Рішення

від 05.09.2017 по справі 920/556/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

05.09.2017 Справа № 920/556/17 Господарський суд Сумської області у складі колегії суддів: головуючого судді Заєць С.В., судді Яковенко В.В., судді Левченко П.І., при секретарі судового засідання Малюк Р.Б., розглянувши матеріали справи № 920/556/17:

за позовом: Комунального підприємства Ромникомунтепло Роменської міської ради , м. Ромни, Сумська область,

до відповідачів: Роменської міської громадської організації інвалідів, м. Ромни, Сумська область,

про стягнення 6 328 грн. 83 коп.,

За участю представників сторін:

Від позивача: представник ОСОБА_1 (довіреність від 13.01.2017);

Від відповідача: не прибув;

Ухвалою господарського суду Сумської області від 03.08.2017 розгляд справи № 920/556/17 було призначено колегіально у складі трьох суддів.

Відповідно до протоколу автоматичного визначення складу колегії суддів у справі № 920/556/17 від 04.08.2017 визначено наступний склад суду: головуючий суддя - Заєць С.В., судді - Яковенко В.В., Левченко П.І..

Суть спору: позивач у позовній заяві № 337 від 14.06.2017 просить суд стягнути з відповідача вартість безпідставно набутої теплової енергії в сумі 6 328 грн. 83 коп.

20 липня 2017 року позивач надав додаткові пояснення № 435 від 19.07.2017 в яких просить суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі

5 вересня 2017 року позивач надав клопотання № 502 від 05.09.2017, в якому просить суд долучити до матеріалів справи копія договору оренди, на підставі якого відповідач займав приміщення за адресою: м. Ромни, вул. Луценка ( Аптекарська), 19, в т.ч. додаткові угоди, та акт приймання - передачі зазначеного приміщення, витяг з ЄДРПОУ стосовно відповідача та рішення РМР Сумської області від 27.02.13 Про оренду нерухомого майна, що перебуває у комунальній власності.

Подані документи прийняті судом та долучені до матеріалів справи.

Представник позивача в судовому засіданні 5 вересня 2017 року надав усні пояснення по справі та просив суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Відповідач в судове засідання 05.09.2017 не з'явився, повноважного представника не направив, відзиву на позовну заяву не подав.

Ухвала господарського суду Сумської області про порушення провадження у справі № 920/556/17 від 22.06.2017 та ухвали від 06.07.2017, 25.07.2017, 04.08.2017 надіслані рекомендованою поштою на адресу відповідача зазначену позивачем у позовній заяві та у витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань: 42000, Сумська область, м. Ромни, вул. Аптекарська (Луценко), буд. 19, повернуті до суду з відмітками пошти: за зазначеною адресою не знаходиться та організація анульована .

Пунктом 11 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007 року (02.04.2009р.) передбачено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому, відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Відповідно до пункту 3.9.1. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 18 Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції , особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 Господарського процесуального кодексу України.

За змістом цієї норми, зокрема, у разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - зазначеної в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

В силу вимог ч. 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Розумність тривалості провадження повинна визначатися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важливості предмета спору для заявника (рішення Суду у справах Савенкова проти України, no. 4469/07, від 02.05.2013, Папазова та інші проти України, no. 32849/05, 20796/06, 14347/07 та 40760/07, від 15.03.2012).

Оскільки відповідач не скористався своїм правом на участь у судовому засіданні, про час і місце судового засідання був повідомлений належним чином, у дане судове засідання клопотання про відкладення розгляду справи не надходило, згідно зі статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, господарський суд, встановив:

Комунальне підприємство Ромникомунтепло Роменської міської ради, як виконавець послуг з виробництва, транспортування та постачання теплової енергії надає послуги по опаленню нежитлового двоповерхового будинку за адресою: вул. Луценка (теперішня Аптекарська), 19, у місті Ромни Сумської області, тобто вказаний будинок відноситься до опалювальних об'єктів, яким позивач надає послуги з теплопостачання.

Нежитлове приміщення площею 8,8 кв.м двоповерхового нежитлового будинку на першому поверсі, яке знаходиться за адресою: вул. Луценка (теперішня Аптекарська), 19 у місті Ромни Сумської області, Роменська міська громадська організація інвалідів до 27 лютого 2013 року займало на підставі договору індивідуально визначеного нерухомого майна (будівлі, споруди, приміщення) № 95 від 01.07.2007 року укладеного між Виконавчим комітетом Роменської міської ради та відповідачем.

Факт передачі в оренду відповідачеві виконавчим комітетом Роменської міської ради майна підтверджується відповідним актом прийому-передачі частини нежитлового приміщення розташованого за адресою: м. Ромни, вул. Луценка (Аптекарська) 19 від 01.07.2007 року.

15 жовтня 2005 року між КП Ромникомунтепло РМР та Роменською міською громадською організацією інвалідів було укладено договір № 17 на відпуск та споживання теплової енергії у вигляді гарячої води. 28 грудня 2007 року відповідач листом № 310 відмовився від пролонгації договору № 17 від 15.10.2005 року на відпуск та споживання теплової енергії у вигляді гарячої води.

Рішенням господарського суду Сумської області від 7 лютого 2011 року по справі № 5/127-10 встановлено, що листом № 310 від 28.12.07 відповідач відмовившись від подачі тепла фактично відмовився від пролонгації договору № 17 на відпуск та споживання теплової енергії у вигляді гарячої води від 15.10.2005.

Відповідно до статті 35 Господарського процесуального кодексу України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Позивач вказує, що ним був підготовлений та направлений на адресу відповідача договір № 17 про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води від 15.10.2009 року. Проте, листом № 13 від 11 березня 2010 року відповідач відмовився від укладення вищезазначеного договору, мотивуючи свою відмову відсутністю коштів.

Рішенням Роменської міської ради від 27.02.2013 року Про оренду нерухомого майна, що перебуває у комунальній власності договір оренди приміщення за адресою: м. Ромни, вул. Луценка (Аптекарська) 19 з Роменською міською громадською організацією інвалідів було припинено.

Позивач пояснює, що відповідач одержував послуги з теплопостачання разом із іншими споживачами всього нежитлового будинку за адресою: м. Ромни, вул. Луценка (Аптекарська) 19. Запірна арматура, за допомогою якої здійснюється припинення теплопостачання споживачів будинку, одна для всіх. Комунальне підприємство Ромникомунтепло Роменської міської ради не мало змоги відключити від опалення приміщення площею 8,8 кв. м, яке займав відповідач в період з 2005 року по 27 лютого 2013 року. Позивач вказує, що за період з грудня 2010 року по 27 лютого 2013 року надав відповідачу теплову енергію на загальну суму 6 328 грн. 83 коп..

Згідно п. 24-25 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою КМ України № 630 від 21.07.2005, споживач може відмовитися від отримання послуг з централізованого опалення. При цьому, відключення споживача від мереж централізованого опалення здійснюється у порядку, що затверджується центральним органом виконавчої влади з питань житлово-комунального господарства.

Діючим законодавством України від мереж централізованого опалення може бути відключений тільки окремий житловий будинок (будинки), відключення окремих приміщень в будинках - не передбачено.

Таким чином для відключення від системи опалення споживачу необхідно пройти певну процедуру. Зокрема перш за все звернутися із відповідною заявою до постійно діючої комісії з розгляду питань про відключення від мереж централізованого опалення.

Позивач стверджує, що відповідач знав, що йому надаються послуги з теплопостачання, користувався ними, проте повністю не оплачував, від укладення договору про надання послуг з централізованого теплопостачання відмовлявся, мотивуючи таку відмову відсутністю коштів на оплату, зазначені факти підтверджуються листуванням між позивачем та відповідачем, а саме листами № 94 від 06.12.07, № 13 від 11.03.10, №21 від 20.10.11.

Як свідчать матеріали справи позивач направляв відповідачеві рахунки на оплату, а саме № 143 від 16.12.2010, № 163 від 24.01.2011, № 149 від 21.02.2011, № 148 від 21.03.2011, № 172 від 20.04.2011, № 204 від 28.10.2011, № 152 від 21.11.2011, № 151 від 19.12.2011, № 151 від 20.01.2012, № 149 від 20.02.2012, № 154 від 20.03.2012, № 162 від 19.04.2012, № 159 від 24.10.2012, № 143 від 20.11.2012, № 141 від 20.12.2012, № 174 від 24.01.2013, № 136 від 20.02.2013 (а.с. 77-89).

Позивач посилається на те, що відповідач користувався тепловою енергією, до міжвідомчої комісії не звертався із вказаною заявою про відключення від мереж централізованого опалення і дозволів на відключення від централізованого теплопостачання орендованого приміщення не отримував, проте оскільки відповідач користувався орендованим приміщенням та користувався тепловою енергією має відшкодувати позивачеві 6 328 грн. 83 коп. вартості безпідставно отриманої теплової енергії.

В обґрунтування позовних вимог, позивач посилається на положення ст. 1212,1213 Цивільного кодексу України та просить суд стягнути з відповідача вартість безпідставно спожитої теплової енергії за період з грудня 2010 року по 27 лютого 2013 року в розмірі 6 328 грн. 83 коп..

Надаючи правову кваліфікацію доказам, які надані сторонами та викладеним обставинам з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог і заперечень проти них суд виходить з наступного.

Згідно статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Аналіз вказаної норми права дає підстави для висновку, що цей вид позадоговірних зобов'язань породжують такі юридичні факти: 1) набуття особою майна або його збереження за рахунок іншої особи; 2) відсутність для цього правових підстав або якщо такі відпали.

Відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду України від 2 жовтня 2013 року № 6-88цс13, предметом регулювання інституту безпідставного отримання чи збереження майна є відносини, які виникають у зв'язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна i які не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Зобов'язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна, б) набуття або збереження за рахунок iншої особи, в) вiдсутнiсть правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адмiнiстративного акта, правочинну або інших підстав, передбачених статтею 11 Цивільного кодексу України).

Об'єктивними умовами виникнення зобов'язань iз набуття, збереження майна без достатньої правової підстави виступають: 1) набуття або збереження майна однiєю особою (набувачем) за рахунок iншої (потерпілого); 2) шкода у вигляді зменшення або незбiльшення майна у iншої особи (потерпілого); 3) обумовленість збільшення або збереження майна на стороні набувача шляхом зменшення або вiдсутностi збільшення на стороні потерпілого; 4) вiдсутнiсть правової підстави для вказаної зміни майнового стану цих осіб.

За змістом частини першої статті 1212 Цивільного кодексу України безпідставно набутим майном є майно, набуте особою або збережене нею у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави.

Згідно зі статтею 1213 Цивільного кодексу України набувач зобов'язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі. У разі неможливості повернути в натурі потерпілому безпідставно набуте майно відшкодовується його вартість, яка визначається на момент розгляду судом справи про повернення майна.

Суд зазначає, що вказана стаття спрямована на реалізацію принципу реального виконання зобов'язання та визначає обов'язок набувача повернути безпідставно набуте майно в натурі. Це означає, що поверненню підлягає саме та індивідуально визначена річ, яку набув або зберіг набувач, або така ж кількість родових речей тієї ж якості.

Однак, якщо повернути безпідставно набуте майно в натурі неможливо (внаслідок його знищення, загублення або передачі його набувачем третій особі тощо), набувач зобов'язаний відшкодувати потерпілому вартість такого майна.

Суд зазначає, що у зв'язку з набуттям відповідачем майна (теплоенергії) без достатньої правової підстави (за відсутності договору), відповідач зобов'язаний відшкодувати позивачу вартість спожитої ним теплової енергії, оскільки відповідно до статті 1213 Цивільного кодексу України, у разі неможливості повернути в натурі потерпілому безпідставно набуте майно відшкодовується його вартість.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Зважаючи на встановлені обставини справи та вимоги правових норм викладених вище, а також на те, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував, розміру позовних вимог не оспорив, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення 6 328 грн. 83 коп. - вартості спожитої теплової енергії без достатніх підстав, нормативно та документально доведені, а тому підлягають задоволенню.

Виходячи з фактичних обставин даної справи, враховуючи, що спір між сторонами виник в результаті неправомірних дій відповідача, суд дійшов висновку про відшкодування позивачеві суми сплаченого судового збору в розмірі 1 600 грн. 00 коп. за рахунок відповідача відповідно до вимог ст. ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись статтями 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Роменської міської громадської організації інвалідів (42000, Сумська область, м. Ромни, вул. Аптекарська, буд. 19, код 23823359) на користь Комунального підприємства Ромникомунтепло Роменської міської ради (42000, Сумська область, м. Ромни, вул. Коржівська, буд. 90, код 33219263) 6 328 грн. 83 коп. вартості безпідставно отриманої теплової енергії та 1 600 грн. 00 коп. судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 07.09.2017.

Головуючий суддя С.В. Заєць

Суддя В.В. Яковенко

Суддя П.І. Левченко