Ухвала

від 01.09.2017 по справі 757/35871/17-к

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 11-cc/796/3960/2017 Слідчий суддя в 1-й інстанції: ОСОБА_1

Категорія: ст. 170 КПК Доповідач: ОСОБА_2

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 вересня 2017 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду м. Києва у складі:

головуючого судді ОСОБА_2

суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4

секретаря судового засідання ОСОБА_5

за участю прокурора ОСОБА_6

представників власника майна ОСОБА_7 , ОСОБА_8

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу представника ТОВ «СНЕК ЕКСПОРТ» - адвоката ОСОБА_9 на ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 26 червня 2017 року, -

ВСТАНОВИЛА:

Цією ухвалою задоволено клопотання прокурора відділу процесуального керівництва Генеральної прокуратури України ОСОБА_6 та накладено арешт на грошові кошти і видаткові операції, які знаходяться на рахунках ТОВ «Снек експорт» (код ЄДРПОУ 33324584) №№ НОМЕР_1 (долар США), НОМЕР_1 (євро), НОМЕР_1 (українська гривня), відкритих у АТ «УКРЕКСІМБАНК» (МФО 322313, м. Київ, вул. Антоновича, 127) з забороною службовим особам та працівникам ТОВ «Снек експорт», їх представникам за дорученням використовувати або будь-яким чином відчужувати вищезазначене майно, окрім здійснення обов`язкових платежів до бюджету та виплати заробітної плати.

Приймаючи рішення, слідчий суддя врахував, що майно, на яке прокурор просить накласти арешт, відповідає критеріям ст. 98 КПК України та прийшов до висновку про необхідність задоволення клопотання з метою збереження речових доказів.

Не погоджуючись з таким рішенням суду першої інстанції, представник ТОВ «СНЕК ЕКСПОРТ» - адвокат ОСОБА_9 подав апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу слідчого судді скасувати, посилаючись на її незаконність і необґрунтованість, та постановити нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні клопотання прокурора.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги, апелянт зазначає, що слідчим суддею не зазначено належним чином правової підстави для накладення арешту та не обґрунтовано своє рішення обставинами, які б доводили, що грошові кошти отримані внаслідок кримінальних протиправних дій або були об`єктом таких дій.

Додає, що слідчим суддею не враховано джерела надходжень арештованих грошових коштів, які надходили від суб`єктів господарювання, з якими у ТОВ «Снек Експорт» існують тривалі договірні відносини, зокрема, внаслідок реалізації на користь цих суб`єктів товарів.

Крім того, апелянт вказує, що ТОВ «Снек Експорт» заснований у 2004 році та здійснює свою господарську діяльність у відповідності до законодавства і є сумлінним платником податків.

Далі в апеляційній скарзі представник зазначає, що слідчим суддею не досліджено та не вказано в ухвалі у чому саме полягає можливість використання арештованого майна як доказу у кримінальному провадженні та не наведено посилання на сліди кримінального правопорушення або обставини, які свідчать про них. Додає, що в оскаржуваній ухвалі не зазначено від якої особи та на якій підставі були отримані арештовані грошові кошти, в чому саме полягають злочинні дії осіб, які перераховували грошові кошти на рахунки власника майна, та які саме обставини підтверджують незаконність їх отримання.

Також апелянт зазначає, що оскаржувана ухвала не містить обставин на підтвердження відповідності арештованих грошових коштів речовим доказам у даному кримінальному провадженні та належні мотиви, якими суд керувався при прийнятті рішення про накладення арешту.

Крім того, на переконання адвоката, слідчим суддею не доведено існування обґрунтованої підозри у вчиненні кримінального правопорушення та не досліджено: які саме особи підозрюються у вчиненні злочину, в чому саме полягають злочинні дії цих осіб; об`єкт кримінального правопорушення; розмір шкоди; яким чином наявні на рахунках ТОВ «Снек Експорт» грошові кошти пов`язані із злочинними діями осіб, які підозрюються у вчиненні злочину; якими саме доказами підтверджується такі висновки суду.

Також апелянт звертає увагу суду на те, що в оскаржуваній ухвалі не вказано розміру грошових коштів, який підлягає арешту та додає, що накладення арешту на грошові кошти призвело до порушення принципу розумності та співрозмірності обмеження права власності завданням кримінального провадження, оскільки такий арешт унеможливлює здійснення господарської діяльності товариства.

Далі в апеляційній скарзі представник зазначає, що слідчим суддею не обґрунтувавано необхідності застосування вимог частини другої ст. 172 КПК України в частині розгляду клопотання без виклику у судове засідання власника майна.

У підсумку, автор апеляційної скарги вказує, що службові особи ТОВ «Снек Експорт» не є підозрюваними, обвинуваченими, або особами, які в силу закону несуть цивільну відповідальність за шкоду, завдану злочином, а ТОВ «Снек Експорт» не є особою, щодо якої здійснюється провадження та щодо якої може бути застосовано захід кримінального-правового характеру у вигляді конфіскації майна.

Додає, що, в порушення п. 5 ч. 5 ст. 173 КПК України, в оскаржуваній ухвалі не зазначено спосіб інформування заінтересованих осіб, та на дату подання даної апеляційної скарги власником майна не отримано від суду копії оскаржуваної ухвали.

Одночасно апелянт ставить питання про поновлення строку на апеляційне оскарження. В обґрунтування причин пропуску строку зазначає, що оскаржувану ухвалу постановлено без виклику у судове засіданні власника майна, з текстом ухвали апелянт ознайомилося 19.07.2017 року. Апеляційна скарга подана до суду 24.07.2017 року.

Заслухавши доповідь судді, думку представників власника майна, які підтримали апеляційну скаргу та просили її задовольнити, позицію прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги, дослідивши матеріали провадження та перевіривши вимоги апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Так, у відповідності до абз. 2 ч. 3 ст. 395 КПК України, якщо ухвалу слідчого судді постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, що в даному випадку мало місце, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.

Враховуючи, що власник майна та його представники в судовому засіданні суду першої інстанції участі не приймали, копія оскаржуваної ухвали власнику майна направлена не була, з текстом ухвали апелянт ознайомився 19.07.2017 року, а з апеляційною скаргою звернувся до суду 24.07.2017 року, пятиденний строк на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді апелянтом не порушено, а тому і не підлягає поновленню.

Одним із методів державної реакції на порушення, що носять кримінально-правовий характер, є заходи забезпечення кримінального провадження, передбачені ст. 131 КПК України, які виступають важливим елементом механізму здійснення завдань кримінального провадження при розслідуванні злочинів.

При апеляційному розгляді встановлено, що у даному кримінальному провадженні слідчим суддею обґрунтовано застосовано такий захід забезпечення кримінального провадження як арешт майна та правильно визначені правові підстави для цього.

Як вбачається з представлених в апеляційний суд матеріалів, у провадженні Управління з розслідування кримінальних проваджень у сфері економіки Департаменту з розслідування особливо важливих справ у сфері економіки Генеральної прокуратури України перебувають матеріали кримінального провадження № 2014040000000026, відомості про яке 07.03.2014 року внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 15, ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 212, ч. 2 ст. 366, ч. 2 ст. 364 КК України.

Прокурор відділу процесуального керівництва Генеральної прокуратури України ОСОБА_6 , звернувся до Печерського районного суду міста Києва з клопотанням про накладення арешту на грошові кошти і видаткові операції, які знаходяться на рахунках ТОВ «Снек експорт» (код ЄДРПОУ 33324584) №№ НОМЕР_1 (долар США), НОМЕР_1 (євро), НОМЕР_1 (українська гривня), відкритих у АТ «УКРЕКСІМБАНК» (МФО 322313, м. Київ, вул. Антоновича, 127), яке ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 26 червня 2017 року задоволено.

Жодних об`єктивних даних, які б спростовували чи ставили під сумнів законність прийнятого слідчим суддею рішення колегія суддів в матеріалах судової справи по розгляду клопотання по накладенню арешту не вбачає, оскільки покладені в основу ухвали слідчого судді мотиви, що стали підставою для задоволення клопотання прокурора, слід визнати обґрунтованими, а доводи апеляційної скарги такими, що не заслуговують на увагу колегії суддів і не ґрунтуються на законі, виходячи з наступного.

КПК України вимагає обов`язкового дотримання вимог закону при оформленні всіх процесуальних документів, надаючи цим вимогам принциповий характер.

Отже, якщо закон визначив, що клопотання слідчого про накладення арешту повинно відповідати вимогам ст. 171 КПК України, то слідчий повинен неухильного їх дотримуватися.

Так, згідно ст. 171 КПК України у клопотанні слідчого повинно бути зазначено правові (законні) підстави, у зв`язку з якими потрібно здійснити арешт майна.

Вказана норма також узгоджується з ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, відповідної до якої будь-яке обмеження власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб`єкт, який ініціює таке обмеження повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.

Відповідно до ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів; спеціальної конфіскації; конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

У випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98цього Кодексу.

Задовольняючи клопотання прокурора про арешт майна, слідчий суддя, як вбачається з журналу судового засідання, заслухав пояснення прокурора та прийшов до правильного висновку, що клопотання відповідає вимогам ст. 171 КПК України та містить достатньо правових підстав для його задоволення.

З огляду на вищенаведене та враховуючи, що в засіданні суду першої інстанції ретельно перевірено майно і його відношення до матеріалів кримінального провадження, колегія суддів вважає, що слідчий суддя дійшов правильного висновку про наявність правових підстав для задоволення клопотання прокурора та накладення арешту на майно зазначене в клопотанні, з метою забезпечення збереження речових доказів.

Зважаючи на вищезазначене в сукупності з обставинами кримінального провадження, колегія суддів об`єктивно переконана, що слідчий суддя, накладаючи арешт на майно зазначене в клопотанні прокурора, діяв у спосіб та у межах діючого законодавства, арешт застосував на засадах розумності та співмірності.

Підстав сумніватися в співмірності обмеження права власності завданням кримінального провадження у колегії суддів не виникає.

Посилання апелянта на те, що слідчим суддею не зазначено правової підстави для накладення арешту є непереконливими, оскільки спростовуються змістом оскаржуваного судового рішення, а твердження про відсутність доказів того, що грошові кошти отримані внаслідок кримінальних протиправних дій або були об`єктом таких дій, колегія суддів визнає необгрунтованими, оскільки відповідно до постанови про визнання речовими доказами та приєднання до матеріалів кримінального провадження від 23 червня 2017 року, грошові кошти, на які прокурор просить накласти арешт, визнано речовими доказами у даному кримінальному провадженні, оскільки орган досудового розслідування дійшов висновку, що рахунки зазначені у клопотанні використовуються для обслуговування коштів, отриманих внаслідок незаконного проведення фінансово-господарських операцій з підприємствами контрагентами та їх легалізації. З цих же підстав не заслуговують на увагу і посилання апелянта на відсутність обставин на підтвердження відповідності арештованих грошових коштів речовим доказам у даному кримінальному провадженні.

Твердження автора апеляційної скарги про те, що слідчим суддею не доведено існування обґрунтованої підозри у вчиненні кримінального правопорушення, колегія суддів визнає необгрунтованими, як і доводи про те, що судом не досліджено які саме особи підозрюються у вчиненні злочину, в чому полягають злочинні дії цих осіб, об`єкт кримінального правопорушення, розмір шкоди, яким чином наявні на рахунках ТОВ «Снек Експорт» грошові кошти пов`язані із злочинними діями осіб, які підозрюються у вчиненні злочину, якими саме доказами підтверджуються такі висновки суду, оскільки необхідність доведення обгрунтованої підозри має місце у разі накладення арешту з метою, передбаченою пунктами 3, 4 ч. 2 ст. 170 КПК України, що у цьому випадку не мало місця, з огляду на мету арешту, передбачену п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України. З цих же підстав не заслуговують на увагу і посилання апелянта на те, що службові особи ТОВ «Снек Експорт» не є підозрюваними, обвинуваченими, або особами, які в силу закону несуть цивільну відповідальність за шкоду, завдану злочином, те, що ТОВ «Снек Експорт» не є особою, щодо якої здійснюється провадження та щодо якої може бути застосовано захід кримінального-правового характеру у вигляді конфіскації майна.

Доводи апелянта з приводу того, що накладення арешту на грошові кошти призвело до порушення принципу розумності та співрозмірності обмеження права власності завданням кримінального провадження, оскільки такий арешт унеможливлює здійснення господарської діяльності товариства, не можуть бути визнані обґрунтованими, оскільки застосування будь-якого заходу забезпечення кримінального провадження, зокрема арешт майна, є втручанням у права і свободи особи, проте таке втручання можливе якщо потреби досудового розслідування виправдовують такий ступень втручання, що у цьому випадку і мало місце, з урахуванням доданих слідчим до клопотання матеріалів, зокрема протоколу допиту ОСОБА_10 , який є засновником ТОВ «Укрпостач» та створив це підприємство за грошову винагороду без мети здійснення підприємницької діяльності, тоді як представники власника майна не заперечували наявність господарських відносин ТОВ «Снек Експорт» з ТОВ «Укрпостач».

Посилання апелянта на те, що розгляд клопотання прокурора про арешт майна відбувся без повідомлення власників майна, не може бути підставою для скасування ухвали, оскільки відповідно до ч. 2 ст. 172 КПК України, клопотання прокурора про арешт майна, яке не було тимчасово вилучене, може розглядатися без повідомлення власника майна, якщо це є необхідним з метою забезпечення арешту майна, що мало місце в даному випадку.

Твердження представника власника майна про те, що слідчим суддею не враховано джерела надходжень арештованих грошових коштів, які надходили від суб`єктів господарювання, з якими у ТОВ «Снек Експорт» існують тривалі договірні відносини, як і посилання на те, що слідчим суддею не зазначено від якої особи та на якій підставі були отримані арештовані грошові кошти, в чому полягають злочинні дії осіб, які перераховували грошові кошти на рахунки власника майна, та які саме обставини підтверджують незаконність їх отримання, не можуть бути підставою для задоволення апеляційної скарги та відмови у накладенні арешту, оскільки накладення арешту на майно з метою забезпечення збереження речових доказів можливо зокрема на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності підстав вважати, що воно відповідає критеріям зазначеним у ст. 98 КПК України, що у цьому випадку і мало місце з огляду на наявність постанови про визнання майна речовим доказом саме через його відповідність положенням ст. 98 КПК України.

Посилання автора апеляційної скарги на те, що ТОВ «Снек Експорт» заснований у 2004 році, здійснює свою господарську діяльність у відповідності до законодавства, є сумлінним платником податків, не є визначеною законом підставою для задоволення апеляційної скарги та відмови у накладенні арешту.

Крім того, посилання апелянта на не зазначення у клопотанні розміру грошових коштів, на які необхідно накласти арешт, хоч і заслуговують на увагу, проте не тягнуть за собою скасування оскаржуваного судового рішення, з огляду на положення ст. 173 КПК України, яка містить перелік підстав для скасування і до яких наведена підстава не належить.

Зважаючи на вищевикладене, слідчий суддя обґрунтовано, у відповідності до вимог ст. ст. 131-132, 170 173 КПК України, наклав арешт на грошові кошти і видаткові операції, які знаходяться на рахунках ТОВ «Снек експорт» відкритих у АТ «УКРЕКСІМБАНК», з метою забезпечення збереження речових доказів, врахувавши при цьому і наслідки від вжиття такого заходу забезпечення кримінального провадження для інших осіб, та забезпечивши своїм рішенням розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а тому вимоги апелянта щодо незаконності та необґрунтованості ухвали слідчого судді, слід визнати непереконливими.

За таких обставин, ухвала слідчого судді, відповідно до вимог ст. 370 КПК України, є законною, обґрунтованою і вмотивованою, а тому підстав для її скасування, колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст.ст. 170, 171, 173, 309, 376, 404, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів,

УХВАЛИЛА:

Ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 26 червня 2017 року, якою задоволено клопотання прокурора відділу процесуального керівництва Генеральної прокуратури України ОСОБА_6 та накладено арешт на грошові кошти і видаткові операції, які знаходяться на рахунках ТОВ «Снек експорт» (код ЄДРПОУ 33324584) №№ НОМЕР_1 (долар США), НОМЕР_1 (євро), НОМЕР_1 (українська гривня), відкритих у АТ «УКРЕКСІМБАНК» (МФО 322313, м. Київ, вул. Антоновича, 127), залишити без змін, а апеляційну скаргу представника ТОВ «СНЕК ЕКСПОРТ» - адвоката ОСОБА_9 залишити без задоволення.

Ухвала апеляційного суду оскарженню не підлягає.

СУДДІ:

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4