Рішення

від 07.09.2017 по справі 200/21642/16-ц

БАБУШКІНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

Справа № 200/21642/16ц

Провадження №2/200/4998/16

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

/заочне/

24 травня 2017 року Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська

у складі: головуючого - судді Шевцової Т.В.

при секретарі - Южаковій В.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Дніпрі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу ОСОБА_3 про визнання недійсними договорів дарування та застосування наслідків недійсності, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернулась до суду з вищевказаним позовом. В обґрунтування своїх позовних вимог посилається на те, що 12.11.2015 року вона подарувала відповідачу квартиру АДРЕСА_1, гараж №4996 в Автомобільно-гаражному кооперативі Пресс-1 по вул.Пресовій у м.Дніпрі, договори дарування були посвідчені приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу ОСОБА_3, з відповідною реєстрацією прав набувача у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Укладаючи договори дарування вона помилилась щодо обставин, які мають суттєве значення, зокрема, щодо юридичної природи правочину, прав та обов'язків сторін, оскільки вважала укладений договір довічним утриманням. Так, вона є особою похилого віку та має незадовільний стан здоров'я, понижену гостроту зору. Її волевиявлення не було спрямовано не безоплатну передачу у власність відповідача належного їй майна, оскільки вона очікувала отримати від відповідача послуги майнового та немайнового характеру щодо її довічного утримання. З 1995 року вона є пенсіонером, розмір її пенсії складає 1300 грн. на місяць і цього не вистачає для проживання. Інших джерел до існування вона не має. На момент укладення договорів вона хворіла та продовжує хворіти на ішемічну хворобу серця, гіпертонію, глаукомою обох очей, ускладненою катарактою обох очей. Лише на ліки вона вимушена витрачати щомісячно 1000 грн., решта коштів витрачається нею на сплату комунальних послуг та внесків до кооперативу. Маючи потребу у сторонньому догляді та фінансовій допомозі, вона мала бажання укласти з відповідачем договір довічного утримання, про що додатково свідчить відсутність у її власності іншого житла. На момент укладення договорів дарування, фактичної передачі майна не відбулось, оскільки ключі від квартиру та гаражу вона не передала обдарованій особі, квартиру не звільнила та продовжує у ній мешкати, нести тягар утримання майна. Відповідач до квартири не вселилась, майно не утримує, за нею не доглядає.

У судове засідання представник позивача надав заяву про розгляд справи у його відсутність, позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив їх задовольнити.

Відповідач в судове засідання не з'явилась, про розгляд справи повідомлена належним чином, причини неявки суду не відомі, клопотання про відкладення розгляду справи до суду не надходило, у зв'язку з чим, судом ухвалено про заочний розгляд справи.

Третя особа в судове засідання надав копії документів, на підставі яких ним було посвідчено договори дарування квартири та гаражу, клопотань, щодо розгляду справи у його відсутність чи про відкладення розгляду справи не подавав, у зв'язку з чим, суд вважає можливим розглянути справу за його відсутності.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позовна заява обґрунтована та підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, 12.11.2015 року позивач ОСОБА_1 подарувала за нотаріально посвідченим приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу ОСОБА_3, реєстраційний №1199, відповідачу ОСОБА_2 квартиру за адресою: АДРЕСА_2. /а.с.9-10/

Пунктом 2 договору дарування визначено, що квартира належить дарувальнику на підставі договору купівлі-продажу квартири, посвідченого 29.12.2000 року приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_4 за реєстровим №4187, зареєстрованим 01.02.2001 року Дніпропетровським БТІ та записаним в реєстрову книгу №466п за реєстровим №885-390.

Пунктом 6 договору дарування визначено, що під передачею квартири за цим договором слід вважати символічну передачу речі, прийняття обдарованим від дарувальника ключів від квартири та примірника цього договору свідчить про те, що передача речі відбулась.

Пунктом 7 договору дарування засвідчено у присутності нотаріуса факт передачі ключів від квартири.

Даний договір підписано сторонами.

Приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу ОСОБА_3, на підставі договору дарування, здійснено державну реєстрацію права власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_2 за ОСОБА_2 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, номер запису про право власності №12009867 від 12.11.2015 року. /а.с.11/

12.11.2015 року позивач ОСОБА_1 подарувала за нотаріально посвідченим приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу ОСОБА_3, реєстраційний №1202, відповідачу ОСОБА_2 гараж №4996, що знаходиться в автомобільно-гаражному кооперативі Пресс-1 у м.Дніпрі, по вул.Пресова. /а.с.12-13/

Пунктом 2 договору дарування визначено, що гараж належить дарувальнику на підставі договору дарування, посвідченого 20.09.2002 року приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_5 за реєстровим №8537, зареєстрованим 03.10.2002 року Дніпропетровським БТІ та записаним в реєстрову книгу №Г-39 за реєстровим №622-4б.

Пунктом 6 договору дарування визначено, що під передачею гаражу за цим договором слід вважати символічну передачу речі, прийняття обдарованим від дарувальника ключів від квартири та примірника цього договору свідчить про те, що передача речі відбулась.

Пунктом 7 договору дарування засвідчено у присутності нотаріуса факт передачі ключів від гаражу.

Даний договір підписано сторонами.

Приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу ОСОБА_3, на підставі договору дарування, здійснено державну реєстрацію права власності на гараж №4996 за адресою: м.Дніпро, вул.Пресова, автогаражний обслуговуючий кооператив Пресс-1 , за ОСОБА_2 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, номер запису про право власності №12010114 від 12.11.2015 року. /а.с.14/

Відповідно паспортних даних, позивач народилась 25.07.1940 року, отже на момент укладення оспорюваних правочинів їй виповнилось повних 75 років, що відповідно до класифікації ВООЗ відноситься до старечого віку. /а.с.15/

За відомостями особистого паспорту позивача, остання продовжує бути зареєстрована за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1.

Позивач є пенсіонером, дитиною війни та ветераном праці, що підтверджується наданими нею посвідченнями. /а.с.16-17/

Довідкою Єдиного абонентського відділу №2 від 02.06.2016 року №13626 підтверджується факт проживання та реєстрації позивача за адресою: АДРЕСА_3. /а.с.18/

Як вбачається з довідки ЦОУ м.Дніпропетровська ПФ України №873 від 29.11.2016 року, розмір пенсійного забезпечення позивача складає 1294,83 грн. на місяць. /а.с.20/

З виписного епікризу позивача, виконаного станом на серпень 2013 року КЗ Дніпропетровська обласна клінічна лікарня ім.І.І. Мечнікова судом встановлено, що ОСОБА_6 має наступні захворювання: виразкова хвороба шлунка, хронічний безкаміний холецистит, хронічний панкреатіт, стеатогепатоз, ішемічна хвороба серця, гіпертонічна хвороба 2 стадії, 3 ступеню, глаукома, початкова катаракта, гіпертонічна ангіопатія сітківки ока, двосторонній коксоартроз першого ступеню. Зазначений перелік хвороб позивача не є вичерпним. Позивачу рекомендовано постійно примати сиднофарм, небівалол, ізокет спрей, лізиноприл, індопресс, атовакор, магнікор, тимчасово фуромаг та канєфрон. /а.с.30-32/ На підтвердження факту придбання постійного придбання ліків позивачем надано копії квитанцій. /а.с.21-26, 41-43/

На підтвердження факту утримання квартири, позивачем надано копії квитанцій про сплату комунальних послуг. /а.с.27-29/

Крім цього, позивачем надано копію паспорту на гараж, з якого вбачається, що відповідач до кооперативу не вступила, внесків не сплачувала, останні внески зроблено позивачем 24.06.2015 року. /а.с.38-40/

Відповідно до пояснень свідків ОСОБА_7 та ОСОБА_8, які мешкають в одному будинку та під'їзді разом з позивачем, ОСОБА_1 проживає весь час у квартирі за адресою: АДРЕСА_3 самостійно, самотужки сплачує комунальні послуги та внески до гаражного кооперативу. З 2015 року стан її здоров'я погіршився, зокрема, позивач втратила гостроту зору, загострилась гіпертонічна хвороба, у зв'язку з чим, отримуваної пенсії не вистачало на утримання майна та позивач прийняла рішення про укладення договору довічного утримання зі своєю онукою ОСОБА_2 Однак, після укладення договорів, онука до квартири ОСОБА_1 не вселилась, перестала відвідувати бабусю, жодним чином їй не допомагала, квартиру та гараж не утримувала.

Згідно із частиною третьою статті 203 ЦК України волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Якщо особа, яка вчинила правочин, помилилася щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин може бути визнаний судом недійсним. Істотне значення має помилка щодо природи правочину, прав та обов'язків сторін, таких властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням. Помилка щодо мотивів правочину не має істотного значення, крім випадків, встановлених законом (частина перша статті 229 ЦК України).

Пленум Верховного Суду України в п. 19 постанови Про судову практику розгляду справ про визнання правочинів недійсними від 6 листопада 2009 року № 9 роз'яснив, що правочин, вчинений під впливом помилки, обману, насильства, зловмисної домовленості представника однієї сторони з другою стороною або внаслідок впливу тяжкої обставини, є оспорюваним. Обставини, щодо яких помилилася сторона правочину, мають існувати саме на момент вчинення правочину. Особа на підтвердження своїх вимог про визнання правочину недійсним повинна довести, що така помилка дійсно мала місце, а також що вона має істотне значення. Помилка внаслідок власного недбальства, незнання закону чи неправильного його тлумачення однією зі сторін не є підставою для визнання правочину недійсним.

Відповідно до статті 717 ЦК України за договором дарування одна сторона (дарувальник) передає або зобов'язується передати в майбутньому другій стороні (обдаровуваному) безоплатно майно (дарунок) у власність.

Виходячи зі змісту статей 203, 717 ЦК України договір дарування вважається укладеним, якщо сторони мають повну уяву не лише про предмет договору, а й досягли згоди про всі його істотні умови.

Договір, що встановлює обов'язок обдаровуваного вчинити на користь дарувальника будь-яку дію майнового або немайнового характеру, не є договором дарування, правовою метою якого є передача власником свого майна у власність іншої особи без отримання взаємної винагороди.

Враховуючи викладене, особа на підтвердження своїх вимог про визнання правочину недійсним повинна довести на підставі належних і допустимих доказів, у тому числі пояснень сторін і письмових доказів, наявність обставин, які вказують на помилку - неправильне сприйняття нею фактичних обставин правочину, що вплинуло на її волевиявлення, дійсно було і має істотне значення. Такими обставинами є: вік позивача, його стан здоров'я та потреба у зв'язку із цим у догляді й сторонній допомозі; наявність у позивача спірного житла як єдиного; відсутність фактичної передачі спірного нерухомого майна за оспорюваним договором дарування дарувальником обдаровуваному та продовження позивачем проживати в спірній квартирі після укладення договору дарування.

Отже, наявність чи відсутність помилки - неправильного сприйняття позивачем фактичних обставин правочину, що вплинуло на волевиявлення особи під час укладення договору дарування замість договору довічного утримання, суд визначає не тільки за фактом прочитання сторонами тексту оспорюваного договору дарування та роз'яснення нотаріусом суті договору, а й за такими обставинами, як: вік позивача, його стан здоров'я та потреба у зв'язку із цим у догляді й сторонній допомозі; наявність у позивача спірного житла як єдиного; відсутність фактичної передачі спірного нерухомого майна за оспорюваним договором дарування дарувальником обдаровуваному та продовження позивачем проживати в спірній квартирі після укладення договору дарування.

Лише в разі встановлення цих обставин норми частини першої статті 229 та статей 203 і 717 ЦК України у сукупності вважаються правильно застосованими.

Зазначена правова позиція викладена у Постанові Пленуму Верховного Суду України №6-93цс16 від 19.03.2016 року.

Згідно з абз. 2 ч. 1 ст. 360-7 ЦПК України висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права. Суд має право відступити від правової позиції, викладеної у висновках Верховного Суду України, з одночасним наведенням відповідних мотивів.

Пленум Верховного Суду України в п. 19 постанови від 06 листопада 2009 року № 9 Про судову практику розгляду справ про визнання правочинів недійсними роз'яснив, що правочин, вчинений під впливом помилки, обману, насильства, зловмисної домовленості представника однієї сторони з другою стороною або внаслідок впливу тяжкої обставини, є оспорюваним. Обставини, щодо яких помилилася сторона правочину, мають існувати саме на момент вчинення правочину. Особа на підтвердження своїх вимог про визнання правочину недійсним повинна довести, що така помилка дійсно мала місце, а також що вона має істотне значення. Помилка внаслідок власного недбальства, незнання закону чи неправильного його тлумачення однією зі сторін не є підставою для визнання правочину недійсним.

Досліджені судом довідки медичних закладів свідчать про незадовільний стан здоров'я позивача, яка є особою старечого віку, має поганий зір та у зв'язку з двостороннім коксоарторозом обмежена у пересуванні та самообслуговуванні, потребує стороннього догляду.

З даних особистого паспорту позивача та довідки компетентного органу судом установлено, що позивач продовжує користуватись квартирою за адресою: АДРЕСА_3, проживаючи у ній, оскільки іншого житла не має.

Крім цього, оскільки відповідач до квартири за адресою: АДРЕСА_3 не вселилась, а витрати з утримання квартири та гаражу продовжує нести позивач, суд доходить висновку, що фактична передача спірного нерухомого майна за оспорюваними договорами дарування не відбулась, не дивлячись на застереження у договорах.

Також, покази свідків щодо волевиявлення позивача, яке було спрямовано на укладення договору довічного утримання, її стану, у сукупності з даними щодо стану її здоров'я та віку, свідчать про неправильне сприйняття позивачем фактичних обставин правочину, тобто помилку у природі правочину договору дарування, у зв'язку з чим, позовні вимоги належить задовольнити.

Статтею 2 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень визначено, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно це офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Згідно ст.26 ЗУ Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень , записи до Державного реєстру прав вносяться на підставі прийнятого рішення про державну реєстрацію прав. У разі скасування на підставі рішення суду рішення про державну реєстрацію прав, документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування записів про проведену державну реєстрацію прав, а також у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, до Державного реєстру прав вноситься запис про скасування державної реєстрації прав.

Відповідно до ст.16 ЦК України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання правочину недійсним; відновлення становища, яке існувало до порушення.

Зі змісту абзацу 6 п. 41 Порядку ведення Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, затвердженого постановою КМУ від 26 жовтня 2011 року №1141, визначено, що у разі коли внесення записів про скасування державної реєстрації прав здійснюється щодо державної реєстрації переходу чи припинення речових прав, державний реєстратор робить відмітку про скасування державної реєстрації прав та поновлює записи про речові права на нерухоме майно, обтяження таких прав, що існували до проведення державної реєстрації прав.

Враховуючи викладене, при встановленій недійсності правочинів договорів дарування від 12.11.2015 року, записи про реєстрацію права власності на квартиру та гараж за відповідачем підлягають скасуванню та поновленню за позивачем.

Ухвалою суду від 03.01.2017 року по справі вжито заходи забезпечення позову у виді заборони ОСОБА_2 та будь-яким іншим особам вчиняти будь-які дії з відчуження у будь-який спосіб спірних квартири та гаражу, із відповідною забороною органам та суб'єктам державної реєстрації прав.

Відповідно до ст.154 ЦПК України заходи забезпечення позову можуть бути скасовані судом, який розглядає справу. Якщо у задоволенні позову було відмовлено, провадження у справі закрито або заяву залишено без розгляду, вжиті заходи забезпечення позову застосовуються до набрання судовим рішенням законної сили. Проте суд може одночасно з ухваленням судового рішення або після цього постановити ухвалу про скасування заходів забезпечення позову.

Згідно ст.151 ЦПК України заходи забезпечення позову носять тимчасовий характер.

Враховуючи, що суд дійшов висновку про обґрунтованість вимог позивача та їх повне задоволення, підстав для подальшого обтяження спірного майна забороною не вбачається.

Відповідно до ст.88 ЦПК України, судовий збір слід віднести за рахунок відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 3, 10, 11, 57- 60, 88, 169, 197, 212-215, 224-226 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу ОСОБА_3 про визнання недійсними договорів дарування та застосування наслідків недійсності - задовольнити.

Визнати недійсним договір дарування квартири за адресою: АДРЕСА_2, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 12 листопада 2015 року та посвідчений приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу ОСОБА_3 за реєстраційним №1199.

Скасувати реєстрацію права власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_2, зареєстровану у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу ОСОБА_3 12 листопада 2015 року, індексний номер 47449197, номер запису про право власності 12009867, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 774044612101 за ОСОБА_2.

Поновити у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запис про право власності ОСОБА_1 на квартиру за адресою: АДРЕСА_2, на підставі договору купівлі-продажу квартири, посвідченого 29.12.2000 року приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_4 за реєстровим №4187, зареєстрованим 01.02.2001 року Дніпропетровським БТІ та записаним в реєстрову книгу №466п за реєстровим №885-390, номер запису про право власності 12008197, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 774044612101, індексний номер №47440952.

Визнати недійсним договір дарування гаражу №4996, що знаходиться в автомобільно-гаражному кооперативі Пресс-1 у м.Дніпрі, по вул.Пресова, укладений, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 12 листопада 2015 року та посвідчений приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу ОСОБА_3 за реєстраційним №1202.

Скасувати реєстрацію права власності на гараж №4996, що знаходиться в автомобільно-гаражному кооперативі Пресс-1 у м.Дніпрі, по вул.Пресова, зареєстрований у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу ОСОБА_3 12 листопада 2015 року, індексний номер 47450536, номер запису про право власності 12010114, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 774082212101 за ОСОБА_2.

Поновити у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запис про право власності ОСОБА_1 на гараж №4996, що знаходиться в автомобільно-гаражному кооперативі Пресс-1 у м.Дніпрі, по вул.Пресова, на підставі договору дарування, посвідченого 20.09.2002 року приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_5 за реєстровим №8537, зареєстрованим 03.10.2002 року Дніпропетровським БТІ та записаним в реєстрову книгу №Г-39 за реєстровим №622-4б, номер запису про право власності 12008741, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 774082212101, індексний номер №47443365.

Скасувати заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою суду від 03.01.2017 року.

Заборону ОСОБА_2 та будь-яким іншим особам вчиняти будь-які дії з відчуження у будь-який спосіб квартири АДРЕСА_4 та гаражу №4996 в автомобільно-гаражному кооперативі Пресс-1 по вул.Пресовій в м.Дніпрі - зняти.

Заборону органам та суб'єктам, які здійснюють повноваження у сфері державної реєстрації прав, а саме: суб'єктам державної реєстрації прав: виконавчим органам сільських, селищних та міських рад, Київській, Севастопольській міським, районним, районним у містах Києві та Севастополі державним адміністраціям, акредитованим суб'єктам та державним реєстраторам прав на нерухоме майно, в тому числі нотаріусам, здійснювати будь-які реєстраційні дії, в тому числі, але не виключно, державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно, скасування державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, а також вносити до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно записи про державну реєстрацію речових прав та їх обтяжень, записи про скасування державної реєстрації речових прав та їх обтяжень, зміни до таких записів щодо нерухомого майна яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_5 та м.Дніпро, вул.Пресова, автомобільно-гаражний кооператив Пресс-1 , гараж №4996 - зняти.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір у розмірі 3583,20 грн.

Рішення може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня проголошення рішення. Апеляційна скарга подається апеляційному суду Дніпропетровської області через Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його постановив за письмовою заявою відповідача, котра може бути подана протягом десяти днів з дня отримання копії заочного рішення.

Суддя Т.В.Шевцова