Ухвала

від 29.08.2017 по справі 757/9649/17-к

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 11-cc/796/1476/2017 Слідчий суддя в 1-й інстанції: ОСОБА_1

Категорія: ст. 170 КПК Доповідач: ОСОБА_2

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 серпня 2017 року місто Київ

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду міста Києва у складі:

головуючого судді ОСОБА_2

суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4

при секретарі судового засідання ОСОБА_5

за участю:

представників власників майна адвокатів ОСОБА_6 , ОСОБА_7

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні судуапеляційні скарги адвоката ОСОБА_6 , яка діє в інтересах ОСОБА_8 , адвоката ОСОБА_9 , який діє в інтересах ОСОБА_10 , адвоката ОСОБА_7 , яка дії в інтересах ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , на ухвалу слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 20лютого 2017 року,

ВСТАНОВИЛА:

Цією ухвалою частково задоволено клопотання слідчого в особливо важливих справах другого слідчоговідділу управління з розслідування кримінальних проваджень слідчими органів прокуратури та процесуального керівництва прокуратури міста Києва ОСОБА_16 , погоджене прокурором відділупрокуратури міста Києва ОСОБА_17 та накладено арешт наречі та документи, які були вилучені 17 лютого 2017 року під час проведення обшуків у кримінальному провадженні № 42016100000001065 від 01.11.2016 року, а саме за місцем мешкання ОСОБА_8 , за адресою: АДРЕСА_1 ; ОСОБА_18 , за адресою: АДРЕСА_2 ; ОСОБА_19 , за адресою: АДРЕСА_3 ; в офісних приміщеннях: за адресою АДРЕСА_4 ; АДРЕСА_5 ; АДРЕСА_6 та 260.

Приймаючи рішення, слідчий суддя врахувавобставини кримінального провадження, таприйшов до висновку про наявність підстав для накладення арешту на майно зазначене у клопотанні слідчого з метою забезпечення відшкодування підозрюваним шкоди, заподіяної вчиненням суспільно-небезпечного діяння, з метою збереження речових доказів та відомостей, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, а також з метою забезпечення можливої конфіскації майна особи, яка підозрюється у вчиненні тяжкого правопорушення та недопущення його знищення або відчуження.

Не погоджуючись з таким рішенням слідчого судді, адвокат ОСОБА_20 , яка діє в інтересах ОСОБА_8 , адвокат ОСОБА_9 , який діє в інтересах ОСОБА_10 ,адвокат ОСОБА_21 , яка діє в інтересах ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 ,подали апеляційні скарги, в яких просять ухвалу слідчого судді скасувати в частині накладення арешту на майно, належне особам, інтереси яких вони представляють та постановити нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні клопотання слідчого про арешт майна.

Адвокат ОСОБА_6 в обгрунтування вимог апеляційної скарги зазначає про порушення слідчим строку на звернення із клопотанням про арешт майна, оскільки обшук за місцем проживання ОСОБА_8 розпочався о 12 год. 20 хв. 17.02.2017 року, клопотання подане до суду 20.02.2017 року, на що слідчий суддя уваги не звернув. Додає, що клопотання про арешт майна розглянуто без участі власника майна, чим допущено порушення змагальності сторін.

Далі в апеляційній скарзі адвокат вказує нате, що ОСОБА_8 не входить до кола осіб, визначених у ч. 5, ч. 6 ст. 170 КПК України та зазначає, що жодній особі не оголошено про підозру, відсутні дані про потерпілого та розмір шкоди та не враховано розумність та співрозмірність накладення арешту на майно.

Крім того, апелянт зазначає, що поза увагою слідчого судді залишилось те, що санкція ч. 2 ст. 361 КК України не передбачає конфіскацію майна.

У підсумку автор апеляційної скарги зазначає, що планшет, на який слідчим суддею накладено арешт, використовується для мобільних ігор дитиною,а жорсткий диск містить виключно сімейні фото родини.

Одночасно адвокат зазначає, що про наявність ухвали слідчого судді апелянту стало відомо 24.02.2017 року, копію оскаржуваноїухвали отримано 28.02.2017 року, а апеляційна карга подана 01.03.2017 року, тобто у строк, передбачений ст. 395 КПК України.

Адвокат ОСОБА_9 в обгрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, щоу даному кримінальному провадженні не визначено коло осіб, які є підозрюваними та на майно яких слід накласти арешт. Додає, що органом досудового розслідування не встановлено розмір шкоди, як і не доведено належність арештованого майна до речових доказів та до даного кримінального провадження.

Крім того, апелянт зазначає, що санкція статті 361 КК України не передбачає конфіскацію майна.

Одночасно автор апеляційної скарги просить поновити строк на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді. В обгрунтування пропуску строку зазначає, що розгляд клопотання відбувся без повідомлення власника майна, а про оскаржувану ухвалу слідчого судді стало відомо пізніше.

Адвокат ОСОБА_7 в поданій апеляційній скарзізазначає, що обшук в ході проведення якого вилучено майно у осіб, інтереси яких вона представляє, закінчено 17.02.2017 року о23 годині 05 хвилин, а з клопотанням до суду слідчий звернувся лише 20.02.2017 року, а отже, як стверджує апелянт, з порушенням строку звернення до суду.

Далі в апеляційній скарзі апелянт вказує, що у даному кримінальному провадженні не визначено коло осіб, які є підозрюваними, не встановлено розмір шкоди тадодає, що стороною обвинувачення не доведено належність вилученого майна до вказаного кримінального провадження та до речових доказів.

Одночасно автор апеляційної скарги зазначає, що оскаржувану ухвалу суду постановлено без участі власників майна, та вказує, що після отримання копії ухвали подані клопотання про скасування арешту, за результатами розгляду яких 03.05.2017 року постановлено ухвалу про відмову у скасуванні арешту, після чого, на третій день після винесення даного рішення, апелянт звернувся з даною апеляційною скаргою.

Крім того, в заяві про доповнення апеляційної скарги адвокат ОСОБА_7 просить поновити адвокату ОСОБА_9 строк на апеляційне оскарження, оскаржувану ухвалу скасувати в частині накладення арешту на належне ОСОБА_10 майно, вилучене під час обшуку в квартирі номер АДРЕСА_7 . В обгрунтування наведених вимог, захисник ОСОБА_7 зазначає, що у даному кримінальному провадженні не визначено коло підозрюваних осіб, не встановлено розмір шкоди (збитків), не доведено належність вилученого майна до даного кримінального провадження і його належність до речових доказів. У підсумку адвокат вказує, що прокурором не дотримано строків зверненні із клопотання до слідчого судді.

Заслухавши доповідь судді, думку представників власників майна, які підтримали апеляційні скарги та просили їх задовольнити, дослідивши матеріали провадження та перевіривши вимоги апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційні скаргизадоволенню не підлягають, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 395 КПК України апеляційна скарга на ухвалу слідчого судді подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції, протягом п`яти днів з дня її проголошення. Якщо ухвалу слідчого судді було постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.

Враховуючи, що власники майна та їх представникиучастіу судовому засіданні не приймали, копію апеляційної скарги адвокат ОСОБА_6 отримала 28.02.2017 року, а з апеляційною скаргою звернулася 01.03.2017 року, пятиденний строк на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді апелянтом не порушено, а тому і не підлягає поновленню.

Клопотання адвокатів ОСОБА_9 та ОСОБА_7 щодо поновлення строку на апеляційне оскарження з підстав, наведених в апеляційних скаргах, колегія суддів вважає такими, що підлягають задоволенню, оскільки, на переконання колегії суддів, цей строк пропущений з поважних причин.

Одним із методів державної реакції на порушення, що носять кримінально-правовий характер, є заходи забезпечення кримінального провадження, передбачені ст. 131 КПК України, які виступають важливим елементом механізму здійснення завдань кримінального провадження при розслідуванні злочинів.

При апеляційному розгляді встановлено, що у даному кримінальному провадженні слідчим суддею обґрунтовано застосовано такий захід забезпечення кримінального провадження як арешт майна та правильно визначені правові підстави для цього.

Як вбачається з представлених в апеляційний суд матеріалів, у провадженні прокуратури міста Києваперебувають матеріали кримінального провадження №42016100000001065, відомості про яке 01.11.2016 року внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 361 КК України.

Слідчий в особливо важливих справах другого слідчого відділу управління з розслідування кримінальних проваджень слідчими органів прокуратури та процесуального керівництва прокуратури міста Києва ОСОБА_16 , за погодженням із прокурором відділу прокуратури міста Києва ОСОБА_17 , звернувся до Печерського районного суду міста Києва з клопотанням про накладення арешту на речі та документи, які були вилучені 17 лютого 2017 року під час проведення обшуків у кримінальному провадженні № 42016100000001065 від 01.11.2016 року, а саме за місцем мешкання ОСОБА_8 , за адресою: АДРЕСА_1 ; ОСОБА_18 , за адресою: АДРЕСА_2 ; ОСОБА_19 , за адресою: АДРЕСА_3 ; в офісних приміщеннях: за адресою АДРЕСА_4 ; АДРЕСА_5 ; м. Київ, проспект Перемоги, 65, оф. 256 та 260, яке ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 20лютого 2017 рокузадоволено.

Жодних об`єктивних даних, які б спростовували чи ставили під сумнів законність прийнятого слідчим суддею рішення колегія суддів в матеріалах судової справи по розгляду клопотання по накладенню арешту не вбачає, оскільки покладені в основу ухвали слідчого судді мотиви, що стали підставою для задоволення клопотання прокурора, слід визнати обґрунтованими, а доводи апеляційної скарги такими, що не заслуговують на увагу колегії суддів і не ґрунтуються на законі, виходячи з наступного.

КПК України вимагає обов`язкового дотримання вимог закону при оформленні всіх процесуальних документів, надаючи цим вимогам принциповий характер.

Отже, якщо закон визначив, що клопотання слідчого про накладення арешту повинно відповідати вимогам ст. 171 КПК України, то слідчий повинен неухильного їх дотримуватися.

Так, згідно ст. 171 КПК України у клопотанні слідчого повинно бути зазначено правові (законні) підстави, у зв`язку з якими потрібно здійснити арешт майна.

Вказана норма також узгоджується з ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, відповідної до якої будь-яке обмеження власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб`єкт, який ініціює таке обмеження повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.

Відповідно до ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів; спеціальної конфіскації; конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

У випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

Задовольняючи клопотання слідчого про арешт майна, слідчий суддя, як вбачається з журналу судового засідання, заслухав пояснення слідчого та прийшов до правильного висновку, що клопотання відповідає вимогам ст. 171 КПК України та містить достатньо правових підстав для його задоволення.

З огляду на вищенаведене та враховуючи, що в засіданні суду першої інстанції ретельно перевірено майно і його відношення до матеріалів кримінального провадження, колегія суддів вважає, що слідчий суддя дійшов правильного висновку про наявність правових підстав для задоволення клопотання слідчого та накладення арешту на майно зазначене у клопотанні, з метою забезпечення збереження речових доказів.

Зважаючи на вищезазначене в сукупності з обставинами кримінального провадження, колегія суддів об`єктивно переконана, що слідчий суддя, накладаючи арешт на майно зазначене в клопотанні слідчого, діяв у спосіб та у межах діючого законодавства, арешт застосував на засадах розумності та співмірності.

Підстав сумніватися в співмірності обмеження права власності завданням кримінального провадження у колегії суддів не виникає.

Висновок сторони захисту з приводу порушення слідчим строку звернення із клопотанням про арешт майна є помилковим, оскільки слідчий звернувся із клопотанням у перший робочий день.

Посилання адвокатів на те, що жодній особі у даному кримінальному провадженні не повідомлено про підозру, в тому числі і особам, на майно яких накладено арешт, є необґрунтованими, оскільки у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 КПК України, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу. З цих же підстав не заслуговують на увагу і доводи апеляційних скарг в частині того, що санкція ч. 2 ст. 361 КК України не передбачає конфіскацію майна, органом досудового розслідування не встановлено розміру шкоди, а у даному кримінальному провадженні відсутній потерпілий.

Посилання апелянтів на те, що органом досудового розслідування не доведена належність арештованого майна до речових доказів у даному кримінальному провадженні, спростовується матеріалами провадження, а саме постановою про визнання речовими доказами та приєднання їх до матеріалів кримінального провадження в якості речових доказів від 17.02.2017 року, відповідно до якої майно, на яке слідчий просить накласти арешт, визнано у даному кримінальному провадженні речовими доказами.

Посилання адвокатів на те, що розгляд клопотання слідчого про арешт тимчасово вилученого майна відбувся без повідомлення власника майна заслуговують на увагу, з урахуванням вимог ст. 172 КПК України, проте не тягнуть за собою скасування оскаржуваного судового рішення, з огляду на положення ст. 173 КПК України, яка містить перелік підстав для скасування і до яких наведена підстава не належить. З цих же обставин не є підставою для скасування оскаржуваного судового рішення і твердження адвоката ОСОБА_6 про те, що планшет, на який слідчий наклав арешт, використовується для мобільних ігор дитиною, а жорсткий диск містить сімейні фото родини.

Доводи апелянтів про те, що при накладенні арешту на майно слідчим суддею не враховано розумність та співрозмірністьобмеження права власності завданням кримінального провадження,не можуть бути визнані обґрунтованими, оскільки застосування будь-якого заходу забезпечення кримінального провадження, зокрема арешт майна, є втручанням у права і свободи особи, проте таке втручання можливе якщо потреби досудового розслідування виправдовують такий ступень втручання, що у цьому випадку і мало місце, з урахуванням доданих слідчим до клопотання матеріалів.

Зважаючи на вищевикладене, слідчий суддя обґрунтовано, у відповідності до вимог ст. ст. 131-132, 170 173 КПК України, наклав арешт на речі та документи, які були вилучені 17 лютого 2017 року під час проведення обшуків у кримінальному провадженні № 42016100000001065 від 01.11.2016 року, а саме за місцем мешкання ОСОБА_8 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 та в офісних приміщеннях: за адресою АДРЕСА_4 ; АДРЕСА_5 ; м. Київ, проспект Перемоги, 65, оф. 256 та 260, з метою забезпечення збереження речових доказів, врахувавши при цьому і наслідки від вжиття такого заходу забезпечення кримінального провадження для інших осіб, та забезпечивши своїм рішенням розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а тому вимоги апелянтів щодо необґрунтованості ухвали слідчого судді, слід визнати непереконливими.

За таких обставин, ухвала слідчого судді, відповідно до вимог ст. 370 КПК України, є законною, обґрунтованою і вмотивованою, а тому підстав для її скасування, колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст. ст. 170, 171, 173, 309, 376, 404, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів,

УХВАЛИЛА:

Поновити адвокатам ОСОБА_9 та ОСОБА_7 строк на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 20лютого 2017 року.

Ухвалу слідчого суддіПечерського районного суду міста Києва від 20лютого 2017 року, якою частково задоволено клопотання слідчого в особливо важливих справах другого слідчого відділу управління з розслідування кримінальних проваджень слідчими органів прокуратури та процесуального керівництва прокуратури міста Києва ОСОБА_16 та накладено арешт на речі та документи, вилучені 17 лютого 2017 року під час проведення обшуків у кримінальному провадженні № 42016100000001065 від 01.11.2016 року, а саме за місцем мешкання ОСОБА_8 , за адресою: АДРЕСА_1 ; ОСОБА_18 , за адресою: АДРЕСА_2 ; ОСОБА_19 , за адресою: АДРЕСА_3 ; в офісних приміщеннях: за адресою АДРЕСА_4 ; АДРЕСА_5 ; АДРЕСА_6 та 260, залишити без змін, а апеляційні скарги адвокатів ОСОБА_6 , ОСОБА_9 ОСОБА_22 , залишити без задоволення.

Ухвала апеляційного суду оскарженню не підлягає.

СУДДІ:

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4