Рішення

від 31.08.2017 по справі 314/163/17

ВІЛЬНЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 314/163/17 Провадження № 2/314/361/2017

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31.08.2017 року Вільнянський районний суд Запорізької області

у складі: головуючого - судді Кіяшко В.О.,

секретар судового засідання Павлівська І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 державної нотаріальної контори Запорізької області, ОСОБА_3 державної адміністрації Запорізької області про визнання недійсним і скасування розпорядження та визнання недійсним свідоцтва право на спадщину за законом,

за участю

представника відповідача (ОСОБА_2Г.) ОСОБА_4,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся з позовом до відповідачів про визнання недійсним і скасування розпорядження та визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за законом, під час розгляду справи позивач збільшив позовні вимоги (а.с. 88).

В позові зазначено, що позивач ОСОБА_1 є власником земельних ділянок, які він отримав у власність 06.02.2004 року на підставі договору міни, який був укладений між позивачем і ОСОБА_5, право якої було посвідчено сертифікатом на право на земельну частку (пай), серії РН 208947, площа 8,07 умовних кадастрових гектарів без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості), на належно позивачу, сільськогосподарську продукцію.

В подальшому, після укладання зазначеного Договору міни від 06.02.2004 року, зареєстрованого в реєстрі за № 183, на підставі Розпорядження голови ОСОБА_3 РДА № 904 від 08.12.2005 року, керуючись ст. ст. 6, 41 Закону України Про місцеві державні адміністрації , ст.ст. 29, 91 Земельного кодексу України, Указом Президента України від 08 серпня 1995 року № 720/95 Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям було затверджено технічну документацію, розроблену ДП Запорізький науково-дослідний та проектний інститут землеустрою та передано у приватну власність ОСОБА_1 земельні ділянки (рілля), в розмірі земельної частки (паю).

На момент звернення до суду, жоден з вищевказаних правовстановлюючих документів жодним рішенням суду або будь-яким іншим органом не скасовані і не визнані недійсними.

В 2016 році позивачу стало відомо, що громадянин ОСОБА_2, як спадкоємець після смерті померлої матері ОСОБА_5, отримав 31.07.14 у державного нотаріуса свідоцтво про право на спадщину за законом, яка складається в тому числі з права на земельну частку (пай) землі, яка перебуває у колективній власності КСП Дніпро Тернівської сільської ради Вільнянського району Запорізької області, розміром 8,07 в умовних кадастрових гектарах без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості), що належить спадкодавцю на підставі дублікату сертифікату на право на земельну частку (пай) серії РН № 210949, виданого ОСОБА_3 РДА на підставі розпорядження голови ОСОБА_3 районної державної адміністрації від 08.11.2011 року за № 750 (дублікат видано замість сертифікату на право на земельну частку (пай) серії РН № 208947 ), тобто ОСОБА_2 отримав свідоцтво на землю, яка належить позивачу з 2004 року.

У зв'язку з чим позивач звернувся до суду з позовом, та просить визнати недійсним та скасувати розпорядження голови ОСОБА_3 РДА від 08.11.2011 за № 750, визнати недійсним дублікат сертифікату та визнати недійсним свідоцтво про право на спадщину на спірну земельну ділянку.

В судове засідання представник позивача не з'явився, звернувся до суду з заявою про розгляд справи за його відсутності та просив суд позов задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача (ОСОБА_2Г.) ОСОБА_4, в судовому засіданні заперечувала проти задоволення позову, надала свої письмові заперечення. А також просила суд застосувати позовну давність щодо вимоги про скасування розпорядження голови ОСОБА_3 РДА.

Представники відповідачів ОСОБА_3 державної нотаріальної контори та ОСОБА_3 районної державної адміністрації Запорізької області в судове засідання не з'явились, про час та місце слухання справи повідомлені належним чином, причину неявки суду не повідомили, суд вважає можливим розглядати справу за відсутності вказаних осіб на підставі документів, які надані сторонами.

Суд, вислухав представника відповідача, вивчив матеріали справи, приходить до наступних висновків.

Відповідно до п. 1 ст.6 та ст.13 Конвенції Про захист прав людини і основоположних свобод кожен при вирішенні питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на справедливий і відкритий розгляд упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, створеним відповідно до закону.

Кожен, чиї права і свободи, викладені в цій конвенції, порушуються, має право на ефективний засіб правового захисту у відповідному національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинено особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Право на судовий захист гарантується також і статтею 55 Конституції України.

В судовому засіданні встановлено наступне.

ОСОБА_1 є власником земельних ділянок площею 2,4212га, кадастровий номер 2321587300:04:001:0054, що підтверджується державним актом серія ЗП № 023772, та площею 3,8013га, кадастровий номер 2321587300:04:001:0036, що підтверджується державним актом серія ЗП № 023771.

Вищевказані земельні ділянки позивач отримав у власність 06.02.2004 року на підставі договору міни, який був укладений між позивачем і ОСОБА_5, право якої було посвідчено сертифікатом на право на земельну частку (пай), серії РН 208947, площа 8,07 умовних кадастрових гектарів без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості), на належну позивачу сільськогосподарську продукцію (а.с. 11).

В подальшому, після укладання зазначеного Договору міни від 06.02.2004 року, зареєстрованого в реєстрі за № 183, на підставі Розпорядження голови ОСОБА_3 РДА № 904 від 08.12.2005 року, керуючись ст. ст. 6, 41 Закону України Про місцеві державні адміністрації , ст.ст. 29, 91 Земельного кодексу України, Указом Президента України від 08 серпня 1995 року № 720/95 Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям було затверджено технічну документацію, розроблену ДП Запорізький науково-дослідний та проектний інститут землеустрою та передано у приватну власність ОСОБА_1 земельні ділянки (рілля), в розмірі земельної частки (паю) (а.с. 9).

На момент звернення до суду, жоден з вищевказаних правовстановлюючих документів, жодним рішенням суду або будь-яким іншим органом не скасовані і не визнані недійсними.

В 2016 році позивачу стало відомо, що громадянин ОСОБА_2, як спадкоємець після смерті померлої матері ОСОБА_5, отримав 31.07.14 у державного нотаріуса свідоцтво про право на спадщину за законом, яка складається в тому числі з права на земельну частку (пай) землі, яка перебуває у колективній власності КСП Дніпро Тернівської сільської ради Вільнянського району Запорізької області, розміром 8,07 в умовних кадастрових гектарах без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості), що належить спадкодавцю на підставі дублікату сертифікату на право на земельну частку (пай) серії РН № 210949, виданого ОСОБА_3 РДА на підставі розпорядження голови ОСОБА_3 районної державної адміністрації від 08.11.2011 року за № 750 (дублікат видано замість сертифікату на право на земельну частку (пай) серії РН № 208947 ), тобто ОСОБА_2 отримав свідоцтво на землю, яка належить позивачу з 2004 року.

Вказані обставини не заперечуються сторонами, відповідно до ст. 61 ЦПК України не підлягають доказуванню.

Відповідно до ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Відповідно до ст. 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Відповідно до ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

З огляду на вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за законом на земельну частку (пай), яке отримав ОСОБА_6 після смерті своєї матері ОСОБА_5, яка померла 25.11.2005 року, підлягає задоволенню, так як у спадкодавця не було права на спірну земельну ділянку, адже ОСОБА_5 його реалізувала, шляхом укладання договору міни з ОСОБА_1 06.02.2004.

Що стосується позовних вимог про визнання недійсним розпорядження та дублікату сертифіката на право на земельну частку (пай) серії РН № 210949, суд приходить до наступних висновків.

Сертифікати на право на земельну частку (пай), отримані громадянами, вважаються правовстановлюючими документами при реалізації ними права на відведення земельної частки (паю) в натурі (на місцевості) відповідно до законодавства.

Тобто, на підставі сертифікату на право власності на земельну частку (пай) громадянин має право на оформлення цієї земельної ділянки в натурі (на місцевості) та отримання державного акту про право власності на цю земельну ділянку.

Сертифікат на право на земельну частку (пай) є дійсними до виділення власникам земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості) земельних ділянок та видачі їм державних актів на право власності на землю. Тобто, після здійснення необхідних землевпорядних робіт та видачі особі державного акту про право власності на земельну частку (пай) сертифікат втрачає свою дію, і після видачі громадянинові державного акта на право приватної власності на земельну ділянку сертифікат на право на земельну частку (пай) повертається до районної державної адміністрації (Закону України Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв) від 5 червня 2003 року) .

Після укладання Договору міни від 06.02.2004 ОСОБА_1 скористався набутим правом та отримав державні акти на земельні ділянки на підставі сертифікату.

На підставі викладеного, суд приходить до висновку, що вимоги щодо скасування розпорядження, яке було виконано шляхом видачі дублікату сертифікату на право на земельну частку (пай) серії РН № 210949 (дублікат видано замість сертифікату на право на земельну частку (пай) серії РН № 208947 ), не підлягає задоволенню, так як сертифікат вже втратив свою дію відповідно до вимог законодавства.

Керуючись ст.ст. 60, 208, 209, 212 - 215 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_7 задовольнити частково.

Визнати недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом, яке видане 31.07.2014 року ОСОБА_2 у спадковій справі № 179/2011 державним нотаріусом ОСОБА_3 державної нотаріальної контори Запорізької області про успадкування за законом, після смерті ОСОБА_5, права на земельну частку (пай) землі, яка перебуває у колективній власності КСП Дніпро Тернівської сільської ради Вільнянського району Запорізької області, розміром 8,07 в умовних кадастрових гектарах без визначених меж цієї частки в натурі (на місцевості), що належить спадкодавцю на підставі дублікату Сертифікату на право на земельну частку (пай) серії РН № 210949, дублікат видано замість Сертифікату на право на земельну частку (пай) серії РН № 208947.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 640грн.

В задоволенні іншої частини позову відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня його проголошення до апеляційного суду Запорізької області через Вільнянський районний суд Запорізької області, а особами, які не були присутні в судовому засіданні протягом 10 днів з моменту отримання його копії.

Суддя Вікторія Олександрівна Кіяшко

31.08.2017