Рішення

від 04.09.2017 по справі 908/1454/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 15/74/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.09.2017 Справа № 908/1454/17

За позовом ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «ТД Стандарт» 69096, АДРЕСА_1

до відповідача ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Проектно-будівельна компанія «Парус» , 69001, АДРЕСА_2

про стягнення заборгованості.

Суддя Горохов І.С.

За участю представників сторін та учасників процесу:

від позивача - ОСОБА_2 довіреність № 22/02/2017 від 22.02.2017;

від відповідача - не з'явився.

Суть спору:

Розглядається позовна заява ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «ТД Стандарт» , м. Запоріжжя до відповідача ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Проектно-будівельна компанія «Парус» , м. Запоріжжя про стягнення 54.747,26грн. заборгованості.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу №908/1454/17 призначено до розгляду судді Горохову І.С.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 13.07.2017 порушено провадження у справі № 908/1454/17, присвоєно справі номер провадження 15/74/17, розгляд якої призначено на 01.08.2017. В порядку ст. 65 ГПК України, суд зобов'язав сторони надати документи для всебічного та повного з'ясування фактичних обставин справи. У зв'язку з неявкою представника відповідача та з метою встановлення фактичних обставин справи, надання сторонам часу для виконання вимог суду розгляд справи відкладався спочатку на 14.08.2017 потім, внаслідок неявки представника позивача на 04.09.2017.

Матеріали справи містять заяву позивача про уточнення позовних вимог від 14.08.2017, відповідно до якої позивач просить суд стягнути з відповідача заборгованість в розмірі 55 003,42 грн., в т.ч. суму основного боргу 50 000,00 грн., 953,42 грн. 3% річних, 4050,00 грн. суму інфляційних втрат.

Розгляд справи здійснювався без застосування технічних засобів фіксації судового процесу, за наявними у справі матеріалами та закінчений 04.09.2017, судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Представник позивача в судовому засіданні 04.09.2017 підтримав заявлені уточнені позовні вимоги. просив позов задовольнити та стягнути з відповідача 55 003,42 грн., які складаються з: 50 000,00грн. основного боргу за поставлений металопрокат, 953,42 грн. 3% річних та 4050,00 грн. інфляційних втрат. Підставою для звернення з позовом зазначено неналежне виконання відповідачем зобов'язань щодо оплати отриманого товару. Внаслідок порушення грошового зобов'язання, позивач, враховуючи положення ст. 625 ЦК України нарахував до стягнення компенсаційні санкції. В обґрунтування заявлених позовних вимог посилався на ст. 193 ГК України, ст. ст. 509, 625, 692 ЦК України.

Суд оцінивши заяву про уточнення позовних вимог, заслухавши представника позивача в судовому засіданні дійшов висновку, що дана заява по суті є заявою про збільшення розміру заявлених вимог, яка відповідає положенням ст. 22 ГПК України та прийнята судом до розгляду.

З урахуванням зазначеного, судом розглядаються позовні вимоги про стягнення з ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю Проектно-будівельна компанія ПАРУС 50 000,00 грн. заборгованості за поставлений товар за видатковими накладними № ТД-121623 від 16.12.2016, № ТД-122108 від 21.12.2016, 3% річних в розмірі 953,42 грн. суму інфляційних втрат в розмірі 4050,00 грн.

Відповідач відзив на позов суду не надав, свого представника в судове засідання не направив, причини неявки не повідомив. Про час та місце судового засідання повідомлений в порядку ст. 64 ГПК України ухвалами суду від 13.07.2017, від 01.08.2017 та від 14.08.2017, які надсилалась за адресою: 69001, АДРЕСА_3, яка є адресою місцезнаходження відповідача за даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Відповідач з реєстру не виключений, що підтверджується витягом з цього реєстру станом на 31.07.2017. Надіслані відповідачу копії ухвал суду без вручення не поверталась.

Зазначене свідчить, що відповідач належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи.

Відповідно до ст. 75 ГПК України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Суд дійшов висновку, що розгляд справи можливий за наявними у справі матеріалами без присутності представника відповідача.

Заслухавши представника позивача, вивчивши матеріали справи, суд встановив:

Відповідно до ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також з дій громадян і організацій, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Як свідчать надані до суду документи, між сторонами виникли правовідносини, що породжують взаємні зобов'язання. Позивач зобов'язався на підставі видаткових накладних поставити та передати у власність ТОВ Проектно-будівельна компанія Парус швелер г/к 20 12 м. кількістю 0,430 т. вартістю без ПДВ 7023,33 грн.; смугу 40х4 6 м. кількістю 0,175 т. вартістю без ПДВ 2479,17 грн.; лист г/к 6,0х1500х6000 кількістю 0,105 т. вартістю без ПДВ 1435,00 грн.; трубу проф. 80х80х4 12 м. кількістю 1,800 т. вартістю без ПДВ 26 550,00 грн.; трубу проф. 40х40х3 кількістю 0,330 т. вартістю без ПДВ 4798,75 грн.; трубу проф. 60х40х3 6 м., кількістю 0,080 т. вартістю без ПДВ 1163,33 грн.; трубу проф. 80х80х4 12 м. кількістю 12 м. вартістю без ПДВ 21 682,50 грн.; швелер г/к27 12 м. кількістю 14,975 т. вартістю без ПДВ 244 778,80 грн., а відповідач, в свою чергу, прийняти та оплатити його вартість.

Відповідно до ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно зі ст. 205 ЦК України правочин може вчиняться усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Статтею 509 ЦК України встановлено, що зобов'язанням є правовідносини, в яких одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботи, надати послуги, сплатити грошові кошти) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання мають бути виконані належним чином і у встановлені законом або договором терміни.

Аналіз наданих документів підтверджує факт виникнення між сторонами спору господарських правовідносин, тобто ними вчинено правочин, що породив взаємні господарські зобов'язання. За своєю правовою природою правочин сторін є договором поставки.

Положеннями ст. ст. 638, 639 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Договір може укладатися у будь-якій формі, якщо вимоги договору не встановлені законом.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Зважаючи на те, що сторони оформили свої господарські відносини за допомогою видаткових накладних, довіреності, рахунку на оплату, де вказані: найменування товару, його кількість, ціна, особа, що отримала товар, суд дійшов висновку, що сторони досягли всіх істотних умов, що необхідні для укладення договору поставки.

Положеннями ч. 2 ст. 640 ЦК України унормовано, якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладання договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії.

Частина 1 ст. 656 ЦК України передбачає, що предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладання договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.

Виконання зобов'язань з боку позивача, а саме поставка товару (металопрокат) на загальну суму 371 893,06 грн. підтверджується видатковими накладними № ТД-120821 від 08.12.2016, № ТД-122108 від 21.12.2016. На оплату поставленого товару позивачем виставлений рахунок-фактура № ТД-120821 від 08.12.2016 на суму 371 893,06 грн.

Факт отримання відповідачем обумовленого товару підтверджується довіреністю № 165 від 16.12.2016 на ім'я ОСОБА_3. Зазначена довіреність містять посилання на найменування товару, що поставлявся відповідачу.

Відповідач зобов'язання належним чином не виконав, оплату за отриманий товар в повному обсязі не здійснив. Проведено часткову оплату поставленого товару, що підтверджується платіжним дорученням № 240 від 16.12.2016 на суму 288 584,76 грн. платіжним дорученням № 15 від 24.01.2017 на суму 33 308,30 грн. Внаслідок неналежного виконання зобов'язань щодо оплати отриманого товару заборгованість склала 50 000,00 грн.

У зв'язку з відсутністю оплати за отриманий товар, 20.04.2017 та 19.06.2017 на адресу відповідача були спрямовані претензії № б/н та №19/06 з проханням у строк до 05.05.2017 добровільного погасити заборгованість.

Претензії залишені відповідачем без реагування, борг без оплати.

Частиною ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

При цьому, підписання покупцем видаткової накладної, яка є первинним обліковим документом у розумінні Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні і яка відповідає вимогам, зокрема, ст. 9 названого Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар.

Як встановлено судом, матеріали справи містять належні та допустимі докази, які підтверджують факт поставки та факт отримання відповідачем обумовленого вище товару. Доказів повернення товару відповідачем з будь-яких причин матеріали справи не містять.

Загальні положення частини другої статті 530 ЦК України не можуть бути застосовані до спірних правовідносин сторін, оскільки термін виконання зобов'язання, що випливає з правовідносин поставки (купівлі-продажу), чітко встановлений зазначеною спеціальною нормою права - покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього.

Крім того, відповідно до частини першої статті 222 ГК України учасники господарських відносин, що порушили майнові права або законні інтереси інших суб'єктів, зобов'язані поновити їх, не чекаючи пред'явлення їм претензії чи звернення до суду.

Також слід врахувати, що наявність у відповідача зобов'язання щодо проведення платежів за отриманий товар випливає безпосередньо зі змісту частини першої статті 692 ЦК України, а не ставиться в залежність від звернення до нього з окремою вимогою в порядку частини другої статті 530 ЦК України.

Внаслідок невжиття відповідачем дій щодо погашення виниклої заборгованості, відсутності письмових пояснень щодо ускладнюючих обставин, позивач звернувся до суду за захистом своїх порушених прав та законних інтересів.

На день розгляду спору відповідач сплати заборгованості в повному обсязі за отриманий товар не довів.

Факт порушення відповідачем зобов'язань щодо оплати отриманого товару, доведений та підтверджується матеріалами справи.

Отже, вимога позивача про стягнення з відповідача 50 000,00 грн. основного боргу обґрунтована та задовольняється судом.

За порушення виконання відповідачем грошового зобов'язання з оплати поставленого товару позивач, посилаючись на приписи ст. 625 ЦК України, просив стягнути з відповідача 3% річних у розмірі 953,42 грн. за період з 22.12.2016 по 10.08.2017 та інфляційні втрати у розмірі 4050,00 грн. за період січень-липень 2017 року.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо іншій розмір процентів не встановлений договором або законом.

Інфляційні витрати пов'язані з інфляційними процесами в державі та за своєю природою є компенсацією за понесені збитки, завдані знеціненням грошових коштів, а три відсотки річних - є платою за користування коштами, які не були своєчасно сплачені боржником. Вказана правова позиція викладена в інформаційному листі Верховного Суду України № 3.2-2005 від 15.07.2005 року.

Перевіривши надані розрахунки суд дійшов до висновку про їх вірність, а суми заявлені до стягнення обґрунтованими та в цій частині позов підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. При цьому, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Доказів оплати наявної заборгованості, 3% річних та інфляційних втрат відповідач суду не надав.

Враховуючи викладене вище, позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ст. 49 ГПК України, судовий збір покладається відповідача.

Керуючись ст. ст. 22, 33, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

Вирішив:

Позов задовольнити.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю Проектно-будівельна компанія ПАРУС (69001, АДРЕСА_3, ідентифікаційний код 37573728) на користь товариства з обмеженою відповідальністю ТД Стандарт (69096, АДРЕСА_1, ідентифікаційний код 36836146) суму основного боргу в розмірі 50 000,00 грн. (п'ятдесят тисяч гривен 00 коп.), 3% річних в розмірі 953,42 грн. (дев'ятсот п'ятдесят три гривні 42 коп.), суму інфляційних в трат в розмірі 4050,00 грн. (чотири тисячі п'ятдесят гривень 00 коп.), судовий збір в розмірі 1600,00 грн. (одна тисяча шістсот гривень 00 коп.). Видати наказ.

Відповідно до ч. 5 ст. 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Рішення оформлено і підписано, згідно із вимогами ст. 84 ГПК України, 06 вересня 2017.

Суддя І.С. Горохов