Постанова

від 31.08.2017 по справі 826/25856/15

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

31 серпня 2017 року № 826/25856/15

Суддя Окружного адміністративного суду міста Києва Вєкуа Н.Г., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Система" до третя особаДержавної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві Чернігівська ОДПІ ГУ ДФС у Чернігівській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Система" звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовною заявою до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві, в якій просить суд визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення - рішення від 23.06.2015 року №7326552210.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м.Києві на підставі необґрунтованих висновків акту перевірки від №86/26-55-22-10/30264156 від 04.06.2015 року щодо порушення позивачем приписів податкового законодавства винесено податкове повідомлення-рішення, якими позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість.

Крім того, позивачем зазначено, що у Державної податкової інспекції у Печерському районі головного управління Державно фіскальної служби у місті Києві були відсутні правові підстави для проведення перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Система", оскільки положеннями Закону України Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи від 28.12.2014 №71-VIII встановлено, що у 2015 та 2016 роках перевірки підприємств, установ та організацій, фізичних осіб-підприємців з обсягом доходу до 20 мільйонів гривень за попередній календарний рік контролюючими органами здійснюються виключно з дозволу Кабінету Міністрів України, за заявкою суб'єкта господарювання щодо його перевірки, згідно з рішенням суду або згідно з вимогами Кримінального процесуального кодексу України.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав та просив суд їх задовольнити повністю, оскільки вважає, що господарські операції позивача є реальними та підтверджуються належним чином оформленими первинними документами.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про час, дату та місце судового розгляду справи був повідомлений належним чином, докази чого містяться в матеріалах справи. Проте, враховуючи, що відповідач є суб'єктом владних повноважень та зобов'язаний забезпечити явку свого представника в судове засідання, суд вважає за можливе здійснювати розгляд справи без участі останнього. Відповідач, в долучених до матеріалів справи заперечень, проти позову заперечував, посилаючись на те, що висновки акту перевірки є законними та обґрунтованими, підстав для скасування спірного рішення не вбачає.

Представник третьої особи в судове засідання не з'явився, про час, дату та місце судового розгляду справи був повідомлений належним чином, докази чого містяться в матеріалах справи, заперечень чи пояснень по суті позову не надав.

Зважаючи на неявку в судове засідання представника відповідача та третьої особи, суд ухвалив подальший розгляд справи здійснювати в порядку письмового провадження відповідно до ч. 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України.

Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Державною податковою інспекцією у Печерському районі ГУ ДФС у м.Києві проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ ТД Система ( код ЄДРПОУ 30264156) щодо підтвердження відомостей по взаємовідносинам з платником податків ТОВ ПРО СЕРВІС (код ЄДРПОУ 33153611) за жовтень 2014 року, ТОВ ТЕНЗА ТРЕЙД ЮНІОН ( код ЄДРПОУ 38749904) за жовтень та грудень 2014 року, ТОВ СИСТЕМА ГРУП Україна (код ЄДРПОУ 37193731, ТОВ ПУСК ( код ЄДРПОУ 36304995) за грудень 2014 року.

Перевіркою ТОВ ТД Система по взаємовідносинам із ТОВ ТЕНЗА ТРЕЙД ЮНІОН та ТОВ ПРО СЕРВІС за перевіряємий період встановлено порушення: ст. 185, п.198.3, п.198.6 ст. 198. П. 201.4, п. 201.10 ст. 201 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI (із змінами та доповненнями) в результаті чого, Товариством було занижено податок на додану вартість у розмірі 1 582 759 грн., в тому числі за жовтень 2014 року на суму 1 425 670 грн. та за грудень 2014 року на суму 157 089 грн.

За результатами перевірки складено акт №86/26-55-22-10/30264156 від 04.06.2015 року та винесено податкове повідомлення-рішення:

- № 7326552210 від 23.06.2015 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в загальному розмірі 2 374 139,00 грн., в тому числі за основним платежем в розмірі 1 582 759,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 791 380,00 грн.

За результатами первинного адміністративного оскарження, Головним управлінням ДФС у м.Києві прийнято рішення від № 13953/10/26-15-10-05-35 від 10.09.2015 року, яким скаргу залишено без розгляду, а податкове повідомлення-рішення №7326552210 від 23.06.2015 року- без змін.

За результатами повторного адміністративного оскарження, Державною фіскальною службою України прийнято рішення від 13.11.2015 року, яким податкове повідомлення-рішення №7326552210 від 23.06.2015 року, з урахуванням рішення, прийнятого за розглядом первинної скарги, залишено без змін, а скаргу-без задоволення.

Позивач категорично не погоджуючись із правомірністю податкового повідомлення - рішення № 7326552210 від 23.06.2015 року звернувся з даним позовом до Окружного адміністративного суду міста Києва.

Досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи наведені міркування та заперечення, оцінюючи їх в сукупності, суд бере до уваги наступне.

Щодо посилань позивача на Закон України N 71-VIII "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи", суд зазначає наступне.

Так, 28.12.2014 р. Верховною Радою України прийнято Закон N 71-VIII "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи" (надалі - Закон N 71-VIII), відповідно до п. 3 Прикінцевих положень якого встановлено, що у 2015 та 2016 роках перевірки підприємств, установ та організацій, фізичних осіб - підприємців з обсягом доходу до 20 мільйонів гривень за попередній календарний рік контролюючими органами здійснюються виключно з дозволу Кабінету Міністрів України, за заявкою суб'єкта господарювання щодо його перевірки, згідно з рішенням суду або згідно з вимогами Кримінального процесуального кодексу України. Зазначене обмеження не поширюється:

- з 1 січня 2015 року на перевірки суб'єктів господарювання, що ввозять на митну територію України та/або виробляють та/або реалізують підакцизні товари, на перевірки дотримання норм законодавства з питань наявності ліцензій, повноти нарахування та сплати податку на доходи фізичних осіб, єдиного соціального внеску, відшкодування податку на додану вартість;

- з 1 липня 2015 року на перевірки платників єдиного податку другої і третьої (фізичні особи - підприємці) груп, крім тих, які здійснюють діяльність на ринках, продаж товарів у дрібнороздрібній торговельній мережі через засоби пересувної мережі, за винятком платників єдиного податку, визначених пунктом 27 підрозділу 10 розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України, з питань дотримання порядку застосування реєстраторів розрахункових операцій.

Дослідивши наявні матеріали справи суд встановив відсутність у них доказів того, що ТОВ "ТД "Система" підпадало під категорію осіб на яких поширюється мораторій, визначений п. 3 розд. ІІ зазначеного Закону №71.

Також, суд враховує правову позицію Верховного Суду України, висловлену в постанові від 24 грудня 2010 року №21-25а10 стосовно того, що у разі коли платник податків, який вважає порушеним порядок та підстави призначення податкової перевірки щодо нього, має захищати свої права шляхом недопуску посадових осіб контролюючого органу до такої перевірки. Якщо ж допуск до проведення перевірки відбувся, в подальшому предметом розгляду в суді має бути лише суть виявлених порушень податкового та іншого законодавства, дотримання якого контролюється контролюючими органами.

Тобто, згідно з правовою позицією Верховного Суду України, саме на етапі допуску до перевірки платник податків може поставити питання про необґрунтованість її призначення та проведення, реалізувавши своє право на захист від безпідставного та необґрунтованого здійснення податкового контролю щодо себе. Водночас допуск до перевірки нівелює правові наслідки процедурних порушень, допущених контролюючим органом при призначенні податкової перевірки.

До аналогічних висновків дійшов також Вищий адміністративний суд України в ході розгляду адміністративних справи про скасування податкових повідомлень-рішень (ухвали від 12 квітня 2016 року №К/800/34845/14, 04 жовтня 2016 року №К/800/8821/16).

При цьому, наданих до суду матеріалів справи вбачається, що обсяг доходу позивача за попередній календарний рік становить більше передбаченого Законом N 71-VIII "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи", а тому відповідно до п.п. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75 , п.п.78.1.1 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України на підставі направлення від 26.05.2015 року та згідно наказу ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві №7 від 26.05.2015 року проведено виїзну позапланову документальну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Система".

Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість вказаних висновків відповідача і винесених на підставі таких висновків спірних правових актів індивідуальної дії на відповідність вимогам ч. 3 ст. 2 КАС України, суд виходить з наступного.

Як вбачається зі змісту акту перевірки №86/26-55-22-10/30264156 від 04.06.2015 року, на порушення вимог: ст. 185, п.198.3, п.198.6 ст. 198. П. 201.4, п. 201.10 ст. 201 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI (із змінами та доповненнями), а також п. 5 Порядку заповнення податкової накладної , затвердженого наказом Міністерства доходів і зборів України від 14.01.2014 року №10 ТОВ "Торговий Дім "Система" безпідставно сформовано податковий кредит за рахунок сум ПДВ по податкових накладних отриманих від ТОВ ПРО СЕРВІС за жовтень 2014 року на суму ПДВ 115674 грн. та ТОВ ТЕНЗА ТРЕЙД ЮНІОН за жовтень 2014 року на суму ПДВ 1 309 996 грн., та за грудень 2014 року на суму ПДВ 157 089 грн.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулює Податковий кодекс України, який, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до підпункту 1 пункту 180.1 статті 180 розділу V Податкового кодексу України, для цілей оподаткування податком на додану вартість платником податку є будь-яка особа, що провадить або планує провадити господарську діяльність і реєструється за своїм добровільним рішенням як платник податку у порядку, визначеному статтею 183 цього розділу.

Пунктом 200.1 статті 200 розділу V цього Кодексу встановлено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При цьому, згідно з приписами підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, податковим кредитом є сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Пунктом 200.2 статті 200 Податкового кодексу України передбачено, що при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (пункт 200.3 статті 202 Податкового кодексу України).

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до пункту 185.1 статті 185 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування ПДВ є операції платників податку, зокрема, з : постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю та постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу;

Порядок формування податкового кредиту з податку на додану вартість визначено статтею 198 Податкового кодексу України, згідно з якою право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/ послуг, що підтверджено податковою накладною (пункт 198.2 статті 198 Податкового кодексу України на час вчинення спірних операцій та видачі податкової накладної).

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

В силу положень пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону (пункт 198.6 статті 198 Податкового кодексу України).

Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг (пункт 201.4 статті 201 Податкового кодексу України).

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця (пункт 201.6 статті 201 Податкового кодексу України).

Пунктом 201.10 статті 201 Податкового кодексу України передбачено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Форма податкової накладної та порядок заповнення податкової накладної затверджено наказом Міністерства доходів і зборів України від 14.01.2014 року № 10, який діяв в березні 2014 року.

В п. 5 Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затвердженому Постановою КМ України від 29.12.2010 року № 1246, вказаного, що після складення податкової накладної та/або розрахунку коригування в електронній формі на них накладається електронний цифровий підпис посадових осіб платника податку у такому порядку: першим - електронний цифровий підпис головного бухгалтера (бухгалтера) або електронний цифровий підпис керівника; другим - електронний цифровий підпис, що є аналогом відбитка печатки продавця.

Згідно з п. 18 Порядку заповнення податкової накладної, затверджено наказом Міністерства доходів і зборів України від 14.01.2014 року № 10, всі складені примірники податкової накладної підписуються особою, уповноваженою платником податку здійснювати постачання товарів/послуг, та скріплюються печаткою такого платника податку - продавця. Податкова накладна не підписується покупцем товарів/послуг і не скріплюється його печаткою.

Аналіз положень податкового законодавства дозволяє дійти висновку, що право на формування податкового кредиту з податку на додану вартість виникає у платника податків за наявності сукупності таких елементів: (1) наявності у сторін спеціальної податкової правосуб'єктності (особа, що видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник ПДВ); (2) фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій постачальником на користь покупця; (3) наявності причинно-наслідкового зв'язку між операцією з придбання товарів чи послуг та потребою використання в господарській діяльності; (4) документального підтвердження факту здійснення господарської операції сукупністю належним чином складених (оформлених) первинних та інших документів (у т.ч. платіжних), які зазвичай супроводжують операції певного виду та підтверджують їх фактичне виконання; (5) наявності у покупця належним чином складеної податкової накладної (має усі обов'язкові реквізити).

Статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", який діяв у весь період діяльності позивача, що підлягав перевірці, встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції: посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Системний аналіз наведених норм дає змогу дійти висновку, що обов'язковою умовою підтвердження реальності здійснення господарських операцій є фактична наявність у платника податків первинних документів, фізичних, технічних та технологічних можливостей для здійснення відповідних операцій та зв'язку між фактом придбання товару (послуги) і подальшою господарською діяльністю.

Судом встановлено, що у перевіряємому періоді ТОВ "Торговий Дім "Система" мало господарські взаємовідносини з ТОВ ПРО СЕРВІС та ТОВ ТЕНЗА ТРЕЙД ЮНІОН .

Як вбачається з матеріалів справи, між Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Система" та Товариством з обмеженою відповідальністю ПРО СЕРВІС укладено договір поставки №44/01/24-14 від 01.04.2014 року, відповідно до якого постачальник зобов'язується передати у власність покупця товар, а покупець зобов'язується приймати цей товар та проводити його оплату на умовах та в порядку визначеному договором.

На підтвердження виконання вказаного договору позивачем надано суду видаткові накладні, податкові накладні, витяги з відомостей Товари на складі , копію квитанції №2 про прийняття податкової декларації з ПДВ ТОВ ПРО СЕРВІС , виписки з особового ранку товариства.

Водночас, до перевірки позивачем не надано товаро-транспортних накладних.

При цьому, як вбачається з акту перевірки, основним постачальником в жовтні 2014 року ТОВ ПРО СЕРВІС є ТОВ ОПТОВА БАЗА ЧАЙ-АГРОПРОДУКТ . Номенклатура придбаного товару ТОВ ПРО СЕРВІС у ТОВ ОПТОВА БАЗА ЧАЙ-АГРОПРОДУКТ не є можливим встановити , у зв'язку з відсутністю реєстрування податкових накладних ТОВ ОПТОВА БАЗА ЧАЙ-АГРОПРОДУКТ в базі ЄРПН у зв'язку з розбивкою податкових накладних на суми ПДВ менше 10 тис. грн. Отже, неможливо встановити походження товару придбаного у ТОВ ПРО СЕРВІС .

Також, в ході перевірки встановлено, що ТОВ "Торговий Дім "Система" , частково сформувало свій податковий кредит за рахунок виписаних ТОВ ТЕНЗА ТРЕЙД ЮНІОН податкових накладних за жовтень та грудень 2014 року та включно ТОВ "Торговий Дім "Система" податкових накладних в жовтні 2014 року в сумі 1 309 996 грн. та в грудні 2014 року в сумі 157 089 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, між Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Система" та Товариством з обмеженою відповідальністю ТЕНЗА ТРЕЙД ЮНІОН укладено договір поставки №132/1 від 02.10.2014 року, відповідно до умов якого постачальник зобов'язується передати у власність покупця товар, а покупець зобов'язується приймати цей товар та проводити його оплату на умовах та в порядку визначеному договором.

До матеріалів справи позивачем долучено товаро-транспортні накладні. Водночас, до перевірки зазначені товаро-транспортні накладні надано не було.

При цьому, як вбачається з акту перевірки, основним постачальником у грудні 2014 року ТОВ ТЕНЗА ТРЕЙД ЮНІОН є ТОВ ВЕНЕЦІЯ ГРУП . Номенклатура придбаного товару ТОВ ТЕНЗА ТРЕЙД ЮНІОН у ТОВ ВЕНЕЦІЯ не є можливим встановити , у зв'язку з відсутністю реєстрування податкових накладних ТОВ ВЕНЕЦІЯ ГРУП в базі ЄРПН у зв'язку з розбивкою податкових накладних на суми ПДВ менше 10 тис. грн. Отже, неможливо встановити походження товару придбаного у ТОВ ТЕНЗА ТРЕЙД ЮНІОН .

З урахуванням наведених обставин відповідач дійшов висновку, що контрагенти позивача реалізували останньому товари відмінні від тих, що придбавалися ними по ланцюгу постачання, та про відсутність можливості підтвердити документально факт попереднього придбання ТОВ "Венеція Груп" і ТОВ ТЕНЗА ТРЕЙД ЮНІОН товарів з кодом УКТЗЕД.

Виходячи з вищенаведених норм матеріального права, правових позицій Вищого адміністративного суду України та встановлених у справі обставин, суд оцінює первинні документи (зокрема, видаткові накладні, податкові накладні, ТТН), як такі, що містять недостовірні відомості та, як наслідок не підтверджують належним чином реальність виконання спірних господарських операцій та рух матеріальних активів між позивачем та його контрагентами ТОВ ПРО СЕРВІС та ТОВ ТЕНЗА ТРЕЙД ЮНІОН .

Наявність у позивача податкових накладних, виданих контрагентом, за умови факту нездійснення самої господарської операції не є підставою для віднесення зазначених у цих накладних сум до податкового кредиту.

Вказане узгоджується з правовими позиціями Верховного Суду України відображеними, зокрема в постанові від 07 лютого 2012 року у справі №21-425во10, в постанові від 01 грудня 2015 року у справі №21-3788а15, постанові від 22 вересня 2015 р. № 21-1359а15.

Отже, суд погоджується з висновком суб'єкта владних повноважень про порушення позивачем ст. 185, п.198.3, п.198.6 ст. 198. П. 201.4, п. 201.10 ст. 201 при формуванні показників податкового кредиту за жовтень 2014 року на суму 1 425 670 грн. та за грудень 2014 року на суму 157 089 грн., а тому оскаржуване податкове повідомлення-рішення є правомірним та скасуванню не підлягають.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відтак, адміністративний позов Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Система" є таким, що не підлягає задоволенню.

Відповідно до ч.2 ст.94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст.ст. 2-6, 11, 17, 69,71, 86,158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні адміністративного позову Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Система" відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили в порядку передбаченому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства та може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя Н.Г. Вєкуа