Рішення

від 05.09.2017 по справі 917/1340/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м.Полтава, вул.Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.09.2017 р. Справа № 917/1340/17

за позовом Публічного акціонерного товариства "Полтаваобленерго" (36022, м. Полтава, вул. Старий Поділ, 5; адреса для листування: 39601, м. Кременчук, проспект Свободи, 8; код ЄДРПОУ 00131819)

до Кременчуцького міського центру позашкільної освіти Кременчуцької міської ради Полтавської області (39600, м. Кременчук, вул. Софіївська, буд. 69-А, код ЄДРПОУ 23553888)

про стягнення 59 052 грн. 29 коп.

Суддя Ореховська О.О.

За участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1, довіреність від 15.02.2017р. № 10-74/1942

від відповідача: не з"явився

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення згідно ст. 85 Господарського процесуального кодексу України. Судом повідомлено, що повне рішення буде складено у строк не більше п'яти днів з дня проголошення вступної і резолютивної частини рішення.

Обставини справи: розглядається позовна заява Публічного акціонерного товариства "Полтаваобленерго" про стягнення з Кременчуцького міського центру позашкільної освіти Кременчуцької міської ради Полтавської області 50 052,29грн., з яких 1 709,71 грн. пені, 54 927,34грн. інфляційних нарахувань, 2 415,24 грн. 3% річних згідно договору про постачання теплової енергії в гарячій воді № 915 від 01.06.2009р..

Ухвалою господарського суду Полтавської області від 14.08.2017р. зазначену позовну заяву прийнято до розгляду і порушено провадження у справі № 917/1340/17.Справу призначено до розгляду в судовому засіданні на 05.09.2017р.

29.08.2017р. позивач через канцелярію суду надав додаткові докази в обґрунтування позовних вимог ( вх. № 10636 ).

Також через канцелярію суду від позивача надійшло клопотання (вх. № 10635 від 29.08.2017р.) про відкладення розгляду справи у зв"язку неможливістю забезпечення явки представника позивача в дане судове засідання. З огляду на прибуття уповноваженого представника позивача в судове засідання 05.09.2017р., зазначене клопотання судом відхиляється.

Відповідач направив до суду відзив на позовну заяву (вх. № 10556 від 28.08.2017р. ), в якому проти позову заперечує з підстав, викладених у відзиві. Зокрема, у поданому відзиві відповідач зазначає, що договором про постачання теплової енергії в гарячій воді № 915 від 01.06.2009р. не врегульовані зобов'язання фінансового характеру (відсутня сума договору), тому щорічно між позивачем та відповідачем укладається договір про закупівлю теплової енергії в гарячій воді, який передбачає суму договору на рік для проведення розрахунків, за яким і проводяться розрахунки за спожиту теплову енергію. Вказує, що оплата за спожиту теплову енергію за 2014, 2015, 2016 та 2017 роки ним проведена в повному обсязі згідно договорів про закупівлю теплової енергії № 915/4 від 16.01.2014р., № 915/5 від 15.01.2015р., № 915/6 від 18.02.2016р., № 915/7 від 14.02.2017р. Відповідач зазначає, що він є неприбутковою, бюджетною установою, джерелами фінансування якої є кошти міського бюджету у розмірі, передбаченому нормативами фінансування. Заборгованість по договору, як вказує відповідач, виникла з незалежних від відповідача, об'єктивних причин та за відсутності вини останнього, а тому просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог. Також відповідач у відзиві на позов просить суд зменшити розмір пені на 95%, у разі якщо позовні вимоги будуть задоволені судом. До відзиву відповідач додав копії кошторисів, копії платіжних доручень, копії договорів про закупівлю теплової енергії, копію Статуту (а.с. 110-174).

Відповідач явку свого уповноваженого представника в судове засідання не забезпечив, хоча і був належним чином повідомлений про час та місце проведення судового засідання (повідомлення про вручення поштового відправлення наявне в матеріалах справи - а.с. 108).

Відповідно до ст. 22 Господарського процесуального кодексу України сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

В пп. 3.9.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" роз'яснено, що у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

В зв'язку з тим, що необхідних для вирішення спору доказів, наявних в матеріалах справи, достатньо, а неявка відповідача, повідомленого належним чином про дату, час і місце проведення судового розгляду, не перешкоджає розгляду справи, справа розглядається за наявними в ній матеріалами, на підставі ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

Представник позивача в судовому засіданні 05.09.2017 р. позовні вимоги підтримує, на їх задоволенні наполягає.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши в судовому засіданні уповноваженого представника позивача, суд, встановив:

01.06.2009р. між Відкритим акціонерним товариством "Полтаваобленерго" в особі Кременчуцької філії Відкритого акціонерного товариства "Полтаваобленерго" (яке в подальшому змінило свою організаційно-правову форму на Публічне акціонерне товариство) (теплопостачальна організація, позивач) та Кременчуцькою станцією юних техніків Кременчуцької міської ради Полтавської області (правонаступником якої став Кременчуцький міський центр позашкільної освіти Кременчуцької міської ради Полтавської області) (споживач, відповідач) укладено договір про постачання теплової енергії в гарячій воді № 915 (а.с. 93-94).

В зазначеному Договорі сторони узгодили, зокрема, наступне:

- теплопостачальна організація зобов'язується надавати споживачеві вчасно та відповідної якості послуги з постачання теплової енергії у вигляді гарячої води, а споживач зобов'язується своєчасно оплачувати надані послуги за встановленими тарифами та здійснювати інші платежі у строки і на умовах, визначених цим договором та додатками до нього. Тарифи на послуги за теплопостачання затверджуються в установленому порядку відповідно до ЗУ "Про теплопостачання" № 2633-ІV від 02.06.2005 р. та діючого законодавства України (п. 1.1 та п. 1.2 договору);

- теплопостачальна організація зобов'язується надавати споживачеві вчасно та відповідної якості послуги з постачання теплової енергії в гарячій воді на потреби згідно з Додатком № 1 "Перелік об'єктів споживача та характеристика об'єкта надання послуг з теплопостачання" та в обсягах згідно з Додатком № 2 "Обсяги теплового навантаження теплоспоживання" (п. 2.1.2 договору);

- споживач зобов'язується оплачувати теплопостачальній організації вартість спожитої теплової енергії та додаткові рахунки, виписані на підставі даного договору, згідно з умовами цього Договору та додатку до нього №4 "Порядок розрахунків за спожиту теплову енергію" (п. 2.2.2 договору);

- порядок розрахунків зі споживачами теплової енергії викладено у Додатку № 4 "Порядок розрахунків за спожиту теплову енергію" до діючого Договору (п. 6.6 договору).

До договору сторонами було складено та підписано наступні додатки до договору :

- Додаток № 1 "Перелік об'єктів" (а.с. 95);

- Додаток № 2 "Обсяги теплового навантаження та теплоспоживання" (а.с. 96);

- Додаток № 3 "Тарифи на теплову енергію" (а.с. 97);

- Додаток № 4 "Порядок розрахунків за спожиту теплову енергію" (а. с. 98).

У додатку № 4 "Порядок розрахунків за спожиту теплову енергію" сторони узгодили, зокрема, наступне:

- розрахунковим періодом є календарний місяць. Поняття розрахунковий період та календарний місяць при розрахунках за спожиту теплову енергію вважаються прирівняними. Споживач за 3 дні до початку розрахункового періоду сплачує теплопостачальній організації прогнозовану вартість теплової енергії вказаними у Додатку № 2 Гкал, передбаченої на розрахунковий період, з урахуванням залишкової суми "заборгованості" на початок місяця. Розрахунки за використану теплову енергію здійснюються за тарифом, затвердженим в установленому законом порядку. Сплату рахунків теплопостачальної організації, виписаних на виконання даного Договору, споживач зобов'язаний проводити не пізніше 7-ми календарних днів з моменту їх надсилання (надання) (п. 1 Додатку);

- обсяг фактично спожитої за розрахунковий період теплової енергії, з урахуванням розрахункової величини втрат у відрізку мережі від місця встановлення засобів обліку до межі балансової належності тепломереж, підтверджується "Актом про обсяги спожитої (переданої) споживачем (субспоживачем) теплової енергії" (додаток № 4-2 до Договору), який оформлюється теплопостачальною організацією на підставі "Відомості про фактичні покази розрахункових приладів обліку" (додаток №4-1) та підтверджується споживачем у десятиденний термін. У разі неповернення споживачем належно підтвердженого "Акта про обсяги спожитої споживачем теплоенергії" або відмови від його підпису, останній вважається дійсним з дати його виписки за умови його підписання трьома представниками теплопостачальної організації (п. 5 Додатку);

- за несвоєчасне внесення плати за спожиту теплову енергію споживач сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставник НБУ, що діяла у період, за який нараховується. На суму боргу здійснюються додаткові нарахування із встановленням індексу інфляції та три відсотки річних за весь час прострочення (п. 6 Додатку).

До договору про постачання теплової енергії в гарячій воді № 915 від 01.06.2009р. між сторонами було укладено Угоду № 1 від 01.12.2009р. (а.с. 10).

Крім того, як свідчать матеріали справи, разом з договором про постачання теплової енергії в гарячій воді №1750, на виконання вимог Закону України "Про здійснення державних закупівель", між сторонами щорічно укладався договір про закупівлю теплової енергії в гарячій воді. Зазначені договори про здійснення закупівель за державні кошти, як вказує позивач, містять орієнтовні величини обсягів закупівлі теплової енергії на рік та її вартість, а конкретні умови постачання теплової енергії, її облік, розрахунковий період, порядок оплати та конкретна відповідальність сторін унормовані договором про постачання теплової енергії в гарячій воді № 915.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач вказує, що відповідач систематично порушував договірні зобов'язання перед ним в частині своєчасної оплати за спожиту теплову енергію у строки, визначені договором про постачання теплової енергії в гарячій воді № 915.

Викладене позивач підтверджує виставленими відповідачу рахунками на оплату отриманих послуг (а.с. 18-38), реєстрами отримання рахунків (а.с. 39-58), платіжними дорученнями про сплату відповідачем вартості спожитої теплової енергії (а.с. 59-67, 80-81) та виписками по рахунку (а.с. 68-79, 82-90).

Вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача за прострочення виконання зобов'язань за договором:

- 1 709,71 грн. пені за січень 2017р. та квітень 2017р. ;

- 54 927,34грн. інфляційних нарахувань за листопад 2014р., грудень 2014р., лютий 2015р. - квітень 2015р., січень 2016р., квітень 2016р. та січень 2017р.;

- 2 415,24 грн. 3% річних за листопад 2014р., грудень 2014р., січень 2015р. - квітень 2015р., жовтень 2015р., січень 2016р., лютий 2016р., березень 2016р., квітень 2016 р., січень 2017р. та квітень 2017р. (розрахунки - а.с. 9, 99-103).

При прийнятті рішення суд виходив з наступного.

Згідно із ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини. Положеннями статей 627, 628 Цивільного кодексу України визначено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 629 Цивільного кодексу України, встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Наданими до справи доказами підтверджуються факт існування між сторонами заснованих на договорі постачання електричної енергії правовідносин з приводу постачання теплової енергії в гарячій воді.

Статтею 275 Господарського кодексу України визначено, що за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Згідно статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинно виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог , що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно повинно бути виконане у встановлений строк (термін).

З огляду на визначений сторонами в договорі порядок розрахунків за спожиту теплову енергію, дати здійснених відповідачем проплат рахунків, матеріалами справи підтверджено порушення відповідачем договірних зобов'язань щодо здійснення вчасних розрахунків за спожиту теплову енергію.

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язань настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

У відповідності до ст.ст. 547-548 Цивільного кодексу України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі. Виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст.549 ЦК).

В п. 6 Додатку №4 до договору про постачання теплової енергії в гарячій воді сторони погодили, що за несвоєчасне внесення плати за спожиту теплову енергію споживач сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який нараховується. На суму боргу здійснюються додаткові нарахування із застосуванням індексу інфляції та три відсотки річних за весь час прострочення.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір не встановлений договором або законом.

За прострочення виконання грошового зобов'язання позивачем заявлено до стягнення з відповідача 1 709,71 грн. пені, 54 927,34грн. інфляційних нарахувань та 2 415,24 грн. 3% річних (розрахунки - а.с. 9, 99-103).

Здійснивши перевірку наданих позивачем розрахунків щодо стягнення з відповідача пені, 3% річних та інфляційних ( з урахуванням моменту виникнення зобов'язань щодо оплати за кожний окремий місяць та здійснених відповідачем проплат), суд прийшов до висновку, що заявлений розмір пені, 3% річних та інфляційних нарахувань є правомірним (розрахунок здійснено за допомогою калькулятору підрахунку заборгованості штрафних санкцій "Ліга. Закон").

Відповідач у відзиві на позовну заяву просить суд зменшити розмір пені на 95%. В обґрунтування вказаного відповідач у відзиві посилається на те, що Кременчуцький міський центр позашкільної освіти Кременчуцької міської ради Полтавської області є комунальним позашкільним навчальним закладом, який займається вихованням дітей, є бюджетною установою та, у відповідності до ст. 1 Бюджетного кодексу, утримується за рахунок місцевого бюджету і здійснює свою фінансово-господарську діяльність на основі кошторису. Також відповідач вказує на те, що заборгованість виникала не з його вини, а внаслідок неузгодженості в сфері виділення бюджетних коштів; заборгованість за спожите тепло відповідачем погашена в повному обсязі.

Представник позивача в судовому засіданні заперечує проти зменшення розміру пені.

Розглянувши заявлене відповідачем клопотання про зменшення розміру пені, суд дійшов висновку, що останнє є обґрунтованим та підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки (до якої віднесено штраф і пеню) встановлюється договором або актом цивільного законодавства і може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Стаття 233 Господарського кодексу України також встановлює, що у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому, повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Пунктом 3 ч. 1 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

В п.п. 3.17.4. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" роз'яснено, що за змістом п.3 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання зобов'язання або його невиконання, незначності прострочення виконання зобов'язання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Висновок суду щодо необхідності зменшення розміру штрафних санкцій, які підлягають стягненню з відповідача, повинен ґрунтуватися, крім викладеного, на загальних засадах цивільного законодавства, якими є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність (п.6 ст.3 ЦК України).

Враховуючи відсутність у відповідача основного боргу за договором (акт звірки взаємних розрахунків станом на 18.08.2017р. - а.с. 176), той факт, що відповідач є позашкільним навчальним закладом, бюджетною установою, джерелами фінансування якої є кошти місцевого бюджету, а також те, що дії відповідача щодо несвоєчасного виконання взятих на себе зобов"язань за договором не мали негативних наслідків для позивача у вигляді збитків, виходячи із загальних засад, встановлених у ст. 3 Цивільного кодексу України, а саме: справедливості, добросовісності та розумності, суд зменшує розмір пені на 95%, а тому позовні вимоги в частині стягнення з відповідача пені підлягають задоволенню частково у розмірі 85,49грн.

При цьому, судом враховано правову позицію Конституційного суду України, зазначену у рішенні від 11.07.2013 № 7-рп/2013, про те, що наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов'язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для споживача та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.

Відповідно до ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно зі ст.33 цього ж Кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. В силу вказаної норми предметом доказування є обставини, які свідчать про дійсні права та обов'язки сторін у справі та складаються з фактів, якими позивач обґрунтовує підстави позову, та фактів, якими відповідач обґрунтовує заперечення проти позову.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ст.34 Господарського процесуального кодексу України).

Частиною 1 ст.43 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, а згідно ч. 2 цієї ж статті ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Згідно положень ст. 4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Заперечення відповідача стосовно того , що договором про постачання теплової енергії в гарячій воді № 915 від 01.06.2009р. не врегульовані зобов'язання фінансового характеру (відсутня сума договору) та посилання на те, що вони врегульовані щорічно укладеними між сторонами договорами про закупівлю теплової енергії в гарячій воді, судом відхиляються виходячи з наступного.

Як вбачається зі змісту наданих відповідачем договорів про закупівлю теплової енергії в гарячій воді, укладених між сторонами , їх умови визначають загальні положення поставки теплової енергії, обсяги постачання теплової енергії на період їх дії, ціну договору, строк поставки, загальні умови оплати та відповідальності, загальний перелік прав та обов'язків. При цьому, у розділі ХІ "Інші умови" (п.11.2) сторони чітко узгодили, що умови постачання теплової енергії, не передбачені цими договорами, регулюються між сторонами чинним законодавством, Правилами користування тепловою енергією та договором на постачання теплової енергії в гарячій воді № 915 від 01.06.2009р. з усіма додатками.

Отже, саме умови договору про постачання теплової енергії в гарячій воді № 915 від 01.06.2009р. визначають порядок розрахунків за спожиту теплову енергію (Додаток № 4 до договору), визначають розмір відповідальності сторін (розділ 4 договору про постачання теплової енергії в гарячій воді, п. 6 Додатку № 4 до нього), а не договори про закупівлю теплової енергії в гарячій воді, як вказує відповідач.

Також щодо заперечень відповідача суд зазначає, що відсутність бюджетного фінансування не є підставою для звільнення від виконання зобов'язань, оскільки відповідно до приписів ст. 617 Цивільного кодексу України та ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, відсутність у боржника необхідних коштів. Невиконання чи неналежне виконання грошового зобов'язання у врегульованих законом відносинах тягне за собою наслідки у вигляді застосування на загальних підставах заходів відповідальності, передбачених цивільним кодексу України.

На підставі викладеного суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 85,49грн. пені, 2 415,24грн. 3 % річних та 54 927,34 грн. інфляційних нарахувань обґрунтовані, підтверджені документально та нормами матеріального права, відповідачем не спростовані, а тому підлягають задоволенню, в іншій частині - позов задоволенню не підлягає.

Судові витрати покладаються на відповідача відповідно до приписів ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

При цьому, судом враховано приписи п. 2.8 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України", який визначає, що у разі зменшення розміру позовних вимог зайво сплачена сума судового збору підлягає поверненню. У разі коли господарський суд на підставі пункту 3 статті 83 ГПК України зменшує розмір неустойки (штрафу, пені), витрати позивача, пов'язані зі сплатою судового збору, відшкодовуються за рахунок відповідача у сумі, сплаченій позивачем за позовною вимогою, яка підлягала б задоволенню, якби зазначений розмір судом не було зменшено (п. 4.3. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України").

На підставі матеріалів справи та керуючись ст. ст. 33, 43, 49, п. 3 ст. 83, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ :

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Кременчуцького міського центру позашкільної освіти Кременчуцької міської ради Полтавської області (39600, м. Кременчук, вул. Софіївська, буд. 69-А, код ЄДРПОУ 23553888) на користь Публічного акціонерного товариства "Полтаваобленерго" (36022, м. Полтава, вул. Старий Поділ, 5; адреса для листування: 39601, м. Кременчук, проспект Свободи, 8, код ЄДРПОУ 00131819; р/р № 26003572077001, АТ "ТАСКОМБАНК", МФО 339500, ЄДРПОУ 25717118) 85,49грн. пені, 2 415,24грн. 3 % річних та 54 927,34 грн. інфляційних нарахувань та 1 600,00грн. витрат по сплаті судового збору.

Видати наказ з набранням рішенням законної сили.

3. В іншій частині - у позові відмовити.

Повне рішення складено 07.09.2017 р.

Примітка: Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, а у разі, якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення, воно набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до ст. 84 Господарського процесуального кодексу України. Рішення може бути оскаржено протягом десяти днів з дня прийняття рішення, а у разі якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення - з дня підписання рішення, оформленого відповідно до ст. 84 цього Кодексу. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційною інстанцією.

Суддя О.О. Ореховська