Постанова

від 05.09.2017 по справі 918/186/17

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" вересня 2017 р. Справа № 918/186/17

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого судді Філіпова Т.Л.

судді Гудак А.В. ,

судді Бучинська Г.Б.

при секретарі Гладкій Л.А.

за участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_1

позивача - ОСОБА_1

відповідача - ОСОБА_2О .

розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю "Екологічні інвестиції" на рішення господарського суду Рівненської області від 24.05.17р. у справі №918/186/17

за позовом Громадської організації "Рівненський центр "Соціальне партнерство"

за позовом ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю "Пінчук Бізнес Консалтинг"

до ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю "Екологічні інвестиції"

про стягнення в сумі 64 000 грн. 00 коп.

Рішенням господарського суду Рівненської області від 24.05.17р. у справі №918/186/17 (суддя Войтюк В.Р.) позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю "Екологічні інвестиції" (04073, м. Київ, вул. Куренівська, 21, офіс 1/4, код ЄДРПОУ 38358876) на користь Громадської організації "Рівненський центр "Соціальне партнерство" (33027, АДРЕСА_1 код ЄДРПОУ 34327696) 32 000 (тридцять дві тисячі) грн. 00 коп. компенсації за порушення виключних майнових авторських прав та 1 600 (одна тисяча шістсот) грн. 00 коп. судового збору. Стягнуто з ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю "Екологічні інвестиції" (04073, м. Київ, вул. Куренівська, 21, офіс 1/4, код ЄДРПОУ 38358876) на користь ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю "Пінчук Бізнес Консалтинг" (03186, м. Київ, вул. Авіаконструктора Антонова, 5, код ЄДРПОУ 38463132) 32 000 (тридцять дві тисячі) грн. 00 коп. компенсації за порушення виключних майнових авторських прав та 1 600 (одна тисяча шістсот) грн. 00 коп. судового збору.

Не погоджуючись із рішенням господарського суду Рівненської області від 24.05.17р. у справі №918/186/17, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення господарського суду Рівненської області від 24.05.2017 року у справі №918/186/17 скасувати та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

Відповідач не погоджується з вказаним рішенням, вважає його таким, що ухвалене за неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи; висновки суду, викладені у рішенні, не відповідають фактичним обставинам справи; судове рішення прийнято з порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, що призвело до прийняття неправильного рішення, а відповідно вказане рішення підлягає скасуванню.

Скаржник посилається на ту обставину, що судове рішення прийнято з порушенням правил підсудності, а відповідно судом допущено порушення процесуальних норм визначених ст. 16, 17 ГПК України. Також, на думку апелянта судом допущено порушення процесуальних норм та неправильне застосування норм матеріального права, а саме прийняття рішення за позовом, який пред'явлено до неналежного відповідача.

Зокрема вважає, що Позивач 1 та Позивач 2 не є кожен самостійним суб'єктом авторского права на окремі твори, а спільно володіють одним неподільним об'єктом авторского права - відеороликом. Відповідно і розмір компенсації повинен визначатись спільно, а не кожному суб'єкту окремо.

З урахуванням наведених в апеляційній скарзі обставин, апелянт вважає вказаний Договір про передання (відчуження) майнових прав від 06.04.2016 року, що наданий до суду Позивачами не є достатнім доказом наявності у Позивачів прав на спірний твір, а також не підтверджує відповідно того, що авторські права Позивачів були порушені та не є підставою для виплати компенсації в порядку, визначеному п. г ч.2 ст.52 Закону України Про авторське право і суміжні права , оскільки позивачами не доведено, що вони набули такі права у встановленому законом порядку.

Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від "21" червня 2017 р. апеляційну скаргу ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю "Екологічні інвестиції" на рішення господарського суду Рівненської області від 24.05.17 р. у справі №918/186/17 прийнято до провадження, справу призначено до слухання.

07.08.2017р. представник Громадської організації "Рівненський центр "Соціальне партнерство" та ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю "Пінчук Бізнес Консалтинг" надав апеляційному суду відзив на апеляційну скаргу.

Розпорядженням керівника апарату Рівненського апеляційного господарського суду - ОСОБА_4 від 08.08.2017р. у зв'язку із перебуванням у відпустці судді-члена колегії по справі №918/186/17 - ОСОБА_5 та відповідно до п.2.3.50 Положення про автоматизовану систему документообігу суду та п.8.2 Засад використання автоматизованої системи документообігу суду у Рівненському апеляційному господарському суді, призначено повторний автоматизований розподіл справи №918/186/17.

Відповідно до протоколу автоматичної зміни складу колегії суддів автоматизованою системою документообігу суду внесено зміни до колегії суддів у складі: головуючий суддя Філіпова Т.Л., суддя Олексюк Г.Є., суддя Бучинська Г.Б.

Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від "08" серпня 2017 р. призначено розгляд апеляційної скарги ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю "Екологічні інвестиції" на рішення господарського суду Рівненської області від 24.05.17 р. у справі №918/186/17 колегією суддів у складі: головуючий суддя Філіпова Т.Л., суддя Олексюк Г.Є., суддя Бучинська Г.Б.

Розпорядженням керівника апарату Рівненського апеляційного господарського суду - ОСОБА_4 від 04.09.17 р. у справі №918/186/17 у зв'язку із перебуванням у відпустці судді Олексюк Г.Є., та відповідно до п.2.3.50 Положення про автоматизовану систему документообігу суду та п.8.2 Засад використання автоматизованої системи документообігу суду у Рівненському апеляційному господарському суді, призначено повторний автоматизований розподіл справи №918/186/17.

Відповідно до протоколу автоматичної зміни складу колегії суддів автоматизованою системою документообігу суду внесено зміни до колегії суддів у складі: головуючий суддя Філіпова Т.Л., суддя Гудак А.В., суддя Бучинська Г.Б.

Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від "04" вересня 2017 р. призначено розгляд апеляційної скарги ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю "Екологічні інвестиції" на рішення господарського суду Рівненської області від 24.05.17р. у справі №918/186/17, колегією суддів у складі: головуючий суддя Філіпова Т.Л., суддя Гудак А.В., суддя Бучинська Г.Б.

В судовому засіданні представник ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю "Екологічні інвестиції" - ОСОБА_2 підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі та надав пояснення на обґрунтування своєї правової позиції. Вважає, що рішення господарського суду Рівненської області від 24.05.17 р. у справі №918/186/17 є незаконним та таким, що прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, тому просить його скасувати і прийняти нове рішення.

Представник Громадської організації "Рівненський центр "Соціальне партнерство" та ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю "Пінчук Бізнес Консалтинг" - ОСОБА_1 заперечив проти доводів апеляційної скарги та надав пояснення на обґрунтування своєї правової позиції. Вважає, що рішення господарського суду Рівненської області від 24.05.17 р. у справі №918/186/17 є законним та обґрунтованим, тому просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, Рівненський апеляційний господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, 06.04.2016р. між ГО "Рівненський центр "Соціальне партнерство", ТОВ "Пінчук Бізнес Консалтинг" та ОСОБА_6В, ОСОБА_7, ОСОБА_8 було укладено договір про передання (відчуження) майнових прав згідно якого позивачі набули від авторського колективу, зазначеного у договорі, виключних майнових прав на твір - відеоролик щодо поводження з небезпечними побутовими відходами, примірник якого додається до позовної заяви.

Відповідно до п. 2.1 договору, відчужувачі у повному складі передають (відчужують) Набувачам (Позивачам) виключні майнові права на аудіовізуальний твір - відеоролик щодо поводження з небезпечними побутовими відходами (надані - твір), на всі складові частини аудіовізуального твору які можуть використовуватись самостійно, на весь строк дії авторського права, на всю територію світу, а саме: право на використання твору та його частину, яка може використовуватись самостійно; виключне право дозволяти використання твору та його частину, яка може використовуватись самостійно; право перешкоджати неправомірному використанню твору та його частину, яка може використовуватись самостійно, у тому числі забороняти таке використання.

Згідно з п. 3.1 договору, передача твору відчужувачами набувачам станом на дату підписання даного Договору здійснена належним чином.

Пунктом 7.1 договору визначено, що договір набирає чинності з моменту його підписання Сторонами. Керуючись пунктом 3 статті 631 ЦК України сторони домовились, що положення даного Договору застосовуються до взаємовідносин Сторін, що виникли раніше. За домовленість сторін строк дії прав за даним договором починається з 19.05.2014 року.

Позивачі посилаються на порушення їхніх прав на використання об'єкта авторського права, майнові права на який набуті ними на підставі укладеного договору з авторами, яке вчинено відповідачем ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю Екологічні інвестиції шляхом розміщення без дозволу власників майнових прав аудіовізуального твору - відеороліка щодо поводження з небезпечними відходами на бізнес сторінці відповідача у мережі Фейсбук за гіперпосиланням http://www.facbook.com/EcologihniInvestytsiyi/videos/388031401529962. У такий спосіб твір було розміщено та публічно продемонстровано необмеженому колу осіб у мережі Інтернет, тобто відбувся його публічний показ.

З цих підстав позивачі вимагають захистити порушені майнові права і стягнути на їхню користь компенсацію відповідно до положень ст.52 Закону України Про авторське право та суміжні права .

Апеляційний суд, перевіривши наведені доводи апеляційної скарги, встановивши обставини, які підлягали встановленню на підставі доказів, наявних у матеріалах справи, не знайшов підстав для задоволення поданої скарги, при цьому колегія суддів виходила з наступного.

Скаржник вважає, що судом першої інстанції неправильно встановлено обставини у справі, не підтверджено належними доказами самого факту розміщення відеороліка на офіційній бізнес-сторінці ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю Екологічні інвестиції , а також заперечує належність фейсбук-сторінки цьому товариству. Таким чином, заперечується сам факт вчинення дій, які могли би бути кваліфіковані як дії, які спричинили порушення прав на об'єкт авторського права. Відповідач наполягає, що відеоролік не розміщувався ним у мережі Інтернет, а також вважає, що умови створення цього твору, наскільки йому відомо, передбачали його вільне використання.

Суд апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого суду про доведеність обставин вчинення порушення прав на об'єкт, який захищається авторським правом, враховуючи висновки комісії спеціалістів , які містяться у Звіті №15/3001-1 про спеціальне комп'юторно-технічне дослідження Інтернет-ресурсів від 14.02.2017р. Зокрема, у Звіті зазначено, що згідно інформації, яка відображається в області перегляду браузера при переході навігаційними кнопками за гіперпосиланням №1 відеозапис з текстом В новому році не забувайте сортувати відходи, особливо- відділяти небезпечні відходи й приносити їх на утилізацію! опублікований на момент дослідження на веб-сторінці http://www.facbook.com/EcologihniInvestytsiyi/videos/388031401529962. Відеозапис опубліковано в соціальній мережі Facebook під назвою Сортуй небезпечні відходи окремо , користувачем (розпорядником) сторінки Екологічні Інвестиції , тривалість відеозапису -00год.59 хв.

Згідно інформації, яка відображається в області перегляду браузера, при переході навігаційними кнопками за гіперпосиланням №2, веб-сторінка має реквізити щодо контактних даних її зареєстрованого користувача (наведено у Додатку №2 до Звіту).

Оцінюючи наведені висновки, апеляційний суд враховує наступні рекомендації.

Відповідно до п.46 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України, від 17.10.2012, № 12 "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із захистом прав інтелектуальної власності" розміщення творів у мережі Інтернет у вигляді, доступному для публічного використання, є їх відтворенням у розумінні статті 1 Закону України "Про авторське право і суміжні права", і тому на таке розміщення творів поширюється дія статті 15 цього Закону. Якщо у зв'язку з таким розміщенням порушуються майнові права суб'єкта авторського права, визначені статтею 15 названого Закону, то це дає підстави для судового захисту авторського права (пункт "а" статті 50 Закону України "Про авторське право і суміжні права").

Окрім зазначеного, запис твору чи об'єкта суміжних прав у пам'ять комп'ютера є використанням, якщо з ініціативи особи, яка здійснює запис, необмежене коло осіб одержує доступ до цього об'єкта авторських чи суміжних прав. Якщо при цьому порушуються вимоги Закону України "Про авторське право і суміжні права", то створені чи одержані в результаті такого використання примірники творів є контрафактними. Особи, які вчинили відповідні дії (зокрема, власники сайту, на якому було розміщено твори чи об'єкти суміжних прав без надання дозволів згідно з названим Законом), визнаються порушниками авторського права та/або суміжних прав.

Сам по собі факт розміщення на сайті відповідача твору чи об'єкта суміжних прав, тотожного об'єктові інтелектуальної власності, майнові права на який належать позивачу, свідчать про факт порушення таких прав відповідачем за умови, що останнім не подано суду доказів на підтвердження правомірності розміщення ним на своєму сайті спірного об'єкта інтелектуальної власності. Відтворення такого об'єкта з іншого сайту без підтвердження правомірності використання об'єкта інтелектуальної власності не може бути підставою для звільнення відповідача від відповідальності.

У вирішенні відповідних спорів суд повинен встановити, чи перебуває веб-сайт та розміщена на ньому інформація в розпорядженні особи, якій пред'явлено позовні вимоги, а також чим підтверджується факт порушення нею авторського права та/або суміжних прав. Дані щодо власника веб-сайту можуть бути витребувані відповідно до положень пункту 4 статті 65, статті 38 ГПК у адміністратора системи реєстрації та обліку доменних імен і адрес українського сегменту мережі Інтернет.

Колегія суддів апеляційної інстанції вбачає, зокрема з витягу з єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань стосовно ТОВ "Екологічні інвестиції", що офіційним сайтом відповідача є сайт "www.ekoinvest.com.ua". При переході за посиланням "www.ekoinvest.com.ua", відкривається офіційний Інтернет сайт ТОВ "Екологічні інвестиції", на якому є посилання на соціальну мережу "Фейсбук", в свою чергу при переході за вказаним посиланням, відкривається Інтернет сторінка в мережі Фейсбук, на якій містяться ті ж дані та посилання, що і на офіційному сайті відповідача.

Водночас, суд критично ставиться до доводів апелянта в частині заперечення, що дана сторінка соціальної мережі належить саме скаржнику, оскільки, як зазначалося вище, офіційний сайт ТОВ "Екологічні інвестиції", а саме "www.ekoinvest.com.ua", взаємопов'язані з соціальною мережею Фейсбук, є посилання (іконка) з прямим переходом на соціальну мережу, в якій продубльовані усі офіційні дані відповідача.

Твердження скаржника про можливість підроблення Інтернет сторінки з використанням його інформації (логотипів, телефонів, адрес) слід оцінити критично, оскільки відповідач не надає суду жодних доказів того, що таке підроблення мало місце, або зйого боку були звернення у правоохоронні органи з приводу таких фактів.

З огляду на вищезазначене, суд апеляційної інстанції вважає, що твердження про пред'явлення позивачами вимог до неналежного відповідача не заслуговують на увагу.

Доводи апелянта, що Договір про передання (відчуження) майнових прав від 06.04.2016 року, наданий позивачами, не є достатнім доказом наявності у них прав на спірний твір, а також не підтверджує порушення їх прав і не є підставою для виплати компенсації в порядку, визначеному п. г ч.2 ст.52 Закону України Про авторське право і суміжні права , спростовуються наступним.

Відповідно до ст. 7 Закону України "Про авторське право і суміжні права" суб'єктами авторського права є автори та особи, яким автори передали свої авторські майнові права.

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про авторське право і суміжні права" (далі - Закон), виключне право - майнове право особи, яка має щодо твору, виконання, постановки, передачі організації мовлення, фонограми чи відеограми авторське право і (або) суміжні права, на використання цих об'єктів авторського права і (або) суміжних прав лише нею і на видачу лише цією особою дозволу чи заборону їх використання іншим особам у межах строку, встановленого цим Законом.

Стаття 8 Закону встановлює, що об'єктами авторського права є твори у галузі науки, літератури і мистецтва, в тому числі аудіовізуальні твори.

Згідно статті 1 Закону, аудіовізуальний твір - це твір, що фіксується на певному матеріальному носії (кіноплівці, магнітній плівці чи магнітному диску, компакт-диску тощо) у вигляді серії послідовних кадрів (зображень) чи аналогових або дискретних сигналів, які відображають (закодовують) рухомі зображення (як із звуковим супроводом, так і без нього), і сприйняття якого є можливим виключно за допомогою того чи іншого виду екрана (кіноекрана, телевізійного екрана тощо), на якому рухомі зображення візуально відображаються за допомогою певних технічних засобів. Видами аудіовізуального твору є кінофільми, телефільми, відеофільми, діафільми, слайдофільми тощо, які можуть бути ігровими, анімаційними (мультиплікаційними), неігровими чи іншими.

Статтею 9 Закону передбачено, що частина твору, яка може використовуватись самостійно, у тому числі й оригінальна назва твору, розглядається як твір і охороняється відповідно до цього закону.

У відповідності до ч. 1 ст. 15 Закону до майнових прав автора (чи іншої особи, яка має авторське право) належать виключне право на використання твору та виключне право на дозвіл або заборону використання твору іншими особами.

Відповідно до статті 440 ЦК України та частини третьої статті 15 Закону майновими правами інтелектуальної власності на твір є: право на використання твору; виключне право дозволяти використання твору; право перешкоджати неправомірному використанню твору, в тому числі забороняти таке використання; інші майнові права інтелектуальної власності, встановлені законом.

Майнові права автора (чи іншої особи, яка має авторське право) можуть бути передані (відчужені) іншій особі згідно з положеннями статті 31 цього Закону, після чого ця особа стає суб'єктом авторського права.

Статтею 443 ЦК України встановлено, що використання твору здійснюється лише за згодою автора, крім випадків правомірного використання твору без такої згоди, встановлених цим Кодексом та іншим законом.

Приписами ст.445 ЦК України передбачено право на плату за використання твору, якщо інше не встановлено цим Кодексом та іншим законом.

Матеріалами справи підтверджується, що позивачі набули виключних майнових прав на твір - відеоролик щодо поводження з небезпечними побутовими відходами на підставі договору з 19 травня 2014р.

Суд вбачає, що примірник твору (який публічно показаний) має статус контрафактного примірника, адже на його використання, поширення чи оприлюднення позивачі дозволу (ліцензії) відповідачу не надавали, доказів протилежного ТОВ "Екологічні інвестиції" не надало.

Згідно з ч. 1 ст. 52 вказаного Закону, за захистом свого авторського права і (або) суміжних прав суб'єкти авторського права та суміжних прав мають право звертатися в установленому порядку до суду та інших органів відповідно до їх компетенції.

Згідно із п.11 Постанови Пленуму Верховного Суду України №5 від 04 червня 2010 року „ Про застосування судами норм законодавства у справах про захист авторського права і суміжних прав» належним відповідачем у справі про захист авторського права і (або) суміжних прав є особа, яка своїми діями порушила особисті немайнові чи майнові права суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав.

Відповідно до ст. 32 Закону України «Про авторське право та суміжні права» використання твору будь-якою особою допускається виключно на основі авторського договору, за винятком випадків, передбачених ст. ст. 21-25 цього Закону України «Про авторське право та суміжні права» .

Підпунктом "а" ч. 1 ст. 50 Закону України «Про авторське право і суміжні права» передбачено, що порушенням авторського права і (або) суміжних прав, що дає підстави для судового захисту, є вчинення будь-якою особою дій, які порушують особисті немайнові права суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав, визначені статтями 14 і 38 згаданого Закону, та їх майнові права, визначені ст. ст. 15, 39, 40 і 41, з урахуванням передбачених ст. ст. 21 - 25, 42 і 43 обмежень майнових прав.

Отже, виходячи з достовірно встановлених обставин суд вбачає, що позивачі правомірно звернулися до суду за захистом порушених майнових авторських прав, які належать для останніх у відповідності до договору.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про авторське право і суміжні права» розповсюдження об'єктів авторського права і (або) суміжних прав - будь-яка дія, за допомогою якої об'єкти авторського права і (або) суміжних прав безпосередньо чи опосередковано пропонуються публіці, в тому числі доведення цих об'єктів до відома публіки таким чином, що її представники можуть здійснити доступ до цих об'єктів з будь-якого місця і в будь-який час за власним вибором;

Відповідно до ст. 1 цього Закону, публічний показ - будь-яка демонстрація оригіналу або примірника твору, виконання, фонограми, відеограми, передачі організації мовлення за згодою суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав безпосередньо або на екрані за допомогою плівки, слайда, телевізійного кадру тощо (за винятком передачі в ефір чи по кабелях) або за допомогою інших пристроїв чи процесів у місцях, де присутні чи можуть бути присутніми особи, які не належать до кола сім'ї чи близьких знайомих цієї сім'ї особи, яка здійснює показ, незалежно від того, чи присутні вони в одному місці і в один і той самий час або в різних місцях і в різний час (публічний показ аудіовізуального твору чи відеограми означає також демонстрацію окремих кадрів аудіовізуального твору чи відеограми без дотримання їх послідовності).

Враховуючи зазначене, матеріалами справи підтверджено, що відповідач здійснив публічний показ контрафактного примірника твору, чим допустив порушення виключних майнових прав, які належать позивачам.

Крім того, використання твору відповідачем не підпадає під жоден з випадків вільного використання твору визначених ст. 21 - 25 зазначеного Закону, отож таке використання без дозволу власника виключних майнових авторських прав є порушенням авторського права.

Окрім того, встановлено, що відповідачем порушено виключні майнові права обох Позивачів, з огляду на що позов, щодо стягнення з відповідача на користь позивачів є правомірний.

Кожен окремий факт протиправного використання об'єктів авторського та/або суміжних прав, в тому числі неодноразове використання одного й того самого об'єкта, становить самостійне порушення і може бути підставою для застосування відповідальності у вигляді стягнення компенсації. У визначенні розміру такої компенсації господарським судам необхідно виходити з конкретних обставин справи і загальних засад цивільного законодавства, встановлених статтею 3 ЦК України, зокрема, справедливості, добросовісності та розумності.

Розмір компенсації визначається судом у межах заявлених вимог у залежності від характеру порушення, ступеня вини відповідача та інших обставин. Зокрема, враховується: тривалість порушення та його обсяг (одно - або багаторазове використання об'єкта авторського права); передбачуваний розмір збитків потерпілої особи; розмір доходу, отриманого внаслідок правопорушення; кількість потерпілих осіб; наміри відповідача; наявність раніше вчинених відповідачем порушень виключного права даного позивача; можливість відновлення попереднього стану та необхідні для цього зусилля тощо. Відповідні мотиви визначення розміру компенсації мають бути наведені в судовому рішенні. У визначенні суми компенсації господарський суд має виходити з того розміру мінімальної заробітної плати, який установлено на час прийняття судом відповідного рішення.

Постановою Верховного Суду України від 11 листопада 2015 року у справі № 3- 994гс15, застосувавши положення ст. ст. 440, 445, ЦК України, п. 5 ч. 1 ст. 8, ч. З ст. 15, абзацу 9 ч. 2 ст. 52, «г» п. 2 ст. 52 Закону України "Про авторське право і суміжні права", сформулював правову позицію, яка полягає у тому, що кожен окремий факт протиправного використання об 'єктів авторського права та/або суміжних прав становить самостійне порушення і може бути підставою для застосування відповідальності у виді стягнення компенсації. Кожний суб'єкт авторського права при порушенні цього права, в тому числі на один твір, має право на компенсацію в розмірі, не менше 10 мінімальних заробітних плат. Таким чином, рішення суду першої інстанції у цій частині відповідає усталеній судовій практиці та позиціям Верховного Суду в справах про захист прав на об'єкти авторського права.

Стосовно вирішення питання про визначення підсудності спору апеляційний суд виходить з наступного.

Скаржник посилається на ту обставину, що судове рішення прийнято з порушенням правил підсудності, а господарським судом допущено порушення процесуальних норм визначених ст. 16, 17 ГПК України. Таке твердження є помилковим, оскільки згідно ч.4 ст. 16 ГПК України справи у спорах про порушення майнових прав інтелектуальної власності розглядаються господарським судом за місцем вчинення порушення (в редакції на момент порушення провадження у справі). В пункті 1.4. постанови пленуму ВГСУ "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із захистом прав інтелектуальної власності" від 17 жовтня 2012 року № 12, зокрема роз'яснено, що у разі коли порушення вчинено на території двох чи більше адміністративно-територіальних одиниць, зокрема, областей, що входять до складу України (частина друга статті 133 Конституції України), то розгляд справи здійснюється тим господарським судом, до якого звернувся позивач.

Місце вчинення порушення визначається з урахуванням конкретних обставин, зазначених у позовній заяві. Оскільки публічний показ відеороліка здійснено через мережу Інтернет, позивачі визначили місцем вчинення порушення місто Рівне, враховуючи специфіку користування Інтернет за допомогою соціальної мережі Facebook і виходячи з того, що фіксація порушення відбувалась на території міста Рівне. Враховуючи, що користування відповідним ресурсом є можливим на всій території України, пред'явлення позову за вибором позивачів з огляду на місце виявлення такого порушення цілком відповідає процесуальним нормам, які діяли на час прийняття справи до провадження судом першої інстанції. Дослідження обставин у справі, враховуючи наведені вище положення процесуального закону та роз'яснення стосовно вирішення питань щодо підсудності у справах цієї категорії, та їх аналіз дає підстави для висновку про те, що судом першої інстанції питання про підсудність справи вирішено правильно.

Відтак, з урахуванням вище викладеного, апеляційну скаргу ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю "Екологічні інвестиції" суд апеляційної інстанції відхиляє.

Як розяснено у Постанові Пленуму Вищого господарського суду України №6 від 23.03.2012 р. "Про судове рішення", рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

Рішення суду першої інстанції указаним вимогам відповідає.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що доводами апеляційної скарги висновків господарського суду не спростовано, підстав для скасування або зміни рішення, встановлених статтею 104 Господарського процесуального кодексу України, не встановлено, а відтак апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, рішення господарського суду - без змін.

Керуючись ст.ст. 99,101,103,105,109,110 Господарського процесуального кодексу України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю "Екологічні інвестиції" на рішення господарського суду Рівненської області від 24.05.17р. у справі №918/186/17 залишити без задоволення, рішення господарського суду Рівненської області - без змін.

Справу №918/186/17 повернути до господарського суду Рівненської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Постанову суду апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня набрання постановою законної сили.

Головуючий суддя Філіпова Т.Л.

Суддя Гудак А.В.

Суддя Бучинська Г.Б.