Ухвала

від 04.09.2017 по справі 624/179/17

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 624/179/17 Головуючий суддя 1-ї інстанції - Куст Н. М.

Провадження № 22-ц/790/4443/17 Доповідач - Колтунова А.І.

Категорія: спори, що виникають із

договорів найму (оренди)

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 вересня 2017 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області в складі:

головуючого: Колтунової А.І.,

суддів: Кругової С.С., Пилипчук Н.П.

за участю секретаря: Семикрас О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою представника сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Надія - Мокроусова Юрія Семеновича на заочне рішення Кегичівського районного суду Харківської області від 24 квітня 2017 року у справі за позовом ОСОБА_2 до сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Надія про розірвання договору оренди землі та додаткової угоди,-

ВСТАНОВИЛА:

21 березня 2017 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Надія (далі СТОВ Надія ) про розірвання договору оренди землі та додаткової угоди.

Позивач посилався на ті обставини, що йому на підставі приватної власності належить земельна ділянка площею 5,3445 га кадастровий номер НОМЕР_2 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Вовківської сільської ради Кегичівського району Харківської області.

Земельну ділянку позивач успадкував після смерті своєї матері - ОСОБА_3, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1. Ділянка належала померлій на підставі Державного акту на праву приватної власності на землю серія НОМЕР_1, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю № 49, виданого Вовківською сільською радою 08 листопада 2002 року.

10 січня 2006 року між ОСОБА_3, матір'ю позивача, та СТОВ Надія було укладено договір оренди землі загальною площею 5,3445 га, кадастровий номер НОМЕР_2, для ведення сільськогосподарського товаровиробництва.

22 січня 2017 року ОСОБА_2 письмово повідомив СТОВ Надія про перехід до нього права власності на орендовану земельну ділянку та просив розірвати такий договір, а також не обробляти належну йому земельну ділянку з початком весняно - польових робіт в поточному році.

10 березня 2017 року позивач повторно звернувся до СТОВ Надія з заявою, в якій просив в добровільному порядку повернути йому земельну ділянку.

СТОВ Надія надало відповідь ОСОБА_2, в якій зазначило, що не бачить законних підстав для розірвання договору оренди землі та послалося на додаткову угоду до договору від 08 жовтня 2012 року, якою термін дії договору оренди продовжено до 2023 року.

У зв'язку з чим, позивач просив суд розірвати договір оренди землі від 10 січня 2006 року та додаткову угоду до договору оренди від 08 листопада 2012 року, укладені між СТОВ Надія та ОСОБА_3

Заочним рішенням Кегичівського районного суду Харківської області від 24 квітня 2017 року позов ОСОБА_2 задоволено. Розірвано договір оренди від 10 січня 2006 року, укладений між СТОВ Надія та ОСОБА_3 Розірвано додаткову угоду від 08 листопада 2012 року до договору оренди земельної ділянки з реєстровим № 040769600264 в Державному реєстрі земель від 05 червня 2007 року, укладену між ОСОБА_3 та СТОВ Надія . Стягнено з СТОВ Надія на користь ОСОБА_2 судові витрати по сплаті судового збору в сумі 1280,00 грн.

В апеляційній скарзі представник СТОВ Надія просить заочне рішення суду скасувати, постановити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити, сплату судових витрат покласти на ОСОБА_2, посилаючись на ті обставини, що рішення суду ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи. Суд при ухваленні рішення не прийняв до уваги клопотання про виклик в судове засідання ОСОБА_2, з метою надання ним пояснень для з'ясування фактичних правовідносин між позивачем та СТОВ Надія щодо дії оспорюваного договору оренди землі та з метою реалізації їх прав. Вказує, що судом першої інстанції порушені норми діючого Цивільного процесуального кодексу України та Конвенції про захист прав і основних свобод людини. Крім того, суд першої інстанції необґрунтовано не взяв до уваги, що в договорі оренди землі, укладеному між ОСОБА_3 та СТОВ Надія , містяться чіткі підстави для припинення цього договору шляхом його розірвання, а саме за взаємною згодою сторін договору або за рішенням суду на вимогу однієї із сторін внаслідок невиконання другою стороною обов'язків, передбачених договором, та внаслідок випадкового знищення, пошкодження орендованої земельної ділянки, яке істотно перешкоджає її використанню, а також з інших підстав, визначених законом. Більш того, позивач ані в позовній заяві, ані у вищенаведених листах взагалі не назвав жодної причини для розірвання договору оренди землі від 10 січня 2006 року. Позивач ОСОБА_2 отримавши орендну плату за 2016 рік за договором, визнав його умови та в своєму позові не навів жодної підстави для розірвання договору і жодного разу не звертався до СТОВ Надія із пропозицію змінити умови цього договору.

В суд апеляційної інстанції представник СТОВ Надія не з'явився, про час та місце слухання справи повідомлений належним чином (а. с. 89).

В заяві просили відкласти розгляд справи, призначивши його після 20 вересня 2017 року, у зв'язку з находженням представника відповідача у відпустці.

Колегія суддів не визнає причину неявки представника СТОВ Надія поважною, оскільки СТОВ Надія є юридичною особою, має можливість направлення до суду іншого представника при надходженні особи, яка брала участь у розгляді справи, у відпустці.

Відповідно до ч.2 ст. 305 ЦПК України, дотримуючись розумних строків розгляду справи, колегія суддів вважає можливим розглядати справу за відсутності представника СТОВ Надія .

Представник ОСОБА_2 проти задоволення апеляційної скарги заперечував.

Вислухавши пояснення представника ОСОБА_2, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_2 про розірвання договору оренди землі та додаткової угоди,суд першої інстанції виходив із того, що пунктом 11.4 договору оренди землі від 10 січня 2006 року, укладеного між ОСОБА_3 та СТОВ Надія , передбачено, що перехід права власності на орендовану земельну ділянку до другої особи, а також реорганізація юридичної особи, є підставою для зміни умов або розірвання договору.

За таких обставин, суд вважає, що ОСОБА_2 звертаючись з письмовими заявами від 22 лютого 2017 року та 10 березня 2017 року до СТОВ Надія повідомляв про намір розірвати з ними договір оренди землі від 10 січня 2006 року та додаткову угоду до нього..

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Судом встановлено, підтверджується письмовими доказами та не оспорюється сторонами, що ОСОБА_2 на підставі приватної власності належить земельна ділянка площею 5,3445 га кадастровий номер НОМЕР_2 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Вовківської сільської ради Кегичівського району Харківської області (а.с. 9).

Дану земельну ділянку позивач успадкував після смерті своєї матері - ОСОБА_3.(а.с. 11-12).

10 січня 2006 року між ОСОБА_3, матір'ю позивача, та СТОВ Надія укладено договір оренди землі площею на 5,3445 га (а.с. 14).

08 листопада 2012 року між ОСОБА_3 та СТОВ Надія укладено додаткову угоду до договору оренди земельної ділянки (а.с. 19).

ОСОБА_2 неодноразово письмово повідомляв СТОВ Надія про перехід до нього права власності на орендовану земельну ділянку та просив розірвати такий договір, а також не обробляти належну йому земельну ділянку з початком весняно - польових робіт в поточному році (а.с. 15,16,17).

06 березня 2017 року СТОВ Надія надало відповідь ОСОБА_2, в якій зазначило, що не бачить законних підстав для розірвання договору оренди землі та послалося на додаткову угоду до договору від 08 жовтня 2012 року, якою термін дії договору оренди продовжено до 2023 року (а.с. 18).

Відповідно до п.11.4 договору оренди землі від 10 січня 2006 року перехід права власності на земельну ділянку до другої особи, а також реорганізація юридичної особи є підставою для зміни умов або розірвання договору (а. с. 14 зворотня сторона).

Додатковою угодою до договору оренди земельної ділянки від 08 листопада 2012 року, внесені зміни до пунктів 2, 3, 4, 6, 8 вищезазначеного договору оренди земельної ділянки.

Також в додатковій угоді зазначено, що інші умови договору, до яких не внесені зміни, зберігають чинність (а. с. 19).

За таких обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов до обґрунтованого висновку, що ОСОБА_2 належить право вимоги розірвання договору оренди землі та додаткової угоди від 10 січня 2006 року, у зв'язку з чим у суду були правові підстави для задоволення його позовних вимог.

Відповідно до ч.1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно ст. 31 Закону України Про оренду землі від 6 жовтня 1998 року № 161-XIV договір оренди землі припиняється в разі: закінчення строку, на який його було укладено; викупу земельної ділянки для суспільних потреб та примусового відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності в порядку, встановленому законом; поєднання в одній особі власника земельної ділянки та орендаря; смерті фізичної особи-орендаря, засудження його до позбавлення волі та відмови осіб, зазначених у статті 7 цього Закону, від виконання укладеного договору оренди земельної ділянки; ліквідації юридичної особи-орендаря; відчуження права оренди земельної ділянки заставодержателем; набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, що розташовані на орендованій іншою особою земельній ділянці; припинення дії договору, укладеного в рамках державно-приватного партнерства (щодо договорів оренди землі, укладених у рамках такого партнерства).

Договір оренди землі може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний за рішенням суду в порядку, встановленому законом. Розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або цим договором.

Згідно ч. 1 ст. 32 Закону України Про оренду землі на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов'язків, передбачених ст.ст.24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об'єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.

Оскільки, як зазначалось вище, договором оренди, який був укладений 10 січня 2006 року між ОСОБА_3 та СТОВ Надія , сторони передбачали, що перехід права власності на орендовану земельну ділянку до другої особи, а також реорганізація юридичної особи орендаря, є підставою для зміни умов або розірвання договору, то новий власник земельної ділянки, позивач ОСОБА_2, вправі був скористатися передбаченим законом та умовами укладеного 10 січня 2006 року договору оренди землі правом і ініціювати питання про розірвання договору оренди.

Доводи представника відповідача відносно того, що зміна власника земельної ділянки або реорганізація юридичної особи не є самостійною підставою для розірвання договору, не заслуговують на увагу, оскільки відповідно до вимог ст. 626 ЦК України, сторони договору вправі були передбачити додаткові умови для розірвання договору, крім передбачених законодавством.

В даній частині договір оренди земельної ділянки недійсним не визнаний.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано виходив із умов зазначеного договору оренди земельної ділянки.

Доводи представника відповідача про те, що позивач отримав орендну плату за 2016 рік за договором, у зв'язку з чим погодився з умовами договору, колегія суддів вважає необґрунтованими, вони були ретельно перевірені судом першої інстанції.

Суд першої інстанції правильно зазначив, що оскільки СТОВ Надія не задовольнило заяву про розірвання договору оренди, користувалося земельною ділянкою, то були правові підстави для отримання позивачем орендної плати за користування відповідачем цією земельною ділянкою.

В апеляційній скарзі представник відповідача посилається на неповноту з'ясування судом першої інстанції обставин справи, однак зі свого боку нових доказів на підтвердження своїх доводів та заперечень на позов не надав.

За таких обставин, колегія судді вважає, що суд першої інстанції повно та всебічно перевірив всі обставини по справі, дав їм належну оцінку та ухвалив рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Доводи, викладені в апеляційній скарзі, були предметом розгляду суду першої інстанції, їм дана належна оцінка, висновків суду вони не спростовують.

Зважаючи на вищевикладене, колегія суддів не вбачає правових підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 303, 304, п.1ч.1 ст.307, ст. 308, ст.313, ст. 314, ст. 315, 317, 319, 324 ЦПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу представника сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Надія - Мокроусова Юрія Семеновича - відхилити.

Заочне рішення Кегичівського районного суду Харківської області від 24 квітня 2017 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з моменту набрання законної сили.

Головуючий: А.І. Колтунова

Судді: С.С. Кругова

Н.П. Пилипчук