Рішення

від 05.09.2017 по справі 904/7810/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

05.09.2017 Справа № 904/7810/17

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРОМІНЬ ЦУКОР"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Мілкстор"

про стягнення основної заборгованості, штрафу, пені, трьох відсотків річних (договір поставки №01-12-29 від 01.12.2016)

Суддя Петренко І.В.

Секретар судового засідання Пономарьов Є.О.

Представники:

від позивача: представник ОСОБА_1 - довіреність №б/н від 01.09.2017;

від відповідача: не з'явився.

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Промінь цукор" (далі по тексту - позивач) звернулося до господарського суду з позовною заявою до товариства з обмеженою відповідальністю "Мілкстор" (далі по тексту - відповідач) про стягнення 18620,00грн. основної заборгованості; 1690,76грн. пені; 3762,00грн. штрафу; 166,75грн. трьох відсотків річних. Судові витрати по справі позивач просив суд стягнути з відповідача.

Позовні вимоги обґрунтовані наступним.

01.12.2016 між сторонами укладено договір поставки №01-12-29.

На виконання умов укладеного між сторонами договору позивач 24.02.2017 поставив відповідачу 3,2 тонни цукру на суму 51520,00грн., що підтверджується видатковою накладною №215.

Крім того, 27.02.2017 позивач поставив відповідачу 1 тонну цукру на суму 16100,00грн., що підтверджується видатковою накладною №219.

Загальна вартість поставленої продукції становить 67620,00грн.

За отриманий від позивача товар відповідач розрахувався частково, у зв'язку з чим, станом на 31.05.2017, утворилася заборгованість у розмірі 18620,00грн.

Враховуючи неналежне виконання взятих на себе зобов'язань з оплати отриманого товару позивач нарахував відповідачу пеню, штраф та три відсотки річних.

За протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08.08.2017 справу №904/7810/17 передано судді Петренку Ігорю Васильовичу.

За результатами розгляду позовної заяви від 31.05.2017 за вих.№15 ухвалою суду від 09.08.2017 порушено провадження по справі та прийнято позовну заяву до розгляду, призначено слухання на 05.09.2017.

Щодо повідомлення сторін про час та місце судового засідання.

Господарським судом враховано положення пункту 3.9.1. Постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції".

Позивач про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, яке повернулося на адресу господарського суду 18.08.2017 з відміткою представника позивача про отримання ухвали суду 14.08.2017 та явкою представника в судове засідання.

Відповідач про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, яке повернулося на адресу господарського суду 22.08.2017 з відміткою представника відповідача про отримання ухвали суду 17.08.2017.

Враховуючи викладене господарський суд констатує, що сторони належним чином повідомлені про час і місце розгляду заяви судом.

В судовому засіданні, яке відбулося 05.09.2017, враховуючи, що сторони належним чином повідомлені про час та місце його проведення, розпочато розгляд справи по суті. Представник позивача позовні вимоги підтримав та просив суд їх задовольнити. Відповідач не забезпечив явку свого представника, вимоги суду не виконав.

Абзацом 1 п. 3.9.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.11р. за №18 визначено, що у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Неявка учасника судового процесу в судове засідання не є підставою для скасування судового рішення, якщо ухвалу, в якій зазначено час і місце такого засідання, надіслано йому в порядку, зазначеному в підпункті 3.9.1 підпункту 3.9 цього пункту постанови.

На думку суду неявка у судове засідання представника відповідача не перешкоджає розгляду справи за наявними матеріалами.

В судовому засіданні оглянуто всі оригінали первинних документів на підставі яких виник спір.

Суд вважає за необхідне розглянути справу за наявними матеріалами відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України, за відсутності представника відповідача, оскільки про час та місце розгляду справи він повідомлений належним чином, а на думку суду, неявка його у судове засідання не перешкоджає розгляду справи, оскільки у справі достатньо матеріалів для розгляду справи по суті.

Господарський суд констатує, що сторони мали реальну можливість надати всі існуючі докази в обґрунтування своїх позовних вимог та заперечень суду першої інстанції .

Враховуючи вимоги статті 69 Господарського процесуального кодексу України щодо строків розгляду справи у судовому засіданні, яке відбулося 05.09.2017 в порядку ст.85 Господарського процесуального кодексу України, оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Клопотання про здійснення фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не заявлялось.

Суд, розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представника позивача, -

ВСТАНОВИВ:

01.12.2016 між товариством з обмеженою відповідальністю "Промінь цукор" (далі по тексту - позивач, постачальник) та товариством з обмеженою відповідальністю "Мілкстор" (далі по тексту - відповідач, покупець) укладено договір поставки №01-12-29 (далі по тексту - договір), відповідно до пункту 1.1 умов якого постачальник приймає на себе зобов'язання поставляти, а покупець зобов'язується приймати у свою власність та оплачувати на умовах і протягом дії цього договору цукор у поліпропіленових мішках (далі по тексту - товар).

Кількість та ціни на товар по кожній окремій операції поставки визначаються сторонами у відповідних накладних або специфікаціях, які становлять невід'ємну частину цього договору (пункт 2.1 договору).

Загальна сума цього договору представляє собою сукупність сум окремих операцій поставки товару, що були проведені сторонами на умовах і протягом дії цього договору (пункт 2.2 договору).

Пунктом 4.1 договору визначено, що оплата по договору проводиться банківським перерахуванням на розрахунковий рахунок постачальника. Строк оплати: попередня оплата. Можлива за погодженням сторін оплата в день отримання товару, на наступний день від дня отримання товару, або в строк вказаний у специфікації.

Даний договір набирає чинності з 01.01.2017 і діє до 31.12.2018, а в частині виконання грошових зобов'язань - до повного виконання (пункт 8.1 договору).

На виконання умов укладеного між сторонами договору позивач поставив відповідачу товар, що підтверджується:

- видатковою накладною №215 від 24.02.2017 на суму 51520,00грн.;

- видатковою накладною №219 від 27.02.2017 на суму 16100,00грн.

Отриманий від позивача товар відповідач оплатив частково, зокрема:

- 24.02.2017 на суму 30000,00грн.;

- 13.03.2017 на суму 10000,00грн.;

- 14.03.2017 на суму 5000,00грн.;

- 20.04.2017 на суму 1000,00грн.;

- 24.04.2017 на суму 1000,00грн.;

- 04.05.2017 на суму 1000,00грн.;

- 10.05.2017 на суму 500,00грн.;

- 11.05.2017 на суму 500,00грн.

Товар оплачено у розмірі 49000,00грн.

Станом на 31.05.2017 заборгованість відповідача перед позивачем становить 18620,00грн., яка і стала підставою звернення позивача до господарського суду з даною позовною заявою.

В свою чергу, відповідач доказів належного виконання своїх зобов'язань по вищезазначеному договору на момент розгляду спору до господарського суду не надав.

Крім того, відповідач не скористався наданим йому правом на судовий захист, наведених позивачем обставин не спростував.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, господарський суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до п. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Господарське зобов'язання виникає, зокрема із господарського договору (ст. 174 Господарського кодексу України).

Договір підписано уповноваженими особами, а саме, від постачальника - директором ОСОБА_2, який діяв на підставі статуту, та від покупця - директором ОСОБА_3, який діяв на підставі статуту.

Договір у встановленому порядку не оспорений, не визнаний недійсним.

Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (стаття 204 Цивільного кодексу України).

Таким чином, договір є дійсним, укладеним належним чином та є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ч. 6 ст. 265 Господарського кодексу України та ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором поставки.

Частиною першою статтею 662 Цивільного кодексу України визначено, що продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Факт отримання відповідачем товару підтверджується матеріалами справи, а саме видатковою накладною №215 від 24.02.2017 на суму 51520,00грн. та видатковою накладною №219 від 27.02.2017 на суму 16100,00грн.

Накладні підписані представниками позивача та відповідача без будь-яких зауважень та заперечень, крім того скріплені печатками підприємств позивача та відповідача.

Накладні є первинними документами бухгалтерської звітності, що фіксують господарську операцію, яка відбулась між сторонами.

Відповідно до ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару (ч.1). Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Отже, укладений між позивачем та відповідачем договір поставки є оплатним, і обов'язку постачальника поставити товар відповідає обов'язок покупця оплатити вартість отриманого товару.

Зобов'язання відповідача, щодо оплати за отриманий товар передбачено умовами договору та нормами законодавства.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України визначено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як визначено пунктом 4.1 договору відповідач зобов'язаний оплатити отриманий від позивача товар на умовах попередньої оплати.

Докази погодження оплати в день отримання товару, на наступний день від дня отримання товару, або в строк вказаний у специфікації сторонами не надано.

З огляду на положення пункту 4.1 договору строк оплати товару отриманого за видатковою накладною №215 від 24.02.2017 на суму 51520,00грн. та за видатковою накладною №219 від 27.02.2017 на суму 16100,00грн. є таким, що настав.

Станом на 05.09.2017 заборгованість відповідача перед позивачем складає 18620,00грн.

Доказів оплати товару в сумі 18620,00грн. ні позивач, ні відповідач господарському суду не надали.

Доводи позивача, наведені в обґрунтування позову, належними доказами відповідач не спростував.

Доказів повернення вказаного товару позивачу відповідачем не надано.

Отже, позовна вимога позивача про стягнення 18620,00грн. основної заборгованості є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

За положеннями ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

За приписами ч. 1 та ч. 2 ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання; штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Відповідно до ст.1 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» , платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Згідно ст.3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» , розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Частиною 6 ст.232 Господарського кодексу України, передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Пунктом 5.2 договору визначено, що у випадку несвоєчасної оплати за отриманий товар, покупець сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки встановленої НБУ за кожен день прострочення виконання зобов'язання, штраф в розмірі 10% від суми невиконаного або неналежним чином виконаного зобов'язання та відшкодовує збитки.

Господарський суд перевірив розрахунок пені здійснений позивачем та визнав його таким, що містить помилки, а вимогу такою, що підлягає задоволенню частково, а саме у розмірі 1661,92грн.

Господарський суд перевірив розрахунок штрафу та визнав його правильним, а вимогу такою, що підлягає задоволенню.

Статтею 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши розрахунок трьох відсотків річних здійснений позивачем господарський суд визнав його правильним, а вимогу такою, що підлягає задоволенню.

В порядку ст.49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати по справі покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а саме стягнути з відповідача на користь позивача судовий збір у розмірі 1598,08грн. , з урахуванням того, що 99,88% позовних вимог позивача судом задоволено.

Керуючись ст. ст. 1, 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» , ст.ст. 11, 202, 509, 525, 526, 530, 536, 549, 610, 612, 625, 629, 662, 663, 692, 712 Цивільного кодексу України, ст.ст. 173, 174, 193, 199, 231, 232, 265, 266 Господарського кодексу України, ст.ст. 1, 2, 12, 21, 32, 33, 34, 36, 44, 49, 75, 82-85, 115-117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Мілкстор" (49054, м.Дніпропетровськ, вул.С.Подолинського, буд.31, оф.1; ідентифікаційний код 40364746) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Промінь цукор" (21011, м.Вінниця, вул.Гната Мороза, 103-А; ідентифікаційний код 38585650) 18620,00грн. (вісімнадцять тисяч шістсот двадцять грн. 00 коп.) основної заборгованості; 1661,92грн. (одна тисяча шістсот шістдесят одна грн. 92 коп.) пені; 3762,00грн. (три тисячі сімсот шістдесят дві грн. 00 коп.) штрафу; 166,75грн. (сто шістдесят шість грн. 75 коп.) трьох відсотків річних; 1598,08грн. (одна тисяча п'ятсот дев'яносто вісім грн. 08 коп.) судового збору.

В решті позовних вимог відмовити.

Видати наказ.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання і може бути оскарженим протягом цього строку до Дніпропетровського апеляційного господарського суду.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи Дніпропетровським апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено

06.09.2017

Суддя ОСОБА_4