Рішення

від 28.08.2017 по справі 910/10963/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.08.2017Справа №910/10963/17

За позовом: товариства з обмеженою відповідальністю "AD ДИЗЕЛЬ";

до: товариства з обмеженою відповідальністю "ЄВРОТРАНССЕРВІС";

про : стягнення 33.470,97 грн.

Суддя Балац С.В.

Представники:

позивача: Спиридонов О.В. - за довіреністю від 25.07.2017 № б/н;

відповідача: Яковенко Д.А. - за довіреністю від 20.07.2017 № б/н.

С У Т Ь С П О Р У :

Товариство з обмеженою відповідальністю "AD ДИЗЕЛЬ" звернулося до господарського суду із позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "ЄВРОТРАНССЕРВІС" про стягнення з останнього 33.470,97 грн. заборгованості.

Позовні вимоги мотивовані тим, що позивач на підставі договору підряду, укладеного між сторонами спору у спрощений спосіб, виконав роботи на загальну суму 29.723,31 грн., які відповідач прийняв, але не оплатив, що призвело до виникнення у відповідача перед позивачем заборгованості за вказаним договором в сумі 33.470,97 грн., з яких: 29.723,31 грн. - основна заборгованість, 3.376,06 грн. - штраф та 371,60 грн. - 3 % річних.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 07.07.2017 позовну заяву прийнято до розгляду та порушено провадження у справі № 910/10963/17. Розгляд справи призначений на 31.07.2017.

Господарський суд міста Києва, в порядку передбаченому ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, ухвалою від 31.07.2017 відклав розгляд даної справи на 28.08.2017.

Відповідач скориставшись правом, наданим ст. 59 Господарського процесуального кодексу України, надав до суду відзив, яким позов відхилив повністю з урахуванням того, що застосування позивачем норм діючого законодавства, яке регулює договірні відносини є помилковим, оскільки в матеріалах справи відсутні докази укладення між сторонами спору договору підряду. Крім того, з наданих позивачем актів виконаних робіт неможливо встановити замовника робіт, а також особу, яка затверджувала перелік робіт і підписувала дані акти.

В судовому засіданні 28.08.2017 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши уповноважених представників сторін по суті спору та дослідивши наявні докази у матеріалах даної справи, господарський суд міста Києва,

В С Т А Н О В И В :

Між товариством з обмеженою відповідальністю "AD ДИЗЕЛЬ", як виконавцем, (далі - позивач) та товариством з обмеженою відповідальністю "ЄВРОТРАНССЕРВІС", як замовником, (далі - відповідач) досягнута домовленість з приводу виконання роботи з обслуговування (діагностики) та ремонту паливної системи двигунів (далі - роботи).

Судом встановлено, що позивачем виконано, а відповідачем прийнято роботи загальною вартістю 29.723,31 грн. Даний факт підтверджується актами прийому-передачі виконаних робіт від 18.01.2017 № ДЗ-00000157 на суму 685,80 грн., від 20.01.2017 № ДЗ-00000184 на суму 8.489,98 грн. та від 24.01.2017 № ДЗ-00000197 на суму 20.547,53 грн. Наведені акти підписані сторонами, скріплені відбитками їх печаток та наявні в матеріалах справи у вигляді засвідчених копій.

Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України є, зокрема, договори. Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно з частиною 1 статті 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Положенням статті 205 ЦК України визначено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів (ст. 181 Господарського кодексу України).

Статтею 638 ЦК України та частиною 2 статті 180 ГК України визначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом, як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Факт виконання позивачем та отримання відповідачем робіт за актами прийому-передачі виконаних робіт від 18.01.2017 № ДЗ-00000157, від 20.01.2017 № ДЗ-00000184 та від 24.01.2017 № ДЗ-00000197 свідчить про виникнення між сторонами спору договірних правовідносин з підряду, відтак, істотними умовами договору підряду є предмет, ціна та строк виконання грошового зобов'язання, які узгоджені сторонами спору у вказаних вище актах прийому-передачі виконаних робіт.

Відповідно до статей 11, 509 ЦК України договір є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків (зобов'язань), які повинні виконуватися належним чином і у встановлений строк відповідно до вказівок закону, договору (ст. 526 ЦК України), а одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається (ст. 525 ЦК України).

Положеннями ч. 1 ст. 837 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Спір між сторонами судового процесу виник внаслідок порушення відповідачем строку оплати виконаних позивачем робіт, відповідач, у строк, визначений актами прийому-передачі виконаних робіт від 18.01.2017 № ДЗ-00000157, від 20.01.2017 № ДЗ-00000184 та від 24.01.2017 № ДЗ-00000197, отримані ним роботи на користь позивача не оплатив. Вказана обставина призвела до виникнення у відповідача перед позивачем заборгованості у розмірі 29.723,31 грн.

Враховуючи, що у правовідносинах сторін даного спору має місце допущене з боку відповідача порушення грошового зобов'язання, позивачем заявлені вимоги про застосування до відповідача господарської санкції у вигляді штрафу в розмірі 3.376,06 грн., а також відповідальності на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України шляхом стягнення 3 % річних в сумі 371,60 грн.

За результатами оцінки доказів, наявних в матеріалах справи, та виходячи з викладених вище фактичних обставин, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню частково з урахуванням такого.

Згідно з ч. 1 ст. 632 ЦК України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін.

Відповідно частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Так в актах прийому-передачі виконаних робіт від 18.01.2017 № ДЗ-00000157, від 20.01.2017 № ДЗ-00000184 та від 24.01.2017 № ДЗ-00000197 сторонами спору визначений строк здійснення оплати виконаних робіт, а саме: "замовник зобов'язаний сплатити виконавцю визначену в акті вартість виконаних робіт та використаних запасних частин (матеріалів, товарів) протягом 3-х робочих днів з дати підписання акту".

Суд відзначає, будь-яких доказів щодо погашення відповідачем перед позивачем заборгованості в сумі 29.723,31 грн., сторонами спору до суду не подано.

Підсумовуючи сукупність встановлених вище фактів, суд дійшов висновку, що позовна вимога про стягнення з відповідача боргу в сумі 29.723,31 грн. підлягає задоволенню повністю, з тих підстав, що факт наявності заборгованості у відповідача перед позивачем належним чином останнім доведено, документально підтверджено та, в той же час, відповідачем не спростовано.

З огляду на те, що відповідач своїми діями порушив зобов'язання за Договором (ст. 610 Цивільного кодексу України), то він вважається таким, що прострочив виконання (ст. 612 Цивільного кодексу України), тому є підстави для застосування відповідальності, встановленої договором та законом.

У відповідності до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, враховуючи, що у правовідносинах між сторонами спору має місце допущене відповідачем порушення грошового зобов'язання, суд вважає, що позовні вимоги про застосування до відповідача відповідальності, передбаченої ч. 2 ст. 625 ЦК України шляхом стягнення з останнього трьох відсотків річних в сумі 371,60 грн. є правомірними та такими, що підлягають задоволенню повністю за розрахунками позивача, які перевірені і визнані судом вірними.

Вирішуючи спір в частині застосування до відповідача господарської санкції, шляхом стягнення з останнього пені, суд виходить з такого.

Виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком (ч. 1 ст. 546 ЦК України).

У відповідності до ст. 547 ЦК України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі . Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним .

Положенням ч. 1 ст. 548 ЦК України встановлено, що виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 3 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Приписом ст. 549 ЦК України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

В свою чергу, договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань врегульовані Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", положеннями якого встановлено, що за прострочку платежу, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін (ст. 1 Закону).

Таким чином, в силу наведених положень норм права, штраф може бути стягнутий саме в тому разі, коли основне зобов'язання забезпечено, у тому числі, неустойкою і така господарська санкція узгоджена сторонами у договорі (встановлено за згодою сторін).

Однак, судом встановлено, що заборгованість відповідача виникла на підставі договору підряду, укладеного сторонами у спрощений спосіб, тобто вказана господарська санкція сторонами спору в жодному письмовому правочині не встановлена, відтак позовна вимога про стягнення штрафу в сумі 3.376,06 грн. задоволенню не підлягає.

Заперечення відповідача, викладені у відзиві на позов судом відхилені, оскільки виконання позивачем та отримання відповідачем робіт за актами прийому-передачі виконаних робіт свідчить про виникнення між сторонами спору договірних правовідносин з підряду та укладення договору підряду у спрощений спосіб. Крім того,, підписання та скріплення печаткою відповідачем вказаних вище актів прийому-передачі виконаних робіт є фактичним підтвердженням отримання відповідачем послуг за договором.

Обов'язок доказування відповідно до пункту 4 частини третьої статті 129 Конституції України та статті 33 Господарського процесуального кодексу України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення.

Відповідно до статті 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Враховуючи, що спір виник в результаті неправильних дій відповідача, тому суд, керуючись ч. 2 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладає витрати по сплаті судового збору на відповідача.

Керуючись статтями 33, 34, 43, 44, 49, статтями 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва,

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "ЄВРОТРАНССЕРВІС" (01033, м. Київ, вул. Саксаганського, буд. 77; ідентифікаційний код 32823070) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "AD ДИЗЕЛЬ" (02660, м. Київ, вул. Закревського, буд. 16; ідентифікаційний код 36192742) основну заборгованість в сумі 29.723 (двадцять дев'ять тисяч сімсот двадцять три) грн. 31 коп.; три відсотки річних в сумі 371 (триста сімдесят одна) грн. 60 коп.; витрати по сплаті судового збору в сумі 1.600 (одна тисяча шістсот) 00 коп.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 04 вересня 2017 року

Cуддя С.В. Балац