Ухвала

від 04.09.2017 по справі 504/890/17

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Номер провадження: 22-ц/785/6535/17

Номер справи місцевого суду: 504/890/17

Головуючий у першій інстанції Добров П. В.

Доповідач Сегеда С. М.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.09.2017 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:

головуючого Сегеди С. М.

суддів: Кононенко Н.А.,

Цюри Т.В.,

за участю секретаря Цихиселі Л. Р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_3 на ухвалу Комінтернівського районного суду Одеської області від 20 червня 2017 року про відмову в забезпеченні позову ОСОБА_3 до Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія АЛЬКОР ІНВЕСТ , Товариства з обмеженою відповідальністю АСПІС БІЛД , за участю третіх осіб: Публічного акціонерного товариства ПІРЕУС БАНК МКБ , приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу міста Києва Верповської О.В., про визнання договору купівлі-продажу недійсним,

встановила:

В березні 2017 року ОСОБА_3?в особі свого представника Чубарова С.В., звернувся до Комінтернівського районного суду Одеської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ) Фінансова компанія АЛЬКОР ІНВЕСТ , ТОВ АСПІС БІЛД , за участю третіх осіб - ПАТ ПІРЕУС БАНК МКБ , приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу міста Києва Верповської О.В. про визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки площею 1,046 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1, кадастровий номер НОМЕР_1, яка належить ТОВ АСПІС БІЛД (код ЄДРПОУ 40682415) на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 04.08.2016 року, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Верповською О.В. та зареєстрованого в реєстрі за №3103, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 987607651227, номер запису про право власності 15741156, рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 30783827 від 04.08.2016 року (далі - спірна земельна ділянка).

16.06.2017 року ОСОБА_3 надав до суду клопотання про забезпечення позову, шляхом накладення арешту та заборони відчуження вищевказаної земельної ділянки площею 0,466 га., як захист позивача від недобросовісних дій з боку відповідача, та як забезпечення позивачу ефективного виконання рішення суду, якщо воно буде ухвалено на його користь (а.с.95).

Ухвалою Комінтернівського районного суду Одеської області від 20 червня 2017 року у задоволенні клопотання позивача ОСОБА_3 про забезпечення позову було відмовлено (а.с.100).

В апеляційній скарзі заявник апеляційної скарги ОСОБА_3 просить скасувати вищевказану ухвалу суду та постановити нову, якою задовольнити заяву про забезпечення позову і направити її до виконання до Реєстраційної служби Комінтернівського РУЮ Одеської області, посилаючись на порушення судом вимог матеріального та процесуального права.

Перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваної ухвали суду, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, заперечень проти неї, колегія суддів дійшла висновку про необхідність часткового задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступних підстав.

Відповідно до ч.ч.1-3 ст. 151 ЦПК України суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити передбачені цим Кодексом, заходи забезпечення позову.

У заяві про забезпечення позову повинно бути зазначено:

причини, у зв'язку з якими потрібно забезпечити позов;

вид забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності;

інші відомості, потрібні для забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення позову може утруднити або зробити неможливим виконання рішення суду.

Таким чином, підставою забезпечення позову є обґрунтоване припущення заявника, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи унеможливить подальше виконання рішення суду.

У відповідності до п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 № 9 Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. При встановленні зазначеної відповідності слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону як підприємець.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів. Наприклад, обмеження можливості господарюючого суб'єкта користуватися та розпоряджатися власним майном іноді призводить до незворотних наслідків.

Постановляючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції вказав, що у разі забезпечення позову у спосіб, в який просить позивач, будуть існувати перешкоди у здійсненні її власником господарської діяльності, або будуть обмежені можливості її власника користуватися та розпоряджатися власним майном, яким є спірна земельна ділянка.

Однак, з такими висновками колегія суддів не погоджується, так як він є передчасним, оскільки в заяві про забезпечення позову ставиться питання лише щодо накладення арешту на земельну ділянку, що не передбачає перешкоджання її власнику користуватися нею, або здійснювати господарську діяльність.

Також помилковими є висновки суду стосовно того, що оскільки в даному випадку спір є немайновим, то підстави для накладення арешту відсутні, з посиланням на те, що цим видом забезпечення позову не буде забезпечуватись виконання можливого рішення суду в майбутньому.

Такого висновку колегія суддів дійшла, виходячи з того, що предметом спору є саме спірна земельна ділянка, яка за договором купівлі-продажу буда відчужена на користь ТОВ АСПІС БІЛД , та про визнання якого недійсним ставить питання позивач ОСОБА_3

При цьому слід зазначити, що у відповідності до ст.216 ЦК України у разі визнання договору купівлі-продажу недійсним, можлива двостороння реституція, тобто сторони можуть бути приведені в первісний стан, у тому числі з власної ініціативи суду.

Крім вкладеного, колегія суддів зазначає, що у разі незабезпечення позову у спосіб, про який ставить питання позивач, спірна земельна ділянка може бути відчужена третім особам, що в свою чергу може утруднити або зробити неможливим виконання рішення суду в майбутньому.

Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи, предметом позову є спірна земельна ділянка, площею 1,046 га, однак із заяви про забезпечення позову слідує, що заявник просив накласти арешт на ту ж саму земельну ділянку, з тим самим місцем розташування, кадастровим і реєстраційним номером, однак площею 0,466 га.

Суд на зазначені обставини уваги не звернув і не з'ясував, на яку саме земельну ділянку позивач просить накласти арешт, оскільки дані земельної ділянки, які вказані в заяві, не відповідають даним земельної ділянки, яка є предметом спору та яка вказана в позовній заяві.

У відповідності до ч.1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції.

Таким чином, викладені обставини перешкоджають суду апеляційної інстанції вирішити питання щодо обгрунтованості чи необгрунтованості зави про забезпечення позову, так як суд першої інстанції розглядав заяву стосовно земельної ділянки, площею, якої не існує, в той час як предметом спору є та сама земельна ділянка, однак іншою площею.

Згідно ч.ч. 1,2,3 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

Колегія суддів зазначає, що заявник апеляційної скарги частково надав суду достатні, належні і допустимі докази існування обставин, на які він посилається як на підставу своїх заперечень проти оскаржуваної ухвали та доводів апеляційної скарги.

У відповідності до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про те, що оскаржувана ухвала суду не відповідає зазначеним вимогам, доводи апеляційної скарги її частково спростовують, ухвалу постановлено не у відповідності до вимог процесуального права, у зв'язку з чим апеляційну скаргу слід задовольнити частково, оскаржувану ухвалу суду скасувати і передати питання про забезпечення позову на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 303, 304, п.4 ч.2 ст. 307, п.3 ч.1 ст. 312, ст.ст. 313 - 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів

ухвалила :

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.

Ухвалу Комінтернівського районного суду Одеської області від 20 червня 2017 року скасувати і передати питання про забезпечення позову на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та касаційному оскарженню не підлягає.

Судді апеляційного суду Одеської області: С.М. Сегеда

Н.А. Кононенко

Т.В. Цюра