Рішення

від 05.09.2017 по справі 917/845/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул.Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.09.2017р. Справа № 917/845/17

за позовом Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" (просп. Перемоги, буд. 14, м. Київ, 01135) в особі Білгород-Дністровської філії Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" (адміністрація Білгород-Дністровського морського порту); (вул. Шабська, буд. 81, м. Білгород-Дністровський, Одеська область)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Київпромснаб" (вул. Ігоря Сердюка, буд. 8/18, м. Кременчук, Полтавська область)

про стягнення 3 934,77 грн.

Суддя Безрук Т. М.

Представники:

від позивача - не з'явився

від відповідача - не з'явився

Розглядається позовна заява про стягнення 3934,77 грн. за договором на закупівлю/поставку товарів № 123-В-БДФ-16 від 13.07.2016р., у тому числі 2205,04 грн. пені, 1729,73 грн. штрафу.

Відповідач відзив на позов не надав.

Судові ухвали від 07.06.2017р., від 22.06.2017р., від 16.08.2017р., надіслані відповідачу на адресу: вул. Ігоря Сердюка, буд. 8/18, м. Кременчук, Полтавська область, повернулися до суду з відміткою поштового відділення про закінчення терміну зберігання.

Згідно з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 07.06.2017р. Товариство з обмеженою відповідальністю "Київпромснаб" зареєстроване за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 84-85).

Відповідно до ст. 64 ГПК України у разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про порушення провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місце проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

Отже, відповідач належно повідомлений про час та місце розгляду справи.

Відповідно до ст. 75 ГПК України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні 05.09.2017р. судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення згідно ст. 85 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив:

Між Державним підприємством "Адміністрація морських портів України" в особі Білгород-Дністровської філії Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" (позивачем) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Київпромснаб" (відповідачем) було укладено договір на закупівлю/поставку товарів № 123-В-БДФ-16 від 13.07.2016р. та додаток (специфікація) до нього (далі - Договір); (а.с.58-64).

За умовами п.1.1 Договору ТОВ "Київпромснаб" як постачальник зобов'язався поставити у власність позивача (покупця) товар: взуття різне, крім спортивного, захисного та ортопедичного, за кодом ДК 016:2010-15.20.1 Взуття різне, крім спортивного, захисного та ортопедичного (ДК 012:2015-18800000-7 Взуття ), визначений у п.1.2. Договору (надалі-товар), а покупець зобов'язується прийняти та оплатити товар.

Згідно п.1.2 Договору найменування, одиниці виміру, загальна кількість та ціна товару, що поставляється згідно з цим Договором, визначені в специфікації, яка є невід'ємною частиною договору.

В специфікації сторони узгодили найменування товару, технічні характеристики, кількість та ціну товару (а.с.64).

За п.5.1. Договору поставка товару здійснюється протягом дії Договору окремими партіями на підставі замовлення покупця, відповідно до умов п 5.4.1. Договору.

Згідно п.5.4.1. Договору поставка товару здійснюється окремими партіями протягом 15 робочих днів з дати отримання постачальником замовлення на відповідну партію товару.

Позивач звернувся до відповідача з замовленням від 27.07.2016р. на поставку партії товару. Дане замовлення отримано відповідачем 09.09.2016р., що підтверджується підписом представника відповідача на замовленні (а.с.65).

Відповідно до ст. 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

З огляду на умови п. 5.4.1. Договору відповідач зобов'язаний був поставити товар протягом 15 робочих днів, тобто до 30.09.2016р. (включно).

Відповідач поставив товар з порушенням вказаного строку поставки, передавши позивачу товар за видатковою накладною № 80 від 07.10.2016р. на суму 17443,20 грн., за видатковою накладною № 165 від 23.12.2016р. на суму 24710,40 грн. (а.с.66-67).

10.01.2017р. позивач направив відповідачу вимогу про сплату 3934,77грн. штрафних санкцій за порушення строків поставки товару, що підтверджується поштовим повідомленням та реєстром згрупованих поштових відправлень (а.с.68-70, 71-73).

Відповідно до ст.4-3, ст.33 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності; кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідач не надав суду жодних доказів щодо наявності угоди між сторонами про перенесення строку поставки, чи наявності вини позивача в несвоєчасній оплаті товару.

Пунктом 8.2.2. Договору передбачено, що за порушення строку поставки партії товару, постачальник сплачує покупцю пеню у розмірі 0,1% від вартості непоставленої або поставленої з порушенням строку, за порушення строку понад 30 календарних днів додатково стягується штраф у розмірі 7 % від вартості партії товару.

На підставі викладеного позивачем заявлено вимоги про стягнення 2205,04 грн. пені за період прострочення 29.09.2016р. - 23.12.2016р. та 1729,73 грн. штрафу (розрахунок - а.с.74).

За ст. 526 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) зобов'язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк, одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається. Зазначені положення викладені і в ст.193 Господарського кодексу України.

Статтею 712 ЦК України визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

У відповідності до ст. 265 Господарського кодексу України до відносин поставки, не врегульованих цим кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договори купівлі-продажу.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За ст. 663 ЦК України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

За ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Стаття 611 ЦК України передбачає, що у разі порушення зобов'язань настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 456 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою.

Відповідно до ч. 2 ст. 546 ЦК України договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання.

В постанові Верховного Суду України від 22.11.2010 у справі № 14/80-09-2056, прийнятої з мотивів неоднакового застосування судом одних і тих самих норм матеріального права (за позовом ЗАТ «ОСОБА_1Ес.Ем.» до фірми «Хімзахист» у формі ТОВ про стягнення суми) визначено, що право учасників господарських правовідносин встановлювати інші, ніж передбачено Цивільним кодексом України, види забезпечення виконання зобов'язань визначено частиною другою статті 546 Цивільного кодексу України, що узгоджується із свободою договору, встановленою статтею 627 Цивільного кодексу України, коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Отже, суб'єкти господарських відносин при укладенні договору наділені правом забезпечення виконання господарських зобов'язань шляхом встановлення окремого виду відповідальності - договірної санкції за невиконання чи неналежне виконання договірних зобов'язань.

Згідно правової позиції Верховного Суду України, викладеної у постанові від 03.12.2013р. № 3-35гс13 (у справі № 908/43/13-г), в разі невиконання зобов'язань з поставки товару до боржника може бути застосована пеня . При цьому, на цю пеню не розповсюджуються дія Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", оскільки зобов'язання з поставки товару не є грошовим.

В п. 8.2.2. Договору сторони визначили, що за порушення строку поставки партії товару, постачальник сплачує покупцю пеню у розмірі 0,1% від вартості непоставленої або поставленої з порушенням строку.

Враховуючи прострочення поставки товару відповідачем, у позивача виникло право заявити вимогу про стягнення пені за час прострочення.

Згідно правової позиції Верховного Суду України, викладеної у постанові від 15.01.2015 р. у справі № 3-204гс14 (справа № 910/23600/13) день фактичної поставки товару не включається до періоду часу, за який може здійснюватися стягнення пені за порушення строку поставки, оскільки день належного виконання зобов'язання не є днем його прострочення. Пеня може бути нарахована лише за кожен повний день прострочення.

Проте, при визначенні періоду нарахування пені позивачем не враховано, що за статтею 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок. Крім того, позивачем до періоду прострочення безпідставно включено день поставки товару та вихідні дні, без врахування того, що за договором поставка здійснюється протягом 15 робочих днів.

З огляду на викладене, пеня підлягає нарахуванню за періоди 01.10.2016р. - 06.10.2016р. на суму простроченого зобов'язання 17443,20 грн. та 01.10.2016р. - 22.12.2016р. на суму простроченого зобов'язання 24710,40 грн.

Після перевірки правильності розрахунку судом встановлено, що загальна сума пені становить 2155,62 грн . (у тому числі 104,66 грн. пені за період 01.10.2016р. - 06.10.2016р. та 2050,96 грн. пені за період 01.10.2016р. - 22.12.2016р.). в цій частині позовні вимоги про стягнення пені підлягають задоволенню.

В іншій частині у позові щодо стягнення пені слід відмовити за безпідставністю вимог.

Також позивачем заявлено вимоги про стягнення 1729,73 грн. штрафу (а.с.74).

Господарський суд зазначає, що одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені не суперечить законодавству України.

За порушення у сфері господарювання учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених ГК України, іншими законами та договором (частина друга статті 193, частина перша статті 216 та частина перша статті 218 ГК України).

Одним із видів господарських санкцій згідно з частиною другою статті 217 ГК України є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню.

Розмір штрафних санкцій відповідно до частини четвертої статті 231 ГК України встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Такий вид забезпечення виконання зобов'язання, як пеня та її розмір встановлено частиною третьою статті 549 ЦК України, частиною шостою статті 231 ГК України, статтями 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" та частиною шостою статті 232 ГК України.

Право встановити в договорі розмір та порядок нарахування штрафу надано сторонам частиною четвертою статті 231 ГК України.

Можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов'язань передбачено частиною другою статті 231 ГК України.

В інших випадках порушення виконання господарських зобов'язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень можливості передбачати в договорі одночасне стягнення пені та штрафу, що узгоджується із свободою договору, встановленою статтею 627 ЦК України, відповідно до якої сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Таким чином, чинне законодавство допускає можливість одночасного стягнення з учасника господарських відносин, що порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені, які не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності.

Зазначену правову позицію наведено також у постановах господарської палати Верховного Суду України від 27.04.2012 та постанову Вищого господарського суду України від 12.06.2012 у справі № 06/5026/1052/2011, від 30.05.2011 у справі № 42/252, від 09.04.2012 у справі № 20/246-08 ., а також в п.4 Оглядового листа Вищого господарського суду України від 29.04.2013 № 01-06/767/2013 «Про деякі питання практики застосування господарськими судами законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» .

Згідно ч. 1 ст. 111-28 ГПК України висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.

В даному випадку підстави для відступу від правової позиції Верховного суду України у господарського суду відсутні.

Пунктом 8.2.2. Договору передбачено, що за порушення строку понад 30 календарних днів додатково стягується штраф у розмірі 7 % від вартості партії товару.

Порушення строку поставки партії товару, поставленої за накладною від 07.10.2016р. № 80, не перевищувало 30 календарних днів, оскільки період прострочення становив 01.10.2016р. - 06.10.2016р.

Порушення строку поставки понад 30 календарних днів було допущено відповідачем стосовно партії товару вартістю 24710,40 грн., поставленої за накладною від 23.12.2016р. № 165.

Отже, сума штрафу становить 1729,73 грн (з розрахунку 24710,40 грн. х 7%=1729,73 грн.).

З огляду на викладене, позовні вимоги про стягнення 1729,73 грн . штрафу є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Позивач у позові прохає також покласти на відповідача судові витрати понесені ним у даній справі.

При подачі даного позову позивачем сплачено 1600,00 грн. судового збору за платіжним дорученням від 26.05.2017р. № 15 (а.с.7).

Відповідно до ст. ст. 44, 49 ГПК України судові витрати, понесені позивачем на оплату судового збору, покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Суд роз'яснює, що в разі добровільного виконання рішення суду до відкриття виконавчого провадження відповідач не позбавлений права звернутися до суду з заявою про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, на підставі ст. 117 ГПК України. Сторони також мають право укласти мирову угоду у процесі виконання судового рішення незалежно від наявності виконавчого провадження згідно ст. 121 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

Вирішив:

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Київпромснаб" (вул. Ігоря Сердюка, буд. 8/18, м. Кременчук, Полтавська область; ідентифікаційний код 39205221) на користь Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" (просп. Перемоги, буд. 14, м. Київ, 01135; ідентифікаційний код 38727770) в особі Білгород-Дністровської філії Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" (адміністрація Білгород-Дністровського морського порту); (вул. Шабська, буд. 81, м. Білгород-Дністровський, Одеська область; код ЄДРПОУ 38728376) 2050 грн. 96 коп. пені, 1729грн. 73 коп. штрафу, 1536 грн. 00 коп . відшкодування витрат зі сплати судового збору.

Видати наказ після набрання цим рішенням законної сили.

3. В іншій частині - у позові відмовити.

Повне рішення складено та підписано: 06.09.2017р.

Суддя Безрук Т.М.