Ухвала

від 15.08.2017 по справі 757/33595/17-к

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 серпня 2017 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду м. Києва у складі:

головуючого судді ОСОБА_1

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3

за участю секретаря ОСОБА_4

прокурора ОСОБА_5

представника ОСОБА_6

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу представника ТОВ «Вантажні товарно-логістичні системи» - адвоката ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 14 червня 2017 року, -

ВСТАНОВИЛА:

Зазначеною ухвалою задоволено клопотання слідчого в ОВС СВ ГУ СБУ у м. Києві та Київській області ОСОБА_7 та накладено арешт на майно, а саме: грошові кошти що знаходяться на рахунках № НОМЕР_1 , № НОМЕР_2 , що відкриті ТОВ «Вантажні товарно-логістичні системи» (код ЄДРПОУ 37194395) в ПАТ «А-Банк» (МФО 307770) з забороною розпоряджатися грошовими коштами розміщеними на рахунках та зупинивши видаткові операції з грошовими коштами.

Слідчий суддя керуючись вимогами ст. 170 КПК України та врахувавши наведені у клопотанні слідчого правові підстави, а саме те, що грошові кошти на рахунках ТОВ «Вантажні товарно-логістичні системи» можуть бути використано з метою відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов) у разі притягнення юридичної особи до кримінальної відповідальності, з метою запобігання можливості його пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, перетворення, пересування, передачі, відчуження майна дійшов висновку про задоволення клопотання.

Не погоджуючись з ухвалою слідчого судді представник ТОВ «Вантажні товарно-логістичні системи» - адвокат ОСОБА_6 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу слідчого судді та постановити нову, якою відмовити в задоволенні клопотання органу досудового розслідування про накладення арешту на майно. Апелянт вважає, що клопотання слідчого про арешт майна не відповідає вимогам КПК України, є необґрунтованим.

Мотивуючи свої доводи, викладені в апеляційній скарзі, апелянт зазначає, що службові особи ТОВ «Вантажні товарно-логістичні системи» не є стороною у кримінальному провадженні, а тому, застосування даного виду забезпечення кримінального провадження, зокрема, необхідністю відшкодування заподіяної матеріальної шкоди, та необхідністю спеціальної конфіскації порушує права підприємства. Додає, що товариство не приховує своєї господарської діяльності та не уникає від сплати податків, а орган досудового розслідування надав суду суперечливі докази на підставі яких прийнято рішення, що обмежує право товариства вести законну господарську діяльність.

Апелянт вказує на те, що суд при накладенні арешту не обґрунтував своє рішення з посиланням на будь-які докази чи обставини які б свідчили, що грошові кошти, розміщені на рахунках товариства є предметом кримінального правопорушення.

Одночасно апелянтом заявлено клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 14 червня 2017 року. В обґрунтування поважності причин пропуску встановленого законом строку на апеляційне оскарження апелянт вказує на те, що оскаржувана ухвала суду була постановлена без виклику директора та представника товариства, та отримана ними лише 05 липня 2017 року.

Колегія суддів приймає до уваги доводи клопотання представника ТОВ «Вантажні товарно-логістичні системи» - адвоката ОСОБА_6 про поважність причини пропуску строку на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді та вважає за необхідне поновити його з огляду на те, що під час розгляду клопотання про накладення арешту на майно ні директор товариства ні його представник . присутніми не були, ухвалу слідчого судді згідно наявної в матеріалах судового провадження інформації отримали лише 05 липня 2017 року.

Заслухавши доповідь судді, пояснення представника власника майна адвоката ОСОБА_6 , який підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити, пояснення прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги, дослідивши матеріали судового провадження, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступних висновків.

Як вбачається з матеріалів провадження, ГСУ СБ України здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №22017101110000019, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.205 КК України.

29.05.2017 року слідчий в ОВС СВ ГУ СБУ у м. Києві та Київській області ОСОБА_7 , звернувся до слідчого судді Печерського районного суду м. Києва з клопотанням про накладення арешту на майно, а саме на грошові кошти що знаходяться на рахунках № НОМЕР_1 , № НОМЕР_2 , що відкриті ТОВ «Вантажні товарно-логістичні системи» (код ЄДРПОУ 37194395) в ПАТ «А-Банк» (МФО 307770) посилаючись на те, що зазначене майно може бути використано з метою відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов) у разі притягнення юридичної особи до кримінальної відповідальності, з метою запобігання можливості його пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, перетворення, пересування, передачі, відчуження майна.

14 червня .2017 року ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва вказане клопотання слідчого було задоволено та накладено арешт на зазначене в клопотанні слідчого майно.

Задовольняючи клопотання про накладення арешту на майно, слідчий суддя, дослідивши матеріали додані до клопотання, прийшов до висновку, що існують достатні правові підстави для накладення арешту на майно зазначене в клопотанні, оскільки це майно увідкритому кримінальному провадженні є доказом вчиненого кримінального правопорушення та може бути використано з метою відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов) у разі притягнення юридичної особи до кримінальної відповідальності, з метою запобігання можливості його пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, перетворення, пересування, передачі, відчуження майна.

З таким рішенням слідчого судді погодитись неможливо з огляду на такі обставини.

Частиною другою ст.173 КПК України встановлено, що при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3-1) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу);4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

З урахуванням положень ст.ст. 2, 7 КПК України, при розгляді клопотання про накладенняарешту на майно в порядку ст.ст. 170-173 КПК України, для прийняття законного, обґрунтованого та справедливого рішення, слідчий суддя повинен з`ясувати мету, правову підставу для арешту майна, яка має бути викладена у клопотанні слідчого та відповідати вимогам закону.

Вказана норма узгоджується зі ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, відповідно до якої будь-яке обмеження власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб`єкт, який ініціює таке обмеження повинен обґрунтувати свою ініціативу в контексті норм закону.

У своїх висновках ЄСПЛ неодноразово нагадував, що перша та найважливіша вимога статті 1 Протоколу 1 полягає в тому, що будь-яке втручання публічної влади в право на мирне володіння майном має бути законним: друге речення п. 1 дозволяє позбавлення власності лише «на умовах, передбачених законом», а п. 2 визначає, що держави мають право здійснювати контроль за користуванням майном шляхом введення в дію «законів». Більше того, верховенство права, один з фундаментальних принципів демократичного суспільства, є наскрізним принципом усіх статей конвенції (рішення у справах, «Колишній король Греції та інші проти Греції» та «Малама проти Греції»).

З матеріалів провадження вбачається, що органом досудового розслідування під час складання вищевказаного клопотання та слідчим суддею під час його розгляду не в повній мірі дотримані вимоги вищевказаних норм КПК України та Конвенції про захист прав та основоположних свобод.

Орган досудового розслідування в клопотанні не надав будь якої оцінки щодо правової підстави для арешту майна грошових коштів, достатності доказів розміру можливої конфіскації майна, спеціальної конфіскації, можливого розміру шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, та цивільного позову, наслідків арешту майна для інших осіб. Об`єктивних підстав вважати, що грошові кошти, які знаходяться містяться на банківських рахунках ТОВ «Вантажні товарно-логістичні системи» виступали знаряддям вчинення кримінального правопорушення та набуті в результаті вчинення кримінального правопорушення, тобто є доказом злочину, і відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України та віднесено саме до знаряддя вчинення кримінального правопорушення, або ж містять на собі ознаки вчиненого кримінального правопорушення або ж відповідні сліди кримінального правопорушення не має. Відсутні такі дані і в ЄДРДР. При цьому колегія суддів враховує і ту обставину, що орган досудового розслідування звертаючись з клопотанням про арешт майна з метою забезпечити збереження речового доказу, першочергово має визнати майно, на яке він просить накласти арешт, речовим доказом у кримінальному провадженні шляхом винесення про це постанови, в якій має зазначити підстави визнання майна речовим доказом, з огляду на положення ст. 98 КПК України, проте, таких дій органом досудового розслідування вчинено не було, в матеріалах по розгляду клопотання відсутня постанова про визнання грошових коштів на банківських рахунках ТОВ «Вантажні товарно-логістичні системи» речовими доказами, як і не зазначено та належним чином не обґрунтовано, яким чином грошові кошти. мають відношення до кримінального провадження, які саме сліди вчинення злочину могли залишитись на них та чи можна взагалі їх використовувати як речовий доказ у кримінальному провадженні.

Наведені обставини, на переконання колегії суддів, свідчать про відсутність підстав для накладення арешту саме з метою забезпечення збереження речового доказу, а іншої мети ініціатором клопотання не зазначено.

Крім того колегія суддів зважує і на ту обставину, що в матеріалах провадження відсутнє повідомлення про підозру у вчиненні злочину за ч. 2 ст. 205 КК України, не заявлено цивільного позову у порядку, встановленому ст.128 КПК України, відсутні відомості про причетність до вчинення злочину службових осіб ТОВ «Вантажні товарно-логістичні системи», що спростовує посилання слідчого судді так і органу досудового розслідування про накладення арешту з метою забезпечення можливості конфіскації майна, що передбачає санкція ч.2 ст.205 КК України та є необхідною умовою досягнення дієвості даного кримінального провадження. Крім того в матеріалах провадження відсутні і дані про допит службових осіб ТОВ «Вантажні товарно-логістичні системи»

З урахуванням викладених обставин, які свідчать про порушення вимог КПК України, ухвала слідчого судді як незаконна підлягає скасуванню, а апеляційна скарга представника ТОВ «Вантажні товарно-логістичні системи» - адвоката ОСОБА_6 задоволенню з постановленням апеляційним судом нової ухвали про відмову у задоволенні клопотання органу досудового розслідування, як такого, що внесено до суду за недоведеності необхідності арешту майна, який, при викладених у клопотанні обставинах, явно порушуватиме справедливий баланс між інтересами власника, гарантованими законом, і завданням цього кримінального провадження.

Керуючись ст.ст. 117, 170, 171, 173, 376, 404, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів,-

УХВАЛИЛА:

Поновити представнику ТОВ «Вантажні товарно-логістичні системи» - адвокату ОСОБА_6 строк на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 14 червня 2017 року.

Апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_6 , який діє в інтересах ТОВ «Вантажні товарно-логістичні системи» на ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 14 червня 2017 року - задовольнити.

Ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 14 червня 2017 року, якою задоволено клопотання слідчого в ОВС СВ ГУ СБУ у м. Києві та Київській області майора юстиції ОСОБА_7 та накладено арешт на майно, а саме: грошові кошти що знаходяться на рахунках № НОМЕР_1 , № НОМЕР_2 , що відкриті ТОВ «Вантажні товарно-логістичні системи» (код ЄДРПОУ 37194395) в ПАТ «А-Банк» (МФО 307770) з забороною розпоряджатися грошовими коштами розміщеними на рахунках та зупинивши видаткові операції з грошовими коштами - скасувати.

Постановити нову, якою в задоволенні клопотання слідчого в ОВС СВ ГУ СБУ у м. Києві та Київській області ОСОБА_7 , про накладення арешту на майно, а саме: грошові кошти що знаходяться на рахунках № НОМЕР_1 , № НОМЕР_2 , що відкриті ТОВ «Вантажні товарно-логістичні системи» (код ЄДРПОУ 37194395) в ПАТ «А-Банк» (МФО 307770) з забороною розпоряджатися грошовими коштами розміщеними на рахунках та зупинивши видаткові операції з грошовими коштами - відмовити.

Ухвала апеляційного суду оскарженню не підлягає.

Судді: ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3

Справа № 11-сс/796/3767/2017

Слідчий суддя суду 1-ї інстанції ОСОБА_8 Доповідач: ОСОБА_1