Постанова

від 07.09.2017 по справі 826/3641/16

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА01051, м.  Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И м. Київ 07 вересня 2017 року                                                    № 826/3641/16 Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Огурцова О.П., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Приватного підприємства "Древній Рим"   доДержавної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про визнання протиправним одностороннє розірвання договору про визнання електронних документів від 04.07.2014 № 040720141, укладеного між ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві та ПП “Древній Рим”, ОБСТАВИНИ СПРАВИ: Приватне підприємство "Древній Рим" звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про визнання протиправним одностороннє розірвання договору про визнання електронних документів від 04.07.2014 №040720141, укладеного між ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві та ПП “Древній Рим”. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач безпідставно розірвав в односторонньому порядку договір про визнання електронних документів від 04.12.2015 №040720141, оскільки жодних змін місцезнаходження позивача з дати укладання вказаного договору не проводилось, що підтверджується даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців, Представник позивача у судовому засіданні підтримав позовні вимоги та просив суд задовольнити позов у повному обсязі. Відповідач заперечив проти позовних вимог, через канцелярію суду подав письмові заперечення, в яких просив відмовити у задоволенні адміністративного позову повністю. Свої заперечення відповідач обґрунтовує тим, що оскільки оперативним управлінням не було встановлено місцезнаходження позивача, що підтверджується довідкою про встановлення місцезнаходження платника податків від 19.11.2015 № 6259/01/26-55-07-03 до ЄДР було направлено повідомлення про відсутність юридичної особи за місцезнаходженням ф. 18-ОПП від 23.11.2015 № 2527/26-55-11-01-14 та розірвано в односторонньому порядку договір  від 04.12.2015 №040720141 про що позивача повідомлено листом від 24.12.2015 № 33958/10/26-55-10. Представник відповідача у судовому засіданні заперечив проти позовних вимог. Відповідно до частини четвертої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України суд ухвалив продовжити розгляд справи у письмовому провадженні. Під час судового розгляду справи, суд,- В С Т А Н О В И В: 04.07.2014 між Приватним підприємством "Древній Рим" та ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві було укладено договір № 040720141 про визнання електронних документів №040720141, предметом якого є визнання податкових документів, поданих платником податків в електронному вигляді із застосуванням електронного цифрового підпису до органів ДФС засобами телекомунікаційного зв'язку або на електронних носіях, як оригіналу. Відповідно до пункту 4 розділу 6 вказаного договору зазначено, що орган ДПС має право розірвати договір в односторонньому порядку у випадку не надання платником податків нового посиленого сертифіката (сертифікатів) відкритого ключа замість скасованих або в разі зміни платником місця реєстрації. Листом від 24.12.2015 № 33958/10/26-55-10-02 Державна податкова інспекція у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві повідомила  Приватному підприємству "Древній Рим" про розірвання договору про визнання електронних документів від 04.12.2014 № 040720141 у зв'язку з відсутністю товариства за місцезнаходженням. Приватне підприємство "Древній Рим" вважаючи протиправним одностороннє розірвання  Державною податковою інспекцією у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві договору про визнання електронних документів звернулось з відповідним позовом до суду. Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд вважає позов таким, що підлягає  задоволенню з наступних підстав. Відповідно до підпункту 16.1.3 пункту 16.1 статті Податкового кодексу України, платник податків зобов'язаний подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів. Згідно з підпунктом 191.1.44 пункту 191.1 статті 191 Податкового кодексу України контролюючі органи виконують такі функції, зокрема, надають послуги електронного цифрового підпису. Підпунктом 20.1.7 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України встановлено, що контролюючі органи мають право отримувати від платників податків, платників єдиного внеску та надавати у межах, передбачених законом, документи в електронному вигляді. Відповідно до частини першої статті 14 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг", електронний документообіг здійснюється відповідно до законодавства України або на підставі договорів, що визначають взаємовідносини суб'єктів електронного документообігу. Принципи організації інформаційного обміну під час подання платниками податків податкової звітності до органів державної податкової служби України в електронній формі із використанням електронного цифрового підпису, визначені в Інструкції з підготовки і подання податкових документів в електронному вигляді засобами телекомунікаційного зв'язку, яка затверджена наказом Державної податкової адміністрації України від 10.04.2008 №233, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 16.04.2008 за №320/15011. Пунктом 1 розділу 2 названої Інструкції закріплено, що платник податків здійснює формування та подання податкових документів в електронному вигляді відповідно до законодавства із застосуванням спеціалізованого програмного забезпечення формування податкових документів, засобу КЗІ, керуючись цією Інструкцією та договором. Відповідно до статті 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим. Таким чином, договір може бути розірвано або за згодою сторін, або за рішенням суду, або у випадках, встановлених у самому договорі. Відповідно до пункту 4 розділу 6 договору про визнання електронних документів від 04.07.2014 № 040720141 орган ДФС має право розірвати договір в односторонньому порядку у випадку не надання платником податків нового посиленого сертифіката (сертифікатів) відкритого ключа замість скасованих або в разі зміни платником місця реєстрації. Отже, виходячи з умов договору про визнання електронних документів, відповідач має право розірвати договір в односторонньому порядку виключно у двох випадках: 1) не надання позивачем нового посиленого сертифіката (сертифікатів) відкритого ключа замість скасованих; 2) зміна позивачем місця реєстрації. Позиція відповідача ґрунтується виключно на довідці про встановлення місцезнаходження (місця проживання) платника податків від 19.11.2015 № 6259/01/26-55-07-03, відповідно до якої місцезнаходження позивача не встановлено та/або встановлено, що суб'єкт господарювання зареєстрований на осіб, які до діяльності юридичної особи або фізичної особи - підприємця жодного відношення не мають та повідомленні про відсутність юридичної особи за місцезнаходженням за формою № 18-ОПП від 23.11.2015 № 2527/26-55-11-01-14. У договорі № 040720141 від 04.07.2016 про визнання електронних документів місцезнаходження позивача зазначено 01103, м. Київ, вулю Професора Підвисоцького, буд. 10/10, оф. 61. Відповідно до Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань станом на 24.12.2015 на Приватне підприємство "Древній Рим" місцезнаходженням юридичної особи визначено: 01103, м. Київ, Печерський район, вулиця Професора Підвисоцького, будинок 10/10, офіс 61. Згідно з частиною другою статті 9 Закону України  "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" в Єдиному державному реєстрі містяться такі відомості про юридичну особу, крім державних органів і органів місцевого самоврядування як юридичних осіб: 10) місцезнаходження юридичної особи. Відповідно до частини першої статті 10 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою. Відповідачем не надано суду доказів внесення державним реєстратором до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців відповідного запису щодо відсутності позивача за юридичною адресою або про відсутність товариства за місцезнаходженням. Таким чином, у суду відсутні підстав для висновку про те, що станом на 24.12.2015 місцезнаходження позивача була інша адреса, ніж  01103, м. Київ, вулю Професора Підвисоцького, буд. 10/10, оф. 61, яка визначена місцезнаходження позивача в договорі № 040720141 від 04.07.2016 про визнання електронних документів. Як вбачається з матеріалів справи, у податкового органу не має рішення суду про зміну або розірвання договору через істотні порушення позивачем умов договору, місце реєстрації позивача не змінювалося, а доказів того, що позивач мав подавати новий посилений сертифікат відповідач не надав. Відтак, у відповідача були відсутні будь-які підстави для розірвання договору в односторонньому порядку, які передбачені договором чи Цивільним кодексом України. З огляду на зазначене суд дійшов висновку про наявність підстав для визнання протиправними дій відповідача щодо одностороннього розірвання договору № 040720141 від 04.07.2016 про визнання електронних документів. Частиною другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Частиною першою та пунктом 3 частини третьої статті 87 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на правову допомогу. Згідно з частинами першою та третьою статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України витрати, пов'язані з оплатою допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, які надають правову допомогу за договором, несуть сторони, крім випадків надання безоплатної правової допомоги, передбачених законом. Граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу встановлюється законом. Відповідно до статті 1 Закону України "Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах" розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних справах, в яких така компенсація виплачується стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, іншою стороною, а в адміністративних справах - суб'єктом владних повноважень, не може перевищувати 40 відсотків прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року за годину участі особи, яка надавала правову допомогу, у судовому засіданні, під час вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням та під час ознайомлення з матеріалами справи в суді, що визначається у відповідному судовому рішенні. Відповідно до статті 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2016 рік" прожитковий мінімум для працездатних осіб станом на 01.01.2016 становить 1378,00 грн. Правова допомога позивачу була надана відповідно до договору про надання юридичних послуг від 11.01.2016 № 83.  Згідно акту надання послуг від 24.05.2016 № 28 до зазначеного договору позивачу було надано юридичні послуги на загальну суму 5 000, 00 грн. Таким чином розмір витрат на правову допомогу з урахуванням положень Закону України "Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах" має складати 8, 334 год. х (1378*0,4) = 4593,70 грн. Керуючись вимогами статей 69-71, 94, 160-165, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,- ПОСТАНОВИВ: 1. Адміністративний позов  - задовольнити повністю. 2. Визнати протиправним одностороннє розірвання Державною податковою інспекцією у Печерському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві договору про визнання електронних документів від 04.07.2014 №040720141 укладеного між Приватним підприємством "Древній Рим" та Державною податковою інспекцією у Печерському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві. 3. Стягнути з Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві (01011, м. Київ, вул. Лєскова, 2, код ЄДРПОУ 39669867) на користь Приватного підприємства "Древній Рим" (01103, м. Київ, вул. Професора Підвисоцького, 10/10, оф. 61, код ЄДРПОУ 39177596) витрати на правову допомогу у розмірі - 4593,70 грн. (чотири тисячі п'ятсот дев'яносто три грн. 70 коп.). 4. Присудити за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві (01011, м. Київ, вул. Лєскова, 2, код ЄДРПОУ 39669867) на користь Приватного підприємства "Древній Рим" (01103, м. Київ, вул. Професора Підвисоцького, 10/10, оф. 61, код ЄДРПОУ 39177596)  понесені ним витрати по сплаті судового збору у розмірі  1378,00 грн. (тисяча чотириста сімдесят вісім грн. 00 коп.). Відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України постанова суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку для її апеляційного оскарження. У разі апеляційного оскарження постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Суддя                                                                                                    О.П. Огурцов