Ухвала

від 05.07.2017 по справі 911/3001/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

"05" липня 2017 р. Справа № 911/3001/15

Господарський суд Київської області у складі судді Бацуци В. М.

при секретарі судового засідання Белишевій А. В.

за участю представників учасників процесу:

від прокурора: Фоменко Ю. С. (посвідчення № 046428 від 29.03.2017 р.)

від позивача-1: не з'явились;

від позивача-2: не з'явились;

від відповідача: не з'явились;

від органів Державної виконавчої служби: не з'явились;

розглянувши матеріали справи

за скаргою Першого заступника прокурора Автономної Республіки Крим, м. Київ

на дії Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Херсонській області, м. Херсон

у справі № 911/3001/15

за позовом Першого заступника прокурора Автономної Республіки Крим, м. Київ

в інтересах держави в особі:

1) Міністерства аграрної політики та продовольства України, м. Київ;

2) Державного підприємства „Державний резервний насіннєвий фонд України» , м. Київ;

до Селянського (фермерського) господарства „Росток-2» , с. Орлівське, Красноперекопський район, Автономна Республіка Крим

про стягнення 65 722, 39 грн

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

29.05.2017 р. до канцелярії суду від прокурора надійшла скарга № 05-160вих-17 від 26.05.2017 р. на дії старшого державного виконавця Головного територіального управління юстиції у Херсонській області, у якій просить суд визнати неправомірними дії старшого державного виконавця Головного територіального управління юстиції у Херсонській області ОСОБА_1 про повернення виконавчого документа стягувану без прийняття до виконання від 05.05.2017 р. по судовому наказу господарського суду Київської області № 911/3001/15 від 27.10.2015 р.; зобов'язати Відділ примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Херсонській області відкрити виконавче провадження по судовому наказу господарського суду Київської області № 911/3001/15 від 27.10.2015 р.

В обґрунтування своєї скарги прокурор зазначає, що дії Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Херсонській області щодо винесення повідомлення про повернення виконавчого документа стягувачу від 05.05.2017 р. без прийняття до виконання є неправомірними, а саме повідомлення про повернення виконавчого документа стягувачу від 05.05.2017 р. Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Херсонській області у виконавчому провадженні є незаконним, так як державним виконавцем було винесено вищевказане повідомлення всупереч положенням Закону України „Про виконавче провадження» , Наказу Міністерства юстиції України № 512/5 від 02.04.2012 р. „Про затвердження Інструкції з організації примусового виконання рішень» , інших нормативно-правових актів, - без відповідних правових підстав.

Ухвалою господарського суду Київської області від 26.06.2017 р. прийнято до розгляду скаргу Першого заступника прокурора Автономної Республіки Крим на дії Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Херсонській області у справі № 911/3001/15 за позовом Першого заступника прокурора Автономної Республіки Крим в інтересах держави в особі Міністерства аграрної політики та продовольства України, Державного підприємства „Державний резервний насіннєвий фонд України» до Селянського (фермерського) господарства „Росток-2» про стягнення 65 722, 39 грн і призначено її розгляд у судовому засіданні за участю представників учасників процесу на 05.07.2017 р.

19.06.2017 р. до канцелярії суду від Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Херсонській області надійшов відзив № 5807/6 від 12.06.2017 р., у якому він просить суд відмовити прокурору у задоволенні його скарги повністю.

22.06.2017 р. до канцелярії суду від Першого заступника прокурора Автономної Республіки Крим надійшли пояснення № 05-199вих-17 від 21.06.2017 р., що долучені судом до матеріалів справи.

05.07.2017 р. у судовому засіданні прокурор надав усні пояснення щодо обґрунтування своєї скарги, вимоги скарги підтримав, вважає їх обґрунтованими і правомірними та такими, що підлягають задоволенню з підстав, зазначених в скарзі.

Представники позивачів, відповідача та Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Херсонській області у судове засідання не з'явились, хоча про судове засідання були повідомлені належним чином, про причини своєї неявки у судове засідання суд не повідомили.

Відповідно до ч. 2 ст. 121-2 Господарського процесуального кодексу України неявка боржника, стягувача, прокурора чи представника органу державної виконавчої служби, приватного виконавця в судове засідання не є перешкодою для розгляду скарги.

Заслухавши пояснення представників учасників процесу, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, суд вважає, що вимоги скаржника є правомірними та визнаються такими, що підлягають задоволенню виходячи з наступного.

Рішенням господарського суду Київської області від 16.09.2015 р. у справі № 911/3001/15 за позовом Першого заступника прокурора Автономної Республіки Крим в інтересах держави в особі Міністерства аграрної політики та продовольства України, Державного підприємства „Державний резервний насіннєвий фонд України» до Селянського (фермерського) господарства „Росток-2» про стягнення 65 722, 39 грн позов задоволено повністю і присуджено до стягнення з відповідача на користь позивача-2 65 722, 39 грн основної заборгованості.

27.10.2015 р. на виконання вказаного рішення судом було видано відповідний наказ.

Повідомленням Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Херсонській області № 4277/6 від 05.05.2017 р. про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання повернуто прокурору наказ № 911/3001/15 від 27.10.2015 р. без прийняття до виконання, поданий за відповідною заявою № 05-115вих17 від 26.04.2017 р. Першого заступника прокурора Автономної Республіки Крим про відкриття виконавчого провадження, у зв'язку із пропуском тримісячного строку пред'явлення виконавчого документа до виконання, так як стягувачем за даним наказом є держава.

Регулювання відносин, що виникають у зв'язку із виконанням судових рішень здійснюється Господарським процесуальним кодексом України, Законом України „Про виконавче провадження» , Наказом Міністерства юстиції України № 512/5 від 02.04.2012 р. „Про затвердження Інструкції з організації примусового виконання рішень» , іншими нормативно-правовими актами.

Статтею 3 Закону України „Про виконавче провадження» передбачено, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів:

1) виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України;

2) ухвал, постанов судів у цивільних, господарських, адміністративних справах, справах про адміністративні правопорушення, кримінальних провадженнях у випадках, передбачених законом;

3) виконавчих написів нотаріусів;

4) посвідчень комісій по трудових спорах, що видаються на підставі відповідних рішень таких комісій;

5) постанов державних виконавців про стягнення виконавчого збору, постанов державних виконавців чи приватних виконавців про стягнення витрат виконавчого провадження, про накладення штрафу, постанов приватних виконавців про стягнення основної винагороди;

6) постанов органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених законом;

7) рішень інших державних органів та рішень Національного банку України, які законом визнані виконавчими документами;

8) рішень Європейського суду з прав людини з урахуванням особливостей, передбачених Законом України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", а також рішень інших міжнародних юрисдикційних органів у випадках, передбачених міжнародним договором України;

9) рішень (постанов) суб'єктів державного фінансового моніторингу (їх уповноважених посадових осіб), якщо їх виконання за законом покладено на органи та осіб, які здійснюють примусове виконання рішень.

Згідно з ч. 1 ст. 26 цього ж закону виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону:

1) за заявою стягувача про примусове виконання рішення;

2) за заявою прокурора у разі представництва інтересів громадянина або держави в суді;

3) якщо виконавчий документ надійшов від суду у випадках, передбачених законом;

4) якщо виконавчий документ надійшов від суду на підставі ухвали про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду (суду іноземної держави, інших компетентних органів іноземної держави, до повноважень яких належить розгляд цивільних чи господарських справ, іноземних чи міжнародних арбітражів) у порядку, встановленому законом;

5) у разі якщо виконавчий документ надійшов від Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів.

Відповідно до ст. 12 цього ж закону виконавчі документи можуть бути пред'явлені до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред'явлені до примусового виконання протягом трьох місяців.

Строки, зазначені в частині першій цієї статті, встановлюються для виконання рішення з наступного дня після набрання ним законної сили чи закінчення строку, встановленого в разі відстрочки чи розстрочки виконання рішення, а якщо рішення підлягає негайному виконанню - з наступного дня після його прийняття.

Виконавчий документ про стягнення періодичних платежів у справах про стягнення аліментів, відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок каліцтва чи іншого ушкодження здоров'я, втрати годувальника тощо може бути пред'явлено до виконання протягом усього періоду, на який присуджені платежі.

Строки пред'явлення виконавчого документа до виконання перериваються у разі:

1) пред'явлення виконавчого документа до виконання;

2) надання судом, який видав виконавчий документ, відстрочки або розстрочки виконання рішення.

У разі повернення виконавчого документа стягувачу у зв'язку з неможливістю в повному обсязі або частково виконати рішення строк пред'явлення такого документа до виконання після переривання встановлюється з дня його повернення, а в разі повернення виконавчого документа у зв'язку із встановленою законом забороною щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, а також проведення інших виконавчих дій стосовно боржника - з дня закінчення строку дії відповідної заборони.

Стягувач, який пропустив строк пред'явлення виконавчого документа до виконання, має право звернутися із заявою про поновлення такого строку до суду, який видав виконавчий документ, або до суду за місцем виконання.

Відповідно до п. 5. Прикінцевих та перехідних положень цього ж закону виконавчі документи, видані до набрання чинності цим Законом, пред'являються до виконання у строки, встановлені цим Законом.

Згідно з частинами 1, 2 ст. 15 цього ж закону сторонами виконавчого провадження є стягувач і боржник.

Стягувачем є фізична або юридична особа чи держава, на користь чи в інтересах яких видано виконавчий документ.

Боржником є визначена виконавчим документом фізична або юридична особа, держава, на яких покладається обов'язок щодо виконання рішення.

Статтею 4 цього ж закону передбачено, що у виконавчому документі зазначаються:

1) назва і дата видачі документа, найменування органу, прізвище, ім'я, по батькові та посада посадової особи, яка його видала;

2) дата прийняття і номер рішення, згідно з яким видано документ;

3) повне найменування (для юридичних осіб) або прізвище, ім'я та, за наявності, по батькові (для фізичних осіб) стягувача та боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або адреса місця проживання чи перебування (для фізичних осіб), дата народження боржника - фізичної особи;

4) ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань стягувача та боржника (для юридичних осіб - за наявності);

реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання в установленому порядку відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті) боржника (для фізичних осіб - платників податків);

5) резолютивна частина рішення, що передбачає заходи примусового виконання рішень;

6) дата набрання рішенням законної сили (крім рішень, що підлягають негайному виконанню);

7) строк пред'явлення рішення до виконання.

У виконавчому документі можуть зазначатися інші дані (якщо вони відомі суду чи іншому органу (посадовій особі), що видав виконавчий документ), які ідентифікують стягувача та боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню рішення, зокрема місце роботи боржника - фізичної особи, місцезнаходження майна боржника, реквізити рахунків стягувача і боржника, номери їх засобів зв'язку та адреси електронної пошти.

У разі пред'явлення до примусового виконання рішення міжнародного юрисдикційного органу у випадках, передбачених міжнародним договором України, такий виконавчий документ повинен відповідати вимогам, встановленим міжнародним договором України.

У разі якщо рішення ухвалено на користь кількох позивачів або проти кількох відповідачів, а також якщо належить передати майно, що перебуває в кількох місцях, чи резолютивною частиною рішення передбачено вчинення кількох дій, у виконавчому документі зазначаються один боржник та один стягувач, а також визначається, в якій частині необхідно виконати таке рішення, або зазначається, що обов'язок чи право стягнення є солідарним.

Виконавчий документ підписується уповноваженою посадовою особою із зазначенням її прізвища та ініціалів і скріплюється печаткою. Скріплення виконавчого документа печаткою із зображенням Державного Герба України є обов'язковим, якщо орган (посадова особа), який видав виконавчий документ, згідно із законом зобов'язаний мати таку печатку.

Виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред'явлення, якщо:

1) рішення, на підставі якого видано виконавчий документ, не набрало законної сили (крім випадків, коли рішення у встановленому законом порядку допущено до негайного виконання);

2) пропущено встановлений законом строк пред'явлення виконавчого документа до виконання;

3) боржника визнано банкрутом;

4) Національним банком України прийнято рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку-боржника;

5) юридичну особу - боржника припинено;

6) виконавчий документ не відповідає вимогам, передбаченим цією статтею, або якщо стягувач не подав заяву про примусове виконання рішення відповідно до статті 26 цього Закону;

7) виконання рішення не передбачає застосування заходів примусового виконання рішень;

8) стягувач не надав підтвердження сплати авансового внеску, якщо авансування є обов'язковим;

9) виконавчий документ не підлягає виконанню органами державної виконавчої служби, приватним виконавцем;

10) виконавчий документ пред'явлено не за місцем виконання або не за підвідомчістю.

У разі невідповідності виконавчого документа вимогам, передбаченим цією статтею, стягувач має право звернутися до суду чи іншого органу (посадової особи), що видав виконавчий документ, щодо приведення його у відповідність із зазначеними вимогами.

При поверненні стягувачу виконавчого документа без прийняття до виконання стягувачу повертається сплачений ним авансовий внесок.

Як вбачається із матеріалів справи, наказ господарського суду Київської області № 911/3001/15 від 27.10.2015 р. містить усі необхідні відомості та реквізити, що визначені ст. 4 Закону України „Про виконавче провадження» та іншими його положеннями, та є виконавчим документом у розумінні пункту 1 частини 1 статті 3 названого Закону і підлягає виконанню органами, які здійснюють примусове виконання рішень, і стягувачем за вказаним наказом є Державне підприємство „Державний резервний насіннєвий фонд України» , засновником якого згідно з відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань є Міністерство аграрної політики та продовольства України.

Згідно з частинами 1-5 ст. 73 Господарського кодексу України державне унітарне підприємство утворюється компетентним органом державної влади в розпорядчому порядку на базі відокремленої частини державної власності, як правило, без поділу її на частки, і входить до сфери його управління.

Орган державної влади, до сфери управління якого входить підприємство, є представником власника і виконує його функції у межах, визначених цим Кодексом та іншими законодавчими актами.

Майно державного унітарного підприємства перебуває у державній власності і закріплюється за таким підприємством на праві господарського відання чи праві оперативного управління.

Найменування державного унітарного підприємства повинно містити слова „державне підприємство» .

Державне унітарне підприємство не несе відповідальності за зобов'язаннями власника і органу влади, до сфери управління якого воно входить.

Отже, враховуючи вищевказані положення Господарського кодексу України, Закону України „Про виконавче провадження» та інших нормативно-правових актів, та за наслідками їх правового аналізу суд вважає, що державне підприємство як стягувач не є державою чи державним органом, а є юридичною особою у розумінні положень статтей 12, 15 Закону України „Про виконавче провадження» .

Як вбачається із матеріалів справи та матеріалів виконавчого провадження, у квітні 2017 р. Перший заступник прокурора Автономної Республіки Крим звернувся до Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Херсонській області із заявою № 05-115вих17 від 26.04.2017 р. про відкриття виконавчого провадження та доданим до неї наказом (оригінал) № 911/3001/15 від 27.10.2015 р. господарського суду Київської області, за яким стягувачем є Державне підприємство „Державний резервний насіннєвий фонд України» , яке у розумінні положень статтей 12, 15 Закону України „Про виконавче провадження» є юридичною особою і не є державою чи державним органом, а тому суд дійшов висновку, що прокурор із дотриманням вимог положень ст. ст. 3, 4, 12, 15, 26 Закону України „Про виконавче провадження» та відповідних положень Наказу Міністерства юстиції України № 512/5 від 02.04.2012 р. „Про затвердження Інструкції з організації примусового виконання рішень» звернувся до Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Херсонській області із заявою про відкриття виконавчого провадження із доданим до неї оригіналом наказу господарського суду Київської області № 911/3001/15 від 27.10.2015 р.

Отже, як вбачається із матеріалів справи та матеріалів виконавчого провадження, прокурор із дотриманням вимог положень ст. ст. 3, 4, 12, 15, 26 Закону України „Про виконавче провадження» та відповідних положень Наказу Міністерства юстиції України № 512/5 від 02.04.2012 р. „Про затвердження Інструкції з організації примусового виконання рішень» звернувся до Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Херсонській області із заявою про відкриття виконавчого провадження із доданим до неї оригіналом наказу господарського суду Київської області № 911/3001/15 від 27.10.2015 р., а тому суд дійшов висновку, що державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Херсонській області всупереч положенням ст. ст. 3, 4, 12, 15, 26 Закону України „Про виконавче провадження» та відповідних положень Наказу Міністерства юстиції України № 512/5 від 02.04.2012 р. „Про затвердження Інструкції з організації примусового виконання рішень» без відповідних правових підстав було повернуто виконавчий документ стягувачеві без прийняття до виконання на підставі ст. 12, ч. 4 ст. 4 Закону України „Про виконавче провадження» і відповідно повідомлення Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Херсонській області № 4277/6 від 05.05.2017 р. про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання було прийнято із порушенням положень Господарського процесуального кодексу України, Закону України „Про виконавче провадження» , Наказу Міністерства юстиції України № 512/5 від 02.04.2012 р. „Про затвердження Інструкції з організації примусового виконання рішень» , інших нормативно-правових актів і є таким, що не відповідає вимогам чинного законодавства України.

Пунктом 9.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 9 від 17.10.2012 р. „Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України» передбачено, що за змістом цієї статті ГПК скарги на дії чи бездіяльність органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів розглядає виключно місцевий господарський суд, яким відповідну справу розглянуто у першій інстанції, тобто той господарський суд, що видав виконавчий документ (наказ чи ухвалу), незалежно від того, якою саме особою подано скаргу, і в тому ж складі суду (якщо цьому не перешкоджають об'єктивні обставини, як-от звільнення судді, його захворювання, перебування у відпустці тощо).

Оскільки прийняття органами Державної виконавчої служби, їх посадовими особами будь-яких рішень (постанов тощо) в процесі здійснення виконання судових рішень господарських судів підпадає в розумінні статті 1212 ГПК під ознаки дій цих органів та осіб, то відповідні рішення також підлягають оскарженню до названих судів.

У порядку згаданої статті ГПК до господарських судів оскаржуються й дії (бездіяльність) органів Державної виконавчої служби під час виконання рішень третейських судів, якщо виконавчі документи на примусове виконання таких рішень видано господарськими судами (розділ XIV1 ГПК).

Пунктом 9.13. цієї ж постанови передбачено, що за результатами розгляду скарги виноситься ухвала, в якій господарський суд або визнає доводи заявника правомірними і залежно від їх змісту визнає постанову державного виконавця щодо здійснення заходів виконавчого провадження недійсною, або визнає дії чи бездіяльність органу Державної виконавчої служби незаконними, чи визнає недійсними наслідки виконавчих дій, або зобов'язує орган державної виконавчої служби здійснити певні виконавчі дії, якщо він ухиляється від їх виконання без достатніх підстав, або визнає доводи скаржника неправомірними і скаргу відхиляє.

При цьому господарський суд не вправі самостійно вчиняти ті чи інші дії, пов'язані із здійсненням виконавчого провадження, замість державного виконавця (наприклад, відкривати або закінчувати виконавче провадження), але може зобов'язати державного виконавця здійснити передбачені законом дії, від вчинення яких той безпідставно ухиляється.

Якщо під час розгляду скарги господарським судом буде виявлено порушення законності або недоліки в діяльності органу Державної виконавчої служби, учасників виконавчого провадження, суд має вжити заходів, передбачених частинами першою і другою статті 90 ГПК.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що обставини щодо неправомірних дій старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Херсонській області щодо повернення виконавчого документа стягувачеві без прийняття до виконання та щодо незаконності повідомлення Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Херсонській області № 4277/6 від 05.05.2017 р. про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання, викладені у скарзі № 05-160вих-17 від 26.05.2017 р. Першого заступника прокурора Автономної Республіки Крим, були підтверджені у процесі розгляду скарги, а тому вимоги прокурора про визнання їх відповідно неправомірними, є законними і обґрунтованими, та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст. ст. 86, 121-2 Господарського процесуального кодексу України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Скаргу № 05-160вих-17 від 26.05.2017 р. (вх. № 105/17 від 29.05.2017 р.) Першого заступника прокурора Автономної Республіки Крим на дії Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Херсонській області задовольнити.

2. Визнати неправомірними дії Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Херсонській області щодо повернення виконавчого документа стягувачеві без прийняття до виконання від 05.05.2017 р. по наказу № 911/3001/15 від 27.10.2015р.

3. Зобов'язати Відділ примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Херсонській області вирішити питання щодо прийняття до виконання наказу № 911/3001/15, виданого господарським судом Київської області від 27.10.2015 р.

Суддя В.М.Бацуца