Ухвала

від 07.09.2017 по справі 201/12582/17

ЖОВТНЕВИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

ЖОВТНЕВИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

Єдиний унікальний номер судово справи 201/12582/17

Провадження 1-кс/201/7895/2017

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 вересня 2017 року Жовтневий районний суд міста Дніпропетровська

у складі : головуючого - слідчого судді ОСОБА_1 ,

за участі секретаря судового засідання - ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання адвоката ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_4 , про скасування арешту майна, накладеного у кримінальному провадженні № 4201504000001016, -

встановив:

Адвокат ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_4 подав клопотання, у якому просить скасувати арешт, накладений в межах кримінального провадження № 4201504000001016 ухвалою Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 24 травня 2017 року у справі № 201/7402/17 на майно, а саме: виставковий салон непродовольчих товарів за адресою АДРЕСА_1 (колишня адреса АДРЕСА_1 ),

В обґрунтування доводів клопотання представник заявника посилається на те, що прокуратурою Дніпропетровської області було відкрито кримінальне провадження № 4201504000001016, у якому останню визначено потерпілою внаслідок незаконного заволодіння майном, яке вона повинна отримати у межах зведеного виконавчого провадження ВП № 51383033 щодо стягнення з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_6 заборгованості у розмірі 3854702, 68 грн. та 10699449, 87 грн. Оскільки зазначене майно, яке належало ОСОБА_5 декілька разів незаконно відчужувалося з метою недопущення його реалізації в рахунок погашення заборгованості, однак всі реєстраційні дії були скасовані у встановленому законом порядку, представник заявника з метою забезпечення відшкодування кредитору стягнутої суми, просив скасувати арешт на вищезазначене майно.

Заборонити державним реєстраторам та іншим особам, які уповноважені вчиняти реєстраційні дії вчиняти будь-які реєстраційні дії в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно щодо об`єкту нерухомого майна Дніпродзержинський завод по виготовленню спеціальних конструкцій загальною площею 14107,6 кв.м (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1517112104) яке знаходиться за адресою, АДРЕСА_2

Представник ОСОБА_3 подав до суду заяву про розгляд клопотання за його відсутністю, а також долучив до матеріалів клопотання копію рішення Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 06 липня 2017 року.

Уповноважена особа прокуратури Дніпропетровської області ОСОБА_7 в судовому засіданні залишив питання про скасування майна на розсуд суду. Просив не фіксувати засідання технічними засобами.

Відповідно до ч. 1 ст. 107 КПК України фіксація судового процесу за допомогою технічного засобу не здійснювалася.

Суд, дослідивши матеріали за клопотання, співставивши доводи викладені в ньому із вимогами кримінального процесуального закону, приходить до висновку про необхідність задоволення клопотання виходячи з наступних підстав.

Ухвалою Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 24 травня 2017 рокуу справі № 201/7402/17(провадження №1-кс/201/4790/2017) було накладено арешт на нерухоме майно - виставочний салон непродовольчих товарів (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 178912101), який розташований за адресою: АДРЕСА_1 (колишня адреса АДРЕСА_3 ), шляхом накладення заборони відчуження та розпорядження майном (позбавлення права на відчуження та розпорядження майном).

Як вбачається із ухвали суду, прокурор посилався на те, що у провадженні слідчого управління прокуратури Дніпропетровської області перебувають матеріали досудового розслідування, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42017040000000574 за ч. 2 ст. 375, ч. 4 ст. 190 Кримінального кодексу України, під час досудового розслідування якого встановлено, що на підставі завідомо неправосудного заочного рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 04 листопада 2016 року та завідомо неправосудного додаткового рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 02 грудня 2016 року, постановлених суддею ОСОБА_8 у цивільній справі № 202/1312/16ц, ОСОБА_9 , діючи за попередньою змовою із ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_4 , незаконно, шляхом обману, заволоділи майном ТОВ "Експоінвестгруп Л.Т.Д." (ЄРДПО 41027521), а саме об`єктом нерухомості виставочним салоном непродовольчих товарів, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 (колишня адреса АДРЕСА_3 ), чим спричинили ТОВ "Експоінвестгруп Л.Т.Д." шкоду у розмірі 10 500 000, 00 грн.

Зазначені обставини підтверджуються заявою директора ТОВ «Експоінвестгруп Л.Т.Д.» ОСОБА_15 від 20 травня 2017 року, показаннями представника потерпілого ОСОБА_16 , показаннями свідка ОСОБА_17 , інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 87711498 від 22.05.2017 та іншими матеріалами кримінального провадження.

Таким чином, під час досудового розслідування отримано очевидних та достатніх підстав вважати, що об`єкт нерухомості виставочний салон непродовольчих товарів, розташований за адресою: АДРЕСА_1 (колишня адреса АДРЕСА_3 ) є об`єктом кримінально протиправних дій, тобто є речовим доказом у кримінальному провадженні та відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України.

Відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 87711498 від 22 травня 2017 року, власником виставочного салону непродовольчих товарів, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 , на даний час є ОСОБА_11 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 .

Таким чином, з метою збереження доказів у кримінальному провадженні, запобігання можливості їх відчуження, прокурор вважав за необхідне накласти арешт на виставочний салон непродовольчих товарів (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 178912101), який розташований за адресою: АДРЕСА_1 , шляхом накладення заборони його відчуження та розпорядження, оскільки є достатні підстави вважати, що вказаний об`єкт нерухомості може бути відчужений третім особам (добросовісним набувачам).

Відповідно до ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існують достатні підстави вважати, що воно є предметом, засобом чи знаряддям вчинення злочину, доказом злочину, набуте злочинним шляхом, доходом від вчиненого злочину, отримане за рахунок доходів від вчиненого злочину або може бути конфісковане у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого чи юридичної особи, до якої може бути застосовано заходи кримінально-правового характеру, або може підлягати спеціальній конфіскації щодо третіх осіб, юридичної особи або для забезпечення цивільного позову. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження. Метою арешту майна є забезпечення кримінального провадження, забезпечення цивільного позову у кримінальному провадженні, забезпечення конфіскації або спеціальної конфіскації. Арештованим може бути майно, яким володіє, користується чи розпоряджається підозрюваний, обвинувачений, засуджений, треті особи, юридична особа, до якої може бути застосовано заходи кримінально-правового характеру за рішенням, ухвалою суду, слідчого судді. Треті особи, майно яких може бути арештовано, - особи, які отримали чи придбали у підозрюваної, обвинуваченої чи засудженої особи майно безоплатно або в обмін на суму, значно нижчу ринкової вартості, або знали чи повинні були знати, що мета такої передачі - отримання доходу від майна, здобутого внаслідок вчинення злочину, приховування злочину та/або уникнення конфіскації. Вищезазначені відомості щодо третьої особи повинні бути встановлені в судовому порядку на підставі достатності доказів.

Підставою арешту майна є наявність ухвали слідчого судді чи суду за наявності сукупності підстав чи розумних підозр вважати, що майно є предметом, доказом злочину, засобом чи знаряддям його вчинення, набуте злочинним шляхом, є доходом від вчиненого злочину або отримане за рахунок доходів від вчиненого злочину. Арешт майна можливий також у випадках, коли санкцією статті Кримінального кодексу України, що інкримінується підозрюваному, обвинуваченому, передбачається застосування конфіскації, до підозрюваної, обвинуваченої особи заявлено цивільний позов у кримінальному провадженні. Арешт також може бути застосовано до майна третіх осіб з урахуванням частини другої цієї статті.

Згідно із ч. 1 ст. 174 КПК України підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом.

Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Статтею 214 КПК України визначено, що досудове розслідування розпочинається з моменту внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань, а така процесуальна заборона як арешт майна застосовується до вичерпного кола суб`єктів указаного у ст. 170 КПК України.

Відповідно до цієї норми така заборона стосується підозрюваного, обвинуваченого, засудженого чи юридичної особи, до якої може бути застосовано заходи кримінально-правового характеру. Крім того, арешт може бути накладено за наявності сукупності підстав чи розумних підозр вважати, що майно є предметом, доказом злочину, засобом чи знаряддям його вчинення, набуте злочинним шляхом, є доходом від вчиненого злочину або отримане за рахунок доходів від вчиненого злочину.

Пунктом 13 листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 05 квітня 2013 року № 223-559/0/4-13 «Про деякі питання здійснення слідчим суддею суду першої інстанції судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб під час застосування заходів забезпечення кримінального провадження» встановлено, що розгляд питання щодо скасування заходів забезпечення кримінального провадження здійснюється у порядку, передбаченому статтями 147, 158, 174 КПК. Слідчий суддя скасовує ці заходи забезпечення лише у випадках: визнання доводів особи, яка не була присутня при прийнятті рішення про накладення грошового стягнення, щодо безпідставності застосування такого заходу обґрунтованими. Рішення за результатами розгляду клопотання про скасування ухвали про накладення грошового стягнення оскарженню не підлягає; надходження від підозрюваного/обвинуваченого, його захисника, законного представника, іншого власника чи володільця майна клопотання про скасування повністю або частково арешту майна, якщо зазначені особи: 1) не були присутні при розгляді питання про арешт майна; 2) доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу минула потреба; 3) доведуть, що арешт накладено необґрунтовано.

Відповідно до п. 2.6 Узагальнення судової практики щодо розгляду слідчим суддею клопотань про застосування заходів забезпечення кримінального провадження Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07.02.2014 при накладенні арешту на майно слід перевіряти наявність - належних підстав для арешту майна; - доказів, що вказують на вчинення особою чи особами, на майно яких слідчий просить накласти арешт, кримінального правопорушення; - встановлення розміру шкоди та питання щодо наявності цивільного позову, та співрозмірність обмеження права власності; - відповідність клопотання слідчого вимогам ст. 171 КПК; - чи накладається арешт на майно особи, яка не є підозрюваним у кримінальному провадженні.

Наявними матеріалами підтверджено, що 14 грудня 2012 року Кіровським ВДВС Дніпропетровського МУЮ по примусовому виконанню ухвали про забезпечення позову по справі № 0418/8007/2012, виданої 11 грудня 2012 року Кіровським районним судом м. Дніпропетровська суддя ОСОБА_18 , винесена постанова про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження № 35702651, якою накладено арешт на виставковий салон непродовольчих товарів, належний ОСОБА_5 , який розташований за адресою: АДРЕСА_3 , загальною площею 611,6 кв.м., шляхом зборони укладати будь-які угоди стосовно цього майна, заборони видавати витяг з реєстру про реєстрацію права власності на це майно, та проводити його перереєстрацію.

Згідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборони відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, арештоване майно неодноразово підлягало відчуженню на користь третіх осіб. Водночас, згідно долученого до матеріалів клопотання рішення Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 06 липня 2017 року вбачається, що судом зобов`язано відшкодувати збитки шляхом виділу виставочного салону непродовольчих товарів під літ. «А-2» поз. 101-108, 201-211 з цегли загальною площею 611,6 м2 зі сходами під літ «а», з огорожами і спорудами №№ 1-4, мостіння 1, що внесені до Державного реєстру прав під реєстраційним номером об`єкта нерухомого майна 178912101 і розташовані в АДРЕСА_1 , в натурі для звернення на нього стягнення за особистими боргами ОСОБА_5 (ІПН НОМЕР_2 ) в рахунок погашення вимог ОСОБА_4 (ІПН НОМЕР_3 ) та визнано недійсними усі правочини щодо відчуження цього майна.

Із клопотанням звернувся представник особи, яка не є підозрюваним, обвинуваченим, іншою особою, яка несе відповідальність за вчинення суспільно-небезпечного діяння.

Зазначені обставини підтверджуються вивченими судом матеріалами, в той час як органом досудового розслідування не доведено те, що незважаючи на встановлені судом обставини існує потреба в арешті цього майна.

При цьому у ході розгляду клопотання про скасування накладеного на нерухоме майно арешту не надано жодних даних, які б підтверджували обґрунтовану необхідність подальшого арешту майна.

Таким чином, обставини, які слугували підставою для накладення арешту на теперішній час відпали, оскільки арештоване майно є предметом цивільного спору, в якому вирішується питання про повернення майна кредитору ОСОБА_4 , яка на даний час також має право на звернення стягнення на все майно ОСОБА_5 у межах зведеного виконавчого провадження.

При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.

Зокрема, при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного, обґрунтованого та справедливого рішення, слідчий суддя, відповідно до вимог ст. 94 КПК України, ст. 132 КПК України, ст. 173 КПК України повинен враховувати: правову підставу для арешту майна; можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні або застосування щодо нього спеціальної конфіскації; наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення; розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою; розумність та спів розмірність обмеження прав власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб.

Відповідні дані повинні міститися і у клопотанні слідчого чи прокурора, який звертається з проханням арештувати майно, оскільки згідно ст.1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, будь-яке обмеження власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб`єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.

Також слідчий суддя вважає за необхідне зазначити, що згідно із відомостями викладеними в ухвалі про накладення арешту від 24 травня 2017 року у кримінальному провадженні № 4201504000001016 розпочато і розслідується за ознаками злочину, передбаченого ст. 190, 364, 375 КК України за заявою ОСОБА_4 щодо незаконних дій з нерухомим майном, яке було арештовано державними виконавцями та підлягало реалізацію для відшкодування шкоди у виконавчому провадженні щодо стягнення заборгованості саме за позовами заявника ОСОБА_4 ..

При цьому слідчий суддя ураховує і те, що прокурор і слідчий жодним чином не довели необхідності подальшого арешту майна та правових підстав його накладення і продовження дії.

До того ж, слідчий суддя вважає за необхідне послатися на приписи п. 18 ч. 1 ст. 3 КПК України, згідно з якими до повноважень слідчого судді належить здійснення судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні.

З огляду на це слід зазначити, що подальший арешт майна за відсутністю передбачених для цього підстав може порушити право заявника на вільне використання належного йому майна, що буде суперечити загальним засадам володіння особою майном, приписам національного законодавства та вимогам ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та прецедентної практики Європейського суду з прав людини (зокрема, справи «Баландіна проти України, «Батрак проти України», «Панов проти України»).

У рішенні Європейського суду з прав людини від 07 червня 2007 року у справі «Смирнов проти України» було висловлено правову позицію про те, що при вирішенні питання про можливість утримання державою майна у кримінальному провадженні належить забезпечувати справедливу рівновагу між, з одного боку, суспільним інтересом та правомірною метою , а з іншого боку вимагати охорони фундаментальних прав особи. Для утримання речей (майна) державою у кожному випадку має існувати очевидна істотна причина.

При цьому у рішеннях у справах «Фокм, Кемпбел і Гарлі проти Сполученого Королівства», «Нечипорук і Йонкало проти України» судом указано про те, що доцільність та вмотивованість застосування заходів забезпечення кримінального провадження передбачає існування фактів або інформації, які повинні задовольнити об`єктивного спостерігача в тому, що особа, щодо якої розглядається питання, вчинила злочин; такі факти не можуть спиратися на голе припущення, і повинні бути чимось більшим, ніж нечітка здогадка або непідтверджена підозра.

Зважаючи на викладене, вимоги клопотання про скасування арешту, накладеного у цьому кримінальному провадженні на належне заявнику майно підлягають задоволенню.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст. ст. 173, 174, 376 КПК України, суд, -

ухвалив:

Клопотання адвоката ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_4 , про скасування арешту майна, накладеного у кримінальному провадженні № 4201504000001016 задовольнити.

Арешт, накладений ухвалою Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 24 травня 2017 рокуу справі № 201/7402/17, провадження 1-кс/201/4790/2017 на нерухоме майно - виставочний салон непродовольчих товарів (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 178912101), який розташований за адресою: АДРЕСА_1 (колишня адреса АДРЕСА_3 ), шляхом накладення заборони відчуження та розпорядження майном (позбавлення права на відчуження та розпорядження майном), скасувати.

Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення та оскарженню не підлягає.

Слідчий суддя ОСОБА_1