Постанова

від 05.09.2017 по справі 823/1223/17

ЧЕРКАСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 вересня 2017 року справа № 823/1223/17

м. Черкаси

12 год. 12 хв.

Черкаський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Тимошенко В.П.,

за участю секретаря судового засідання - Потенко А.О.,

представника позивача - Пасічник А.А. (за довіреністю),

представника відповідача - Домачука В.А. (за довіреністю),

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Черкаського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до приватного підприємства "Бачкуринська сільська комунальна служба" про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені,

ВСТАНОВИВ:

08 серпня 2017 року до суду з позовною заявою звернулося Черкаське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів, в якій просить стягнути з приватного підприємства "Бачкуринська сільська комунальна служба" на користь Черкаського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів 20481,67 грн адміністративно-господарських санкцій за незайняті робочі місця інвалідами у 2016 році та 917,28 грн пені за несвоєчасну сплату зазначених санкцій.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідно до статті 20 Закону України Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні , підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом. Згідно звіту відповідача про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2016 рік, у відповідача повинен був працювати 1 інвалід, проте жодне з робочих місць інвалідами зайняте не було. У зв'язку з цим до відповідача застосовано адміністративно-господарську санкцію у розмірі середньої річної заробітної плати на підприємстві за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом, а саме 20481,67 грн та пеню за несвоєчасну сплату зазначених санкцій в розмірі 917,28 грн.

Згідно з наданими 18.08.2017 письмовими запереченнями проти адміністративного позову, відповідач заперечує проти позову, у зв'язку з тим, що підприємство добровільно сплатило 20481,67 грн за незайняті робочі місця інвалідами, що підтверджується доданими до адміністративної справи платіжними дорученнями.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала у повному обсязі, позов просив задовольнити з підстав викладених у позовній заяві.

Представник відповідача у судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечував, у задоволенні позову просив відмовити повністю.

Заслухавши пояснення та доводи представників сторін, дослідивши письмові докази, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню, у зв'язку з таким.

Відповідно до абз.2 ст.19 Конституції України державні органи, органи місцевого самоврядування та їх службові і посадові особи зобов'язані діяти виключно в межах та спосіб, визначені законом.

Спеціальним законом, який визначає основи соціальної захищеності інвалідів в Україні і гарантує їм рівні з усіма іншими громадянами можливості для участі в економічній, політичній і соціальній сферах життя суспільства, створення необхідних умов, які дають можливість інвалідам вести повноцінний спосіб життя згідно з індивідуальними здібностями і інтересами, є Закон України Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні від 21.03.1991 № 875-ХІІІ (далі - Закон № 875-ХІІІ).

Відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону № 875-ХІІІ з метою реалізації творчих і виробничих здібностей інвалідів та з урахуванням індивідуальних програм реабілітації їм забезпечується право працювати на підприємствах, в установах, організаціях, а також займатися підприємницькою та іншою трудовою діяльністю, яка не заборонена законом.

Статтею 18 Закону № 875-ХІІІ передбачено, що підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ч. 1 ст. 19 № 875-ХІІІ для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.

Згідно з даними поданого відповідачем звіту до Черкаського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів форми №10-ПІ середньооблікова кількість штатних працівників відповідача у 2016 році становила 18 осіб. Отже, кількість робочих місць, які повинні бути створені для працевлаштування інвалідів на підприємстві - 1 штатна одиниця. Водночас, жодне з робочих місць згідно з даними цього звіту у 2016 році інвалідами зайняте не було.

Середньорічна заробітна плата штатного працівника відповідача за 2016 рік становила 16712,50 грн, отже сума адміністративно-господарських санкцій, нарахованих відповідачу, становить 20481,66 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 20 Закону № 875-ХІІІ порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи зі 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.

Оскільки відповідач не сплатив адміністративно-господарські санкції до 08.08.2017, йому нараховано пеню за порушення термінів сплати за період з 16.04.2017 по 08.08.2017 включно (112 дні) в сумі 749,28 грн.

Згідно з ч. 2 ст. 17 Закону № 875-ХІІІ створення спеціальних робочих місць для працевлаштування інвалідів здійснюється за рахунок коштів Фонду соціального захисту інвалідів або за рішенням місцевої ради за рахунок власних коштів підприємств, установ, організацій.

Разом з тим, суд звертає увагу, що адміністративно-господарські санкції за незайняті інвалідами робочі місця не є податком, збором (обов'язковим платежем), обов'язкова сплата яких передбачена Конституцією України та Податковим Кодексом України, а є заходом впливу до правопорушника у сфері господарювання у зв'язку зі вчиненням правопорушення.

Адміністративно-господарські санкції, застосування яких передбачено ч. 1 ст. 20 Закону № 875-ХІІІ , є видом господарсько-правової відповідальності, що встановлена ч. 3 ст. 217 Господарського кодексу України, у зв'язку з чим підставою для їх застосування є вчинення суб'єктом господарювання правопорушення у сфері господарювання.

Відповідно до ч. 1 ст. 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Згідно з ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Таким чином, ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України відповідачу надано право довести, що ним здійснено всіх залежних від нього заходів спрямованих на виконання загальновстановленого нормативу щодо кількості працюючих на підприємстві інвалідів.

Виходячи з аналізу наведених норм, для застосування адміністративно-господарських санкцій, передбачених ст. 20 Закону № 875-ХІІІ є наявність в діях (бездіяльності) суб'єкта господарювання складу господарського правопорушення, у тому числі протиправності дій (бездіяльності), шкідливих наслідків, вини та причинно-наслідкового зв'язку між протиправною дією (бездіяльністю) та спричиненими шкідливими наслідками.

Відповідно до ч.1 ст. 18 Закону № 875-ХІІІ забезпечення прав інвалідів на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості.

Згідно ч.3 ст.18 цього Закону підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п. 1.3 Порядку подання форми звітності № 3-ПН Інформація про попит на робочу силу (вакансії) , затвердженого наказом Міністерства соціальної політики України від 31.05.2013 № 316, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 17.06.2013 за № 988/23520, роботодавці подають інформацію до територіального органу Державної служби зайнятості України у містах Києві та Севастополі, районі, місті, районі у місті (далі - територіальний орган) незалежно від місцезнаходження.

За змістом ст.18-1 Закону № 875-ХІІІ пошук підходящої роботи для інваліда здійснює державна служба зайнятості.

Отже, обов'язок підприємства зі створення робочих місць для інвалідів не супроводжується його обов'язком займатись пошуком інвалідів для працевлаштування.

Проте, відповідно до ч.4 ст. 20 Закону України Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні підприємства зобов'язані щомісячно подавати центрам зайнятості за місцем їх реєстрації адміністративні дані у повному обсязі про наявність вільних робочих місць (вакансій), у тому числі призначених для працевлаштування інвалідів.

Таким чином, суд приходить до висновку, що обов'язки роботодавців стосовно забезпечення прав інвалідів на працевлаштування передбачають собою:

- виділення та створення робочих місць для працевлаштування інвалідів, в тому числі спеціальних робочих місць;

- створення для інвалідів умов праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації;

- надання державній службі зайнятості інформації, необхідної для працевлаштування інвалідів;

- звітування Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів;

- забезпечення інших соціально-економічних гарантій, передбачених чинним законодавством.

Крім того, суд зазначає, що відповідно до правової позиції Верховного Суду України висловленій в постановах від 20.06.2011 у справі № 21-60а11, від 02.04.2013 у справі № 21-95а13, від 11.06.2013 у справі №21-63а13, при розгляді даної категорії справ суди повинні брати до уваги чи було повідомлено служби зайнятості про наявність вакансій для працевлаштування інвалідів за формою № 3-ПН.

Проте, як встановлено судом, протягом 2016 року від відповідача до Черкаського міського центру зайнятості інформація про наявність вакансій для працевлаштування інвалідів не надходила.

Так, згідно з листом Монастирищенського районного центру зайнятості від 23.03.2017 №01-20/297 (а. с. 11) вбачається, що відповідач звіти форми 3-ПН про наявність вакансій для працевлаштування інвалідів до Черкаського міського центру зайнятості протягом 2016 року жодного разу не подавав.

Таким чином, відповідачем не було виконано обов'язок по інформуванню щодо утворення (пристосування) робочих місць та наявності вакансій для працевлаштування інвалідів. Тобто, відповідач не вжив необхідних заходів, передбачених законодавством, чинним на момент виникнення спірних відносин, щодо недопущення правопорушення у сфері господарювання, оскільки у роботодавця існує обов'язок щодо вжиття всіх необхідних та достатніх заходів щодо виконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів. Ці заходи повинні носити активний характер, зокрема звернення до відповідних центрів зайнятості зі щомісячними формами звітності № 3-ПН Інформація про попит на робочу силу (вакансії) , звернення із відповідними оголошеннями до засобів масової інформації тощо.

Аналогічна правова позиція щодо застосування зазначених норм матеріального права вже була висловлена колегією суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у постанові від 19.11.2013 року у справі №21-397а13.

Абзацом 2 частини 1 статті 244-2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.

Крім того, згідно з даними Черкаського міського центру зайнятості, викладеними у листі від 23.03.2017 №01-20/297, протягом 2016 року на обліку у центрі зайнятості перебувало 107 осіб з інвалідністю, які не досягли пенсійного віку та звернулись за сприянням у працевлаштуванні до служби зайнятості.

Неповідомлення про наявність вакансій уповноважених органів, установ, організацій (у тому числі місцевого центру зайнятості, спілки організацій інвалідів, тощо), відсутність розміщення таких повідомлень в засобах масової інформації (у тому числі друкованих) підтверджують порушення вимог Стандартних правил забезпечення рівних можливостей для інвалідів , прийнятих Генеральною Асамблеєю ООН 20 грудня 1993 року, а також Державної типової програми реабілітації інвалідів, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 8 грудня 2006 року №1686.

Як вбачається зі звіту форми №10-ПІ, наданого відповідачем до Черкаського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів, середньорічна заробітна плата штатного працівника за 2016 рік становила 20481,66 грн. Останнім днем сплати адміністративно-господарських санкцій є 15 квітня 2017 року, у зв'язку з чим відповідачу нарахована пеня за прострочення термінів сплати у розмірі 917,28 грн.

Відповідно до ч.1 ст.238 Господарського кодексу України адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб'єкта господарювання та ліквідацію його наслідків, можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб'єктів господарювання.

Ч.ч.1-2 ст.218 Господарського кодексу України передбачають, що підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Доказів наявності таких обставин відповідач не надав.

Ст. 20 Закону №875-ХІІ передбачено, що підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, на яких працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, у фізичної особи, яка використовує найману працю. Порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.

Адміністративно-господарські санкції згідно з ч.3 ст.20 Закону №875-ХІІ розраховуються та сплачуються підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських організацій інвалідів, фізичними особами, зазначеними в частині першій цієї статті, самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, встановленого частиною першою статті 19 цього Закону.

Враховуючи викладене, суд дійшов до висновку, що у зв'язку з невиконанням відповідачем нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів у 2016 році, вимоги позивача щодо стягнення адміністративно-господарських санкцій, передбачених ст. 20 Закону України Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні , та пені за порушення терміну сплати адміністративно-господарських санкцій, є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню повністю.

Стосовно посилання відповідача на те, що підприємство добровільно сплатило 20481,67 грн за незайняті робочі місця інвалідами у 2016 році, суд зазначає, що згідно з поясненнями представника позивача дані кошти сплачені та зараховані за не зайняті робочі місця інвалідами у 2015 році.

Згідно ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

З урахуванням наведеного, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

За приписами ч.4 ст.94 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.

Керуючись статтями 56, 58, 86, 94, 159, 162, 163, 254 ст.94 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Стягнути з приватного підприємства "Бачкуринська сільська комунальна служба" (19153, Черкаська область, Монастирищенський район, с. Бачкурине, вул. Колгоспна,4, ідентифікаційний код 30885677) на користь Черкаського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів (18001, м. Черкаси, вул. Благовісна, 269/105, ідентифікаційний код 21368023) 20481 (двадцять тисяч чотириста вісімдесят одну) грн 67 коп. адміністративно-господарських санкцій за незайняті робочі місця інвалідами у 2016 році та 917 (дев'ятсот сімнадцять) грн 28 коп. пені за несвоєчасну сплату зазначених санкцій.

Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд в порядку, передбаченому ст. ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя В.П. Тимошенко

Повний текст постанови виготовлено 06.09.2017