Рішення

від 28.08.2017 по справі 916/1564/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" серпня 2017 р.Справа № 916/1564/17

Господарський суд Одеської області у складі:

судді В.С. Петрова

при секретарі Г.С. Граматик

за участю представників:

від позивача - не з'явився,

від відповідача - не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Стрім ОСОБА_1» до Товариства з обмеженою відповідальністю „Агро-Дар» про стягнення заборгованості в сумі 18997,00 грн., -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю „Стрім ОСОБА_1» звернулось до господарського суду Одеської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю „Агро-Дар» про стягнення заборгованості за виконання робіт з ремонту транспортного засобу в сумі 18997,00 грн., посилаючись на наступне.

Між ТОВ „Стрім ОСОБА_1» та ТОВ „Агро-Дар» було укладено усний договір про виконання робіт з ремонту транспортного засобу, а саме автомобіля VW Passat, 2008 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1, який належить відповідачу.

Як вказує позивач, відповідно до акту виконаних робіт від 30.01.2015 року № 00000000000000031 ТОВ „Стрім ОСОБА_1» роботи були виконані належним чином та у строк. Згідно вищевказаного акту виконаних робіт претензій з об'єму, якості та строкам виконання з боку відповідача не має.

Як зазначає позивач, згідно акту звіряння взаємних розрахунків та акту виконаних робіт, сума, що підлягає сплаті, становить 18997,00 грн.

Наразі позивач посилається на ч. 1 ст. 206 Цивільного кодексу України, згідно якої усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність. Згідно ч. 2 цієї статті юридичній особі, яка сплатила за товари та послуги на підставі усного правочину з другою стороною, видається документ, що підтверджує підставу сплати та суму одержаних грошових коштів.

Як зазначає позивач, у даному випадку ТОВ „Стрім ОСОБА_1» такий документ не надавався відповідачу, оскільки ним не сплачено заборгованість за виконані роботи.

Так, позивач вказує, що у 2016 році на адресу відповідача було надіслано претензію з вимогою сплатити заборгованість за виконані роботи у розмірі 18997,00 грн. Проте намагання врегулювати питання з відповідачем щодо погашення заборгованості за виконані роботи у добровільному порядку не призвело до позитивного результату. У зв'язку з цим станом на 19.06.2017 року вищевказана заборгованість відповідачем не сплачена, що стало підставою для звернення позивача до суду із заявленим позовом.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 07.07.2017 р. позовну заяву ТОВ „Стрім ОСОБА_1» прийнято до розгляду та порушено провадження у справі № 916/1564/17, при цьому справу призначено до розгляду в засіданні суду.

19.07.2017 р. представником відповідача було подано до суду клопотання про відкладення розгляду справи (а.с. 26), в якому зазначено, що відповідач повністю не визнає позов. Вказане клопотання судом було задоволено, однак відзиву на позов відповідач не надав. Також представник відповідача у судове засідання не з'явився, хоча відповідач про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений судом належним чином за адресою, що значиться в ЄДР юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, про що свідчить наявне в матеріалах справи поштове повідомлення про вручення ухвали суду.

У зв'язку з вказаним справу розглянуто за наявними в ній матеріалами відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши та дослідивши всі письмові докази, які містяться в матеріалах справи, господарський суд дійшов до наступних висновків.

Як з'ясовано судом та не спростовано відповідачем, між ТОВ „Стрім ОСОБА_1» та ТОВ „Агро-Дар» було досягнуто домовленість про виконання робіт з ремонту транспортного засобу, а саме автомобіля VW Passat, 2008 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1, який належить відповідачу.

Так, з наданого позивачем акту виконаних робіт від 30.01.2015 року № 00000000000000031 (а.с. 12-13) вбачається, що ТОВ „Стрім ОСОБА_1» були виконані відповідні ремонті роботи вказаного автомобіля на загальну суму 18997,00 грн. При цьому згідно акту виконаних робіт претензій по об'єму, якості та строкам виконання робіт з боку відповідача як замовника відсутні.

Частина 1 статті 202 ЦК України визначає, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до частини першої статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Згідно з частинами 1 та 2 ст. 206 ЦК України, на яку посилається позивач, усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність; юридичній особі, що сплатила за товари та послуги на підставі усного правочину з другою стороною, видається документ, що підтверджує підставу сплати та суму одержаних грошових коштів.

Згідно ч. 1, 2 ст. 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Форма договору підряду може бути як усною так і письмовою, і визначається відповідно до положень ст.ст. 205, 207 - 209 ЦК України. Зокрема, договір побутового підряду може бути укладений також і шляхом видачі квитанції або іншого документу первинного обліку. Між тим положення ст. 206 ЦК України стосовно можливості вчинення в усній формі договору, який повністю виконується в момент його укладення, до договору підряду застосувати неможливо. Це обумовлено характером підрядних робіт, де об'єктивно між виникненням правовідносин і виконанням зобов'язань підрядником проходить певний час.

Так, як вбачаться за акту виконаних робіт, автомобіль VW Passat, 2008 року випуску було прийнято в ремонт 24.09.2015 р., тоді як завершення виконання ремонтних робіт відбулось 30.11.2015 р.

За приписами ч. 1 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.

Наразі стаття 208 ЦК України передбачено, що у письмовій формі належить вчиняти, зокрема, правочини між юридичними особами.

Відповідно до частини першої статті 181 ГК України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

При цьому відповідно до ч. 1, 2 ст. 218 ЦК України недодержання сторонами письмової форми правочину, яка встановлена законом, не має наслідком його недійсність, крім випадків, встановлених законом. Правочин, для якого законом встановлена його недійсність у разі недодержання вимоги щодо письмової форми, укладений усно і одна із сторін вчинила дію, а друга сторона підтвердила її вчинення, зокрема шляхом прийняття виконання, такий правочин у разі спору може бути визнаний судом дійсним.

Так, враховуючи те, сторонами у справі - ТОВ „Стрім ОСОБА_1» (виконавцем) і ТОВ „Агро-Дар» (замовником) вчинені фактичні дії, які свідчать про укладення сторонами договору підряду на ремонт автомобіля, суд доходить до висновку про виникнення між сторонами у справі цивільних прав і обов'язків.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Частиною 1 статті 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

При цьому за правилами статті 14 Цивільного кодексу України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Згідно з частиною 1 статті 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

В силу ч. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Згідно ст. 854 ЦК України якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

В силу статті 538 Цивільного кодексу України виконання свого обов'язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов'язку, є зустрічним виконанням зобов'язання, при якому сторони повинні виконувати свої обов'язки одночасно, якщо інше не встановлено умовами договору, актами цивільного законодавства тощо.

Отже, прийняття відповідачем виконаних позивачем ремонтних робіт є підставою виникнення у відповідача зобов'язання оплатити вказані роботи на підставі оформленого сторонами акту виконаних робіт, як це передбачено приписами чинного законодавства.

Як зазначає позивач, відповідач не здійснив оплати за виконані ремонтні роботи, у зв'язку з чим у відповідача існує заборгованість в сумі 18997,00 грн., яка заявлена до стягнення.

В силу ч. 2 ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Як свідчать матеріали справи, на виконання вимог вказаної статті позивачем направлено відповідачу претензією N 1 від 12.12.2016 р. (а.с. 15), в якій міститься вимога щодо оплати вказаної заборгованості в сумі 18997,00 грн. Вказана претензія отримана відповідачем у березні 2017 року згідно рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с. 16).

Між тим несплатою позивачу вказаної суми заборгованості за виконані роботи відповідач порушив зобов'язання, що є недопустимим згідно ст. 525 Цивільного кодексу України.

За таких обставин, суд вважає обґрунтованими вимоги позивача про стягнення з відповідача вказаної суми заборгованості в розмірі 18997,00 грн., яка підтверджується також підписаним між сторонами актом звірки взаємних розрахунків (а.с. 14).

При цьому слід зазначити, що наявність спірної суми заборгованості відповідач не спростував, докази, які б підтверджували факт сплати відповідачем вартості виконаних робіт або неможливості виконання цього зобов'язання з поважних причин, в матеріалах справи відсутні, хоча відповідач в клопотанні про відкладення розгляду справи зазначав про намір надати заперечення на позов та докази на їх обґрунтування. Так, частиною другою статті 22 ГПК України передбачено, що сторони мають право подавати докази, брати участь у дослідженні доказів, заявляти клопотання тощо; обґрунтовувати свої вимоги і заперечення поданими суду доказами (ч. 2 ст. 43 ГПК України), якими в силу ст. 32 ГПК України є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інших обставин, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

В свою чергу невиконання зобов'язання або виконання зобов'язання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) згідно ст. 610 Цивільного кодексу України є порушенням зобов'язання.

Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Вказані положення ЦК кореспондуються з положеннями ст. 20 ГК України.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно зі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Оцінюючи надані сторонами докази в сукупності, суд вважає, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю „Стрім ОСОБА_1» про стягнення з відповідача суми заборгованості в розмірі 18997,00 грн. цілком обґрунтовані, відповідають фактичним обставинам та вимогам чинного законодавства, у зв'язку з чим підлягають задоволенню.

У зв'язку з тим, що спір виник внаслідок неправомірних дій відповідача, та рішення відбулось на користь позивача, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору, понесені позивачем при подачі позову, покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 32, 33, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України,

суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю „Стрім ОСОБА_1» до Товариства з обмеженою відповідальністю „Агро-Дар» про стягнення заборгованості в сумі 18997,00 грн. задовольнити.

2. СТЯГНУТИ з Товариства з обмеженою відповідальністю „Агро-Дар» (68100, Одеська область, м. Татарбунари, 138 км дороги Одеса-Рені; код ЄДРПОУ 32272111; п/р 26002962502597 в ПАТ ПУМБ, МФО 334851) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Стрім ОСОБА_1» (04073, м. Київ, вул. Сирецька, буд. 27А; код ЄДРПОУ 39528483; п/р 26005054007648 в ПАТ КБ „ПриватБанк» , МФО 335429) заборгованість в розмірі 18997/вісімнадцять тисяч дев'ятсот дев'яносто сім/грн. 00 коп., витрати по сплаті судового збору в сумі 1600/одна тисяча шістсот/грн. 00 коп.

Рішення господарського суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Одеського апеляційного господарського суду, яка подається через місцевий господарський суд протягом 10-денного строку з моменту складення та підписання повного тексту рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо не буде подано апеляційну скаргу. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено та підписано 04 вересня 2017 р.

Суддя В.С. Петров