Постанова

від 31.08.2017 по справі 904/11074/16

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31.08.2017 року Справа № 904/11074/16

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді (доповідача) - ОСОБА_1,

суддів - Іванова О.Г., Орєшкіної Е.В.,

секретар судового засідання: Абадей М.О.,

за участю прокурора відділу прокуратури Дніпропетровської області ОСОБА_2, довіреність №05/2-1900вих-16 від 22.11.2016р.,

за участю представників:

від позивача: не з'явився, про час і місце судового засідання повідомлений належним чином,

від відповідача: не з'явився, про час і місце судового засідання повідомлений належним чином,

від третьої особи-1: не з'явився, про час і місце судового засідання повідомлений належним чином,

від третьої особи-2: не з'явився, про час і місце судового засідання повідомлений належним чином,

розглянувши апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Сервіс СП" на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 27.06.2017р. у справі № 904/11074/16

за позовом першого заступника прокурора Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Дніпровської міської ради, м. Дніпро

до товариства з обмеженою відповідальністю "Сервіс СП", м. Дніпро

третя особа-1 приватне підприємство "Цесія", м. Дніпро

третя особа-2 комунальне житлово-експлуатаційне підприємство "Лівобережжя" Дніпропетровської міської ради, м. Дніпро

про витребування майна

ВСТАНОВИВ :

- рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 27.06.2017р. у справі № 904/11074/16 (суддя Новікова Р.Г.) позов першого заступника прокурора Дніпропетровської області, пред"явлений в інтересах держави в особі Дніпровської міської ради задоволено, витребувано від товариства з обмеженою відповідальністю (далі-ТОВ) "Сервіс СП" на користь територіальної громади в особі Дніпровської міської ради нежитлове приміщення №11, розташоване за адресою: пр.Газети "Правда",42, м.Дніпро (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна - 60880712101);

- приймаючи рішення, господарський суд виходив з того, що спірне майно вибуло з власності Дніпровської міської ради поза волею останньої і вона має право на його витребування у відповідача як добросовісного набувача шляхом пред"явлення віндикаційного позову в порядку ч.1 ст.388 Цивільного кодексу України;

- клопотання відповідача про залишення позовної заяви без розгляду відхилено господарським судом з огляду на те, що прокурор звернувся з позовом по даній справі в порядку, передбаченому чинним законодавством;

- не погодившись з рішенням суду, ТОВ"Сервіс СП" подало апеляційну скаргу, в якій з посиланням на неправильне застосування господарським судом норм матеріального права, на неповний і необ"єктивний розгляд в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності просить це рішення скасувати та відмовити в задоволенні позову в повному обсязі;

- у поданій скарзі йдеться про те, що обставини, викладені в ухвалі господарського суду Дніпропетровської області від 29.08.2016р. у справі 38/5005/6636/2012 не є преюдиційними та мали бути досліджені судом при розгляді даної справи, про те, що оскільки міська рада була обізнана, що спірне майно після включення його до проміжного ліквідаційного балансу комунального житлово-експлуатаційного підприємства (далі-КЖЕП) "Лівобережжя" відповідно до рішення міської ради №41/22 від 28.03.2012р. мало бути відчужене для погашення вимог кредиторів в процедурі ліквідації то наявна її воля на відчуження майна, про те, що спірне майно було продано в порядку, встановленому для виконання судових рішень, тому не може бути витребувано у добросовісного набувача, про те, що недійсність договору купівлі-продажу від 11.06.2013р., яка визнана судом в рамках справи про банкрутство і на виконання якої було передано спірне майно, не свідчить про його вибуття із володіння особи, яка його передала не з її волі, про те, що при винесенні рішення про витребування майна від добросовісного набувача суд першої інстанції не встановив особи, винної в недійсності правочину та не вирішив питання про стягнення з такої особи на користь добросовісного набувача понесених ним витрат на придбання майна, а також про те, що суд неправильно вирішив питання щодо стягнення з відповідача судового збору, оскільки ТОВ «Сервіс СП» є добросовісним набувачем та не є особою, винною ні в недійсності правочину, ні особою, внаслідок неправомірних дій якої виник спір, тому покладення судового збору на останнє є таким, що суперечить ч.2 ст.49 Господарського процесуального кодексу України;

- представник скаржника в судове засідання не з"явився, конверт з ухвалою апеляційного суду про прийняття апеляційної скарги від 07.08.2017р., направлений йому за адресою, вказаною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань повернуто відділенням поштового зв"язку з відміткою "за закінченням терміну зберігання";

- в абз.3 п.п.3.9.1 п.3.9 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" зазначено, що в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом;

- відомості про находження скаржника за будь-якою іншою адресою в матеріалах справи відсутні у зв"язку з чим скаржник є таким, що належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи;

- прокурор вважає рішення суду першої інстанції обґрунтованим, просить залишити апеляційну скаргу без задоволення посилаючись на те, що доводи апеляційної скарги зводяться до оспорювання фактів, які вже встановлені судовими актами у справі №38/5005/6636/2012, на те, що рішення Дніпровською міською радою щодо відчуження спірного нерухомого майна не виносилося, тому воля власника майна відсутня, а спірне нерухоме майно вибуло з володіння власника поза його волею, на те, що прокурором обраний вірний спосіб захисту права територіальної громади м.Дніпро в особі Дніпровської міської ради шляхом пред'явлення віндикаційного позову, на необґрунтованість посилань відповідача на те, що судом першої інстанції не було вирішено питання по встановленню особи, яка є винною в недійсності правочину та по стягненню на користь товариства понесених витрат на придбання спірного майна, оскільки скаржник не заявляв жодних вимог в будь-якій формі про необхідність стягнення грошових коштів, на те, що судом першої інстанції правомірно відмовлено у задоволенні клопотання про застосування строків позовної давності, оскільки перебіг позовної давності відраховується від дати постановлення ухвали господарського суду Дніпропетровської області від 29.08.2016р. у справі № 38/5005/6636/2012;

- міська рада відзив на апеляційну скаргу не надала, її представник в судове засідання не з"явився, про час та місце судового засідання міська рада повідомлена належним;

- треті особи письмових пояснень по суті апеляційної скарги не надали, представники третіх осіб в судове засідання не з"явилися, про час та місце розгляду справи треті особи повідомлені належним чином.

Дослідивши матеріали справи , заслухавши пояснення прокурора, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню в силу наступного.

Рішенням Дніпропетровської обласної ради №232-10/ХХIV від 23.10.2003р. "Про підвищення ефективності управління майном спільної власності територіальних громад області" в частині передачі обласних комунальних підприємств до власності територіальної громади м.Дніпропетровська затверджено розпорядження голови Дніпропетровської обласної ради №159-р від 18.08.2003р. "Про передачу із спільної власності територіальних громад області до територіальної громади м. Дніпропетровська цілісного майнового комплексу обласного житлово-комунального підприємства "Лівобережжя".

Рішенням Дніпропетровської міської ради №11/13 від 19.11.2003р. "Про прийняття у комунальну власність територіальної громади міста обласних житлово-комунальних підприємств "Південне", "Центральний", "Лівобережжя" до комунальної власності прийнято житлово-комунальне підприємство "Лівобережжя" з майном, будівлями і спорудами, що перебували на його балансі, відповідно до акту приймання-передачі від 18.08.2003р. (п.1 рішення міської ради).

На підставі розпорядження голови Дніпропетровської обласної ради №159-р від 18.08.2003р. рішення Дніпропетровської обласної ради від 23.10.2003р. №232-10/ХХІV, відділом Дніпропетровського міського управління юстиції 30.04.2013р. проведено державну реєстрацію права комунальної власності нежитлового приміщення №11, що розташоване за адресою: пр.Газети "Правда",42, м.Дніпро (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна - 60880712101).

Рішенням Дніпропетровської міської ради №16/9 від 02.03.2011р. об'єкти нерухомого майна з балансу комунальних житлово-експлуатаційних підприємств, зокрема, КЖЕП"Лівобережжя" передано на баланс КП "Бюро обліку майнових прав та діяльності з нерухомістю".

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 06.08.2012р. порушено провадження у справі №38/5005/6636/2012 про банкрутство КЖЕП "Лівобережжя" Дніпропетровської міської ради.

Однак, на час порушення провадження у справі про банкрутство рішення сесії Дніпропетровської міської ради № 16/9 від 02.03.2011р. КЖЕП "Лівобережжя" в повному обсязі виконано не було, внаслідок чого нерухоме майно обліковувалося на балансі підприємства.

Постановою господарського суду Дніпропетровської області від 14.08.2012р. у справі №38/5005/6636/2012 КЖЕП "Лівобережжя" Дніпропетровської міської ради визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру.

На підставі вказаної постанови ліквідатором КЖЕП "Лівобережжя" призначено арбітражного керуючого ОСОБА_3, яким нежитлове приміщення №11, що розташоване за адресою: пр.Газети "Правда",42 в м.Дніпро з метою продажу було включено до ліквідаційної маси підприємства-банкрута, а в подальшому реалізовано шляхом проведення товарною біржею "Регіональна універсальна біржа" торгів з продажу спірного майна, переможцем яких визначено ПП"Цесія".

На підставі протоколу проведення біржових торгів з купівлі-продажу спірного приміщення №39 КЖЕП"Лівобережжя" та ПП"Цесія" 11.06.2013р. укладено договір купівлі-продажу спірного приміщення №836.

В подальшому нежитлове приміщення було відчужено ПП"Цесія" на користь ТОВ"Сервіс СП" за договором купівлі-продажу №2144 від 27.05.2014р..

Відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна станом на 20.06.2017р. нежитлове приміщення №11, що розташоване за адресою: пр.Газети "Правда",42, м.Дніпро (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна - 60880712101) належить ТОВ"Сервіс СП".

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 29.08.2016р. у справі

№38/5005/6636/2012 про банкрутство КЖЕП "Лівобережжя" задоволено скаргу прокуратури Дніпропетровської області та визнано неправомірними дії ліквідатора щодо включення до ліквідаційної маси банкрута спірного нежитлового приміщення, продажу його з відкритих біржових торгів, визнано недійсними результати біржових торгів та визнано недійсним договір купівлі-продажу №836 від 11.06.2013р, предметом якого є нежитлове приміщення №11, розташоване за адресою: пр.Газети "Правда",42 в м.Дніпро.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 14.12.2016р. ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 29.08.2016р. у справі №38/5005/6636/2012 залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 14.03.2017р. у даній справі вказані ухвала та постанова залишені без змін.

Згідно з ст.35 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або кримінальній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи, або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Відповідно до ст.ст.319, 658 Цивільного кодексу України власник володіє, користується та розпоряджається своїм майном. Право продажу товару, крім випадків примусового продажу та інших випадків, встановлених законом, належить власникові.

За приписами ст.330 Кодексу якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до ст.388 Цивільного кодексу України майно не може бути витребуване у нього.

Відповідно до ст.387 Кодексу власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Згідно з ст.388 Кодексу якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Отже, з наведеної норми випливає, що випадки витребування майна власником від добросовісного набувача обмежені й можуть мати місце за умови, що майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно, поза їх волею. Наявність у діях власника волі на передачу майна іншій особі виключає можливість його витребування від добросовісного набувача. У той же час покупець не може бути визнаний добросовісним набувачем, якщо на момент укладення відплатної угоди щодо спірного майна мали місце претензії третіх осіб, про які покупцю було відомо і які згодом були в установленому порядку визнані правомірними.

Ст.328 Кодексу передбачено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Ч.3 ст.41 Конституції України встановлено, що ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності.

Відповідно до вимог чинного законодавства України норма ч.1 ст.216 Цивільного кодексу України не може застосовуватись як підстава позову про повернення майна, переданого на виконання недійсного правочину, яке було відчужене третій особі. Не підлягають задоволенню позови власників майна про визнання недійсними наступних правочинів щодо відчуження цього майна, які були вчинені після недійсного правочину.

У цьому разі майно може бути витребувано від особи, яка не є стороною недійсного правочину, шляхом подання віндикаційного позову, зокрема від добросовісного набувача з підстав, передбачених ч.1 ст.388 Цивільного кодексу України.

Аналогічні висновки щодо можливості витребування нерухомого майна, що вибуло поза волею власника, викладені в постановах Верховного Суду України від 30.09.2014р. у справі №43/440-6/231, від 11.06.2014р. у справі №6-52цс14 та від 08.06.2016р. у справі №6-3089ц15.

Задовольняючи позовні вимоги прокурора, господарський суд правильно встановив, що Дніпровська міська рада, як власник спірного майна, яке вибуло з її власності поза її волею, має право на його витребування шляхом пред'явлення віндикаційного позову на підставі ст.388 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст.318 Кодексу, з урахуванням положень ст.2 Кодексу, одним з суб'єктів права власності є територіальна громада міста, яка реалізує свої повноваження власника через відповідну міську раду.

Згідно з ч.7 ст.319 Кодексу діяльність власника може бути обмежена чи припинена або власника може бути зобов'язано допустити до користування його майном інших осіб лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Відповідно до ст.321 Кодексу право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Згідно з ч.8 ст.60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" право комунальної власності територіальної громади захищається законом на рівних умовах з правами власності інших суб'єктів. Об'єкти права комунальної власності не можуть бути вилучені у територіальних громад і передані іншим суб'єктам права власності без згоди безпосередньо територіальної громади або відповідного рішення ради чи уповноваженого нею органу, за винятком випадків, передбачених законом.

Право комунальної власності територіальної громади захищається законом на рівних умовах з правами власності інших суб'єктів. Об'єкти права комунальної власності не можуть бути вилучені у територіальних громад і передані іншим суб'єктам права власності без згоди безпосередньо територіальної громади або відповідного рішення ради чи уповноваженого нею органу, за винятком випадків, передбачених законом.

При цьому, згідно з п.30 ч.1 ст.26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються питання щодо прийняття рішень щодо відчуження відповідно до закону комунального майна.

Отже, лише за наявності волевиявлення органу місцевого самоврядування, оформленого рішенням, прийнятим виключно на пленарному засіданні Дніпровської міської ради, можливе розпорядження спірним нерухомим майном.

Враховуючи положення ст.136 Господарського кодексу України, п.30 ч.1 ст.26, ст.60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", спірне нерухоме майно вибуло з власності Дніпровської міської ради поза волею власника іншим шляхом, що в свою чергу свідчить про наявність підстав для витребування вказаного майна у відповідача як добросовісного набувача в порядку ч.1 ст.388 Цивільного кодексу України.

Таким чином, господарським судом зроблено правильний висновок про визнання позовних вимог першого заступника прокурора Дніпропетровської області обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.

З огляду на викладене підстави для скасування рішення місцевого господарського суду відсутні.

Колегія суддів Дніпропетровського апеляційного господарського суду не погоджується з посиланням скаржника на вибуття спірного майна з володіння міської ради за її волею, вважає його таким, що спростовуються наявними у справі доказами, які свідчать про відсутність волевиявлення останньої на відчуження спірного майна, оскільки рішення про відчуження майна радою не приймалося.

Також необґрунтованими є твердження скаржника про те, що при винесенні оскаржуваного рішення судом першої інстанції не вирішені питання про встановлення особи, яка є винною в недійсності правочину та про стягнення з такої особи на користь товариства витрат, понесених ним на придбання витребуваного майна, оскільки вирішення даних питань не є предметом спору у справі.

У даному випадку, задоволення позову прокурора не позбавляє відповідача права на звернення до суду з позовом до продавця витребуваного майна, відповідно до ст.661 Цивільного кодексу України з вимогою про відшкодування збитків, завданих вилученням у нього товару за рішенням суду з підстав, що виникли до моменту його продажу.

Доводи скаржника про те, що судом першої інстанції неправильно вирішено питання щодо стягнення судового збору, оскільки ТОВ «Сервіс СП» є добросовісним набувачем та не є особою винною ні в недійсності правочину, ні особою, внаслідок неправомірних дій якої виник спір, у зв"язку з чим, покладення судового збору на товариство є таким, що суперечить ч.2 ст.49 Господарського процесуального кодексу України колегією суддів визнані необґрунтованими тому, що ч.4 цієї статті передбачено, що стороні, на користь якої відбулося рішення, господарський суд відшкодовує судовий збір за рахунок другої сторони.

Решта доводів апеляційної скарги не впливає на юридичну оцінку обставин матеріалів справи, здійснену господарським судом у цілковитій відповідності до норм чинного законодавства.

Керуючись ст.ст.101- 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

- рішення господарського суду Дніпропетровської області від 27.06.2017р. у справі № 904/11074/16 залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення

Головуючий суддя І.Л. Кузнецова

Суддя О.Г.Іванов

Суддя Е.В.Орєшкіна

Повна постанова складена 05.09.2017р.