Рішення

від 21.05.2007 по справі 9/24-07-773

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ

УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"21" травня 2007 р.

Справа  № 9/24-07-773

За позовом: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

До відповідача: Акціонерного товариства закритого

типу „Атрибут”

Про 

усунення перешкод в користуванні орендованим майном

за зустрічною позовною заявою:

Акціонерного товариства закритого типу „Атрибут”

до відповідача: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

про

розірвання договорів оренди НОМЕР_1, НОМЕР_2, НОМЕР_3, НОМЕР_4.   

Суддя  Бакланова Н.В.

Представники:

Від позивача: ОСОБА_2 дов.

№НОМЕР_5.

Від відповідача: Рагуліна Г.В. дов.

№2 від 11.01.2007р.

СУТЬ СПОРУ: Позивач -  Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся

до відповідача Акціонерного товариства закритого типу „Атрибут” з позовом про

зобов'язання відповідача усунути перешкоди у користуванні орендованими на підставі

договору оренди НОМЕР_1 від 15.05.2005р. не житловими приміщеннями: корпус „А”

№51 площею 22,4 кв.м; корпус „Б” №9 площею 319,5 кв.м; корпус „Б” №10 площею

14,3 кв.м; корпус „Б” №12 площею 9,2 кв.м, корпус „Б” №11-туалет площею 6,7

кв.м, що розташовані за адресою: м. Одеса АДРЕСА_1.

          У ході розгляду справи позивач уточнив

позовні вимоги та просить суд зобов'язати відповідача усунути перешкоди у

користуванні орендованими на підставі договорів оренди НОМЕР_1, НОМЕР_2,

НОМЕР_3, НОМЕР_4. не житловими приміщеннями, що розташовані за адресою: м.

Одеса АДРЕСА_1, та визнати дійсними договори оренди НОМЕР_1,НОМЕР_2, НОМЕР_3,

НОМЕР_4., укладені між ФОП ОСОБА_1 та АТЗТ „Атрибут”, з строком дії до

06.05.2010 р.

Відповідач АТЗТ „Атрибут” позов не

визнає.

          Ухвалою господарського суду Одеської

області від 28.02.2007р. зустрічний позов 

Акціонерного товариства закритого типу „Атрибут" до Фізичної

особи-підприємця ОСОБА_1. про розірвання договорів оренди НОМЕР_1, НОМЕР_2,

НОМЕР_3, НОМЕР_4. прийнято та об'єднано для спільного розгляду з первісним.     

          У ході розгляду справи позивач за

зустрічним позовом уточнив позовні вимоги та просить суд визнати недійсними

договори оренди НОМЕР_2, НОМЕР_3, НОМЕР_4., стягнути з ФОП ОСОБА_1.

заборгованість по орендній платі у розмірі 16665,00  грн. та зобов'язати ОСОБА_1. звільнити

орендовані приміщення у 10-денний термін.

Відповідач ФОП ОСОБА_1. вимоги за

зустрічним позов не визнає.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін,

суд, -

ВСТАНОВИВ:

12.05.2005р. між АТЗТ „Атрибут"

(надалі Орендодавець) та фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 (надалі Орендар)

були укладені договори оренди нежитлових приміщень: НОМЕР_1 на строк з

01.05.2006 р. по 09.05.2007 р., № НОМЕР_2 на строк з 10.05.2007 р. по

08.05.2008 р., № НОМЕР_3 на строк з 09.05.2008 р. по 07.05.2009 р. та НОМЕР_4

строком з 08.05.2009 р. по 06.05.2010 р., які на думку позивача відповідають

нормам діючого законодавства.

На думку ФОП ОСОБА_1.  договори оренди з НОМЕР_1 по НОМЕР_4 є єдиним

договором, якій діє до 06.05.2010 року, так як всі істотні умови у цих

договорах незмінні.

На час укладання договорів оренди

від 12.05.2005р. діяла ст.792 ч.2 ЦК України, згідно якої договори найму

будівлі строком на один рік і більше підлягають нотаріальному посвідченню. У

зв'язку з змінами цієї норми 20.12.2006р. цей строк збільшений до трьох років.

Позивач ФОП ОСОБА_1. зазначає, що

на вимогу АТЗТ „Атрибут”, у зв'язку з його ухиленням від нотаріального

посвідчення договору оренди, чотири договори оренди були укладені зі строком

дії одинадцять місяців кожний, але фактично, сторони досягли домовленості про

строк дії договору до 06.05.2010р.

Згідно вимогам ст.220, ч.2

Цивільного кодексу України, якщо сторони домовились що до усіх істотних умов

договору, що підтверджується письмовими доказами и відбулося повне, або

часткове виконання договору, але одна із сторін ухиляється від його

нотаріального посвідчення суд можне визнати такій договір дійсним. У цьому разі

наступне нотаріальне посвідчення договору не вимагається.

Про часткове виконання договору

оренди, на думку ФОП ОСОБА_1.,  свідчать

факт внесення орендарем орендної плати й прийняття її орендодавцем, та наданням

орендарю у користування орендованих приміщень, у тому числі після спливу

річного строку з моменту укладання договору НОМЕР_1.

Щодо вимог АТЗТ „Атрибут” по

зустрічному позову  ФОП ОСОБА_1.

зазначає, що ці вимоги є необґрунтованими та суперечать  договорам оренди.

Таким чином, перешкоди до

здійснення права користування орендованим майном в результаті протиправних дій

АТЗТ „Атрибут" є порушенням умов укладеного договору оренди, а також ст.

42 Конституції України, яка закріпила право кожного на підприємницьку

діяльність, що й зумовило звернення ФОП ОСОБА_1. до суду.

Відповідач АТЗТ „Атрибут” позовні

вимоги ФОП ОСОБА_1. не визнає та звернуся до господарського суду Одеської

області з зустрічним позовом.

Відповідно до договору від

12.05.2005 р. орендар повинен сплачувати орендну плату за майно передане йому в

оренду. Згідно п.2.4.1. договору оренди орендна плата сплачується шляхом передоплати.

Заборгованість відповідача по орендній платі за березень, квітень, травень 2007

р. складає 16665,00 грн.

Щодо договорів оренди від

12.05.2005р. відповідач вважає, що при їх укладенні були порушені норми діючого

законодавства, а саме: сторони знали про те, що дані договори підлягали

нотаріальному посвідченню та державній реєстрації, але фактично порушили ці

норми, підписуючи в один день чотири договори строком до 2010 р. Ці дії

свідчать про наміри сторін підписати договір більш ніж на один рік. Невиконання

умов щодо укладання договору оренди веде до визнання такого договору недійсним.

Відповідно до п.4 ст.203 ЦК України “правочин має вчинятися у формі,

встановленій законом”. Якщо ця умова не була виконана, то такий правочин має

вважатися недійсним -ст.215 ЦК України.

Заслухавши пояснення представників

сторін, оцінивши наявні в матеріалах та досліджені в судовому засіданні докази,

суд прийшов до висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з

наступних підстав.

До відносин оренди застосовуються

відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей,

передбачених Господарським кодексом України.

Згідно Роз'яснень ВГСУ від 12.03.99

р. № 02-5/111 „Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з

визнанням угод недійсними” (з подальшими змінами та доповненнями) вирішуючи

спори про визнання угод недійсними, суд повинен встановити наявність тих

обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними і настання

відповідних наслідків, а саме: відповідність змісту угод вимогам закону,

додержання встановленої форми угоди, правоздатність сторін за угодою та інші

обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Суд дає оцінку усім умовам

договору, з'ясовує законність застосування актів законодавства, елементи яких

складають зміст угоди, та обставинам їх виконання, приймаючи рішення,

застосовує законодавство, яке відповідає умовам договору та діям сторін й

вирішує питання щодо законності  угоди

або визнання її недійсною.

Згідно ст.202 Цивільного кодексу

України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення

цивільних прав та обов'язків.

Ст.203 Цивільного кодексу України

встановлені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності

правочину.

Зміст правочину не повинен  суперечити цивільному законодавству та

моральним принципам суспільства, тобто фізичні та юридичні особи, повинні

враховувати вимоги щодо здійснення цивільних прав, встановлених у Цивільному

кодексі України та інших актах цивільного законодавства.

При укладенні правочину обов'язкове

дотримання передбаченої законом форми (простої або нотаріальної).

Порушення вимог щодо форми

правочину тягне за собою по закону визнання його недійсним або настання інших

наслідків.

Ст.ст. 793, 794 Цивільного кодексу

України встановлені вимоги щодо форми договору найму будівлі або іншої

капітальної споруди.

При розгляді даної справи сторони

за договором оренди позивач та відповідач підтвердили факт того, що укладаючи

чотири договори від однієї і тієї ж дати, сторони усвідомлювали факт порушення

з їх боку вимог цивільного законодавства щодо форми договору оренди, в зв'язку

з цим  суд доходить до висновку про те,

що правочин вчинено внаслідок зловмисної домовленості представника однієї

сторони з другою стороною.

Відповідно до ч.3 ст.215 Цивільного

кодексу України якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але

одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на

підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом

недійсним.

Таким чином, суд приходить до

висновку що позовні вимоги в частині визнання недійсними договорів оренди від

12.05.2005 р. № НОМЕР_2, НОМЕР_3, НОМЕР_4 слід задовольнити.

Щодо договору оренди від 12.05.2005

р. НОМЕР_1 строк його дії сплинув 09.05.2007р., тому у ФОП ОСОБА_1. відпали правові

підстави користування орендованими приміщеннями, тому вимоги про зобов'язання

його звільнити орендовані приміщення також підлягає задоволенню.

Нормами Цивільного та

Господарського кодексів України встановлено обов'язок орендаря своєчасно і в

повному обсязі сплачувати оренду плату незалежно від результатів господарської

діяльності..

У судовому засіданні представник

ФОП ОСОБА_1. підтвердив факт несплати орендної плати за березень, квітень,

травень 2007р., оскільки вважав, що в зв'язку з виникненням спору в суді він не

повинен цього робити, тому вимоги  АТЗТ

„Атрибут” щодо стягнення заборгованості по орендній платі  підлягають задоволенню.

Ст. 1 Господарського процесуального

кодексу України встановлено право підприємств, установ, організацій, інших

юридичних осіб, громадян, які здійснюють підприємницьку діяльність без

створення юридичної особи, на звернення до господарського суду згідно з

встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або

оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.

Юридична заінтересованість позивача

в судовому процесі зобов'язує його довести як наявність спірних правовідносин,

так і ту обставину, що дії відповідача порушують його права та охоронювані

законом інтереси.

Згідно ст.НОМЕР_2 Господарського

процесуального кодексу  України кожна

сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу

своїх вимог і заперечень.

Приймаючи до уваги усі докази у

сукупності, суд приходить до висновку щодо неправомірності заявлених вимог ФОП

ОСОБА_1, та обґрунтованості вимог АТЗТ „Атрибут” за зустрічним позовом.

Витрати по сплаті держмита та

інформаційно-технічному забезпеченню судового процесу віднести за рахунок

позивача  на підставі ст.ст. 44, 49 ГПК

України.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 ГПК

України, суд, -

ВИРІШИВ:

1.          В задоволенні позову відмовити.

2.          Зустрічний позов задовольнити.

3.          Визнати недійсними договори оренди

від 12.05.2005р. НОМЕР_2, НОМЕР_3, №НОМЕР_4, укладені між ФОП ОСОБА_1 та АТЗТ

„Атрибут”.

4.          Зобов'язати фізичну особу-підприємця

ОСОБА_1 (65074 м. Одеса вул.АДРЕСА_2, код НОМЕР_6, р/р НОМЕР_7 в АКБ

„Порто-Франко” МФО 328180) звільнити нежитлові приміщення: корпус „А” №51

площею 22,4 кв.м; корпус „Б” №9 площею 319,5 кв.м; корпус „Б” №10 площею 14,3

кв.м; корпус „Б” №12 площею 9,2 кв.м, корпус „Б” №11-туалет площею 6,7 кв.м, що

розташовані за адресою: м. Одеса АДРЕСА_1.

5.          Стягнути з фізичної особи-підприємця

ОСОБА_1 (65074 м. Одеса вул.АДРЕСА_2, код НОМЕР_6, р/р НОМЕР_7 в АКБ „Порто-Франко”

МФО 328180) на користь Акціонерного товариства закритого типу „Атрибут” (65065

м. Одеса АДРЕСА_1, код 02971280, р/р 26004670221011 в Київському відділенні ООФ

АКБ „Укрсоцбанк” м. Одеси) заборгованість по орендній платі в сумі 16 665

/шістнадцять тисяч шістсот шістдесят п'ять/ грн. 00 коп., витрати по сплаті

державного мита в сумі 166 /сто шістдесят шість/ грн. 65 коп., витрати на

інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 118 /сто

вісімнадцять/ грн.00 коп.  

6.          Заходи прийняті ухвалою суду від

31.01.2007 р. скасувати.

           Рішення підписано 05.06.2007 р.

Рішення набирає чинності в порядку

ст. 85 ГПК України.

Накази видати після набрання

рішенням законної сили.

Суддя