Постанова

від 31.08.2017 по справі 904/6077/17

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31.08.2017 року Справа № 904/6077/17

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Кузнецова В.О.,

суддів: Євстигнеєва О.С., Чус О.В.,

секретар судового засідання

за участю сторін:

від ГУ ДФС у Дніпропетровській області: Самсоненко Ю.Г. представник, довіреність №11754/10-04-36-10-08 від 13.06.2017 р.; Волошин А.А. представник, довіреність №15808/04-36-10-08-10 від 18.07.2017 р.;

від ТОВ "Факторингова компанія "Аванс": Песиголовець М.Л. представник, довіреність №б/н від 07.06.2017р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Державної податкової інспекції у Солом'янському районі у м. Києві Головного управління ДФС та Головного управління ДФС у Дніпропетровській області на постанову господарського суду Дніпропетровської області від 06.06.2017 р. у справі

за заявою товариства з обмеженою відповідальністю "Факторингова компанія "Аванс", м.Дніпро

до товариства з обмеженою відповідальністю "Факторингова компанія "Аванс", м.Дніпро

про визнання банкрутом

ВСТАНОВИВ:

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 06.06.2017 р. у даній справі (суддя Полєв Д.М.) товариство з обмеженою відповідальністю "Факторингова компанія "Аванс" визнано банкрутом; відкрито ліквідаційну процедури у справі строком на 6 місяців, до 06.12.2017 р.; ліквідатором товариства з обмеженою відповідальністю "Факторингова компанія "Аванс" призначено голову ліквідаційної комісії Гладія О.В.; кандидатуру арбітражного керуючого Жиленко Н.О. відхилено; зобов'язано ліквідатора вчинити певні дії.

Зазначена постанова обґрунтована посиланням на те, що згідно поданих документів господарським судом встановлено, що вартості майна боржника недостатньо для задоволення вимог кредиторів, при цьому до звернення ліквідатора до господарського суду з заявою про порушення провадження у справі про банкрутство боржника, було дотримано вимоги цивільного та господарського законодавства щодо добровільної ліквідації юридичної особи.

Не погодившись із згаданою постановою, Державна податкова інспекція у Солом'янському районі Головного управління ДФС у м.Києві звернулася до Дніпропетровського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить постанову господарського суду скасувати, провадження у справі припинити.

Скаржник вважає, що судом першої інстанції не досліджено рух активів боржника.

Відсутні документи, що підтверджують ведення претензійно-позовної роботи кредитора до боржника, а саме позови, судові рішення про стягнення заборгованості, виконавчі провадження, що ставить під сумнів реальність та достовірність штучно створеної кредиторської заборгованості.

На думку скаржника, про штучне збільшення кредиторської заборгованості вказує річна податкова декларація з податку на прибуток приватних підприємств за 2016 рік, підприємством задекларовано дохід, що враховується при визначенні об'єкта оподаткування у розмірі 270 154 грн.

При звернення до суду із заявою про визнання банкрутом товариством з обмеженою відповідальністю "Факторингова компанія "Аванс" не було дотримано вимог ст.ст.33,34 ГПК України, так як не надано доказів відсутності платоспроможності боржника.

У відзиві на апеляційну скаргу, ліквідатор просить припинити апеляційне провадження за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління ДФС у м.Києві.

Ліквідатор зазначає, що ДПІ у Солом'янському районі ГУ ДФС у м.Києві, яка на момент подання апеляційної скарги на постанову господарського суду, не подала заяву з грошовими вимогами до господарського суду, а також не набула статусу кредитора та не була включена до реєстру вимог кредиторів банкрута, тому податковий орган не має права я оскарження даної постанови.

Головне управління ДФС у Дніпропетровській області у поданій апеляційній скарзі, посилаючись на порушення господарським судом норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, просить постанову господарського суду скасувати та припинити провадження у справі.

Зазначена апеляційна скарга мотивована посиланням на те, що зі змісту оскаржуваної постанови не вбачається, що мало місце дослідження судом фінансового становища боржника, засування ознак його неплатоспроможності, встановлення обставин можливості задоволення боржником визнаних судом вимог кредиторів лише через застосування ліквідаційної процедури та відповідно наявності достатніх підстав для визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури.

Судом першої інстанції належним чином не було проведено аналізу активів і пасивів боржника та належним чином не з'ясовано питання про недостатність вартості майна боржника для задоволення вимог кредиторів, оскільки визнаючи боржника банкрутом, суд у будь-якому випадку має встановити його неоплатність, тобто недостатність майна для задоволення вимог кредиторів.

У зв'язку з відсутністю посадових осіб товариства з обмеженою відповідальністю "Факторингова компанія "Аванс" за юридичною адресою, фіскальний орган був позбавлений права провести позапланову перевірку.

Неподання ліквідаційною комісією в процедурі ліквідації боржника контролюючому органу первинних документів, регістрів бухгалтерського та податкового обліку для проведення перевірки наявності у боржника заборгованості зі сплати податкових платежів порушує право органу ДФС на проведення перевірки боржника як платника податків.

Відповідно до ч.2 ст.11 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" до заяви про порушення справи про банкрутство додаються, у тому числі, докази сплати судового збору, але відповідно до постанови від 06.06.2017 р. у проміжному ліквідаційному балансі грошові кошти для сплати судового збору відсутні.

Враховуючи особливості процедури банкрутства за ст.95 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" правовий статус ГУ ДФС у Дніпропетровській області , як контролюючого органу, передбачений нормами цивільного та податкового законодавства, а також той факт, що ліквідаційна комісія не забезпечила надання документів на перевірку контролюючому органу, то право скаржника підлягає судовому захисту.

У відзиві на апеляційну скаргу ліквідатор банкрута просить припинити апеляційне провадження за апеляційною скаргою Головного управління ДФС у Дніпропетровській області на постанову господарського суду.

Ліквідатор зазначає, що податкова інспекція не має права на оскарження постанови господарського суду, оскільки контролюючий орган не набув статусу кредитора на момент подання даної апеляційної скарги, в розумінні ст.1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Державна податкова інспекція у Солом'янському районі Головного управління ДФС у м.Києві не забезпечила в судове засідання явку повноважного представника, про час та місце розгляду справи повідомлена належним чином.

Колегія суддів вважає, що неявка представника податкового органу не перешкоджає розгляду справи.

Заслухавши пояснення учасників судового процесу, розглянувши доводи апеляційних скарг, перевіривши відповідність оскаржуваної постанови нормам матеріального та процесуального права, колегія суддів враховує таке.

Ліквідатор товариства з обмеженою відповідальністю "Факторингова компанія "Аванс" звернувся до господарського суду Дніпропетровської області з заявою про порушення провадження у справі про банкрутство в порядку ст.95 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Згадана заява обґрунтована посиланням на те, що 13.03.2017 р. загальними зборами учасників товариства з обмеженою відповідальністю "Факторингова компанія "Аванс" прийнято рішення про припинення діяльності підприємства шляхом ліквідації, ліквідатором боржника було призначено Козлова А.М., встановлено строк ліквідаційної процедури та узгоджено повноваження ліквідатора (протокол загальних зборів учасників № 1/17 від 13.03.2017 р.).

Згідно протоколу загальних зборів учасників від 12.03.2017 р. № 3/17 повноваження ліквідатора було покладено на ліквідатора (голову ліквідаційної комісії) Гладія О.В.

13.03.2017 р. товариство надало Державному реєстратору повідомлення про ліквідацію товариства, а також протокол № 1/17 від 13.03.2017 р.

Вказані документи були розглянуті Державним реєстратором, у зв'язку з чим було здійснено запис в ЄДРПОУ про знаходження товариства в стані припинення підприємницької діяльності, а також внесено запис до реєстру про строк для заявлення кредиторами своїх вимог.

В період з 13.03.2017 р. ліквідатором було отримано кредиторські вимоги, які було розглянуто та визнано в повному обсязі, а саме: ТОВ "ФК "Фактор плюс" на суму 5 017 129,84 грн.

21.03.2017 р. ліквідатором було проведено інвентаризацію товарно-матеріальних цінностей та основних засобів товариства, про що складено відповідний інвентаризаційний опис товарно-матеріальних цінностей № 21/03/17. Інвентаризаційною комісією не було виявлено.

Однак, ліквідатором було виявлено дебіторську заборгованість у розмірі 521 280,00 грн., яка обліковується на балансі товариства та за рахунок якої можливо частково розрахуватися із наявними кредиторськими вимогами.

15.05.2017 р. ліквідатором було отримано витяг з ЄДРПОУ, з якого вбачається, що товариство не є учасником корпоративних прав в інших юридичних особах.

В Державному реєстрі обтяжень рухомого майна інформація відсутня.

Ліквідаційною комісією (ліквідатором) було подано органам державної податкової служби, Пенсійного фонду України та фондів соціального страхування бухгалтерську та податкову звітність.

Ліквідатор повідомив державні органи про знаходження товариства в процедурі ліквідації, а саме були направлені повідомлення до Лівобережного об'єднаного УПФУ в м. Дніпро, Амур-Нижньодніпровського ВДВС м.Дніпропетровська ГТУЮ у Дніпропетровській області, Лівобережного районного центру зайнятості м.Дніпро, Фонду соціального страхування від тимчасової втрати працездатності, фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, Фонду соціального захисту інвалідів, ПАТ "Дніпрогаз", КП "Дніпропетровські міські теплові мережі".

На адресу ДПІ у Амур-Нижньодніпровському районі м.Дніпропетровська ліквідатором було направлено заяву про припинення платника податків за ф. 8-ОПП, а також протокол загальних зборів боржника про припинення товариства №1/17 від 13.03.2017 р.

Ліквідатором отримані відповіді державних органів про відсутність заборгованості у товариства.

Від ДПІ у Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпра ГУ ДФС у Дніпропетровській області було надано відповідь про відсутність відкритих рахунків боржника.

Ліквідатором було вжито заходів, які спрямовані на пошук та виявлення майна боржника, шляхом направлення запитів з проханням надати інформацію, щодо наявності у боржника майнових активів.

Згідно отриманих відповідей, у боржника відсутні майнові активи.

Після закінчення строку для пред'явлення вимог кредиторів та здійснення всіх необхідних дій щодо ліквідації товариства, ліквідатором було складено проміжний ліквідаційний баланс з урахуванням відомостей про розмір кредиторських вимог та виявлених активів боржника.

22.05.2017 р. на загальних зборах учасників товариства було розглянуто звіт ліквідатора, проміжний ліквідаційний баланс станом на 22.05.2017 р., вирішено затвердити проміжний ліквідаційний баланс та звіт ліквідатора, зобов'язати ліквідатора звернутися до господарського суду із заявою про порушення провадження у справі про банкрутство.

Вирішуючи питання про наявність підстав для визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури, колегія суддів враховує таке.

Частиною 5 статті 11 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" боржник зобов'язаний звернутися до господарського суду із заявою про порушення справи про банкрутство у разі, зокрема, якщо під час ліквідації боржника не у зв'язку з процедурою банкрутства встановлено неможливість боржника задовольнити вимоги кредиторів у повному обсязі.

Відповідно до ч.1 ст.95 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" якщо вартості майна боржника - юридичної особи, щодо якого прийнято рішення про ліквідацію, недостатньо для задоволення вимог кредиторів, така юридична особа ліквідується в порядку, передбаченому цим Законом. У разі виявлення зазначених обставин, ліквідатор (ліквідаційна комісія) зобов'язаний звернутися до господарського суду із заявою про порушення справи про банкрутство такої юридичної особи.

Спрощена процедура банкрутства, яка передбачена ст. 95 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (банкрутство боржника, що ліквідується власником), випливає з процедури добровільної ліквідації юридичної особи, тобто ліквідації юридичної особи за рішенням її учасників (власників) або органу, уповноваженого на це установчими документами.

Необхідними передумовами для звернення із заявою про порушення провадження у справі про банкрутство боржника в порядку ст. 95 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" є дотримання вимог законодавства України щодо добровільної ліквідації юридичної особи.

Такий порядок передбачений нормами ч. 3 ст. 110, ст. 111 ЦК України, які містять загальні положення про ліквідацію юридичної особи.

Згідно абз. 2 ч. 1 ст. 95 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" обов'язковою передумовою для звернення до господарського суду із заявою про порушення провадження у справі про банкрутство є дотримання боржником порядку ліквідації юридичної особи відповідно до законодавства України.

Такі передумови полягають у наступному: прийняття рішення власником майна (або органом, уповноваженим управляти майном) боржника про звернення боржника до господарського суду із заявою; проведення аналізу активів боржника у вигляді проведення інвентаризації наявного майна (у тому числі переданого у заставу майна), його належної оцінки та оцінки грошових коштів на рахунках боржника; аналіз пасивів боржника шляхом публікації оголошення згідно з вимогами частин 1, 5, 6 ст.105 ЦК України; проведення аналізу активів та пасивів боржника, що є підставою складення проміжного ліквідаційного балансу, який додається до заяви боржника відповідно до пункту 3 статті 11 Закону; повідомлення органу державної податкової служби про ліквідацію підприємства відповідно до ч.7 ст. 111 ЦК України.

Відповідно до вимог ч.ч.1, 4, 8 ст.111 ЦК України, ліквідаційна комісія (ліквідатор) зобов'язана вжити всіх необхідних заходів щодо стягнення дебіторської заборгованості юридичної особи, що ліквідується, та письмово повідомити кожного з боржників про припинення юридичної особи в установлені цим Кодексом строки; вжити заходів щодо інвентаризації майна юридичної особи, що припиняється, а також майна її філій та представництв, дочірніх підприємств, господарських товариств, а також майна, що підтверджує її корпоративні права в інших юридичних особах, виявити та вжити заходів щодо повернення майна, яке перебуває у третіх осіб; після закінчення строку на пред'явлення вимог кредиторами скласти проміжний ліквідаційний баланс, що включає відомості про склад майна юридичної особи, що ліквідується, перелік пред'явлених кредиторами вимог та результат їх розгляду.

Дотримання зазначених вимог та сукупність вказаних дій із доданням відповідних доказів їх проведення є підставою для звернення ліквідатора (ліквідаційної комісії) із заявою про порушення справи про банкрутство в порядку ст. 95 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржник або визнання його банкрутом", а докази на підтвердження всіх цих передумов для порушення провадження у справі в порядку даної статті подаються саме на момент звернення боржника із відповідною заявою.

Частиною 3 статті 11 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" передбачено, що до заяви боржника про порушення справи додаються: бухгалтерський баланс боржника на останню звітну дату; перелік кредиторів боржника, вимоги яких визнаються боржником із зазначенням загальної суми грошових вимог усіх кредиторів, а також щодо кожного кредитора - його імені або найменування, його місцезнаходження або місця проживання, ідентифікаційного коду юридичної особи або реєстраційного номера облікової картки платника податків (за наявності), суми грошових вимог (загальної суми заборгованості, заборгованості за основним зобов'язанням та суми неустойки (штрафу, пені) окремо), підстав виникнення зобов'язань, а також строку їх виконання згідно із законом або договором; перелік майна боржника із зазначенням його балансової вартості та місцезнаходження, а також загальна балансова вартість майна; перелік майна, що перебуває в заставі або є обтяженим у інший спосіб, його місцезнаходження, вартість, а також інформація про кредиторів, на користь яких вчинено обтяження майна боржника, їх ім'я або найменування, місцезнаходження або місце проживання, ідентифікаційні коди юридичних осіб або реєстраційний номер облікової картки платника податків (за наявності), суми їх грошових вимог, підстави виникнення зобов'язань, а також строки їх виконання згідно із законом або договором; перелік осіб, що мають невиконані зобов'язання перед боржником, із зазначенням вартості таких зобов'язань, терміну виконання та підстав виникнення; відомості про всі рахунки боржника, відкриті в банках та інших фінансово-кредитних установах, їх реквізити; відомості про рахунки, на яких обліковуються цінні папери, що належать боржнику, їх реквізити; рішення власника майна (органу, уповноваженого управляти майном) боржника про звернення до господарського суду із заявою про порушення провадження у справі про банкрутство; інші документи, які підтверджують неплатоспроможність боржника.

Постанова господарського суду про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури є, за своєю правовою природою, судовим рішенням, яке повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

Переглядаючи справу у повному обсязі, колегія суддів приймає до уваги наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Факторингова компанія "Аванс" зареєстровано як юридична особа 15.10.2012 р., про що в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань внесено відомості за №1073102000023235.

Згідно протоколу № 1/17 загальних зборів учасників від 13.03.2017 р. учасниками товариства з обмеженою відповідальністю "Факторингова компанія "Аванс" прийнято рішення про припинення діяльності товариства, шляхом його ліквідації, призначено ліквідатором товариства Козлова А.М.

12.05.2017 р. загальними зборами товариства припинено повноваження ліквідатора Козлова А.М. та призначено ліквідатором Кладія О.В. (протокол № 3/17).

13.03.2017 р. до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань внесено запис про знаходження товариства в стані припинення за рішенням засновників та визначення строку для заявлення кредиторами своїх вимог до 13.05.2017 р.

До ліквідаційної комісії із заявою про визнання грошових вимог звернулося товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фактор плюс" на суму 5 017 129,84 грн.

Частиною 4 статті 111 ЦК України передбачено, що ліквідаційна комісія (ліквідатор) вживає заходів щодо інвентаризації майна юридичної особи, що припиняється, а також майна її філій та представництв, дочірніх підприємств, господарських товариств, а також майна, що підтверджує її корпоративні права в інших юридичних особах, виявляє та вживає заходів щодо повернення майна, яке перебуває у третіх осіб.

У випадках, установлених законом, ліквідаційна комісія (ліквідатор) забезпечує проведення незалежної оцінки майна юридичної особи, що припиняється.

Згідно з ч. 8 ст. 111 ЦК України, ліквідаційна комісія (ліквідатор) після закінчення строку для пред'явлення вимог кредиторами складає проміжний ліквідаційний баланс, що включає відомості про склад майна юридичної особи, що ліквідується, перелік пред'явлених кредиторами вимог та результат їх розгляду.

Проміжний ліквідаційний баланс затверджується учасниками юридичної особи, судом або органом, що прийняв рішення про ліквідацію юридичної особи.

Положення про інвентаризацію активів та зобов'язань, затверджене Наказом Міністерства фінансів України 02.09.2014 р. № 879, визначає порядок проведення інвентаризації активів і зобов'язань та оформлення її результатів.

У розділі ІІ зазначеного Положення зазначено, що для проведення інвентаризації на підприємстві розпорядчим документом керівника підприємства створюється інвентаризаційна комісія з представників апарату управління підприємства, бухгалтерської служби (представників аудиторської фірми, централізованої бухгалтерії, суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи, яка здійснює ведення бухгалтерського обліку на підприємстві на договірних засадах) та досвідчених працівників підприємства, які знають об'єкт інвентаризації, ціни та первинний облік (інженери, технологи, механіки, виконавці робіт, товарознавці, економісти, бухгалтери). Інвентаризаційну комісію очолює керівник підприємства (його заступник) або керівник структурного підрозділу підприємства, уповноважений керівником підприємства. У тих випадках, коли бухгалтерський облік ведеться безпосередньо керівником підприємства, інвентаризаційну комісію очолює керівник підприємства самостійно. Інвентаризація проводиться повним складом інвентаризаційної комісії (робочої інвентаризаційної комісії) та у присутності матеріально відповідальної особи.

Проте, інвентаризація майна боржника була проведена ліквідатором одноособово, без створення інвентаризаційної комісії та без участі матеріально відповідальної особи.

Матеріали справи не містять доказів проведення аудиторської перевірки та аудиторський висновок щодо фінансового стану боржника.

Таким чином, інвентаризація майна боржника була проведена ліквідатором неналежним чином.

Ліквідатором складено проміжний ліквідаційний баланс станом на 22.05.2017 р., який свідчить про те, що дебіторська заборгованість за продукцію, товари роботи, послуги становить 521,28 тис.грн., зареєстрований (пайовий) капітал 3 000,00 тис.грн., нерозподілений прибуток (непокритий збиток) 7 495,85 тис.грн., кредиторська заборгованість 5 017,13 тис.грн.

Проміжний ліквідаційний баланс станом на 22.05.2017 р. затверджено рішенням загальних зборів учасників товариства (протокол № 4/17 від 22.05.2017 р.).

Крім того, в матеріалах справи міститься проміжний ліквідаційний баланс товариства з обмеженою відповідальністю "Факторингова компанія "Аванс" станом на 29.05.2017 р., з якого вбачається, дебіторська заборгованість за продукцію, товари роботи, послуги становить 521,28 тис.грн., зареєстрований (пайовий) капітал 3 000,00 тис.грн., нерозподілений прибуток (непокритий збиток) 175 588,32 тис.грн., кредиторська заборгованість 163 109,6 тис.грн.

Зазначений ліквідаційний баланс затверджено рішенням загальних зборів товариства (протокол № 5/17 від 29.05.2017 р.).

Отже, на момент порушення провадження у справі про банкрутство ліквідатором було подано до господарського суду два різні проміжні ліквідаційні баланси, що суперечить приписам ч.8 ст.111 ЦК України, п.3 ст.11 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", а також Податкового кодексу України та Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

З урахуванням наведеного, колегія суддів приходить до висновку, що ліквідатором проведено аналіз активів та пасивів боржника неналежним чином.

Отже, боржником, у даному випадку, не доведено належними та допустимими доказами, що на момент звернення його із заявою про порушення справи про банкрутство в порядку ст. 95 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" майна підприємства-боржника не вистачало для задоволення вимог кредиторів.

Відповідно до ч.4 ст.11 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (яка має універсальний характер), заява про порушення провадження у справі про банкрутство подається боржником лише за наявності майна, достатнього для покриття судових витрат.

В силу цього, положеннями вказаного Закону встановлено додаткову вимогу щодо заяви боржника у разі ініціювання ним провадження у справі про власне банкрутство (у т.ч. за ст. 95 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом") - обов'язкову наявність у такого заявника майна, достатнього для покриття судових витрат, пов'язаних із здійсненням провадження у справі про банкрутство. У визначенні таких витрат слід враховувати, зокрема, оплату винагороди арбітражному керуючому у мінімальному розмірі не менше ніж за дванадцять місяців його роботи, відшкодування витрат на публікацію оголошень у справі, судового збору, сплаченого кредиторами, тощо.

Докази наявності майна, достатнього для покриття вказаних вище судових витрат в матеріалах справи відсутні.

Крім того, як вбачається з квитанції № 0.0.770980929.1 від 22.05.2017 р. та квитанції №322295 від 22.05.2017 р. боржником було сплачено грошові кошти в розмірі 16 000,00 грн. судового збору за подання заяви про порушення справи про банкрутство. Проте, наявність зазначених коштів не відображена в проміжному ліквідаційному балансі боржника.

В матеріалах справи відсутні відомості щодо дій ліквідаційної комісії щодо стягнення дебіторської заборгованості, що порушує вимоги ч.1 ст.111 ЦК України, відповідно до якої ліквідаційна комісія (ліквідатор) заявляє вимоги та позови про стягнення заборгованості з боржників юридичної особи.

За ч.7 ст.111 ЦК України для проведення перевірок та визначення наявності або відсутності заборгованості із сплати податків, зборів, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, страхових коштів до Пенсійного фонду України, фондів соціального страхування ліквідаційна комісія (ліквідатор) забезпечує своєчасне надання органам доходів і зборів та Пенсійного фонду України, фондів соціального страхування документів юридичної особи (її філій, представництв), у тому числі первинних документів, регістрів бухгалтерського та податкового обліку. До моменту затвердження ліквідаційного балансу ліквідаційна комісія (ліквідатор) складає та подає органам доходів і зборів, Пенсійного фонду України та фондів соціального страхування звітність за останній звітний період.

Боржником не надано належних та допустимих доказів в підтвердження надання ліквідатором боржника до органів доходів і зборів, Пенсійного фонду України та фондів соціального страхування документів підприємства, у тому числі первинних документів, регістрів бухгалтерського та податкового обліку, для проведення відповідних перевірок та визначення наявності або відсутності заборгованості із сплати податків, зборів, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та страхових коштів.

Отже, ліквідатором не вжито вичерпних заходів, передбачених ч.7 ст. 111 ЦК України щодо визначення наявності або відсутності заборгованості боржника перед відповідними державними органами.

Господарський суд ухвалою від 23.05.2017 р. зобов'язував голову ліквідаційної комісії боржника надати оригінали документів, доданих до заяви про порушення справи про банкрутство (для огляду у підготовчому засіданні) ,.

В матеріалах справи відсутні будь-які докази того, що боржником виконані вимоги суду, викладені в ухвалі від 23.05.2017 р. та надані оригінали витребуваних документів.

Колегія суддів наголошує, що документи, які підтверджують наявність або відсутність майна та майнових активів боржника не можуть бути надані суду після порушення провадження у справі, оскільки на відміну від позовного провадження, порушення справи про банкрутство тягне за собою ряд правових наслідків.

З урахуванням наведеного, судом першої інстанції належним чином не було перевірено дотримання заявником всіх передбачених законом дій, що передують зверненню до суду із заявою про визнання боржника банкрутом на підставі ст.95 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", а також не проведено аналізу активів та пасивів боржника та належним чином не з'ясовано питання про недостатність вартості майна боржника для задоволення вимог кредиторів, оскільки визнаючи боржника банкрутом, суд у будь-якому випадку має встановити його неоплатність, тобто недостатність майна для задоволення вимог кредиторів.

За таких обставин, висновок суду першої інстанції про неспроможність боржника відновити свою платоспроможність не інакше, як через застосування ліквідаційної процедури, а отже наявність правових підстав для визнання боржника банкрутом, є передчасним.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що постанова господарського суду прийнята з порушенням норм матеріального права, що відповідно до ст.104 ГПК України є підставою для його скасування.

Встановивши факт безпідставного порушення провадження у справі про банкрутство товариства з обмеженою відповідальністю "Факторингова компанія ""Аванс", колегія суддів приходить до висновку про припинення провадження у даній справі.

Копію даної постанови слід направити державному реєстратору для здійснення відповідних реєстраційних дій щодо товариства з обмеженою відповідальністю "Факторингова компанія "Аванс".

Щодо наявності у Державної податкової інспекції у Солом'янському районі у м. Києві на апеляційне оскарження постанови господарського суду, колегія суддів враховує наступне.

Відповідно до статті 4-1 ГПК України господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Статтею 9 Закону України "Про відновлення платоспроможності і боржника або визнання його банкрутом" встановлено, що справи про банкрутство юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців розглядаються господарським судом за правилами, передбаченими Господарським процесуальним кодексом України, з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.

Частиною 1 статті 91 ГПК України передбачено, що апеляційну скаргу мають право подати також особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки.

Згідно ч.6 ст.106 ГПК України апеляційні скарги на ухвали місцевого господарського суду можуть подавати сторони та інші учасники судового процесу, зазначені у цьому Кодексі та Законі України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

В силу особливостей процедури банкрутства, коло осіб, які мають право оскаржити судові рішення у справі про банкрутство, діючим законодавством звужено до учасників такої справи з метою попередження необґрунтованого втручання інших осіб, які не є учасниками справи, у хід процедури банкрутства.

За ст. 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" учасниками провадження у справі про банкрутство є: сторони (конкурсні кредитори (представник комітету кредиторів), боржник (банкрут)), забезпечені кредитори, арбітражний керуючий (розпорядник майна, керуючий санацією, ліквідатор), власник майна (орган, уповноважений управляти майном) боржника, державний орган з питань банкрутства, Фонд державного майна України, представник органу місцевого самоврядування, представник працівників боржника, уповноважена особа засновників (учасників, акціонерів) суб'єкта підприємницької діяльності - боржника, а також у випадках, передбачених цим Законом, інші особи, які беруть участь у провадженні у справі про банкрутство.

Виходячи зі змісту наведеної правової норми, скаржники не можуть мати іншого правового статусу, окрім статусу кредитора боржника, тобто - сторони у справі про банкрутство.

В силу ч.3 ст.95 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" кредитори мають право заявити свої вимоги до боржника, який ліквідується, у місячний строк з дня офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника, який ліквідується, банкрутом, на офіційному веб-сайті Вищого господарського суду України в мережі Інтернет. Зазначений строк є граничним і поновленню не підлягає. Особи, вимоги яких заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, або не заявлені взагалі, не є конкурсними кредиторами, а їх вимоги погашаються в шосту чергу.

Отже, у справі про банкрутство, з урахування особливостей та в порядку передбаченому ст. 95 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", особа може набути статусу кредитора - сторони у справі про банкрутство, лише після прийняття постанови про визнання банкрутом та у разі звернення із кредиторськими вимогами до боржника.

Частиною 1 статті 210 ГК України встановлено, що правами кредиторів щодо неплатоспроможних боржників користуються також визначені законом органи справляння податків, зборів (обов'язкових платежів).

Наведена правова норма не встановлює автоматичного визнання цих органів кредиторами у всіх справах про банкрутство. Статус кредитора щодо неплатоспроможного боржника набувається через вказані вище процедури.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що Державна податкова інспекція у Солом'янському районі Головного управління ДФС у м.Києві в порядку ч.3 ст.95 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" не зверталися із заявами до господарського суду з вимогами до боржника, у зв'язку з наявністю заборгованості по сплаті податків, зборів (обов'язкових платежів).

Доказів наявності грошових вимог до боржника Державною податковою інспекцією у Солом'янському районі Головного управління ДФС у м.Києві не надано і суду апеляційної інстанції.

Отже, Державна податкова інспекція у Солом'янському районі Головного управління ДФС у м.Києві не набула статусу кредитора боржника, а тому не має правових підстав для звернення до суду з даною апеляційною скаргою.

При цьому, колегія суддів враховує, що Законом України від 21.12.2016 р. № 1797-VІІІ "Про внесення змін до Податкового кодексу щодо покращення інвестиційного клімату в Україні", який набрав чинності з 01.01.2017 р., внесено зміни до Податкового кодексу України, що стосується контрольно-перевірочної роботи.

Так, пунктом 8 розділу І зазначеного Закону, доповнено Податковий кодекс України статтею 19 3 та викладено в новій редакції п.п.19 1 ,1.1. п.19 1 .1 ст.19 1 , якими визначено перелік функцій державних податкових інспекцій, а функцію контрольно-перевірочної роботи закріплено виключно за контролюючими органами обласного та центрального рівнів.

Зазначені роз'яснення надані ДФС України в листі від 17.01.2017 р. № 1005/7/99-99-14-03-03-17 "Про організацію перевірок у 2017 році".

Отже, Державна податкова інспекція у Солом'янському районі Головного управління ДФС у м.Києві не має повноважень на проведення податкової перевірки боржника.

Згідно п.5 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011 р. №7 "Про деякі питання практики застосування розділу ХІІ Господарського процесуального кодексу України", якщо апеляційну скаргу подано, зокрема, особою, яка не має права її подавати, то у таких випадках апеляційний господарський суд повинен відмовити у прийнятті апеляційної скарги і винести з цього приводу відповідну ухвалу з посиланням на статті 91 або 106 ГПК України. У разі помилкового порушення апеляційного провадження в зазначених випадках суд апеляційної інстанції припиняє таке провадження на підставі пункту 1 частини першої статті 80 ГПК України.

Враховуючи викладене, з метою усунення процесуального порушення при прийнятті до провадження апеляційної скарги Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління ДФС у м.Києві, колегія суддів вважає за необхідне припинити апеляційне провадження за даною скаргою.

Відносно наявності у Головного управління ДФС у Дніпропетровській області права на апеляційне оскарження постанови господарського суду, колегія суддів враховує наступне.

Статтею 78 ПК України, передбачено порядок проведення документальних позапланових перевірок, зокрема, відповідно до п.п.78.1.7 документальна позапланова перевірка здійснюється якщо розпочато процедуру реорганізації юридичної особи (крім перетворення), припинення юридичної особи або підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця, закриття постійного представництва чи відокремленого підрозділу юридичної особи, в тому числі іноземної компанії, організації, порушено провадження у справі про визнання банкрутом платника податків або подано заяву про зняття з обліку платника податків.

Відтак, з урахуванням особливостей процедури банкрутства в порядку ст. 95 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", Головне управління ДФС у Дніпропетровській області має також правовий статус контролюючого органу та є учасником даної справи про банкрутство, незважаючи на те, що не зверталося із грошовими вимогами до боржника, а тому має право на оскарження постанови господарського суду.

При цьому, колегія суддів враховує, що неподання ліквідаційною комісією в процедурі досудової ліквідації боржника контролюючому органу первинних документів, регістрів бухгалтерського та податкового обліку для проведення перевірки наявності у боржника заборгованості зі сплати податкових платежів порушує право органу ДФС на проведення перевірки боржника як платника податків.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 99,101-105 ГПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційне провадження за скаргою Державної податкової інспекції у Солом'янському районі у м. Києві Головного управління на постанову господарського суду Дніпропетровської області від 06.06.2017 р. у справі №904/6077/17 припинити.

Апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Дніпропетровській області на постанову господарського суду Дніпропетровської області від 06.06.2017 р. у справі №904/6077/17 задовольнити.

Постанову господарського суду Дніпропетровської області від 06.06.2017 р. у справі №904/6077/17 скасувати.

Провадження у справі припинити.

Копію постанови направити державному реєстратору для здійснення реєстраційних дій щодо товариства з обмеженою відповідальністю "Факторингова компанія "Аванс" (49000, м. Дніпро, вул.Калинова, буд.60-62, код ЄДРПОУ 38420214).

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

Постанова складена у повному обсязі 05.09.2017 р.

Головуючий суддя В.О.Кузнецов

Судді О.С.Євстигнеєв

О.В.Чус