31, 60, 79, 88, 209, 212-215, 218 ЦПК України, ст. 47, 83, 95, 115-117, 233, 237 КЗпП України, Законом України Про оплату праці , суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1, - задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергетична компанія "Трансенерго", ЄДРПОУ 24543142, на користь ОСОБА_1, РНОКПП НОМЕР_1, відшкодування моральної шкоди у розмірі 1000,00 грн. /одна тисяча гривень 00 копійок/.

В іншій частині вимог, - відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергетична компанія "Трансенерго", ЄДРПОУ 24543142, на користь держави судовий збір у розмірі 640,00 грн. /шістсот сорок гривень 00 копійок/.

Рішення може бути оскаржено шляхом подачі апеляційної скарги через суд першої інстанції протягом десяти днів з дня його проголошення або протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення особами, які не були присутні в судовому засіданні під час проголошення рішення.

Суддя Васильків О. В.