Рішення

від 04.09.2017 по справі 920/771/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

04.09.2017 Справа № 920/771/17 Господарський суд Сумської області у складі судді Левченка П.І. при секретарі судового засідання Чепульській Ю.В. розглянув матеріали справи № 920/771/17

за позовом - Державного підприємства Свеське лісове господарство , смт. Свеса Ямпільській район, Сумської області,

до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю К-Трейд Вуд , м. Кролевець Сумської області,

про стягнення 151136,22 грн.,

за участю представників:

позивача - Дидишко О.М. за довіреністю б/н від 23.01.2017,

відповідача - не з'явився.

Суть спору: позивач у своїй позовній заяві просить суд стягнути з відповідача на свою користь заборгованість в сумі 151136,22 грн. за договором купівлі-продажу лісопродукції № 96 П від 16.05.2017 року та витрати по сплаті судового збору в сумі 2267,04 грн.

Відповідач відзиву на позов до суду не подав, свого представника в судове засідання не направив.

Копія ухвали від 16.08.2017 року про порушення провадження у справі № 920/771/17, надіслана судом відповідачеві за адресою, зазначеною позивачем у позовній заяві та зазначеною відповідачем у договорі купівлі-продажу лісопродукції від 16 травня 2017 року, повернута відділенням поштового зв'язку на адресу суду разом з довідкою форми 20, відповідно до якої пдресат не проживає за вказаною адресою.

Відповідно до статті 11 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань судом за запитом від 04.09.2017 року за № 1002979185 роздруковано Витягу з ЄДР юридичних, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, відповідно до якого, станом на 04.09.2017 року, відповідач зареєстрований за адресою: 41300, Сумська область, м. Кролевець, проспект Миру, буд. 25, кв. 42.

Відповідно до пункту 3.9.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 18 Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції , особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 Господарського процесуального кодексу України.

За змістом зазначеної статті 64 Господарського процесуального кодексу України, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Відповідно до пункту 3.9.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції № 18 від 26.12.2011 року, у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них, справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Суд не визнавав явку представників сторін в судове засідання обов'язковою, а відтак нез'явлення їх представників в судове засідання не перешкоджає розгляду справи та вирішенню спору за наявними у справі матеріалами, керуючись статтею 75 Господарського процесуального кодексу України, за відсутності представника відповідача.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

16.05.2017 року між сторонами у справі укладено договір купівлі-продажу лісопродокції № 96 П (далі - договір), відповідно до умов якого позивач зобов'язався продати відповідачу товар згідно таблиці - техсировину та пиловник у кількості 690 м 3 на суму 684000,00 грн., а відповідач зобов'язався прийняти та оплатити товар на умовах цього договору.

За умовами пункту 3.7 договору, поставка лісоподукції здійснюється на умовах франко-склад продавця (позивача).

Пунктом 4.1 договору передбачено, що лісопродукція вважається зданою і прийнятною за якістю - у відповідності з нормами відповідних ГОСТ, ТУ, інших умов згідно законодавства України; за кількістю - у відповідності з товарно-транспортними накладними з підписом уповноваженої особи та печаткою позивача або специфікацією та залізничною накладною яка супроводжує груз.

Пунктом 5.2 договору передбачено, що оплата здійснюється (100 % попередня оплата) шляхом безготівкового перерахування після отримання договору відповідачем зазначеної в рахунках суми коштів на поточний рахунок позивача.

Укладений між сторонами договір набирає чинності з 16 травня 2017 року та діє до 30 червня 2017 року, або до повного виконання зобов'язань сторонами (пункт 7.1 договору).

Позивач в обґрунтування позовних вимог зазначає, що ним на виконання умов договору купівлі-продажу № 96 П від 16.05.2017 року передано відповідачу лісопродукції в загальній кількості 126,233 м.куб. на загальну суму у розмірі 151136,22 грн., проте відповідач свої зобов'язання щодо оплати вартості отриманого товару своєчасно та в повному обсязі не виконав, чим порушив права та охоронювані законом інтереси позивача.

Відповідно до приписів статті 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають з дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені актами цивільного законодавства, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, а як визначено приписами статті 509 цього ж Кодексу, зобов'язання виникають із підстав встановлених вищевказаною правовою нормою.

За приписами частини першої статті 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно зі статтею 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

За змістом статті 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містяться і в частині першій статті 193 Господарського Кодексу України, яка також передбачає, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

За приписами статті 525 Цивільного кодексу України та частини сьомої статті 193 Господарського Кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання не допускається.

Частиною першою статті 692 Цивільного кодексу України визначено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до частини першої статті 530 Цивільного кодексу України, якщо в зобов'язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Згідно з положеннями статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частина перша статті 612 названого Кодексу визначає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Факт отримання відповідачем товару підтверджується видатковими накладними № 620 від 17.05.2017, № 624 від 23.05.2017, № 1229 від 26.05.2017 та товарно-транспортними накладними (а.с. 11-18), копії яких долучено судом до матеріалів справи. Зазначені первинні документи містять відомості щодо найменування відпущеного товару, його кількість, ціну та підписані представниками сторін.

Відповідач отримав поставлений позивачем товар без будь-яких заперечень, а тому, враховуючи положення статті 692 Цивільного кодексу України, покупець (відповідач) зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Проте, в порушення умов договору поставки товару № 96 П від 16.05.2017 року та вимог статей 526, 629, 712 Цивільного кодексу України, статті 193 Господарського кодексу України, відповідач за отриманий товар не розрахувався в повному обсязі, чим порушив права та охоронювані законом інтереси позивача.

Позивачем, в порядку положень статті 6 Господарського процесуального кодексу України, направлено відповідачеві претензії від 08.06.2017 року № 821 та від 06.07.2017 року № 968 з вимогою в строк до 20.06.2017 року та до 20.07.2017 року погасити борг у розмірі 151136,22 грн. за договором № 96 П від 16.05.2017 року.

Листом б/н від 14.06.2017 року відповідач повідомив позивача що визнає вказану заборгованість у розмірі 151136,22 грн., та просить відстрочити її погашення в строк до 01.07.2017 року у зв'язку з неможливістю своєчасної її оплати.

Відповідно до статті 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статей 33, 34 названого Кодексу, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються учасниками судового процесу. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Стаття 43 Господарського процесуального кодексу України визначає, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи наведені обставини, зокрема те, що факт передачі позивачем та прийняття відповідачем товару повністю підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, а саме: видатковими та товарно-транспортними накладними (а.с. 11-18), факт наявності заборгованості перед позивачем в сумі 151136,22 грн. не заперечується відповідачем (буд-яких заперечень щодо позову до суду не подано), тому позовні вимоги щодо стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за переданий товар у сумі 151136,22 грн. визнаються судом правомірними, обґрунтованими, і такими, що підлягають задоволенню на підставі статей 525, 526, 629 Цивільного кодексу України.

Відповідно до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати позивача по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 32, 33, 34, 43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю К-Трейд Вуд (41300, м. Кролевець, пр-т Миру, буд. 25, оф. 42, ідентифікаційний код 41226720) на користь Державного підприємства Свеське лісове господарство (41226, Сумська область, Ямпільській район, смт. Свеса, вул. Дачна, буд. 24, ідентифікаційний код 00992929) заборгованість в сумі 151136,22 грн. та витрати по сплаті судового збору в сумі 2267,04 грн.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 07.09.2017.

Суддя П.І. Левченко