Постанова

від 01.03.2010 по справі 43385/09/2070

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

< ОСОБА_1 >

"01" березня 2010 р. № 2а- 43385/09/2070

Харківський окружний адміністративний суд у складі

головуючого судді - Курило Л.В.,

за участі секретаря - Воронкової К.П.,

за участі: представника позивача -ОСОБА_2,

представників відповідача - ОСОБА_3, ОСОБА_4,

прокурора -Савицького Є.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю ХАДО -Технологія до Харківської митниці про визнання недійсними та скасування податкових повідомлень Харківської митниці від 09.06.2009 року №№23,24 ,

ВСТАНОВИВ:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю ХАДО -Технологія - звернувся до суду з позовом до Харківської митниці про визнання недійсними та скасування податкових повідомлень Харківської митниці від 09.06.2009 року №№23,24. В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначив, що в період часу з 26 лютого 2009 року по 14 травня 2009 року на підставі наказу начальника Харківської митниці №172 від 23.02.2009 року Про проведення позапланової перевірки у зв'язку із надходженням інформації від перевізників, які здійснювали перевезення вантажів, була проведена позапланова документальна виїзна перевірка ТОВ ХАДО-Технологія .

За результатами перевірки відповідачем було складено акт про проведення планової документальної виїзної перевірки підприємства ТОВ ХАДО-Технологія №0013/9/8000000000/НОМЕР_1 від 14 травня 2009 року, на підставі якого прийняті податкові повідомлення №23 від 09.06.2009 року та №24 від 09.06.2009року.

Податковим повідомленням Харківської митниці №23 від 09.06.2009 року згідно з п. б п.п.4.2.2 п.4.2 ст.4, п.6.1 ст.6, п.п.17.1.3 п.17.1 ст.17 Закону України Про порядок погашення зобов'язань перед бюджетами та державними цільовими фондами , ст.ст. 8, 17 Закону України Про єдиний митний тариф , на підставі ст. 267 Митного кодексу України визначено суму податкового зобов'язання за платежем - ввізне мито у сумі 6311,54 грн. (Шість тисяч триста одинадцять гривень 54 коп.), в тому числі за основним платежем 4207,69 грн. (Чотири тисячі двісті сім гривень 69 коп.), за штрафними санкціями 2103,85 грн. (Дві тисячі сто три гривні 85 коп.).

Податковим повідомленням Харківської митниці № 24 від 09.06.2009 року згідно з п. б п.п.4.2.2 п.4.2 ст.4, п.6.1 ст.6, п.п.17.1.4 п.17.1 ст.17 Закону України Про порядок погашення зобов'язань перед бюджетами та державними цільовими фондами , п.4.3 ст. 4 Закону України Про податок на додану вартість , на підставі ст. 267 Митного кодексу України визначено суму податкового зобов'язання за платежем - податок на додану вартість у сумі 124318,19 грн. (Сто двадцять чотири тисячі триста вісімнадцять гривень 19 коп.), в тому числі за основним платежем 82878,79 грн. (Вісімдесят дві тисячі вісімсот сімдесят вісім гривень 79 коп.), за штрафними санкціями 41439,40 грн. (Сорок одна тисяча чотириста тридцять дев'ять гривень 40 коп.).

Позивач зазначає, що ним в порядку адміністративного оскарження не подавалися скарги до Харківської митниці та Державної митної служби України.

В обґрунтування позову зазначає, що на час оформлення ВМД митна вартість, заявлена декларантом в декларації митної вартості була підтверджена довідкою про транспортні витрати перевізника, яка була перевірена відділом тарифів та знаходиться в Харківській митниці, прямих господарсько-правових відносин з перевізниками позивач не мав, рахунків-фактур, податкових накладних від них не отримував, грошові кошти на їх адресу не перераховував.

Позивач вважає, що суми податкових зобов'язань, вказані в податкових повідомленнях Харківської митниці, визначені відповідачем неправомірно, а податкові повідомлення є недійсними, зазначає, що вони за своїми формою і змістом не відповідають у повному обсязі вимогам нормативно-правових актів, дійсним обставинам справи та були складені у результаті порушення низки вимог чинного законодавства.

Представник позивача в судовому засіданні вимоги позову підтримав та просив позов задовольнити у повному обсязі.

Представники відповідача - Харківської митниці - в судовому засіданні проти позову заперечували в повному обсязі, та зазначили, що порушення податкового законодавства виявлено у результаті проведеної позапланової документальної виїзної перевірки підприємства ТОВ ХАДО-Технологія . За результатами вказаної перевірки складено акт №0013/9/8000000000/НОМЕР_1 від 14.05.2009 року, в якому встановлений факт недоплати ТОВ ХАДО-Технологія митних платежів у сумі 87 841,78 грн., з них: мито - 4 207,69 грн., податок на додану вартість - 82878,79 грн., митний збір за митне оформлення - 755,30 грн., внаслідок заниження митної вартості імпортованих товарів за рахунок декларування транспортних витрат за межами України на рівні значно нижчому фактичним витратам підприємства, що у свою чергу призвело до заниження сум податкових зобов'язань по обов'язковим платежам (ввізне мито, ПДВ) та митному збору у вантажних митних деклараціях при митному оформленні.

Прокурор у судовому засіданні вважає позов таким, що не підлягає задоволенню та просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог позивача.

Суд, вислухавши представника позивача, представників відповідача, прокурора, вивчивши матеріали справи, встановив наступне.

Судом встановлено, що ТОВ ХАДО-Технологія (код ЄДРПОУ 31233443) акредитоване в Харківській митниці, як суб'єкт зовнішньоекономічної діяльності, облікова картка №80000/1/05/00335 від 26.11.2007р., взято на податковий облік у ДПІ у Дзержинському районі м.Харкова з 01.12.2000 року за №12454.

У період з 26.02.2009 року по 14.05.2009 року Харківською митницею було здійснено перевірку ТОВ ХАДО-Технологія за період з 01.09.2005 року по 01.09.2008 року. За результатами проведеної позапланової виїзної документальної перевірки ТОВ "ХАДО-Технологія" Харківською митницею складений Акт про проведення позапланової документальної виїзної перевірки ТОВ "ХАДО-Технологія" від 14.05.2009 №0013/9/8000000000/НОМЕР_1 (далі Акт перевірки), в якому встановлений факт недоплати до бюджету ТОВ "ХАДО-Технологія" належних митних платежів у сумі 87 841,78 грн., з них: мито - 4 207,69 грн., податок на додану вартість - 82 878,79 грн., митний збір за митне оформлення товарів - 755,30 грн. внаслідок заниження митної вартості імпортованих товарів за рахунок декларування транспортних витрат за межами України на рівні значно нижчому ніж фактичні витрати на транспортування оцінюваних товарів до місця ввезення на митну територію України, що у свою чергу призвело до заниження сум податкових зобов'язань по обов'язковим платежам (ввізне мито, ПДВ) та митному збору за вантажними митними деклараціями при митному оформленні.( т.1 а.с. 70-80).

На підставі вказаних висновків акту Харківською митницею прийнято податкове повідомлення №24 від 09.06.2009р., яким ТОВ ХАДО -Технологія визначено суму податкового зобов'язання за платежем - податок на додану вартість у сумі 124318,19 грн., в тому числі за основним платежем - 82878,79 грн. та за штрафними санкціями -41439,40 грн. та податкове повідомлення № 23 від 09.06.2009 року, яким визначено суму податкового зобов'язання за платежем - ввізне мито у сумі 6 311,54 грн., в тому числі за основним платежем - 4207,69 грн. та за штрафними санкціями -2 103,85 грн. ОСОБА_5 податкові повідомлення були надіслані на адресу платника податків - ТОВ ХАДО-Технологія листом від 09.06.2009 року за вих.. №16/01-4509.( т.1 а.с. 104-108)

21.05.2009 року ТОВ ХАДО -Технологія до Харківської митниці подані заперечення на акт перевірки №0013/9/8000000000/НОМЕР_1 від 14.05.2009 року. ( т.1 а.с. 109-110)

За результатами розгляду заперечень до акту перевірки №0013/9/8000000000/НОМЕР_1 від 14.05.2009 року Харківською митницею 03.06.2009 року прийнятий висновок № 31/01-4363, яким заперечення ТОВ ХАДО -Технологія залишено без задоволення. ( т.1 а.с.111-112).

ТОВ ХАДО -Технологія , не погодившись із вказаними податковими повідомленнями № 23 та № 24, звернулось до суду з даним позовом.

Судом встановлено, що ТОВ ХАДО-Технологія у перевіряємий період з експедиторами укладалися договори транспортного експедирування імпортованих вантажів, за якими експедиторами від свого імені укладалися договори перевезення вантажу з перевізниками.

Статтею 929 Цивільного кодексу України визначено, що за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу.

Договором транспортного експедирування може бути встановлено обов'язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, зобов'язання експедитора укласти від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечити відправку і одержання вантажу, а також інші зобов'язання, пов'язані з перевезенням.

Договором транспортного експедирування може бути передбачено надання додаткових послуг, необхідних для доставки вантажу (перевірка кількості та стану вантажу, його завантаження та вивантаження, сплата мита, зборів і витрат, покладених на клієнта, зберігання вантажу до його одержання у пункті призначення, одержання необхідних для експорту та імпорту документів, виконання митних формальностей тощо).

Положення цієї глави поширюються також на випадки, коли обов'язки експедитора виконуються перевізником.

Вимогами статті 931 ЦК України визначено, що розмір плати експедиторові встановлюється договором транспортного експедирування, якщо інше не встановлено законом. Якщо розмір плати не встановлений, клієнт повинен виплатити експедитору розумну плату.

Статтею 9 Закону України Про транспортно-експедиційну діяльність №1955-IV від 01.07.2004р. передбачено, що за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу.

Частиною 8 статті 9 вказаного Закону передбачено, що платою експедитору вважаються кошти, сплачені клієнтом експедитору за належне виконання договору транспортного експедирування.

У плату експедитору не включаються витрати експедитора на оплату послуг (робіт) інших осіб, залучених до виконання договору транспортного експедирування, на оплату зборів (обов'язкових платежів), що сплачуються при виконанні договору транспортного експедирування.

На виконання умов договору транспортного експедирування ФОП ОСОБА_6 здійснено організацію перевезення вантажу за ВМД № 800000001/5/144224 від 03.10.2005 року, ВМД №800000001/5/144636 від 20.10.2005 року, ВМД №800000001/5/145230 від 18.11.2005 року, ВМД №800000001/5/145339 від 18.11.2005 року.Вартість послуг, наданих за межами України, ФОП ОСОБА_6 зазначила у відповідних довідках про транспортні витрати.

На виконання умов договору транспортного експедирування ФОП ОСОБА_1 здійснено організацію перевезення вантажу за ВМД №800000001/5/144376 від 07.10.2005р., ВМД №800000001/5/144486 від 13.10.2005 р., ВМД №800000001/5/144574 від 18.10.2005 р., ВМД №800000001/5/144603 від 19.10.2005 р., ВМД №800000001/5/144662 від 21.10.2005 р., ВМД №800000001/5/144700 від 24.10.2005 р., ВМД №800000001/5/145339 від 25.11.2005 р. Вартість послуг, наданих за межами України, ФОП ОСОБА_1 зазначив у відповідних довідках про транспортні витрати.

На виконання умов договору транспортного експедирування ФОП ОСОБА_7 здійснено організацію перевезення вантажу за ВМД №800000001/5/141879 від 03.04.2006 року, №800000001/5/141937від 05.04.2006 року, ВМД №800000001/5/142004 від 07.04.2006 року , ВМД №800000001/5/142066від 11.04.2006 року, ВМД №800000001/5/143546 від 21.06.2006 року , ВМД №800000001/5/143552 від 21.06.2006 року, ВМД №800000001/5/143761 від 27.06.2006 року. Вартість послуг, наданих за межами України, ФОП ОСОБА_7 зазначила у відповідних довідках про транспортні витрати.

На виконання умов договору транспортного експедирування ФОП ОСОБА_8 здійснено організацію перевезення вантажу за ВМД №800000001/5/143906 від 04.07.2006 року, ВМД №800000001/5/144005 від 10.07.2006 року , ВМД №800000001/5/144071 від 12.07.2006 року , ВМД №800000001/5/144152 від 18.07.2006 року, ВМД №800000001/5/144153 від 18.07.2006 року, ВМД №800000001/5/144182 від 20.07.2006 року, ВМД №800000001/5/144183 від 20.07.2006 року, ВМД №800000001/5/144988 від 31.08.2006 року, ВМД №800000001/5/145014 від 01.09.2006 року, ВМД №800000001/5/145017 від 01.09.2006 року, ВМД №800000001/5/145018 від 01.09.2006 року, ВМД №800000001/5/142228 від 15.05.2007 року, ВМД №800000001/5/142245 від 16.05.2007 року, ВМД №800000001/5/142246 від 17.05.2007 року, ВМД №800000001/5/142313 від 22.05.2007 року, ВМД №800000001/5/142457 від 29.05.2007 року, ВМД №800000001/5/142499 від 31.05.2007 року, ВМД №800000001/5/142551 від 01.06.2007 року, ВМД №800000001/5/142572 від 04.06.2007 року. Вартість послуг, наданих за межами України, ФОП ОСОБА_8 зазначив у відповідних довідках про транспортні витрати.

На виконання умов договору транспортного експедирування ФОП ОСОБА_9 здійснено організацію перевезення вантажу за ВМД №800000001/5/145195 від 14.09.2006 року, ВМД №800000001/5/145197 від 14.09.2006 року, ВМД №800000001/5/145511 від 28.09.2006 року, ВМД №800000001/5/145660 від 06.10.2006 року, ВМД №800000001/5/142044 від 03.05.2007 року, ВМД №800000001/5/142045 від 03.05.2007 року, ВМД №800000001/5/142082 від 04.05.2007 року, ВМД №800000001/5/142173 від 11.05.2007 року, ВМД №800000001/5/142225 від 15.05.2007 року, ВМД №800000001/5/142266 від 17.05.2007 року. Вартість послуг, наданих за межами України, ФОП ОСОБА_9 зазначив у відповідних довідках про транспортні витрати.

На виконання умов договору транспортного експедирування ФОП ОСОБА_10 здійснено організацію перевезення вантажу за ВМД №800000001/5/145868 від 19.10.2006 року, ВМД №800000001/5/145950 від 23.10.2006 року, ВМД №800000001/5/145951 від 23.10.2006 року, ВМД №800000001/5/146379 від 09.11.2006 року, ВМД №800000001/5/146442 від 14.11.2006 року, ВМД №800000001/5/146615 від 21.11.2006 року, ВМД №800000001/5/146977 від 01.12.2006 року, ВМД №800000001/5/146988 від 04.12.2006 року, ВМД №800000001/5/147074 від 07.12.2006 року, ВМД №800000001/5/147174 від 14.12.2006 року, ВМД №800000001/5/142043 від 03.05.2007 року. Вартість послуг, наданих за межами України, ФОП ОСОБА_10 зазначила у відповідних довідках про транспортні витрати.

На виконання умов договору транспортного експедирування ФОП ОСОБА_11 здійснено організацію перевезення вантажу за ВМД №800000001/5/147179 від 14.12.2006 року, ВМД №800000001/5/147258 від 19.12.2006 року, ВМД №800000001/5/147522 від 26.12.2006 року, ВМД №800000001/5/147524 від 26.12.2006 року, ВМД №800000001/5/142514 від 31.05.2007 року, ВМД №800000001/5/141683 від 05.06.2008 року, ВМД №800000001/5/141683 від 11.06.2008 року. Вартість послуг, наданих за межами України, ФОП ОСОБА_11 зазначив у відповідних довідках про транспортні витрати.

На виконання умов договору транспортного експедирування ФОП ОСОБА_5 здійснено організацію перевезення вантажу за ВМД №800000001/5/143070 від 03.07.2007 року, ВМД №800000001/5/143114 від 05.07.2007 року, ВМД №800000001/5/143159 від 10.07.2007 року.Вартість послуг, наданих за межами України, ФОП ОСОБА_5 зазначив у відповідних довідках про транспортні витрати.

На виконання умов договору транспортного експедирування ФОП ОСОБА_12 здійснено організацію перевезення вантажу за ВМД №800000001/5/143160 від 10.07.2007 року, ВМД №800000001/5/143238 від 16.07.2007 року, ВМД №800000001/5/143347 від 24.07.2007 року, ВМД №800000001/5/143420 від 26.07.2007 року, ВМД №800000001/5/143421 від 27.07.2007 року, ВМД №800000001/5/143641 від 03.08.2007 року.Вартість послуг, наданих за межами України, ФОП ОСОБА_12 зазначив у відповідних довідках про транспортні витрати.

На виконання умов договору транспортного експедирування ФОП ОСОБА_13 здійснено організацію перевезення вантажу за ВМД №800000001/5/143915 від 21.08.2007 року. Вартість послуг, наданих за межами України, ФОП ОСОБА_13 зазначив у відповідних довідках про транспортні витрати.

На виконання умов договору транспортного експедирування ФОП ОСОБА_14 здійснено організацію перевезення вантажу за ВМД №800000001/5/144066 від 29.08.2007 року. Вартість послуг, наданих за межами України, ФОП ОСОБА_14 зазначила у відповідних довідках про транспортні витрати.

На виконання умов договору транспортного експедирування ФОП ОСОБА_15 здійснила організацію перевезення вантажу за ВМД №800000001/5/144841 від 12.10.2007 року, ВМД №800000001/5/144843 від 12.10.2007 року, ВМД №800000001/5/144905 від 16.10.2007 року, ВМД №800000001/5/144935 від 17.10.2007 року, ВМД №800000001/5/144967 від 18.10.2007 року, ВМД №800000001/5/144968 від 18.10.2007 року, ВМД №800000001/5/139070 від 15.01.2008 року. Вартість послуг, наданих за межами України, ФОП ОСОБА_15 зазначила у відповідних довідках про транспортні витрати.

На виконання умов договору транспортного експедирування ФОП ОСОБА_16 здійснено організацію перевезення вантажу за ВМД №800000001/5/145095 від 24.10.2007 року, ВМД №800000001/5/145365 від 02.11.2007 року, ВМД №800000001/5/145947 від12.11.2007 року, ВМД №800000001/5/141100 від 06.05.2008 року. Вартість послуг, наданих за межами України, ФОП ОСОБА_16 зазначив у відповідних довідках про транспортні витрати.

На виконання умов договору транспортного експедирування ФОП ОСОБА_17 здійснено організацію перевезення вантажу за ВМД №800000001/5/139615 від 22.02.2008 року. Вартість послуг, наданих за межами України, ФОП ОСОБА_17 зазначив у відповідних довідках про транспортні витрати.

На виконання умов договору транспортного експедирування ФОП ОСОБА_18 здійснила організацію перевезення вантажу за ВМД №800000001/5/142300 від 03.07.2008 року, ВМД №800000001/5/142330 від 09.07.2008 року, ВМД №800000001/5/142456 від 09.07.2008 року, ВМД №800000001/5/142595 від 16.07.2008 року, ВМД №800000001/5/142613 від 18.07.2008 року, ВМД №800000001/5/142802 від 25.07.2008 року, ВМД №800000001/5/143174 від 08.08.2008 року, ВМД №800000001/5/143254 від 12.08.2008 року, ВМД №800000001/5/143256 від 12.08.2008 року, ВМД №800000001/5/143251 від 15.08.2008 року, ВМД №800000001/5/143481 від 20.08.2008 року, ВМД №800000001/5/143706 від 28.08.2008 року, ВМД №800000001/5/143738 від 28.08.2008 року. Вартість послуг, наданих за межами України, ФОП ОСОБА_18 зазначила у відповідних довідках про транспортні витрати.

Відповідно до статті 259 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є їх ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, обчислена відповідно до положень цього Кодексу.

Суд зазначає, що положеннями статті 266 Митного кодексу України передбачено, що визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, здійснюється за такими методами: 1) за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) за ціною договору щодо ідентичних товарів; 3) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; 4) на основі віднімання вартості; 5) на основі додавання вартості (обчислена вартість); 6) резервного. Основним є метод визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції).

Положеннями частини 2 статті 267 Митного кодексу України встановлено, що при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються подальші витрати, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, зокрема, витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України.

Частиною 3 наведеної статті встановлено, що при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, не допускається включення ніяких інших витрат, крім тих, що передбачені у цій статті. До митної вартості не включаються нижченаведені витрати або кошти за умови виділення їх з ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, які документально підтверджено та які піддаються обчисленню, зокрема витрати на транспортування після ввезення.

Таким чином, до митної вартості товарів за ціною договорів, що імпортуються, відносяться договірна вартість таких товарів, зазначена у ввізній митній декларації з урахуванням витрат на транспортування, навантаження, розвантаження, перевантаження та страхування до пункту перетину митного кордону України.

Згідно Постанови Кабінету Міністрів України від 28.08.2003р. №1375 «Про затвердження Порядку декларування митної вартості товарів, що переміщуються через митний кордон України» (яка була чинною на момент здійснення митного оформлення товарів) та Постанови Кабінету Міністрів України від 20.12.2006р. №1766 «Про затвердження Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження» для підтвердження заявлених відомостей про митну вартість товарів, що переміщуються підприємствами через митний кордон України, декларант подає:

угоду (договір, контракт), на підставі якої здійснюється поставка товарів, і додатки до неї;

рахунок-фактуру (інвойс) і банківські платіжні документи (якщо рахунок сплачено) або рахунок-проформу для умовно-вартісних угод (договорів, контрактів), а також інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару;

угоду (договір, контракт) про перевезення, транспортні та страхові документи;

рахунок про сплату наданих транспортно-експедиційних послуг або офіційно завірену керівником і головним бухгалтером підприємства калькуляцію транспортних витрат у разі, коли транспортні витрати не були включені до рахунка-фактури (інвойсу);

пакувальні листи;

ліцензію на ввезення (вивезення) товарів, імпорт (експорт) яких підлягає ліцензуванню;

сертифікат про походження товару, сертифікат якості, безпеки тощо.

Слід зазначити, що під час митного оформлення товарів декларант зобов'язаний своєчасно надати митному органу додаткові відомості, що підтверджують правильність визначення заявленої митної вартості. При цьому, у разі потреби митний орган може надати декларантові за наявності у базі даних Держмитслужби інформацію про середньоконтрактні ціни або митну вартість товарів, що була визначена під час митного оформлення ідентичних чи подібних (аналогічних) товарів, ввезених в Україну за іншою угодою.

Відповідно до Порядку декларування митної вартості товарів, що переміщуються через митний кордон України (постанова Кабміну України № 1375 від 28.08.2003 р. (діяла до 01.02.2007 р. - в періоді, що перевірявся), у разі відсутності підтвердних документів або наявності обґрунтованих сумнівів щодо достовірності відомостей стосовно заявленої митної вартості товарів митні органи відповідно до Митного кодексу України визначають митну вартість самостійно на підставі ціни на ідентичні чи подібні (аналогічні) товари.

При митному оформленні товарів, митному органу були надані довідки експедиторів про транспортні витрати, на підставі яких і було визначено вартість послуг по перевезенню товарів до кордону України.

Крім того, відповідно до п.14 вказаного вище Порядку та п.8 Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України та подання відомостей для її підтвердження, затверджений постановою Кабінету Міністрів України № 1766 від 20.12.2006р., при декларуванні митному органу подаються в т. ч. і рахунки-фактури від виконавця про надання транспортно-експедиційних послуг (про підтвердження транспортних витрат).

Згідно з пунктом 4 Положення про вантажну митну декларацію , затвердженого постановою Кабміну України № 574 від 09.06.1997р., митний орган не приймає ВМД для оформлення:

- якщо вона подається без повного комплекту документів, необхідних для здійснення митного оформлення товарів;

- якщо вона заповнена декларантом з порушенням цього Положення, Інструкції про порядок заповнення ВМД;

- в інших випадках, передбачених законодавством України.

У разі відмови у прийнятті ВМД для оформлення обов'язково заповнюється картка відмови у митному оформленні згідно з порядком, установленим Держмитслужбою.

Ні Порядок декларування митної вартості товарів, що переміщуються через митний кордон України (затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 28 серпня 2003 р. N 1375), ні Порядок декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження (Затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 20 грудня 2006 р. N 1766) не встановлюють такого порядку визначення митної вартості товарів після закінчення операції митного оформлення цих товарів та їх пропуску через митний кордон України, оскільки визначають умови та механізм декларування митної вартості товарів, тільки в момент переміщення товарів через митний кордон України, подання декларантом відомостей для її підтвердження у момент здійснення декларування товарів.

Оскільки митне оформлення товарів було оформлене митними органами - товари випущені у вільний обіг, то у митних органів не виникло питань щодо правильності та обґрунтованості митної вартості, що зазначена у вантажних митних деклараціях у момент митного оформлення.

Суд зазначає, що у перевіряємому періоді між позивачем та експедиторами були укладені відповідні договори, на підставі яких і експедитори від свого імені і укладалися договори перевезення вантажу з перевізниками.

Наявні в матеріалах довідки про транспортні витрати, понесені перевізниками до митного кордону та вантажно-митні декларації підтверджують правомірність визначення позивачем митної вартості при здійсненні імпорту товарів.

Висновки митного органу про вартість перевезення товарів позивача до митного кордону України ґрунтуються на документах, наданих перевізниками, які не мали договірних відносин з позивачем, а тільки мали господарські відносини з експедиторами, що здійснювали транспортування товарів позивача.

Оскільки позивач не мав господарських відносин з перевізниками, при митному оформленні товарів відповідачу були надані довідки, що підтверджують транспортні витрати до митного кордону, в яких і було визначено вартість перевезення товарів, тому суд зазначає про правомірність визначення позивачем митної вартості імпортованих товарів.

Можливість надання подібних довідок була передбачена п.8 Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження (затвердженого Постановою КМ України від 20 грудня 2006 р. N 1766).

Розглядаючи спір по суті, суд також зазначає, що відповідно до Закону України «Про ціни і ціноутворення» від 03.12.1990р. за № 507-ХІІ в Україні діють вільні ціни і тарифи, а також регульовані державою ціни і тарифи.

Відповідно до статті 11 Закону України «Про ціни і ціноутворення» , при здійсненні експортних та імпортних операцій безпосередньо або через зовнішньоторговельного посередника в розрахунках із закордонними партнерами застосовуються контрактні (зовнішньоторговельні) ціни, що формуються відповідно до цін і умов світового ринку.

З огляду на викладене вище та керуючись принципами підприємницької діяльності, передбаченими п.3 ч.1 ст.5 Закону України «Про підприємництво» , про самостійний вибір та встановлення цін, позивач правомірно узгодив із підприємствами-експедиторами вартість транспортних послуг до перетинання митного кордону України.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач сплатив ПДВ саме з митної вартості, зазначених в вантажних митних деклараціях, про що і зазначено в даних деклараціях.

Пунктом 4.3 ст.4 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997р. № 168/97-ВР (у редакції, що діяла на час здійснення імпортних операцій) визначено, що для товарів, які імпортуються на митну територію України платниками податку, базою оподаткування є договірна (контрактна) вартість таких товарів, але не менша митної вартості, зазначеної у ввізній митній декларації з урахуванням витрат на транспортування, навантаження, розвантаження, перевантаження та страхування до пункту перетину митного кордону України, сплати брокерських, агентських, комісійних та інших видів винагород, пов'язаних з імпортом таких товарів, плати за використання об'єктів інтелектуальної власності, що належать до таких товарів, акцизних зборів, ввізного мита, а також інших податків, зборів (обов'язкових платежів), за винятком податку на додану вартість, що включаються у ціну товарів (робіт, послуг) згідно з законами України з питань оподаткування.

Положеннями частини 1 статті 8 Закону України Про Єдиний митний тариф від 05.02.1992р. №2097-XII передбачено, що ввізне мито нараховується на товари та інші предмети при їх ввезенні на митну територію України.

Відповідно положень частини 2 статті 17 вказаного Закону, мито нараховується митним органом України відповідно до положень цього Закону і ставок Єдиного митного тарифу України, чинними на день подання митної декларації, і сплачується як у валюті України, так і в іноземній валюті, яку купує Національний банк України.

Щодо нарахованих штрафних санкцій суд зазначає наступне.

У відповідності до п.17.1 ст.17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (далі - Закон), штрафні санкції накладаються на платника податків за порушення податкового законодавства.

Згідно з п.17.1.3 цього Закону, у разі коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов'язання платника податків за підставами, викладеними у підпункті "б" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від суми недоплати (заниження суми податкового зобов'язання) за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обов'язкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше п'ятдесяти відсотків такої суми та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.

Зважаючи на те, що суд визнав відсутність факту порушення позивачем митного законодавства, а також відсутність суми недоплати (заниження суми митної вартості товарів) ввізного мита та податку на додану вартість, застосування до нього штрафних санкцій є необґрунтованим.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.1 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч.2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В супереч наведеним вимогам, відповідач як суб'єкт владних повноважень не довів правомірності своїх дій.

На підставі вищевикладеного, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача щодо визнання недійсними та скасування податкових повідомлень № 23 від 09.06.2009р. та № 24 від 09.06.2009р., є обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ч. 3 ст. 94 КАС України підлягають стягненню з Державного бюджету України на користь позивача судові витрати в сумі 3 грн. 40 коп.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 94, 160, 161,162, 163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю ХАДО -Технологія до Харківської митниці про визнання недійсними та скасування податкових повідомлень Харківської митниці від 09.06.2009 року №№23,24 -задовольнити у повному обсязі..

Визнати недійсними та скасувати Податкове повідомлення Харківської митниці від 09.06.2009 року №23.

Визнати недійсними та скасувати Податкове повідомлення Харківської митниці від 09.06.2009 року №24.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ХАДО -Технологія витрати зі сплати судового збору в розмірі 3 грн. 40 коп.

Постанова може бути оскаржена в Харківський апеляційний адміністративний суд через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження постанови суду протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у встановлений строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст постанови складено 05.03.2010 року.

Суддя Курило Л.В.