Рішення

від 31.08.2017 по справі 382/274/17

ЯГОТИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Яготинський районний суд Київської області

Справа 382/274/17

Провадження 2/382/281/17

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

31 серпня 2017 року Яготинський районний суд Київської області у складі:

головуючого судді Литвин Л. І.

при секретарі Чемерис С.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Яготин справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Тепло Березані", м. Березань, вул. Гоголя, 7, третя особа - директор товариства з обмеженою відповідальністю "Тепло Березані" Ткач Валентин Іванович про визнання незаконним наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за період вимушеного прогулу,

Встановив:

Позивач звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Тепло Березані", третя особа - директор товариства з обмеженою відповідальністю "Тепло Березані" Ткач Валентин Іванович про визнання незаконним наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за період вимушеного прогулу, в котрому після вточнення позовних вимог зазначено, що він з 10.10.2016 року був прийнятий на посаду машиніста твердопаливних котлів III розряду на опалювальний сезон 2016-2017 р. до ТОВ "Тепло Березані". У січні 2017 року між ним та директором ТОВ "Тепло Березані" склалася конфліктна ситуація, яка стосувалася того, що директор зобов"язував його до виконання обов"язків, що не були передбачені його посадовою інструкцією та про виконання яких йому під час прийому на роботу повідомлено не було, а саме, прибирання та охорона території. Після цього директор попередив його, що він знайде спосіб, як звільнити його з роботи. 18.01.2017 року йому було передано трудову книжку, в якій за № 55 було вчинено запис про звільнення 17.01.2017 року з займаної посади згідно наказу від 18.01.2017 року на підставі п.7 ст. 40 КЗпП України за начебто появу у нетверезому стані на робочому місці 17.01.2017 року. З наказом про звільнення він не ознайомлений до цього часу. Розрахунок з ним не проведено. 17.07.2017 року позивач за графіком мав вихідний день, на роботу зайшов увечері за особистими речами. Перебував у тверезому стані, освідування та огляд наркологом чи відібрання біологічних зразків для проведення аналізу на вміст алкоголю не проводилося. Просив поновити ОСОБА_1 на займаній посаді машиніста твердопаливних котлів ІІІ розряду з 18.01.2017 р. шляхом визнання незаконним та скасування Наказу № 2-к від 18.01.2017 р. Про звільнення з роботи , стягнути з ТОВ Тепло Березані на користь ОСОБА_1 заробіток за період вимушеного прогулу у розмірі 10 236, 06 грн. та витрати на правову допомогу.

В судове засідання представник позивача не з"явився, про день та час розгляду справи повідомлений належним чином, звернувся до суду з заявою, в котрій просив розглянути справу у його відсутності, позов підтримав.

Відповідач в судове засідання не з"явився, просив розглянути справу у його відсутності та надав до суду письмові заперечення, котрі обгрунтував наступним. Позивач був прийнятий в ТОВ "Тепло Березані" на посаду машиніста твердопаливних котлів III розряду на опалювальний сезон 2016-2017 р. Згідно наказу № 2-к від 18.01.2017 р. його з 17.01.2017 року звільнено з займаної посади на підставі п.7 ст. 40 КЗпП України за появу на робочому місці в нетверезому стані. Позивач знаходився у нетверезому стані на вибухонебезпечному об"єкті та його правомірно звільнено з посади. Вважає, що порушень діючого законодавства допущено не було та просив у задоволенні позову відмовити.

Перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, суд вважає, що позов підлягає до задоволення.

Відповідно до ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 21 КЗпП України трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобовязується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізична особа зобовязується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Відповідно до ст. 24 КЗпП України укладення трудового договору оформляється наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу про зарахування працівників на роботу.

Згідно ч. 1 ст. 47 КЗпП, власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

Згідно ст. 94 КЗпП, заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Згідно ч. 1 ст. 115 КЗпП України, заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцять календарних днів та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

Згідно статті 235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на роботі органом, який розглядає трудовий спір. При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Відповідно до п. 32 Постанови Пленуму Верховного суду України від 06 листопада 1992 року № 9 Про практику розгляду судами трудових спорів , у випадках стягнення на користь працівника середнього заробітку за час вимушеного прогулу в зв'язку з незаконним звільненням або переведенням, відстороненням від роботи - невиконанням рішення про поновлення на роботі, затримкою видачі трудової книжки або розрахунку він визначається за загальними правилами обчислення середнього заробітку, виходячи з заробітку за останні два календарні місяці роботи.

В судовому засіданні встановлено, що позивач з 10.10.2016 року був прийнятий на посаду машиніста твердопаливних котлів III розряду на опалювальний сезон 2016-2017 р. до ТОВ "Тепло Березані", (витяг з трудової книжки, а.с.8, наказ № 8-к від 10 жовтня 2016 року, а.с. 46). 18.01.2017 року на підставі наказу № 2-к позивача було звільнено з займаної посади на підставі п.7 ст. 40 КЗпП України, за появу на роботі у нетверезому стані на робочому місці, з 17.01.2017 року та вручено йому трудову книжку, (витяг з журналу обліку та руху трудових книжок, а.с.51).

Представник відповідача в підтердження своїх заперечень проти позову надав акт № 1 від 17 січня 2017 року "Про появу останнього на робочому місці у нетверезому стані., (а.с.48), де зазначено, що 17.01.2017 року в 11 годин 20 хвилин було виявлено, що від працівника ОСОБА_1 був різкий запах алкоголю, в нього порушено координацію рухів, плуталася мова, на зауваження начальника дільниці реагував неадекватно, що свідчить про те, що ОСОБА_1 знаходився на роботі в нетверезому стані. Після цього від був відсторонений від роботи начальником дільниці. Пояснити, чому саме він знаходився на робочому місці в нетверезому стані ОСОБА_1 не зміг та від підпису та проходження медичного огляду на стан алкогольного сп"яніння відмовився. З акту від 18 січня 2017 року (а.с.50) вбачається, що звільнений працівник ОСОБА_1 з наказом № 2-к від 18.01.2017 року "Про звільнення з роботи" був ознайомлений та від підпису відмовився.

Пунктом 5 постанови Пленуму Верхового Суду України від 06.11.1992 № 9 Про практику розгляду судами трудових спорів , передбачено, що нетверезий стан працівника може бути підтверджений як медичним висновком, так і іншими видами доказів, яким суд повинен дати відповідну оцінку. При цьому доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів.

Будь-яких доказів, крім акту про появу позивача на роботі у нетверезому стані відповідач суду не надав.Наказ про відсторонення позивача від роботи на підприємстві не видавався та позивача з цим наказом не ознайомлювали. Крім цього, ОСОБА_3, який здійснив відсторонення позивача від роботи не наділений відповідними повноваженнями, що підтверджується витягом з Наказу № 9 від 03.01.2017 р. /а.с. 64/.

Чинним законодавством передбачено та визначено порядок фіксування перебування працівника на роботі у нетверезому стані. Вказаний порядок передбачає фіксування вказаного факту шляхом притягнення до адміністративної відповідальності згідно ст. 179 КУпАП (розпивання пива (крім безалкогольного) алкогольних, слабоалкогольних напоїв на виробництві (на робочих місцях, у приміщеннях і на території підприємств, установ, організацій) або перебування на роботі у нетверезому стані). Протокол про адміністративне правопорушення за ст. 179 КУпАП складають уповноважені на те особи органів внутрішніх справ (Національної поліції). Справи про адміністративне правопорушення, передбачене ст. 179 КУпАП розглядаються адміністративними комісіями при виконавчих органах міських рад. Проте, відповідачем не надано доказів про виклик працівників поліції на місце роботи позивача, де він, як стверджує відповідач, перебував у стані алкогольного сп'яніння, з метою складення відповідного адміністративного матеріалу. Також не надано доказів про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за перебування на роботі у нетверезому стані.

За таких обставин суд вважає, що факт перебування позивача на робочому місці у стані, який відповідач констатує як алкогольне сп'яніння, не доведений жодним належним доказом - медичним висновком про наявність або відсутність факту алкогольного сп'яніння, протоколом медичного огляду для встановлення факту вживання наркотичної речовини та факту алкогольного сп'яніння, постановою про притягнення до адміністративної відповідальності за фактом перебування на роботі у нетверезому стані.

Таким чином, в судовому засіданні встановлено, що наказ № 2 від 18 счня 2017 року "Про звільнення ОСОБА_1 з посади машиніста твердопаливних котлів на підставі п.7 ст. 40 КЗпП України" необхідно скасувати та поновити його на роботі.

На підставі ст. 235 КЗпП України оскільки позиач був звільнення без законної підстави, то вимоги в частині виплати працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу підлягають до задоволення.

З довідки ТОВ "Тепло Березані" від 10 березня 2017 року (а.с.37) вбачається, що середньоденний дохід ОСОБА_1 становив 140 гривень 22 коп. Розрахункові кошти позивач отримав 1 березня 2017 року. (а.с.36).

В зв"язку з чим, суд вважає обгрунтованими вимоги позивача про стягнення на його користь заробітної плати за період вимушеного прогулу з 18 січня 2017 року по 31 березня 2017 року (кінець опалювального сезону) у розмірі 10 236 грн. 06 коп., (73х140 грн. 22 коп.).

В силу ч.1 ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею та документально підтверджені судові витрати.

Крім цього, позивач просив стягнути на його користь з відповідача 6 400 грн. 64 коп. судових витрат, що підтверджується квитанціями до прибуткового касового ордера № 131 від 31 серпня 2017 року, № 74 від 15 лютого 2014 року, а також розрахунками суми витрат відповідно до ст.1 ЗУ "Про граничний розмір компенсації витрат за правову допомогу у цивільних та адміністративних справах № 4191/VI від 20 грудня 2011 року".

Оскільки сума витрат підтверджується квитанціями та відповідає вимогам вищевказаного закону, суд вважає, що в силу ст. 88 ЦПК України судові витрати підлягають стягненню на користь позивача.

Керуючись ст.ст. 10,60,209,212,213-215,218 ЦПК України, ст. ст. 21,24,47,94,115,116,235 КЗпП України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Тепло Березані", м. Березань, вул. Гоголя, 7, третя особа - директор товариства з обмеженою відповідальністю "Тепло Березані" Ткач Валентин Іванович про визнання незаконним наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за період вимушеного прогулу задовольнити.

Поновити ОСОБА_1 на займаній посаді машиніста твердопаливних котлів III розряду з 18.01.2017 року шляхом визнання незаконним та скасування наказу № 2-к від 18.01.2017 р. "Про звільнення з роботи".

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Тепло Березані", м. Березань, вул. Гоголя, 7, ідентифікаційний код 38065745 на користь ОСОБА_1 заробіток за період вимушеного прогулу у розмірі 10 236 (десять тисяч двісті тридцять шість) гривень 06 коп., та 6400 (шість тисяч чотириста) гривень 64 коп. витрат на правову допомогу.

Рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на роботі та в частині стягнення із Товариства з обмеженою відповідальністю "Тепло Березані", середнього заробітку за один місяць підлягає негайному виконанню.

Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду Київської області шляхом подачі через Яготинський районний суд апеляційної скарги протягом 10 днів з дня його проголошення, а особами, які не були присутні в судовому засіданні під час проголошення судового рішення, протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя Литвин Л.І.